Теми за тегом: військові

“Вейк доступний” — це  ініціатива для учасників проєктів ГО “ONE TEAM FORCES”. Її мета показати, що навіть такі екстремальні види спорту, як вейкбординг, доступні для воїнів, які відновлюються після поранень. А також дати ветеранам можливість випробувати власні сили та допомогти повернути впевненість у собі та своєму тілі. 

Тренування відбуваються раз на тиждень.Серед учасників проєкту є захисники, які втратили верхні та/або нижні кінцівки.

Проєкт уже функціонує два місяці.  За цей час близько 10 захисників взяли участь у тренуваннях.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити заняття у Києві.

Довідково: “ONE TEAM FORCES” — це спільнота, яка допомагає учасникам бойових дій, які перебували на службі ДО та/чи ПІСЛЯ 24 лютого 2022 та отримали поранення чи психологічну травму внаслідок збройної агресії рф. 

• військові
• постраждалі
• Київ

8 вересня розпочнуться заняття для 5-ї групи у межах проєкту психологічної підтримки жінок, які втратили своїх чоловіків на війні “Коханий, я живу!”. Він функціонує у Запоріжжі.  У заняттях візьмуть участь 7 жінок. 

У березні 2023 року до громадської активістки Ярини Геращенко звернулась за підтримкою подруга родини, яка втратила чоловіка-військового. Тоді у жінок і зародилась ідея створити проєкт “Коханий, я живу!”. До нього також залучили матір Ярини, яка є психологинею.

У межах ініціативи, жінки отримують психологічну підтримку  та супровід на шляху до відновлення. Зокрема, беруть участь у різноманітних активностях: стрільбі з лука, заняттях з йоги і тайського боксу. Жінки долучаються і до виїзних сесій. Наприклад, на острові Хортиця учасниці писали листи своїм Коханим, створювали з послань кораблики та відпускали Дніпром. А ще пригощали одна одну улюбленими стравами своїх Коханих. Також учасниці беруть участь у двох фотопроєктах: “Пам’ять про тебе” (фото з пам’ятними предметами, що допомагають учасницями розповісти історії своїх чоловіків) та “Коханий, я живу!” (“фотосесія-пробудження”).   

• військові
• жінки
• загиблі
• психологічна підтримка
• Запоріжжя

До Дня пам’яті захисників України 29 серпня у Києві відкриється фотовиставка “Дні пам’яті героїв Іловайської битви 2014”. Цьогоріч минає 10 років від однієї з найтрагічніших подій у нашій боротьбі з росією. Фотовиставка – нагадування про ті події та вшанування всіх, хто першим став на захист нашої країни у 2014-му. 

У середмісті столиці представлять світлини, які вже стали історичними та які було зроблено фотографами, що в серпні 2014 року працювали в зоні найзапекліших боїв під Іловайськом на Донеччині у бойовому розташуванні батальйону спеціального призначення Національної гвардії України “Донбас”. Своєрідну фотоантологію тих подій створили Максим Дондюк, Олександр Глядєлов, Маркіян Лисейко та Максим Левін, яким удалося вийти живими з Іловайського котла. 

Максим Левін загинув під час повномасштабного вторгнення на окупованій Київщині навесні 2022 року, фіксуючи злочини росіян. 

Понад півсотні світлин – це лише частина великої фотоколекції, в якій зафіксовано факти про битву за Іловайськ із 10 серпня до “зеленого коридору смерті” 29 серпня 2014 року.

 На відкритті виставки про події Іловайська розкажуть:

• Наталія Харченко, мати Євгена Харченка “Реда”, учасника Революції Гідності та російсько-української війни, який загинув у боях за Іловайськ;
• фотографи Олександр Глядєлов та Маркіян Лисейко;
• боєць, учасник боїв за Іловайськ Роман Зіненко;

Також слово матимуть представники організаторів фотовиставки: 

• Ольга Сало, заступниця генерального директора з розвитку та культурно-просвітницької роботи Національного музею Революції Гідності.

Довідково: Організатори: ГО “Військово-патріотичне об’єднання учасників бойових дій “Сармат”, ГО “Незламні матері України”, Міністерство у справах ветеранів України та Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності.

• військові
• культура
• Київ

У четвер, 29 серпня, у Києві військові з пораненнями здійснюватимуть заліковий заплив на 1000 метрів. Серед учасників є захисники з ампутаціями верхніх та нижніх кінцівок.  Заплив відбудеться у одному із  столичних басейнів. 

Заплив відбувається у межах проєкту “Плавання від 0 до 1000 м”. Це ініціатива з плавання для військових, які відновлюються після поранень.  Її мета — допомогти бійцям повернути впевненість у собі та своєму тілі. Під час тренувань у басейні учасники навчаються плавати, розвивати силу та витривалість. 

Тренування відбуваються тричі на тиждень, двічі на тиждень з командою працюють масажисти-реабілітологи. Загалом, із жовтня 2023 року тренування відвідали більше 150 людей.  

Довідково: Проєкт створений громадською організацією “ONE TEAM FORCES”. Це спільнота, яка прагне впроваджувати комплексний підхід для організації персоналізованих можливостей для всеохоплюючого відновлення військових з пораненнями. Вона допомагає учасникам бойових дій, які перебували на службі ДО та/чи ПІСЛЯ 24 лютого 2022 та отримали поранення чи психологічну травму внаслідок збройної агресії рф.

• військові
• постраждалі
• Київ

29 серпня у Києві відбудеться акція-нагадування в підтримку військовополонених та зниклих безвісти. 

На заході, зокрема, будуть присутні близькі та родичі полонених, а також представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Організатори акції —  Асоціація “Сила морської піхоти”.

