Теми за тегом: військові

До повномасштабного вторгнення Олекса Мельник опікувався коміксарнею (крамничкою коміксів), яку заснував разом з дружиною у Коломиї — місті на Заході України. А ще — озвучував фільми, серіали, відео-ігри та рекламні ролики. Чоловік мобілізувався з початком великої війни та навіть на передовій не покинув своїх цивільних інтересів. Ідея книги з’явилася у Олекси понад десять років тому. А саму книгу-антиутопію, яку військовий назвав “І порву буття сукно”, він написав в окопі на фронті. Чоловік працював над нею по дві-три години між чергуваннями на службі. І вже за чотири місяці завершив роботу. Нині на книгу відкрито передпродаж у “Видавництві 333”, яке започаткували після 2022-го року.

Довідково: Олекса Мельник перебуває на передовій. Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура

Ольга Коновал стала волонтерити від початку повномасштабного вторгнення росії. Жінка купувала дрони та тепловізори для Сил Оборони. Під час першої поїздки на Схід Ольга зустріла свого майбутнього чоловіка — Сергія — командира роти “Сталева сотня” на псевдо “Норд”. Волонтерська поїздка мала тривати всього кілька днів, втім, Ольга залишалася разом з Сергієм наступні чотири місяці. Для того, щоб придбати тепловізор коханому, жінка продала власне авто. Також взялася створювати прикраси з відстріляних гільз, прибуток від продажу яких йшов на потреби бійців. Сергій, тим часом, вирішив започаткувати власне виробництво FPV-дронів, щоб забезпечити військових якісними безпілотниками. 

У січні 2024-го року пара побралася, а незабаром на своєму виробництві випустили першу партію дронів. 

Невдовзі після весілля Ольга отримала звістку про загибель Сергія під час бойового завдання на Донецькому напрямку. Попри втрату, жінка продовжила роботу над майстернею для дронів: організувала команду інженерів, які вже зробили 250 безпілотників. Виробництво назвала на честь коханого — “NORD-DRON”. Ольга каже, що це її помста ворогу за Сергія та інших бійців. 

Довідково: Нині Ольга Коновал перебуває у Тернополі. Незабаром волонтерка планує повернутися на Схід.

• військові
• волонтери
• жінки
• загиблі

Дмитро Бігас родом з містечка на півночі Молдови. До України чоловік переїхав 15 років тому. Тут закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, а згодом отримав українське громадянство. Ще під час студентства чоловік встиг попрацювати у крафтовій пекарні та ресторані. Тоді усвідомив, чим мріє займатися — хоче випікати хліб. У 2021-му Дмитро очолив у Львові кухню у новій фокачетерії (закладі, що спеціалізується на випіканні традиційного італійського хліба). Щоправда, через епідемію Covid заклад довелося закрити, тож Дмитро взявся навчати кулінарії людей у Львові, Франківську та Чернівцях. 

У жовтні 2023-го чоловіка мобілізували до Сил Оборони. У армії він отримав позивний “Шеф”. Спершу військовий вчив снайперську справу, але згодом працював розвідником-штурмовиком у районі Кліщіївки на Донеччині, де взяв участь у першому серйозному штурмі. Там чоловік втратив побратима та пообіцяв помститися. 

Нещодавно Дмитро змінив військових фах та став оператором ударних БПЛА. Щоби не втратити себе на війні, звернувся до читачів у соцмережах із проханням допомогти придбати хлібопічку. Адже хотів продовжувати займатися улюбленою справою. Тож тепер між бойовими виходами військовий випікає від чотирьох до восьми буханок. Крафтовий хліб від “Шефа” залюбки куштують його бойові побратими.

