Теми за тегом: військові

Володимир Марченко за професією начальник маркетингового відділу видавничого дому “Освіта”, видавництва, яке друкує підручники для школярів. За день до повномасштабного вторгнення Володимир ще планував разом з дружиною політ до Сан-Паулу (Бразилія). Його дружина виграла квиток у будь-яку країну світу та знижку для свого чоловіка. Втім війна усе перекреслила і вже 25 лютого 2022 року він пішов до військкомату і став на захист країни.  

На війні чоловік отримав тяжку черепно-мозкову травму (два тижні був в комі, потім місяць в реанімації).  Тоді, за його словами, ніхто не міг сказати, чи  він бачитиме, вставатиме,  розмовлятиме та чи зможе сам себе обслуговувати.  Нині ж, попри усі прогнози, чоловік  продовжує  активний спосіб життя, реабілітацію через спорт і подорожі. А ще він став учасником збірної України з Ігор Нескорених у 2025 році.

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із Володимиром у Києві. 

• військові
• постраждалі
• Київ

До повномасштабного вторгнення Іван Розуман працював гірником на Дніпропетровщині. З початком великої війни чоловік мобілізувався до Сил Оборони і брав участь у боях на Лиманському напрямку.  

Але поранення зазнав удома, коли повернувся до рідного Марганця. Разом з Іваном до міста приїхала і наречена Тетяна, яка хотіла познайомится з  батьками хлопця. Саме в той день росія атакувала місто. У Івана була пошкоджена трахея, очі, руки та ноги. Тетяна отримала  відкриту черепно-мозкову травму, були перебиті ноги.

Місяць після поранення Іван пробув у комі. Він втратив праву руку та повністю осліп. Боєць переконував Тетяну покинути його. Натомість отримав від коханої пропозицію одружитися.

02.02.2024 пара побралася і відтоді разом звикають до життя у нових умовах. 

Іван Розуман перебуває у Києві. Ветеран ЗСУ готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• постраждалі
• Київ

Вадиму Нестеренко – 33 роки, два з них чоловік провів у ворожому полоні. Службу в Силах Оборони Вадим розпочав ще у 2011-му році, одразу після проходження строкової служби. Спершу військовий був у Ізмаїльському прикордонному загоні, а вже у 2018-му долучився до 35-ї окремої бригади морської піхоти – у її складі Вадим й зустрів повномасштабне вторгнення на острові Зміїний. Там разом з побратимами потрапив у російський полон. 

Вадим пробув у полоні 2 роки і 3 місяці. Його катували: труїли газом, били електрошоком, ламали кості, вибивали зуби і морили голодом. З полону Вадим повернувся 31 травня 2024-го року з вагою 59 кілограмів.

Через місяць після звільнення з ворожого полону Вадим потрапив до реабілітаційного центру на Львівщині. Понад три місяці військовий відновлював своє здоров’я і зумів повернути частину втраченої ваги. Нині Вадим налаштований повернутися до війська, а також втілити давню мрію – побачити Париж.

Вадим Нестеренко перебуває у Львові. З 4-го листопада військовий буде в Одесі. Готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Львів
• Одеса

Ольга Куртмаллаєва — за фахом фінансистка. Їй 25 років.  Повномасштабне вторгнення рф застало дівчину у рідному Бердянську, що у Запорізькій області (нині місто окуповане).  Влітку 2022 року вона виїхала з окупації. 

Чоловік Ольги  — Руслан  —  на захисті країни з 2014 року (служив у зоні АТО/ООС). Уже 30 місяців він перебуває у російському полоні. Туди він потрапив під час оборони Маріуполя у 2022 році.

Ще у 2021 році у Ольги виявили лімфому Ходжкіна (рак лімфатичної системи). Попри важку хворобу, жінка активно бореться за визволення чоловіка — намагається не пропускати жодної акції, яка стосується військовополонених. Спершу Ольга стала співзасновницею громадської організації, яка допомагає бійцям 501 батальйону морської піхоти повернутися додому. Згодом, разом з іншими жінками, які борються за повернення морпіхів з полону, створила асоціацію  “Сила морської піхоти”, яка включає в себе 7 громадських організацій, 3 благодійних фонди та 1 обʼєднання сімей. Серед іншого,  жінки організовують акції, влаштовують зустрічі та спілкуються з представниками української влади.  Також асоціація займається правозахистом та реабілтацією звільнених з полону, психологічною підтримкою сімей та допомогою фронту.

Вже під час повномасштабної війни Ольга дізналась, що хвороба перейшла із другої стадії в четверту. Лікарі пов’язують це із великим стресом. Ольга пройшла 16 курсів хіміотерапії та вийшла в ремісію, але ще потребує трансплантації стовбурових клітин.

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись з Ольгою у Києві.

• військові
• жінки
• полонені
• Київ

Юрію Вєткіну — 57 років. Він професійний військовий (майор), а ще — практичний психолог. Проходив службу на посаді офіцера-психолога у Державній спеціальній службі транспорту до 2008 року. З 2015 року брав участь у АТО на посаді заступника командира батальйону 95 десантно-штурмової бригади. З початку повномасштабної війни захищав рідне місто Чернігів у складі 1-ї Сіверської танкової бригади. Під час ворожого обстрілу 5 березня 2022 року втратив ногу. 

