Теми за тегом: військові

Олена Довбенько познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олександром, коли їй виповнилося 18 років. Оскільки Олена поїхала на заробітки до Польщі, півтора року пара продовжувала стосунки на відстані. 

З початком повномасштабного вторгнення жінка повернулася до України і вже після кількох побачень Олександр запропонував одружитися. У квітні 2023-го року Олександру виповнилося 25 років, він готувався долучитися до війська як сапер, а Олена завагітніла. Олександр працював на Миколаївському та Запорізькому напрямках. 4 липня 2023-го року боєць загинув: під час евакуації побратимів уламок влучив йому в голову. 

Нині Олена виховує доньку, яку назвала на честь загиблого чоловіка. Жінка має невеликий бізнес. Каже, що почала горювати лише нещодавно, адже до цього боялася нашкодити доньці. 

Поспілкуватися з Оленою Довбенько можна як онлайн, так і офлайн на Тернопільщині, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки
• загиблі
• Тернопіль

Військовій на псевдо “Жуйка” – 22 роки. Від початку російського повномасштабного вторгнення дівчина готувалася долучитися до війська, обирала для себе підрозділ та посаду.  

У листопаді 2024-го року вибір дівчини зупинився на аеророзвідці 13-ї бригади НГУ “Хартія”. “Жуйка” жартує, що її підштовхнула любов до Сергія Жадана – українського поета, який також служить в “Хартії”. Крім того, саме “Хартія” однією з першим розпочала рекрутинг жінок до війська і цим сподобалася “Жуйці”. 

З часом військова хоче спробувати себе у саперній справі. А після завершення служби мріє подорожувати світом. 

Поспілкуватися з “Жуйкою” можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Понад три роки Олександра чекала на свого батька-військового, який перебував у російському полоні. Увесь цей час дівчина шукала крихти інформації, зверталася до рідних звільнених з полону захисників, писала дописи у соцмережах, але у відповідь здебільшого отримувала тишу. 

19 червня 2025 року Олександра отримала найбажанішу звістку – її батька звільнили з полону та повернули на Батьківщину. Після цього дівчина вирішила підтримати тих, хто досі шукає рідних та чекає на обмін. Із дозволу батька створила допис у соцмережах, де закликала людей надсилати їй фото рідних у полоні. Світлини показує батьку, а той намагається пригадати, чи бачив цих людей у неволі. 

Олександра отримує сотні повідомлень із фото. Звільнений захисник часто просить уточнити дату народження людини, адже у полоні всі стають схожими одне на одного. За два тижні батьку Олександри вдалося впізнати трьох людей. Звісно, інформація може бути не точною. 

Олександра допомагає іншим без жодної винагороди, адже розуміє, що доводиться переживати тим, хто чекає на своїх близьких з полону. 

Поспілкуватися з Олександрою можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• полонені
• Київ

До початку повномасштабного вторгнення Олена Риж понад 20 років працювала у ресторанному бізнесі. Жінка пройшла шлях від офіціантки до керівниці, а також була тренеркою із сервісу та комунікацій. 

Після початку великої війни Олена долучилася до команди “ДонорUA”: допомагала евакуйовувати людей з Ірпеня, доставляла гуманітарну допомогу тим, хто залишався. Після деокупації області повернулася до звичного життя, але не відчувала себе на своєму місці. Олену не полишала думка спробувати себе у війську. 

Вже незабаром жінка долучилася до 47-ї окремої механізованої бригади “Магура”. Олена обійняла посаду штурмовички та після навчання поїхала на передову. Під час боїв військова отримала поранення, але після лікування повернулася на службу. 

Нині Олена перевелася до 412 окремого полку Nemesis, де служить старшою бойовою медикинею. А ще веде власний блог, у якому, зокрема, розповідає про те, як комунікувати цивільним та військовим. 

Поспілкуватися з Оленою Риж можна як онлайн, так і офлайн на Сході, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки

“Культурно-мистецький центр” для реабілітації ветеранів від БФ Tytanovi у межах проєкту Tytanovi Rehab розпочав свою роботу у Києві. Це перший в Україні центр для психологічної та соціальної реабілітації ветеранів з ампутаціями, відкритий на території торгово-розважального центру. 

У фонді пояснюють, що війна залишає не лише фізичні, а й психологічні травми. А творча реабілітація – один з ефективних методів боротьби з ними. У просторі працює творча студія, проводяться спортивні та арт-терапії, діють освітні, інтеграційні й соціальні активності. 

Для того, щоб робота центру не припинялася, благодійний фонд TYTANOVI та американський фонд Hansen Ukrainian Mission уклали меморандум – американський фонд впродовж року покриватиме операційні витрати на утримання реабілітаційного центру TYTANOVI та культурно-мистецького простору в ТРЦ Respublika Park.

Довідково: Tytanovi – благодійний фонд, який створив ветеран ЗСУ Вʼячеслав Запорожець. Фонд спеціалізується на реабілітації військовослужбовців та ветеранів після поранень. Зокрема, фонд Tytanovi закуповує спеціальні титанові пластини для встановлення у кістки поранених з важкими ампутаціями.

• військові
• культура
• постраждалі
• психологічна підтримка
• Київ

Світлана Сисоєва – мати двох захисників України із Харківщини. Старший син Сергій був досвідченим військовим і патріотом. У 17 років брав участь у Революції Гідності, згодом воював в АТО/ООС, а з початком повномасштабного вторгнення у складі ССО працював на найгарячіших напрямках. 

