Теми за тегом: військові

Денис Абдулін — боксер та військовослужбовець з Білої Церкви, що на Київщині. Ще у 2014-му, коли росія вперше атакувала Україну, чоловік хотів піти до Сил Оборони, але чотири рази отримав відмову. 

З початком повномасштабної війни Денис евакуював дружину та дітей до Литви, а сам вирушив до військкомату. Боєць пройшов навчання і вже за три тижні захищав Сєвєродонецьк. Військовий бився з окупантами протягом двох місяців, аж поки під час одного з артилерійських обстрілів уламок від міни не поцілив йому у голову. Денис переніс 5 операцій, втім, зір так і не повернувся. Чоловіка підтримує дружина Леся та волонтери, які навчають Дениса заново користуватися телефоном та комп’ютером. Нині Денис повернувся у бокс, а ще планує стати професійним масажистом.

• військові
• постраждалі

Відаді Ісрафілов — ветеран Карабаської та російсько-української війни. Військовий залишив Азербайджан у 1999-му році. Приїхав до України, заснував власну справу у будівельній галузі, а у 2013-му став одним з учасників Революції Гідності. Згодом Відаді долучився добровольцем до батальйону Кульчицького і прослужив понад п’ять років. Військовий демобілізувався через стан здоров’я, але це не завадило Відаді стати на оборону Київщини, коли почалася велика війна. 

Нині чоловік опікується спілкою добровольців Азербайджану, які виявили бажання захищати Україну. Син Відаді — Шахліяр — взяв на себе відповідальність за будівельний бізнес батька, поки той волонтерить і допомагає українським бійцям. Відаді та Шахліяру вдалося виграти грант від Українського ветеранського фонду на придбання автомобіля та спеціального будівельного обладнання: на ньому панують навчати ветеранів. Адже хочуть мати змогу працевлаштувати якомога більше військових після перемоги України.

• військові

28 листопада у Києві в межах музично-поетичного фестивалю відбудеться виставка “100 картин дружин справжніх героїв”: картини були створені жінками, які втратили чоловіків під час війни.  

Виставка стала можливою завдяки благодійному проєкту  “Тисяча історій кохання. Картини дружин справжніх героїв”. 10 місяців тому його  започаткував митець Олег Юров. За цей час 200 жінок взяли участь у художніх майстер-класах, під час яких створювали картини в пам’ять про чоловіків, які загинули, захищаючи Україну. Зокрема, жінки малювали мрії, предмети чи явища, які асоціюються у них із їхніми чоловіками.

Журналісти матимуть змогу поспілкуватись із  учасницями благодійного проєкту під час виставки 28 листопада, а також 2 грудня.

• військові
• жінки
• загиблі
• культура
• Київ

Учасники руху “Зігрій” в’яжуть теплі речі (шапки, шарфи, балаклави, рукавиці та шкарпетки), які потім будуть передані українським захисникам.  Такі вироби не конкурують з тактичним спорядженням, а мають на меті показати військовим турботу. Адже, як пояснюють засновники руху, поза військовими задачами, у армійців бувають й інші: приготувати їжу, з’їздити на пошту. Отут і стають в нагоді теплі шарфи, шкарпетки чи шапки від “Зігрій”.

За час існування, до  ініціативи долучились понад 5 тисяч  людей з різних куточків України. Також для захисників в’яжуть українці за кордоном (Німеччина, Нідерланди, Польща, Швеція).

До руху “Зігрій” приєднались люди найрізноманітніших професій: топ-менеджери, редактори, няні та ін. Серед в’язальників є й чоловіки.

• військові
• волонтери
• Київ

У Львові ветерани війни, які втратили кінцівки, реабілітуються за допомогою футболу, а також створили футбольну команду Pokrova Lviv AMP.  Чоловіки  тренуються двічі на тиждень на одному із футбольних полів.  У команді 14 учасників з різних міст України.

У гравців, які грають на полі ампутована нижня кінцівка, у воротарів — верхня. Польові гравці використовують ліктьові милиці, грають без протезів. 

До реалізації спортивної ініціативи долучились  отці-салезіяни і тренер Богдан Мельник.  За словами тренера, нині триває співпраця з Українською асоціацією футболу для людей з інвалідністю, щоб  створити національний чемпіонат з футболу серед гравців, зокрема ветеранів, з ампутованими кінцівками.