• військові
• полонені
• постраждалі
• Київ

Оксані Ведмідь – 32 роки. До повномасштабного вторгнення жінка професійно займалася пауерліфтингом, виборола титул чемпіонки світу з жиму лежачи в екіпіруванні. Тренером Оксани був її чоловік – Павло Ведмідь. Початок великої війни подружжя зустріло на Заході України – у Карпатах. Коли дізналися новини, то одразу повернулися до рідного Дніпра. 

Павло Ведмідь долучився до місцевої територіальної оборони і брав участь у визволенні Ізюма, що на Харківщині. Під час бойового завдання, ворожий снаряд влучив у його автівку. Після загибелі коханого Оксана мобілізувалася до Сил Оборони, аби завершити те, що почав її чоловік. Нині жінка служить на передовій та нищить окупантів за допомогою дронів.

Оксана Ведмідь перебуває на фронті. Військовослужбовиця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі

Марія Пешко сама виховувала сина Івана. Мешкала в селі на Рівненщині, викладала в тамтешній школі математику. Ще дитиною Іван часто грався на подвірʼї школи або на пустирі поруч. 

У 2014-му вже дорослим чоловік долучився до війська. Тоді прослужив рік, а в 2021 мобілізувався вдруге. За контрактом мав звільнитися зі служби у квітні 2022-го року. Але під час одного з бойових завдань Івана Клюйка та побратимів накрив ворожий обстріл. Іван загинув. Марія дуже важко переживала втрату сина, і часто спостерігала за тим пустирем, де грався дитиною. Вирішила знову наповнити його сміхом та радістю: побудувати там дитячий майданчик та футбольне поле на згадку про Івана. На будівництво Марія витратила гроші, які їй виплатила держава після втрати сина. Ідею також підтримала й дружина Івана – Ольга. Нині у селі Орвʼяниця функціонує футбольне поле та дитячий майданчик. На цьому жінки не зупинилися та проводять різноманітні заходи на території громади.

• військові
• жінки
• загиблі
• Рівне

У Києві стартував проєкт з адаптивного яхтингу для людей з інвалідністю, зокрема, ветеранів. До нього уже долучились понад два десятки учасників, серед яких є ветерани та ветеранки. Деякі втратили кінцівки та перебувають у кріслі колісному. 

Заняття у Києві проводяться безкоштовно двічі на тиждень (теорія та практика на воді). Учасники вчаться визначати напрямок ходу човна відносно вітру, керувати вітрилами тощо.

Цього сезону ініціатива працює у експериментальному режимі. У планах організаторів масштабувати проєкт по всій Україні та розширити матеріально-технічну базу. 

Довідково: Проєкт з адаптивного яхтингу заснував керівник громадської організації “Водник”, яхтовий капітан, вітрильний спортсмен з 50-річним стажем Ігор Ятлук. Співзасновницею  проєкту є бізнес-консультант, яхтовий капітан Наталія Тищук.

• військові
• постраждалі
• Київ

Владислав Задорін потрапив до війська у 2019-му році — долучився до 35-ї бригади морської піхоти. Повномасштабне вторгнення боєць зустрів на острові Зміїний і разом з іншими оборонцями острова потрапив у російський полон. 

У неволі Владислав провів два роки, пережив тортури, як фізичні, так і психологічні. За час полону боєць втратив 60 кілограмів — половину своєї ваги. Адже в неволі бранців морили голодом. Владислав пригадує, що люди були змушені їсти черв’яків, а дехто жував туалетний папір. 

Про те, що їде на обмін, чоловік дізнався вже в автобусі. До цього був переконаний, що його везуть до іншої тюрми. 3 січня 2024-го року Владислав Задорін повернувся до України. Нині боєць реабілітується після пережитого, а згодом планує повернутися до служби, але вже у ролі інструктора.

Владислав Задорін перебуває в Одесі. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Бої за острів Зміїний розпочалися 24 лютого 2022 року з ракетного обстрілу українського прикордонного гарнізону. В результаті обстрілу всі споруди на острові були зруйновані, але українські прикордонники продовжили захищатися. Після кількох годин бою російські окупанти захопили Зміїний, а його оборонців взяли в полон. 

30 червня 2022 року російський гарнізон було поспіхом евакуйовано зі Зміїного, а 4 липня українські військові встановили на острові прапор України.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Одеса

Ірина Шматко втратила на війна чоловіка та маму. З коханим Олександром Ірина познайомилася ще у 2014 році в навчальному центрі “Азову”, де тоді служив чоловік. Стосунки розвивалися, тож у 2017 Олександр демобілізувався. Пара стала батьками трьох діток. 

З початком повномасштабного вторгнення рф Олександр Шматко одразу повернувся до лав Сил Оборони, а Ірина зайнялась волонтерством. 

15 квітня 2022 року Ірина втратила матір — Наталію Стребкову (позивний — Зоряна), яка боронила Маріуполь та загинула під час бомбардування заводу “Азовсталь”.

Згодом Ірина дізналась, що вагітна четвертою дитиною. Проте Олександр не встиг побачити  свою наймолодшу доньку. Він загинув у листопаді 2023 року на Донеччині. Дівчинку, яка народилася через три тижні після смерті батька, назвали Зоряною — на честь бабусі-героїні. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Іриною у Полтаві, або у онлайн-форматі.  Ірина виховує двох синів (9 та 5 років) та двох донечок (7 років та 8 місяців).

Довідково: Наталія Стребкова (позивний Зоряна) посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня. Платформа пам’яті “Меморіал” створила документальний фільм про Наталію.  

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Полтава