Теми за тегом: військові

До 2015-го року Артем Дубина працював журналістом у Нікополі на Дніпропетровщині. Після Революції Гідності та початку російської агресії на сході України чоловік долучився до війська, воював у “Азові”. Через кілька років Артем звільнився зі служби  та планував весілля. 

Одразу після початку повномасштабного вторгнення чоловік повернувся до рідної 12 бригади НГУ “Азов”. Військового спершу направили на захист аеропорту у Запоріжжі, але незабаром перевели до Маріуполя. Вже 26-го лютого 2022 року боєць разом із побратимами опинився на металургійному комбінаті “Азовсталь”. Під час однієї з операцій Артема поцілив снайпер. Ворожа куля потрапила у скроню та вийшла через шию. Військовий дивом залишився живим. 

У травні 2022 року Артем разом з побратимами за наказом командування вийшов у полон. Боєць потрапив до колонії в Оленівці на окупованій Донеччині, згодом його перевели до російського Таганрогу. В полоні Артем зазнав катувань. Аж через 2 роки і 4 місяці він повернувся додому під час чергового обміну полоненими. 

Поспілкуватися з Артемом Дубиною можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресофіцером.

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. За оцінками правозахисної організації Human Rights Watch, під час російських обстрілів загинули 8 тисяч мирних мешканців. А з довоєнного населення в 540 тисяч до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараці виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”. Більше сотні отримали поранення.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

TMS HUB — це спортивний простір, де військові та ветерани з ампутаціями й пораненнями можуть займатися бразильським джиу-джитсу. Заняття — безкоштовні. Проєкт сприяє спортивній реабілітації та соціалізації захисників. 

Куратор проєкту — ветеран Сил Спеціальних Операцій ЗСУ Артем Кузьміч. Чоловік родом із Білорусі, захищав Україну з 2014 року. У 2019 підірвався на ворожій міні та втратив ногу. Попри це, став переможцем чемпіонатів з бразильського джиу-джитсу в Україні, Європі та Бразилії.

Нині в Україні функціонує 12 філій TMS HUB. Зокрема, у Києві, Одесі, Львові, Чернігові, Чернівцях, Миколаєві, Житомирі, Рівному, Дніпрі, Хмельницькому. До ініціативи долучились вже понад 200 ветеранів. 

Наприкінці травня відбудуться змагання “TMS Victory Cup”.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити спортивну ініціативу у Києві.

• військові
• постраждалі
• Київ

Оксана – військовослужбовиця 13-ї бригади НГУ “Хартія”. Дівчині 19 років, вона не приховує своєї бісексуальної орієнтації. 

Початок великої війни Оксана зустріла ще підлітком. А після досягнення повноліття вирішила долучитися до війська. Обрала 13-ту бригаду НГУ “Хартія” — зокрема, через толерантне ставлення у бригаді до представників ЛГБТК+ спільноти. 

Дівчина пройшла підготовку та обрала для себе напрямок, повʼязаний з виготовленням FPV-дронів.

Нині Оксана перебуває на передовій. Поспілкуватися з військовою можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та погодженням пресофіцера.

• військові
• жінки
• ЛГБТ

17 квітня в одній зі столичних бібліотек відбудеться  відкриття експозиції, присвяченої пам’яті Героя України Андрія Пільщикова (позивний “Джус”). Про легендарного захисника України можна буде дізнатись безпосередньо з вуст його матері Лілії Авер’янової, яка надала матеріали для експозиції.

Довідково: Андрій Пільщиков (1993-2023) – військовий льотчик, який від початку повномасштабного вторгнення брав участь у повітряній обороні України у складі 40-ї бригади тактичної авіації, яка має назву “Привид Києва”. Кавалер ордена “За мужність” II (2023, посмертно) та III (2022) ступенів. Герой України (посмертно, 2024).

Андрій зробив величезний внесок у розбудову ПС ЗСУ і має статус найбільш активного реформатора Повітряних Сил. У червні 2022 року відвідав США в складі офіційної делегації, яка домоглася надання Україні винищувачів F-16, та організував попередню підготовку пілотів для них. Загинув 25 серпня 2023 року на Житомирщині. Похований на Аскольдовій могилі у столиці.

• військові
• загиблі
• культура
• Київ

Юлія та Сергій 27 років прожили у щасливому шлюбі. У них народилося двоє доньок — Вікторія і Валерія. Пара власноруч звела свою оселю: будівництвом займався Сергій, а Юлія, як маляр-штукатур, допомагала. Так народився маленький сімейний бізнес: почали готувати квартири під ключ. 

Повномасштабне вторгнення рф застало подружжя вдома на Київщині. Сергій намагався долучитися до лав ЗСУ ще в перший день війни, але тоді завадили величезні черги до військкоматів. Протягом року чоловік не полишав своїх спроб, а тим часом займався волонтерством. 

Згодом приєднався до 15 прикордонного загону. Часто бував на передовій, але завжди знаходив час, щоб написати дружині кілька слів.  Після одного із чергувань Сергій не повернувся. За свою відданість обов’язку та героїзм він був нагороджений президентською відзнакою “За оборону України”. 

Довідково: Нині сім’єю опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

БФ Tytanovi у межах проєкту Tytanovi Rehab запрошують на презентацію “Культурно-мистецького центру” для реабілітації ветеранів. Під час презентації ветерани та журналісти зможуть побачити, які опції пропонуватиме центр після офіційного відкриття.