Сергій загинув під час виконання бойового завдання влітку 2022 року. Світлана пригадує, що син не мав брати участі в операції, але через брак медиків вирушив разом з побратимами. Ворожа куля влучила бійцю в голову, його встигли евакуювати, але не змогли врятувати. Сергій Сисоєв посмертно отримав орден “За мужність” ІІІ ступеня. 

Максим – молодший син Світлани – підписав контракт із військом у 2021 році. Після загибелі брата продовжив воювати, але в грудні 2022 року отримав поранення, втратив частину ноги і звільнився зі служби. 

Влітку 2023 року Світлана започаткувала бренд жіночого одягу, який також розробляє адаптивний одяг для поранених військових. Молодший син працює разом зі Світланою та допомагає розвивати бізнес. 

Поспілкуватися зі Світланою Сисоєвою можна як онлайн, так і офлайн на Харківщині, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Харків

40-річний Микола Шот – пацієнт і ментор Центру UNBROKEN – внаслідок мінометного обстрілу втратив обидві руки та ноги. Але навіть чотири ампутації не стали перешкодою для повернення ветерана до однієї зі своїх улюблених справ.

Водійський стаж Миколи – 20 років. І для нього було важливо знову сісти за кермо. Аби це стало можливим, протезист Центру UNBROKEN Олесь Солодуха доповнив адаптивне авто пацієнта спеціальними елементами на кермі та дверях.

Купівля авто стала можливою завдяки благодійному забігу у рідному місті ветерана – Новояворівську. Тоді організаторам та доброчинцям вдалося зібрати 450 000 гривень.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Миколою у Львові. 

• військові
• постраждалі
• Львів

Микита Шастун долучився до війська за кілька років до початку повномасштабного вторгнення. Служив у 56-й бригаді, воював на околицях Донецького аеропорту, вчився на сержанта. 

Після початку повномасштабного вторгнення разом з рідним братом Ігорем долучився до “Азову”, боронив Маріуполь. 1-го квітня брат загинув.  У травні 2022 року Микита з побратимами отримав наказ скласти зброю та вийти у полон. 

Військовий опинився в колонії Оленівки на окупованій Донеччині. Пригадує, що було дуже важко: полоненим бракувало їжі та води. Невдовзі азовців перевели у інший барак, де вночі пролунали вибухи. Боєць дивом відбувся лише контузією. Микита надавав допомогу іншим пораненим. Пригадує, що росіяни не дали жодних засобів для порятунку людей. З Оленівки Микиту перевели до російського Таганрога. 31 грудня 2022-го року військовослужбовець повернувся на Батьківщину. 

Поспілкуватися з Микитою Шастуном можна онлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів, 82 з них – у повному оточенні. З 16 по 20 травня 2022 року Маріупольський гарнізон виконав наказ припинити оборону міста та вийти в полон.

У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”, більше сотні зазнали поранень.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

Важкопоранені захисники, які відновлюються в Центрі UNBROKEN у Львові, беруть участь в унікальному проєкті – самотужки будують яхту, яка незабаром зійде на воду. Представників медіа запрошують на фінальний етап будівництва судна. Захід відбудеться 16 липня у Львові.

Ідея проєкту народилася під час однієї з поїздок в межах рекреаційної реабілітації. Пацієнти відвідували відпочинковий комплекс, де їм розповіли про вітрильний спорт. НЕЗЛАМНІ так надихнулися цією поїздкою, що загорілися ідеєю збудувати власне судно.

Проєкт стартував у лютому. За цей час до будівництва яхти долучилося вже понад 30 ветеранів та військовослужбовців, які лікуються, відновлюються та протезуються у Центрі UNBROKEN.

Головним ініціатором цього проєкту став пацієнт Центру, 32-річний Руслан Кухта, який більше двох років воював на сході України та отримав поранення, що заледве не призвело до ампутації ноги. Участь беруть також і пацієнти з ампутаціями та протезами рук і ніг. Один з таких – 22-річний боєць Третьої штурмової бригади Михайло Тернавський – розповідає про очікування хлопців: “Наша головна ціль – спустити яхту на воду, проплисти перші метри й відчути, куди вся наша справа пішла”.

На захід необхідно акредитуватись.

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

Початок повномасштабного вторгнення Віта Аннюк зустріла за кордоном – дівчина вже два роки жила в Італії. Одразу ж вирушила до України: спершу взялася волонтерити, але вже за місяць вирішила долучитися до українського війська. 

Спершу Віті відмовили у мобілізації, обґрунтовували це браком досвіду. Протягом півроку дівчина щомісяця навідувалася до ТЦК і нагадувала про своє бажання. У жовтні 2022-го року Віта врешті отримала військовий квиток і опинилася у 10 ОГШБр, де виконувала обовʼязки психолога групи контролю бойового стресу, адже має відповідну освіту. Пізніше військова перевелася до 505 окремого батальйону морської піхоти на посаду заступниці командира десантно-штурмової роти. 

Військова працювала на найгарячіших напрямках Донеччини та Херсонщини. Брала участь в евакуації поранених під час операції в Кринках, там потрапила під мінометний обстріл, надавала медичну допомогу полоненим окупантам. 

Поспілкуватися з Вітою Аннюк можна як онлайн, так і офлайн за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. До 17 липня Віта перебуватиме у Києві, далі – за місцем служби.

• військові
• жінки
• Київ