Теми за тегом: загиблі

Альона Кирилюк родом із  Харківщини, нині живе на Полтавщині.  Вона мати двох дітей: 11 річної Анастасії та Тимура, якому лише рік. Жінка  —  військовослужбовиця.

Чоловік Альони  —  Денис  —  підполковник, льотчик-винищувач (заступник командира ескадрильї — штурман авіаційної ескадрильї). Чоловіка викликали на службу в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року. Він попросив дружину залишатись вдома з дитиною. Згодом Альона почула перші вибухи.

Денис здійснив понад 80 бойових вильотів. Був нагороджений Орденом “За мужність” III ступеня, також відзнакою Міноборони “Вогнепальна зброя”. Чоловік загинув 27 березня 2023 під час виконання бойового завдання. Ворог збив його літак над Чернігівщиною. Льотчик відводив літак від населеного пункту і не встиг катапультуватись. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Альоною Кирилюк на Полтавщині або у Києві. 

Довідково: Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”.  Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Київ
• Полтава

28 квітня у Києві відбудеться танцювально-театральний перформанс маріупольчанки Ксенії Гузь “Октава мого життя”. У ньому жінка  розповість про те,  що їй довелось пережити під час повномасштабної війни: окупацію, еміграцію, загибель чоловіка на фронті, боротьбу з онкологією та депресією. 

Ксенія Гузь до повномасштабної війни разом із чоловіком Максимом відкрили у Маріуполі креативний простір “Арт-хаус” та простір для духовного спілкування “Міський Будда”, де відвідувачі займалися саморозвитком і творчістю. Чоловік проводив  заняття з йоги,  медитації,  духовних практик.  А Ксенія (керівник івент агентства) організовувала  у просторі різноманітні заходи, перформанси, какао-церемонії, віршовані батли, дитячі майстер-класи.

Повномасштабне вторгнення жінка разом із 18-річною донькою зустріла удома. Їм довелося 20 днів виживати у заблокованому Маріуполі.  Попри те, що їжа закінчувалась, ділились нею з іншими. Врешті їм вдалося виїхати із міста.

Максима  війна застала на Київщині, куди він їздив у справах.  Чоловік одразу став до лав територіальної оборони. Вже у листопаді 2022 року вступив до лав ЗСУ (десантно-штурмові війська). 13 лютого 2023 року він загинув поблизу Бахмута.  

Максим хотів, аби його прах розвіяли над Азовським морем, але оскільки нині це неможливо, Ксенія розвіяла прах чоловіка над Дніпром в Києві. Вже через три місяці у жінки виявили онкологічне захворювання. У Бельгії їй зробили успішну операцію. 

Журналісти  мають змогу поспілкуватись із Ксенією у Києві.

• жінки
• загиблі
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Cелище Красятичі на Київщині, де мешкала Надія Смирнова, у перші дні  повномасштабної війни окупували російські війська. Жінка, її матір та 9-річний син Сашко залишились у селищі. Окупанти вривалися в їхній будинок, все перевертали та навіть намагалися кинути гранату, щоб підірвати родину.  Бабуся Сашка, ризикуючи власним життям, ставала на захист сім’ї. Коли російські військові наводили на них автомати, вона відводила зброю в бік. В окупації сім’я прожила майже місяць. Для Сашка цей досвід став особливо важким, хлопчик досі згадує жахи, які пережив разом з мамою і бабусею.

На початку повномасштабної війни батько Сашка добровільно став на захист України.  29 серпня 2022 року він загинув на Донеччині від російської міни. Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”.

Журналісти мають змогу за попередньої домовленості поспілкуватись із Надією на Київщині. 

Довідково: 2 квітня 2022 року Київщину повністю звільнили від російської окупації. 

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• діти
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ

Світлана Трубачова з Луганської області. Вона мати двох дітей: 11-річного Ігоря та 5-річної Поліни. Чоловік Світлани — Володимир — служив у прикордонній службі України протягом 18 років. Востаннє жінка бачила коханого 24 лютого 2022, коли він вирушив на службу. А вже на початку березня селище Троїцьке, де жила родина, окупували  російські війська. Додому до Світлани почали приходили російські солдати, жінку забирали на допити, робили обшуки. Весь одяг чоловіка спалили. 