У фонді пояснюють, що війна залишає не лише фізичні, а й психологічні травми. А творча реабілітація – один з ефективних методів боротьби з ними. Тож у майбутньому центрі ветерани займатимуться арт-терапією, спробують себе у фотолабораторії, на театральній сцені та візьмуть участь в освітніх майстер-класах.

На презентації буде присутній засновник та керівник БФ Tytanovi В’ячеслав Запорожець – ветеран, який втратив кінцівку та опанував біонічний протез.

Довідково: Tytanovi – благодійний фонд, який створив ветеран ЗСУ Вʼячеслав Запорожець. Фонд спеціалізується на реабілітації військовослужбовців та ветеранів після поранень. Зокрема, Tytanovi, за словами організаторів, єдиний фонд, який закуповує спеціальні титанові пластини, які встановлюють у кістки, для військових, які мають високі та важкі ампутації.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

Наталія Тарабалка – мама українського Героя та легендарного захисника неба Степана Тарабалки. Льотчик загинув у повітряному бою в березні 2022-го року. Впоратися з втратою сина Наталії допомогла робота з психологом. 

На згадку про Степана Наталія вирішила створити на Прикарпатті реабілітаційний центр “Тепло крилатої душі” для військовослужбовців. На створення центру витратила грошову компенсацію за смерть сина, яку отримала від держави.

У центрі військовим надають як фізичну, так і психологічну реабілітацію. 

Поспілкуватися з Наталією Тарабалкою можна за попередньою домовленістю — онлайн або офлайн у Коломиї Івано-Франківської області.

Довідково: 29-річний Степан Тарабалка загинув у повітряному бою 13 березня 2022 року в небі над Житомиром. Лише за першу добу війни Степану Тарабалці вдалося знищити шість ворожих літаків: Су-27, МіГ-29, два літаки Су-35 та два — Су-25. Згодом український ас на своєму МіГ-29 довів кількість знищених літаків агресора до 40.  Степан Тарабалка  був членом 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил, у 2024 році бригаді присвоїли почесне найменування “Привид Києва”.

• військові
• жінки
• загиблі
• Івано-Франківськ

До повномасштабного вторгнення Андрій був музикантом, грав на бас-гітарі, займався власним СТО та ремонтував автівки для ЗСУ. З початком великої війни чоловік мобілізувався до війська та став сапером.

Влітку 2023-го року Андрій разом з побратимом повинен був розмінувати дорогу. Перед виконанням задачі боєць отримав контузію, але продовжив роботу і наступив на міну. Військовий сам собі наклав турнікет, а побратими евакуювали його пішки до безпечного місця.

Зберегти ногу лікарям не вдалося. Та попри втрату кінцівки, Андрій був налаштований повернутися до війська. Протягом восьми місяців чоловік лікувався, проходив реабілітацію та опановував протез. Нині військовий повернувся на службу, а також став інструктором з саперної справи для піхотинців. У перервах між бойовими завданнями Андрій виступає на концертах, зокрема, для бійців, які проходять реабілітацію. 

Поспілкуватися з Андрієм можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та погодженням пресофіцера.

• військові
• постраждалі

Анна та Андрій познайомилися за чотири роки до повномасштабного вторгнення. Весілля закохані планували влаштувати у 2022-му році. Але подію довелося відкласти, адже після початку великої війни Андрій долучився до українського війська. Служив у 47 ОМБр “Маґура”, був старшим механіком-водієм “Бредлі”.

Пара одружилася у березні 2023-го, а влітку того ж року Андрій отримав поранення. Тоді чоловікові пощастило: осколок дивом не зачепив сонну артерію. Незабаром Андрій повернувся на службу. Восени 2023-го року Анна востаннє бачила коханого. Андрій Луківський загинув 19-го жовтня 2023-го року на Донецькому напрямку. 

Дружина дізналася про його смерть через добу. Їй повідомили, що загиблих привезли до Києва. Втім, Анна не отримала жодної звістки і взялася шукати тіло Андрія самостійно. Аж через 10 місяців жінка змогла знайти коханого: у базі МВС він був серед невпізнаних тіл. Остаточно підтвердили особу Андрія завдяки записці, яка була із чоловіком: Анна написала її напередодні, а боєць взяв із собою на останнє завдання. 

Як виявилося, збіг ДНК між “невпізнаним військовим” та родичами Андрія — матір’ю і сестрою — було встановлено ще раніше, але цю інформацію родині не повідомили. 

Поспілкуватися з Анною Луківською можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

До повномасштабного вторгнення боєць на псевдо “Лєший” працював лісником, займався виготовленням меблів з дерева і не повʼязував себе з армією. Початок великої війни “Лєший” зустрів у Маріуполі, з першими обстрілами чоловік приєднався до територіальної оборони, займався евакуацією поранених та першою домедичною допомогою. 

У березні 2022 року у трьох метрах від “Лєшого” впала 120-мм російська міна. Військовий втратив руку, але залишився живим. 

Навіть у лікарні боєць хотів бути корисним для побратимів. Вже за кілька днів після поранення “Лєший” відкрив збір для свого підрозділу. Йому знадобився рік реабілітації, аби повернутися до війська — уже із протезом. 

Поспілкуватися з “Лєшим” можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• Маріуполь