Теми за тегом: загиблі

Чоловік Любові Ковальчук — Дмитро — загинув на війні. На момент повномасштабного вторгнення він уже був учасником Операції об’єднаних сил: у 2019-му році підписав контракт та служив у десантно-штурмових військах 95-ї бригади. Брав участь в бойових діях на Донецькому напрямку, 12 липня 2022 року його життя обірвалося. В той день Дмитро ще встиг зателефонувати дружині та сказати прощальні слова. Донечці подружжя — Амелії — було всього лише півроку. 

Любов до письма допомогла жінці пережити найважчі моменти після смерті чоловіка. Через поезію та спогади вона виливала на папір свій біль. З часом це переросло у книгу, яку зараз готує до друку. Назвала її “Тобі, мій Герою!”. 

Любов вважає, що це найкращий спосіб зберегти пам’ять про коханого-воїна та знайти розраду під час проживання втрати найдорожчої людини. Окрім цього, вона сподівається, що книга допоможе іншим жінкам, які втратили чоловіків на війні, знайти підтримку та сили, щоб продовжувати жити.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із Любов’ю у Рівному.

Довідково: Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Рівне

Ольга Коновал стала волонтерити від початку повномасштабного вторгнення росії. Жінка купувала дрони та тепловізори для Сил Оборони. Під час першої поїздки на Схід Ольга зустріла свого майбутнього чоловіка — Сергія — командира роти “Сталева сотня” на псевдо “Норд”. Волонтерська поїздка мала тривати всього кілька днів, втім, Ольга залишалася разом з Сергієм наступні чотири місяці. Для того, щоб придбати тепловізор коханому, жінка продала власне авто. Також взялася створювати прикраси з відстріляних гільз, прибуток від продажу яких йшов на потреби бійців. Сергій, тим часом, вирішив започаткувати власне виробництво FPV-дронів, щоб забезпечити військових якісними безпілотниками. 

У січні 2024-го року пара побралася, а незабаром на своєму виробництві випустили першу партію дронів. 

Невдовзі після весілля Ольга отримала звістку про загибель Сергія під час бойового завдання на Донецькому напрямку. Попри втрату, жінка продовжила роботу над майстернею для дронів: організувала команду інженерів, які вже зробили 250 безпілотників. Виробництво назвала на честь коханого — “NORD-DRON”. Ольга каже, що це її помста ворогу за Сергія та інших бійців. 

Довідково: Нині Ольга Коновал перебуває у Тернополі. Незабаром волонтерка планує повернутися на Схід.

• військові
• волонтери
• жінки
• загиблі

Катерина познайомилась зі своїм чоловіком Володимиром під час навчання в університеті КПІ. Коли почався Майдан, він не зміг залишатися осторонь. А у 2015-му добровільно пішов на фронт. Через рік під час бойового завдання Володимир підірвався на ворожій міні і втратив обидві ноги.

Початок повномасштабного вторгнення родина зустріла у Бучі. Катерину із 5-річним сином Володимир перевіз із квартири до приватного будинку. А сам без вагань пішов у тероборону. Навіть на протезах він хотів захищати свою країну.

Чоловік загинув на вулиці Вокзальній (вулиця у Бучі, фото якої зі знищеною російською технікою потім облетіли весь світ). Володимир став  одним із перших, хто прийняв бій і поліг. 

Жінці з дитиною довелось пережити двотижневе блукання підвалами.  Від постійної темряви крутилась голова, їжа та вода закінчувались. Врешті вони із сином зважилися вийти на вулицю і шукати машину, щоб виїхати з міста. Декілька годин блукали на морозі. Підібрав їх літній чоловік. Катерина з сином їхали у холодному кузові авто під обстрілами 6 годин.  Врешті вони дістались в  село поблизу Києва, де мешкав брат Катерини. 

За попередньої домовленості, журналісти можуть дізнатись більше та поспілкуватись із Катериною на Київщині. 

Довідково: На честь Володимира Ковальського перейменували вулицю у Бучі. Після ексгумації його перепоховали на Алеї Слави та посмертно присвоїли звання “Почесний громадянин міста”. 