• військові
• постраждалі
• Львів

Валентині Коробці — 29 років. Контракт зі Силами Оборони Валентина підписала у 2019-му році, тоді ж уперше сіла за кермо військової БМП. Через два роки військовослужбовиця вийшла заміж і народила дитину. Її сину ще не було півроку, коли росія почала повномасштабну війну проти України. 

У серпні 2022-го року Валентина повернулася до своїх побратимів, стала пілотесою дронів-каміказде і тепер нищить ворога з повітря. Втім, вдома жінка чує докори від батьків, близьких та навіть чоловіка, який залишився, аби доглядати за сином, про те, що вона “погана мати”. Валентина важко переживає розлуку з дитиною, але сподівається, що син, коли виросте, зрозуміє її вибір та пишатиметься нею.

Додатково: Валентина перебуває на передовій. Готова до спілкування з журналістами онлайн. 

• військові
• жінки

В січні 2015-го року під час запеклих боїв поблизу Донецького аеропорту військовослужбовця ЗСУ Богдана Пантюшенка взяли в російський полон. Повернути Богдана додому вдалося лише через п’ять років. Його звільнили з неволі під час обміну 29 грудня 2019 року. Нині разом з дружиною Вікторією Богдан взявся за відкриття власної справи, а саме сімейного кафе на Київщині. Подружжя виховує маленького сина, тож і в своєму закладі вирішили зробити спеціальну зону для малечі, а ще — дитяче меню.

Спершу Богдан планував вкладати виключно власні кошти, але дізнався про програму підтримки для ветеранів від Українського ветеранського фонду. Тож військовослужбовець подав заявку та отримав майже три мільйони гривень на реалізацію проєкту. Відкрити двері кафе для відвідувачів Богдан з дружиною сподіваються навесні 2024-го року.  

• військові
• полонені
• Київ

До великої війни Петро працював кондитером в Одесі, робив шоколад та створював різноманітні десерти. До повномасштабного вторгнення чоловік не думав про службу у армії. Але 24-го лютого 2022-го року Петро був у військкоматі одним із перших. Одразу стати до лав Сил Оборони йому не вдалося, втім після кількох спроб він таки долучився до війська. Обрав для себе посаду бойового медика. 

Більшість побратимів прийняли орієнтацію Петра, за його словами, “адекватно”. Військовослужбовець мріє про те, що в Україні таки ухвалять закон про цивільні партнерства, аби він міг створити сім’ю і не боятись осуду суспільства.

Довідково: Нині Петро перебуває в Одесі у шпиталі. Готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• ЛГБТ

Марія Воля народилася та виросла у Маріуполі — місті на півдні України, яке навесні минулого року знищили та окупували росіяни. До лав ЗСУ дівчина долучилась ще у 2015-му році. Стати на захист країни захотіла після перших атак росіян на Маріуполь. Нині Марія Воля вже керує на фронті мінометним розрахунком. 

До окупації рідного міста — дівчина приховувала свою орієнтацію. Втім, після того, як отримала поранення у Маріуполі, а згодом — вирвалася з російського оточення, Марія відкрилася своїм побратимам. Нині командирка мінометного розрахунку сподівається на те, що в Україні легалізують цивільні партнерства, адже у майбутньому хоче одружитися зі своєю коханою. 

• військові
• жінки
• ЛГБТ

Фотографка Уляна Сідлецька спільно з візажисткою та стилісткою Вікторією Санатос влаштовують фотосесії для жінок. Кажуть, що працюють з внутрішнім станом жінок. Зокрема, під час фотосесій допомагають їм долати комплекси та бачити себе іншою. 

Два місяці тому на фотосесію прийшла жінка, яка втратила чоловіка на війні. Коли ж виклала світлини до соцмереж, то зіштовхнулась з осудом людей, мовляв, для вдови ходити на фотосесії  — недоречно.  Тоді, щоби підтримати інших жінок загиблих героїв України у Вікторії та Уляни з’явилась ідея створити фотопроєкт “Я — ЖІНКА”. Його мета продемонструвати, що жінка не повинна забувати про себе. Фотосесії для дружин загиблих героїв Уляна та Вікторія роблять безкоштовно. 

У фотопроєкті уже взяли участь 8 жінок. За словами організаторів,  на фотосесіях жінки починають відкриватись: розповідають про себе, згадують мрії, а дехто згодом навіть розповідає, що реалізував  те,  що довгий час відкладав.

17 грудня відкриється виставка фотопроєкту “Я — ЖІНКА”. Також нині до участі у ньому зголошуються охочі з інших регіонів країни. 

• військові
• жінки
• загиблі
• культура
• Вінниця