13 квітня  2022 року  Володимир загинув під Лисичанськом. Його поховали у Дніпрі, Світлана навіть не змогла потрапити на похорон, адже була на окупованій території. З Луганщини їй вдалося виїхати лише влітку: найперше поїхала на могилу чоловіка. А далі разом з дітьми вирушила до Києва.

Нині Світлана працює в центрі, де допомагають дітям з розладом аутистичного спектру. Жінка  вступила до університету та навчається на психолога. Також проводить благодійні збори для прикордонної служби, адже хоче, щоби інші батьки повернулись до своїх дітей.  

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись зі Світланою у Києві.

Довідково: Родиною опікується БФ “Діти Героїв”. Фонд допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• Київ

Ольга Леус до повномасштабної війни працювала у центрі надання адмінпослуг у Маріуполі. Жінка виховувала двох синів: 10-річного Геру та 16-річного Михайла. Чоловік Ольги —  Володимир — працював на Азовському судноремонтному заводі, а  незадовго до 24 лютого 2022 року —  у порту. 

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну сім’я не виїхала із Маріуполя: спершу думали, що окупантів швидко проженуть, а згодом евакуюватися стало неможливо, адже місто було заблоковане.  

У якийсь момент жінка підрахувала, що район, де стояв її  будинок, перебував під безперервними російськими обстрілами та бомбарбуваннями 11 днів поспіль.  20 березня 2022 молодший син Ольги отримав поранення: один із ворожих снарядів влучив у кімнату, уламками хлопцеві ушкодило ногу. Через тиждень загинув чоловік Ольги. Він вийшов на вулицю і більше не повернувся. Згодом його тіло знайшла свекруха. Поховали Володимира у зеленій зоні, де колись був спортивний майданчик. 

Виїхати з Маріуполя Ольга із родиною змогли лише 15 квітня 2022 року. 

Родиною почав опікуватися БФ “Діти Героїв”. А згодом Ольга почала працювати фахівчинею із підтримки постраждалих родин у фонді. Її старший син хоче стати психотерапевтом, щоб допомагати тим, хто пережив пекло війни. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Ольгою на Київщині. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя. 

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• діти
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Під час пресконференції представники Міністерства у справах ветеранів України та держустанови “Національне військове меморіальне кладовище” нададуть відповіді на запитання, пов’язані з будівництвом Національного військового меморіального кладовища, які наразі виникли, а також покажуть усю дозвільну документацію. 

Учасники:

– Фархад Фархадов, заступник Міністра у справах ветеранів України;

– Ярослав Старущенко, заступник директора держустанови “Національне військове меморіальне кладовище”;

– Олександр Краснолуцький, заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України;

Усі – персональна участь.

Довідково: Дві ділянки, які держава виділила під НВМК, знаходяться у межах Гатненської територіальної громади Фастівського району Київської області, поблизу села Мархалівка та Південного кладовища (Віта Поштова). Загальна площа складає понад 265 гектарів, з яких понад 120 гектарів займатимуть безпосередньо поля для поховання та інші необхідні споруди для забезпечення почесних поховань. 

• загиблі
• Київ

Марина та Микола — військовослужбовці, познайомились у 2019 році на службі. Жінка мала двох доньок від попереднього шлюбу — Олену та Олександру.  Чоловік — доньку Мілану. Спочатку сім’я жила в Маріуполі на Донеччині (нині місто окуповане), потім переїхала до Бердянська у Запорізькій області (нині місто окуповане).

Служили в бригаді Національної гвардії України “Азов”. У 2020 році Микола звільнився з “Азову”, перейшов до морської піхоти. Контракт Марини закінчився у листопаді 2021 року, але вона не захотіла залишати побратимів.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Марина разом з іншими азовцями, які боронили Маріуполь, опинилася на заводі  “Азовсталь” (прим. металургійний комбінат, де точилися запеклі бої з ворогом навесні 2022 року). Микола хотів помінятися з Мариною, поїхати на “Азовсталь” замість неї. Жінка ж умовила не робити цього, адже на блокпосту росіяни застрелили трьох хлопців, які йшли до своїх дівчат, а чимало інших, хто проривався на комбінат, зникли безвісти. Марина вже тоді розуміла, що з “Азовсталі” їй та іншим військовим навряд чи вдасться вийти живими. І просила коханого піклуватися про доньок. 8 травня 2022 року жінка загинула під час пожежі на металургійному комбінаті.  