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”, який підтримує українських дітей, що втратили батьків через війну.

• жінки
• загиблі
• окупація
• постраждалі
• Київ

19 травня у Дніпрі родини військовополонених, безвісті зниклих та загиблих героїв проведуть виставку “ДРУГИЙ РІК НЕВОЛІ” в рамках акцій “НЕ МОВЧИ! ПОЛОН – ВБИВАЄ!”

Цей захід присвячений виходу захисників Маріуполя та “Азовсталі” у почесний полон, який перетворився на 2 роки тортур, катувань та неволі бійців Маріупольського гарнізону.

На виставці відвідувачі дізнаються про історію захисту міста Маріуполь, поранених та загиблих бійців Маріупольського гарнізону під час трагедії в окупованій Оленівці, Донецької області; побачать фото захисників, які два роки знаходяться у російському полоні та фото загиблих героїв.

Під час виставки, над локаціями будуть майоріти прапори підрозділів, що захищали Маріуполь.

• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Дніпро

Русудана Павліченко — за походженням грузинка. На початку повномасштабного вторгнення жінка була за кордоном на похороні батька. У 10-річному віці Русудані довелось тікати від її першої у житті війни (війна в Абхазії) в Україну. Все своє свідоме життя жінка прожила тут.

Чоловік Русудани —  Сергій Павліченко —  з 2014 року захищав Україну від окупантів, а під час повномасштабного вторгнення тримав оборону “Азовсталі”, після чого потрапив у полон. Чоловік загинув під час теракту в Оленівці (селище на окупованій території Донеччини) в ніч з 28 на 29 липня 2022-го. У подружжя залишилося двоє дітей: 10-річна Аделія та 8-річний Назар.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Русуданою у Черкасах, або у онлайн-форматі. 

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Маріуполь
• Черкаси

Альона Кирилюк родом із  Харківщини, нині живе на Полтавщині.  Вона мати двох дітей: 11 річної Анастасії та Тимура, якому лише рік. Жінка  —  військовослужбовиця.

Чоловік Альони  —  Денис  —  підполковник, льотчик-винищувач (заступник командира ескадрильї — штурман авіаційної ескадрильї). Чоловіка викликали на службу в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року. Він попросив дружину залишатись вдома з дитиною. Згодом Альона почула перші вибухи.

Денис здійснив понад 80 бойових вильотів. Був нагороджений Орденом “За мужність” III ступеня, також відзнакою Міноборони “Вогнепальна зброя”. Чоловік загинув 27 березня 2023 під час виконання бойового завдання. Ворог збив його літак над Чернігівщиною. Льотчик відводив літак від населеного пункту і не встиг катапультуватись. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Альоною Кирилюк на Полтавщині або у Києві. 

Довідково: Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”.  Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Київ
• Полтава

28 квітня у Києві відбудеться танцювально-театральний перформанс маріупольчанки Ксенії Гузь “Октава мого життя”. У ньому жінка  розповість про те,  що їй довелось пережити під час повномасштабної війни: окупацію, еміграцію, загибель чоловіка на фронті, боротьбу з онкологією та депресією. 

Ксенія Гузь до повномасштабної війни разом із чоловіком Максимом відкрили у Маріуполі креативний простір “Арт-хаус” та простір для духовного спілкування “Міський Будда”, де відвідувачі займалися саморозвитком і творчістю. Чоловік проводив  заняття з йоги,  медитації,  духовних практик.  А Ксенія (керівник івент агентства) організовувала  у просторі різноманітні заходи, перформанси, какао-церемонії, віршовані батли, дитячі майстер-класи.

Повномасштабне вторгнення жінка разом із 18-річною донькою зустріла удома. Їм довелося 20 днів виживати у заблокованому Маріуполі.  Попри те, що їжа закінчувалась, ділились нею з іншими. Врешті їм вдалося виїхати із міста.

Максима  війна застала на Київщині, куди він їздив у справах.  Чоловік одразу став до лав територіальної оборони. Вже у листопаді 2022 року вступив до лав ЗСУ (десантно-штурмові війська). 13 лютого 2023 року він загинув поблизу Бахмута.  