Також Юрій — блогер та сценарист. Декілька його сценаріїв входили до лонг та шорт-листів всеукраїнських конкурсів сценаристів у номінації повнометражний фільм. У 2016 році  короткометражний фільм за його сценарієм – “Інтерв’ю” брав участь у Каннському фестивалі в програмі Short Film Corner та отримав численні призи в Португалії,  Саудівській Аравії.

Юрій брав участь у проекті ТРО Медіа Театр ветеранів, де представив свої перші п’єси “Фантомка”, “Вибух”, “Госпітальна рапсодія”, які були поставлені під час Фестивалю перших п’єс. Також написав п’єсу “Поворот на Ірпінь” для паперового театру, де зіграв сам.

Зараз на базі Чернігівського ветеранського простору “Серцевір” намагається створити у рідному місті Театр Ветеранів, де б разом з професійними акторами грали ветерани та члени їхніх родин. Мета ініціативи — психологічна реабілітації та ресоціалізація ветеранів, а також реалізація їхнього творчого потенціалу.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Юрієм у Чернігові або у онлайн-форматі. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Чернігів

Сашкові зараз 6 років, його обличчя є на обкладинці книги “Війна голосами дітей” (книга, що містить добірку дитячих цитат про війну, віднедавна з’явилась в американських книгарнях). 

Хлопчик народився в місті Бахмут, що на Донеччині (нині воно зруйноване і окуповане російськими військами). У цьому місті його батьки познайомилися під час волонтерської роботи. Мати Сашка допомагала дітям у складних життєвих обставинах, а батько відкрив боксерський клуб, щоб заохочувати молодь до занять спортом. Через рік після народження Саші на світ з’явилася його сестра Єва. Оскільки залишатись у регіоні було дедалі небезпечніше, сім’я переїхала у Тернопіль, місто на заході країни.

Від початку повномасштабної війни батько Сашка та Єви перебуває на передовій.  Фото, де  він читає книгу Тімоті Снайдера в окопі стало вірусним. 

“Коли тато повернеться з війни, він буде спати поруч зі мною, щоб не боятися тривог”, — так говорила Єва, коли їй було три. 

Їхня матір працює у БФ “Голоси дітей” і допомагає дітям й батькам, які постраждали від війни, у психологічному відновленні.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із сім’єю у Тернополі або онлайн.

• військові
• діти
• жінки
• Тернопіль

Нещодавно до лав української програми найбільшої неурядової некомерційної організації з гуманітарного розмінування у світі “The HALO Trust” приєднались п’ятеро учасників бойових дій, зокрема, й ветерани, які втратили кінцівки. Воїни, які захищали країну на фронті, відтепер працюватимуть у команді із дистанційного зондування. Чоловіки аналізуватимуть знімки з дронів, шукатимуть потенційно небезпечні місця та вибухові загрози.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити, як працюють ветерани на Харківщині та на Київщині. 

Довідково:  “The HALO Trust” – це найбільша міжнародна некомерційна організація, яка знешкоджує міни й боєприпаси у 30 країнах та територіях світу упродовж 35 років.

• військові
• Київ
• Харків
• розмінування

Британець Вайпер прослужив у війську своєї країни чотири роки. Під час останнього року служби військовий ухвалив рішення долучитися до української армії.

В Україні вирішив доєднатися до 13 бригади НГУ “Хартія”. Пройшов медичні обстеження та підписав контракт.  Вже під час навчань на полігоні військовий помітив чимало відмінностей між українською та британською арміями. Але, каже, легко адаптував свої навички до нових умов війни. Вайпер налаштований служити в Україні до завершення війни, адже хоче вберегти не лише українську державу, а й решту світу від російської агресії.

Вайпер перебуває на передовій. Військовий готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові

Щоб нагадати про захисників “Азовсталі” та інших військових, які досі перебувають у ворожому полоні, мирні заходи заплановані у 26 містах України.

26 жовтня заходи відбудуться в Охтирці, Павлограді, Чернігові, Вінниці, Білій Церкві, Ірпені, Дніпрі, Житомирі, Запоріжжі та Павлограді. 

27 жовтня мирні акції заплановані у Києві, Південноукраїнськ, Миколаєві, Умані, Ужгороді, Коростені, Обухові, Кролевці, Овручі, Коростишеві, Кременчуці, Одесі, Кривому Розі, Івано-Франківську, Острозі та Чернівцях.

Організаторами заходів є родини військовополонених Маріупольського гарнізону. До участі в акціях часто долучаються і самі звільнені з полону українці.

• військові
• полонені

Відділ комунікацій командування Сил територіальної оборони ЗСУ (ТРО Медіа) може допомогти журналістам із контактами героїв для створення сюжетів чи статей. Так, наприклад, є можливість розповісти про іноземців в Силах ТрО (зокрема, є представники Грузії, США, Австралії, Угорщини), про жінок-військових, про капеланів, про окремі підрозділи чи спеціальності. Також є можливість висвітлити тренування ТРО та інші складові набуття спроможностей підрозділами. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше та звернутись за контактами до ТРО Медіа. 

• військові