Нині Микола бореться за право удочерити доньок своєї коханої та подарувати їм щасливе майбутнє. Чоловік зараз купує дівчатам трикімнатну квартиру на Київщині, де вони житимуть разом, як сім’я. 

Завдяки благодійному фонду “Діти Героїв” доньки загиблої Марини отримують подарунки та відвідали реабілітаційний табір, це допомогло їм відволіктися від жахливих спогадів та тривожних думок. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів.  За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

На середину лютого під опікою фонду — 7889 підопічних. З них 1062 — ВПО, 151 дитина втратили маму і тата, 177  дітей з інвалідністю, 970 — діти з багатодітних родин. Щотижня до фонду приєднуються близько 80 дітей. 88% підопічних фонду — це діти військовослужбовців, 12% — цивільних.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь

Заходи заплановані у щонайменше 16 містах України.

15-го березня — акції відбудуться у Хмельницькому та Кролевці (Сумщина).

16-го березня — у Дніпрі, Павлограді, Вінниці та Запоріжжі.

17-го березня — у Києві, Харкові, Кременчуці, Ковелі, Овручі (Житомирщина), Кривому Розі, Тернополі, Рівному, Івано-Франківську та Дрогобичі.

Організаторами заходів є родини військовополонених Маріупольського гарнізону.

Довідково: 16 березня 2022 року росіяни скинули авіабомбу на Драматичний театр у Маріуполі, де від перших днів повномасштабної війни переховувалися цивільні, зокрема, діти.  Авіаудар забрав життя кількох сотень людей. 

• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

“Коханий, я живу!”  —  це проєкт психологічної підтримки жінок, які втратили своїх чоловіків на війні. Він функціонує у Запоріжжі.

У березні 2023 року до громадської активістки Ярини Геращенко звернулась за підтримкою подруга родини, яка втратила чоловіка-військового. Тоді у жінок і зародилась ідея створити проєкт “Коханий, я живу!”. До нього також залучили матір Ярини, яка є психологинею.

За рік до проєкту долучились 22 учасниці. У межах ініціативи, жінки отримують психологічну підтримку  та супровід на шляху до відновлення. Зокрема, беруть участь у різноманітних активностях: стрільбі з лука, заняттях з йоги і тайського боксу. Жінки долучаються і до виїзних сесій. Наприклад, на острові Хортиця учасниці писали листи своїм Коханим, створювали з послань кораблики та відпускали Дніпром. А ще пригощали одна одну улюбленими стравами своїх Коханих.Також учасниці беруть участь у двох фотопроєктах: “Память про тебе” (фото з пам’ятними предметами, що допомагають учасницями розповісти історії своїх чоловіків) та “Коханий, я живу!” (“фотосесія-пробудження”).   У березні стартують зустрічі 4 групи.

• військові
• жінки
• загиблі
• психологічна підтримка
• Запоріжжя

Тетяна Потоцька з Луцька. Жінка власниця туристичної агенції, яка до лютого 2022 року активно організовувала паломницькі поїздки за кордон. На початку повномасштабного вторгнення подруга Тетяни не могла перезети із Харкова до Луцька тіло свого батька, тож Тетяна вирішила допомогти. Відтоді волонтерка евакуює тіла загиблих військових з гарячих точок і відвозить до моргів. 

Окрім цього, жінка допомагає українцям з окупованих регіонів повернутись на підконтрольну територію України. (Йдеться про маломобільні верстви населення). Також Тетяна опікується дітьми загиблих захисників.  Зокрема, організовує для них святкові заходи та поїздки на море. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Тетяною офлайн у Луцьку або ж онлайн. Незабаром жінка вирушить у  чергову поїздку на Схід країни.

• волонтери
• жінки
• загиблі
• Луцьк