Максим хотів, аби його прах розвіяли над Азовським морем, але оскільки нині це неможливо, Ксенія розвіяла прах чоловіка над Дніпром в Києві. Вже через три місяці у жінки виявили онкологічне захворювання. У Бельгії їй зробили успішну операцію. 

Журналісти  мають змогу поспілкуватись із Ксенією у Києві.

• жінки
• загиблі
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Cелище Красятичі на Київщині, де мешкала Надія Смирнова, у перші дні  повномасштабної війни окупували російські війська. Жінка, її матір та 9-річний син Сашко залишились у селищі. Окупанти вривалися в їхній будинок, все перевертали та навіть намагалися кинути гранату, щоб підірвати родину.  Бабуся Сашка, ризикуючи власним життям, ставала на захист сім’ї. Коли російські військові наводили на них автомати, вона відводила зброю в бік. В окупації сім’я прожила майже місяць. Для Сашка цей досвід став особливо важким, хлопчик досі згадує жахи, які пережив разом з мамою і бабусею.

На початку повномасштабної війни батько Сашка добровільно став на захист України.  29 серпня 2022 року він загинув на Донеччині від російської міни. Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”.

Журналісти мають змогу за попередньої домовленості поспілкуватись із Надією на Київщині. 

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. 

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• діти
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ

Світлана Трубачова з Луганської області. Вона мати двох дітей: 11-річного Ігоря та 5-річної Поліни. Чоловік Світлани — Володимир — служив у прикордонній службі України протягом 18 років. Востаннє жінка бачила коханого 24 лютого 2022, коли він вирушив на службу. А вже на початку березня селище Троїцьке, де жила родина, окупували  російські війська. Додому до Світлани почали приходили російські солдати, жінку забирали на допити, робили обшуки. Весь одяг чоловіка спалили. 

13 квітня  2022 року  Володимир загинув під Лисичанськом. Його поховали у Дніпрі, Світлана навіть не змогла потрапити на похорон, адже була на окупованій території. З Луганщини їй вдалося виїхати лише влітку: найперше поїхала на могилу чоловіка. А далі разом з дітьми вирушила до Києва.

Нині Світлана працює в центрі, де допомагають дітям з розладом аутистичного спектру. Жінка  вступила до університету та навчається на психолога. Також проводить благодійні збори для прикордонної служби, адже хоче, щоби інші батьки повернулись до своїх дітей.  

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись зі Світланою у Києві.

Довідково: Родиною опікується БФ “Діти Героїв”. Фонд допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Ольга Леус до повномасштабної війни працювала у центрі надання адмінпослуг у Маріуполі. Жінка виховувала двох синів: 10-річного Геру та 16-річного Михайла. Чоловік Ольги —  Володимир — працював на Азовському судноремонтному заводі, а  незадовго до 24 лютого 2022 року —  у порту. 

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну сім’я не виїхала із Маріуполя: спершу думали, що окупантів швидко проженуть, а згодом евакуюватися стало неможливо, адже місто було заблоковане.  

У якийсь момент жінка підрахувала, що район, де стояв її  будинок, перебував під безперервними російськими обстрілами та бомбарбуваннями 11 днів поспіль.  20 березня 2022 молодший син Ольги отримав поранення: один із ворожих снарядів влучив у кімнату, уламками хлопцеві ушкодило ногу. Через тиждень загинув чоловік Ольги. Він вийшов на вулицю і більше не повернувся. Згодом його тіло знайшла свекруха. Поховали Володимира у зеленій зоні, де колись був спортивний майданчик. 

Виїхати з Маріуполя Ольга із родиною змогли лише 15 квітня 2022 року. 

Родиною почав опікуватися БФ “Діти Героїв”. А згодом Ольга почала працювати фахівчинею із підтримки постраждалих родин у фонді. Її старший син хоче стати психотерапевтом, щоб допомагати тим, хто пережив пекло війни. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою на Київщині. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя. 

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• діти
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь