Теми за тегом: військові

Рух Veteranka створив чатбот під назвою Recruitment guide bot, який стане в нагоді жінкам, які бажають долучитися до Сил оборони України. Він надасть жінкам покрокову інструкцію щодо вступу до певного військового підрозділу. Так, чатбот допоможе розібратися в основних питаннях, таких як різниця між службою за мобілізацією і контрактом, а також пояснить, як проходить підготовка в навчальних центрах.

Основною особливістю цього чатбота є те, що його розробляли жінки для жінок. У ньому можна знайти інформацію про можливості підготовки до служби, ознайомитися з основами тактичної медицини, отримати список платформ для пошуку вакансій у військовій галузі та відповіді на юридичні питання. Також у чатботі міститься інформація про жіноче здоровʼя на фронті, чеклісти засобів гігієни й медикаментів, які слід мати із собою.

Veteranka наголошує, що є й рекомендації від досвідчених захисниць щодо важливих аспектів на початку та під час служби, а також поради щодо того, як поводитись у випадках сексуальних домагань або насильства.

Довідково: В Україні зросла кількість жінок, які цікавляться військовою службою: від них надходить близько 20% усіх звернень до рекрутингових центрів.

• військові
• жінки
• Київ

Олександр Півнєв пішов до війська, коли йому виповнилося 19 років. До цього навчався у Харківському університеті повітряних сил ім. Кожедуба, але не завершив навчання і приєднався до 203-ї авіаційної бригади у Чугуєві на Харківщині. Згодом військовий перейшов до 53-ї окремої механізованої бригади. У 2016-му році під Торецьком військовий потрапив під мінометний обстріл та зазнав серйозного поранення. Олександр пережив чотири зупинки серця, мав перелом лівої ноги, а праву довелося ампутувати.  Далі було два роки реабілітації і протезування в США. 

У 2018-му році чоловік повернувся до війська. На початку повномасштабного вторгнення захисник очолював зенітно-артилерійське відділення 126 окремої бригади територіальної оборони в Одесі. Олександр запевняє, що головною мотивацією для нього було повернутися до побратимів, а ключовим моментом реабілітації називає спорт, а саме адаптивні тренування за програмою “Ігри Героїв” та участь у спортивних змаганнях. Нині Олександр продовжує тренуватися, змагатися та служити у Силах Оборони.

Нині Олександр Півнєв перебуває за кордоном. Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами онлайн. У листопаді 2024-го Олександр перебуватиме у Львові або Харкові та буде готовий спілкуватися з журналістами офлайн.

• військові
• Львів
• Харків

Чотири роки тому Валерію подарували німецьку вівчарку і він вирішив навчити її базовим командам. Йому добре вдавалося працювати з собакою, тож коли чоловікові запропонували місце у кінологічній службі ЗСУ – Валерій не вагався. Якраз перед тим, як почати збирати необхідні документи, чоловік придбав ще одного пса – Одіна. І вже разом з ним підписав контракт. Валерія та його чотирилапого побратима відправили на навчання, яке тривало п’ять місяців. Собаку навчали шукати вибухові речовини і незабаром Одін отримав спеціальний сертифікат, який допускав його до служби. 

Окрім служби, Валерій займається власними соцмережами, викладає відео із навчанням хвостатих і пропагує українську кінологію. Його відео збирають мільйони переглядів у “TikTok”. Також чоловік займається волонтерством і збирає кошти на корм та ліки для інших тварин.

Валерій перебуває на Заході України. Кінолог-сапер готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• військові
• тварини

1-го жовтня о 8.45 Національна поліція України зупинить рух на Майдані Незалежності, аби провести Загальнонаціональну хвилину мовчання. Благодійна ініціатива “Вшануй” закликає персоналізувати захід. Для цього запрошують учасників акції принести на Майдан світлину загиблого захисника чи захисниці, які виборювали українську незалежність на передовій.

• військові
• загиблі
• Київ

Віталій Шепель – біохімік за фахом. До початку великої війни чоловік служив у хімслужбі ЗСУ, а згодом й у ДСНС. Після того, як вийшов на пенсію, працював у Тернопільській громаді, де разом з колегою Романом Репко допомагав молодим підприємцям у пошуках грантів. 

З початком повномасштабного вторгнення Віталій мобілізувався до Сил Оборони, але вже за кілька місяців вимушено повернувся з фронту до цивільного життя. Спершу чоловік не знав, чим буде займатися, втім на поміч прийшов колега Роман, з яким вирішили разом почати власну справу. 

До ідеї сублімованих смаколиків партнерів підштовхнули діти, які потребували чогось смачного і водночас корисного. Так Віталій та Роман започаткували бренд ласощів TM Tobi. Першими сублімовані фрукти спробували діти підприємців, а незабаром Віталій надіслав партію смаколиків побратимам на передову. Ласощі сподобалися усім. Нині Віталій та Роман працюють над експортом продукції за кордон. Крім того, підприємці разом відновлюють равликову ферму Романа. Та планують випускати сублімоване м’ясо равликів.

Віталій Шепель та Роман Репко перебувають у Тернополі. Підприємці готові до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• Тернопіль

Олег Гураль долучився до війська у квітні 2020-го року. Чоловік підписав контракт з 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Після початку повномасштабного вторгнення брав участь у Харківському контрнаступі. У листопаді 2022 року військовий отримав важке поранення  і втратив зір. 