Довідково: Дмитро Бігас нині перебуває на Донецькому напрямку. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові

До 2014-го року Іван Павліш працював помічником судді. Після того, як росія вперше атакувала Україну, чоловік мобілізувався і воював у складі 53-ї бригади більше року. Після демобілізації Іван вирішив започаткувати власну справу на Львівщині, звідки він родом. Ветеран зайнявся фермерством: почав вирощувати пшеницю, сою та батат. Після першого успішного врожаю чоловік взяв участь у конкурсі #Варто від Українського ветеранського фонду, щоби придбати агродрон для свого господарства. Проєкт Івана схвалили і чоловік отримав фінансування. На кошти від фонду військовий придбав перший агродрон, а для роботи із ним найняв ветеранів російсько-української війни. 

Після початку повномасштабного вторгнення Іван знову взяв зброю до рук, а фермою батату почав керувати дистанційно. Нещодавно чоловік подався на ще один конкурс від УВФ та переміг.  Тож до кінця літа планує придбати другий дрон і сформувати ще один екіпаж ветеранів, які працюватимуть на господарстві. 

Довідково: Іван Павліш нині перебуває на передовій. Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами онлайн.

• військові

Два роки тому захисники Маріуполя, виконуючи наказ, вийшли з “Азовсталі”. І саме відтоді більшість із них — у полоні. На повернення героїв чекає ціла країна, їхні рідні та близькі, а також їхні тварини. 

Асоціація родин захисників “Азовсталі” і крамниця “Animalism by UAnimals” у колаборації створили колекцію одягу. Автором малюнків для неї стала керівниця Асоціації Катерина Прокопенко. Майстерна ілюстраторка та дружина військового Дениса “Редіса” Прокопенка зобразила реальних тварин, які чекали та чекають на своїх людей із полону.

Так, наприклад, пітбулька К’яра щопрогулянки чекає на зустріч із Тарасом і радіє, здалеку побачивши хоч трохи схожого на свого власника чоловіка.  Кішку Марту Олександр постійно носив на руках і до початку повномасштабного вторгнення мріяв взяти її на військову базу. А пес Рем обожнював гуляти зі своїм другом Сергієм у лісі, а після початку повномасштабного вторгнення почав сильно стресувати через шум вибухів. На жаль, Рем нещодавно помер, не дочекавшись Сергія з полону. Також є історії про інших тварин.

Увесь прибуток від проданих футболок буде спрямований на діяльність гуманістичного руху UAnimals, що рятує тварин від війни.

Довідково: Денис Прокопенко (позивний “Редіс”) — полковник, командир 12-ої бригади спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, Герой України.  У травні 2022 року, під час виходу із заводу “Азовсталь” у Маріуполі, чоловік потрапив у російський полон. (Тоді вище військове командування дало наказ про припинення оборони  міста та збереження життя бійців). Був звільнений з полону у вересні 2022 року. 

Оборона Маріуполя тривала 86 днів і завершилася 20 травня 2022 року.

• військові
• полонені
• постраждалі
• тварини
• Київ

Вікторії Прохоренко – 39 років. Жінка живе разом з сином та донькою у Кривому Розі. Чоловік Вікторії Антон мобілізувався одразу з початком повномасштабного вторгнення. За кілька місяців він обійняв посаду командира відділення у батальйоні особливого призначення Нацгвардії. Півтора роки тому чоловік Вікторії повернувся додому після поранення і, за словами дружини, став зовсім іншою людиною. У Антона діагностували ПТСР – посттравматичний стресовий розлад, навіть за допомогою психолога Вікторія не могла налагодити стосунки у родині. Антон не спав, почав пиячити і незабаром потрапив до лікарні з мікроінсультом. Навіть діти стали боятися власного батька. Тож подружжя вирішило роз’їхатися. 

Тим часом, Вікторія взялася за навчання та почала опановувати спеціальність психолога. Вирішила не обривати стосунки з коханим: щодня писала йому повідомлення. Через кілька місяців Антон пішов на контакт, почав працювати за психологічними техніками, які давала дружина. А ще за місяць чоловік повернувся додому. 

Нині Вікторія завершує навчання та вже планує, як працюватиме із дружинами та дітьми військових. Вікторія хоче, щоби її історію почули жінки, які думають, що втрачають коханих через війну. 

Вікторія готова до спілкування з журналістами у Кривому Розі, а також – онлайн.

• військові
• жінки
• постраждалі
• психологічна підтримка
• Дніпро

Мирослав Кобилянський долучився до війська у 2012-му році. З березня 2015 року брав участь в АТО та ООС на Сході України, а згодом — у відбитті повномасштабного вторгнення росії. Початок великої війни Мирослав зустрів у Маріуполі. Військовий виконував бойові завдання, доки його підрозділ не передислокували.

Мирослав родом з Коломиї, але Маріуполь називає другою домівкою. Ще до повномасштабного вторгнення військовий захопився фотографією, робив світлини з подорожей: спершу на телефон, потім на камеру. У 2020-му вперше спробував себе у аерофотозйомці, за допомогою дрона військовому вдалося створити цілий архів фото Маріуполя. До початку великої війни чоловік не друкував свої світлини, втім, після 24-го лютого 2022-го дружина таки переконала Мирослава створити фотокнигу, яку військовий назвав “Мій Маріуполь та світ довкола”. Проєкт профінансував за власні кошти й кошти друзів-меценатів, примірники надіслав до 35 країн світу. Пізніше на основі фотокниги відкрилися виставки світлин військового у США, Австралії та Україні. Нині Мирослав продовжує службу і не покидає свого хобі. У майбутньому не виключає створення фотокниги про прифронтові й фронтові райони Донеччини.

Додатково: Мирослав Кобилянський перебуває нині на передовій. Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура

Ангеліна служить у Силах Оборони протягом п’яти років. У війську Ангеліна отримала псевдо “Макс” і надає перевагу цьому звертанню. Окрім цього, Ангеліна послуговується для себе двома займенниками: він та вона. 

Нині “Максу” 23 роки. Повномасштабне вторгнення зв’язківиця зустріла із завершеним контрактом із військом. Втім, вже 25-го лютого “Макс” була у військкоматі, готова повертатися на службу. За понад 2 роки від початку повномасштабної війни військова запевняє, що помітила прогрес у толерантності до ЛГБТКІА+ спільноти. Окрім цього, “Макс” — учасниця  ГО “ЛГБТ-військові” та адміністраторка чату “Посестри” для ЛГБТ-військових жінок.

Додатково: “Макс” перебуває на передовій. Готова до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• ЛГБТ

Русудана Павліченко — за походженням грузинка. На початку повномасштабного вторгнення жінка була за кордоном на похороні батька. У 10-річному віці Русудані довелось тікати від її першої у житті війни (війна в Абхазії) в Україну. Все своє свідоме життя жінка прожила тут.

Чоловік Русудани —  Сергій Павліченко —  з 2014 року захищав Україну від окупантів, а під час повномасштабного вторгнення тримав оборону “Азовсталі”, після чого потрапив у полон. Чоловік загинув під час теракту в Оленівці (селище на окупованій території Донеччини) в ніч з 28 на 29 липня 2022-го. У подружжя залишилося двоє дітей: 10-річна Аделія та 8-річний Назар.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Русуданою у Черкасах, або у онлайн-форматі. 

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• окупація
• полонені
• Маріуполь
• Черкаси

На брифінгу, серед іншого обговорять, як врятувати з полону бійців бригади “Азов”: що вже робиться, а що ще необхідно зробити. Зокрема, йтиметься і про військовополонених, які постраждали під час теракту в Оленівці, адже їхня доля досі невідома. А День пам’яті за вбитими в Оленівці захисниками — досі не започаткували.

Учасники: 

– Марія Алєксєєвич — представниця ГО “Спільнота Оленівки”, дружина двічі пораненого захисника Маріуполя, 

– Ганна Лобова — представниця ГО “Спільнота Оленівки”, дружина двічі пораненого захисника Маріуполя,

– Анастасія Гондюл — представниця ГО “Спільнота Оленівки”, дружина двічі пораненого захисника Маріуполя,

– Тетяна Катриченко — представниця Медійної ініціативи за права людини, 

– Андрій Яковлєв — представник Медійної ініціативи за права людини. 

• військові
• полонені
• постраждалі
• Київ