З того часу пережив дві операції, але зір так і не відновився. На службу ветеран повернутися не зміг, тому взявся працювати вдома. Разом з мамою Олег ліпив вареники та пельмені на замовлення. А згодом чоловік здобув професію масажиста. Нині працює у реабілітаційному центрі “Галичина” та допомагає відновитися військовослужбовцям, які також отримали поранення на передовій. На автобус до роботи чоловіка проводжає мати, далі – Олег добирається самостійно. За два роки чоловік навчився рахувати кроки, запам’ятовувати орієнтири. Олег не полишає надії на відновлення зору та шукає лікарів, які могли би йому допомогти.

Довідково: Олег Гураль перебуває на Львівщині. Ветеран ЗСУ готовий до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• постраждалі
• Львів

До 2014 року Лєда Космачевська жила у Криму. Після окупації півострова росіянами жінка переїхала до столиці.  Нині Лєда – провідна спеціалістка з комунікацій Малої академії наук України, живе у Києві та виховує тримісячну доньку Радославу. Жінка бореться за те, щоб донька отримала прізвище безвісти зниклого батька – Валентина Доброго. 

Коханий Лєди – Валентин Добрий – добровільно мобілізувався до Сил Оборони у вересні 2022 року. Зробив це за власним бажанням, попри прооперований порок серця у дитинстві. Про те, що стане батьком, Лєда розповіла чоловікові за два тижні до його зникнення. 

21 жовтня 2023-го року Валентин Добрий зник безвісти під час штурму між Часовим Яром та Бахмутом на Донеччині. Побратими запевнили Лєду, що бачили тіло Валентина, але забрати його через сильні обстріли не змогли. Нині ця територія окупована, а Лєда бореться за те, щоб їхня із Валентином  донька отримала прізвище Добра. Для цього жінка змушена доводити батьківство у суді, адже з коханим офіційно не була у шлюбі. Тримісячну доньку Лєда виховує разом з матір’ю Валентина – Світланою Доброю.  

Лєда Космачевська перебуває у Києві. Готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• діти
• жінки
• Київ

Рух Veteranka запустив проєкт “Центр сили “План Б”, ініційований однією із учасниць руху Тетяною Борис, яка у лютому 2023 року втратила чоловіка, військовослужбовця 58 ОМПБр.

Місія проєкту – дослідження досвіду проживання втрати задля концептуальних змін у підході до роботи з родинами загиблих воїнів на всіх державних рівнях. У результаті члени родин загиблих отримають путівник проживання втрати, покликаний сприяти їхньому поверненню до активного суспільного життя.

Також Тетяна Борис своєю розповіддю починає цикл матеріалів про особистий досвід проживання втрати. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Тетяною у Києві, а також дізнатись більше про проєкт “Центр сили “План Б”.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Феліксу Расько – 36 років. Чоловік долучився до українського війська у свої 18. Спершу відбув строкову службу, а незабаром підписав контакт. Після демобілізації ветеран працював провідником в “Укрзалізниці”. 

З початком великої війни Фелікс рушив до ТЦК, аби повернутися на службу. Вісім місяців воював на гарячих напрямках, серед яких Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Ямполівка. У жовтні 2022-го на Донеччині в будинок, де тоді перебував чоловік із побратимами, ворог запустив дві ракети. Військові опинилися під завалами у вогняній пастці.  Фелікс самотужки гасив руки, які зайнялися, а погасити голову допомагали побратими. Бійцям вдалося вибратися із будівлі, згодом їх евакуювали медики. 

Ушкодження рук Фелікса були значними, рани заважали рухливості. Дружина ветерана дізналася про програму безплатної реабілітації проєкту Неопалимі, заповнила заявку та надіслала фото поранень чоловіка. Приблизно за місяць Фелікс почав лікування. Нині ветеран вже завершив реабілітацію і повернувся на залізницю у столиці, але вже не провідником, а інженером сервіс-центру.

Довідково: Мета благодійного проєкту з естетичної медицини “Неопалимі” — забезпечити комплексне безоплатне лікування для військових, добровольців, волонтерів, цивільних та дітей, які отримали опіки та рубці внаслідок війни. Робота здійснюється за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та з допомогою партнерів.

• військові
• лікарі
• постраждалі
• Київ

Олександр Дерев’янко загинув від ворожого танкового обстрілу у квітні 2022-го року. Разом зі своїми побратимами з бригади “Азов” хлопець боронив окупований Маріуполь. Мати Олександра – Анна – каже, що відчула, як її син відійшов, а на наступний день отримала звістку від патронатної служби бригади. Анна розповідає про “Адамса”, як про завзятого хлопця та воїна душею. Свого часу Анна знайшла гроші, аби Олександр зміг займатися боксом, також хлопець почав відвідувати футбольні матчі у Черкасах і долучився до фанатського руху “Ультрас”. Анна каже, що Олександр був тим, до кого дослухалася молодь, спонукав підлітків до спорту, поки й сам виборював перші місця на змаганнях з боксу, бойового самбо та фрі-файту. 

У 2020-му році Олександр пройшов курс молодого бійця, підписав контракт з 12 бригадою НГУ “Азов” і у 2022-му році став на захист Маріуполя. Після загибелі сина Анна почала відвідувати футбольні матчі, набивати собі татуювання та стала контактною особою для одного з побратимів Олександра, який нині перебуває в полоні і не має родичів. Анна каже, що пообіцяла сину жити і дотримується слова.

Довідково: Анна Дерев’янко перебуває у Черкасах. Мати загиблого військовослужбовця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Черкаси