Теми за тегом: військові

24-річний Артур Дмитрушин – родом з Львівщини. Волонтер, блогер та проєктний менеджер у ІТ, міг ще рік працювати та жити цивільним життям, адже до 25 років не підлягав мобілізації. Втім відчував, що недостатньо робить для українського війська. Тож у 2024-му році Артур долучився до лав 63 ОМБр “Сталеві леви”, де служить у відділенні комунікації та веде сторінки бригади у соцмережах. Зокрема, розповідає про рекрутинг, службу, посади та руйнує міфи про військо. Артур пояснює, що саме після перегляду цих відео у соцмережах найбільше потенційних кандидатів подали заяви на мобілізацію до бригади. 

Поспілкуватися з Артуром Дмитрушиним можна, як онлайн, так і офлайн. Для спілкування офлайн необхідна акредитація МОУ, також журналісту необхідно буде узгодити питання для військового та матеріал перед публікацією. 

• військові

Евакуюють поранених, відвозять на передову їжу та набої, підривають мости, щоб зупинити штурми окупантів — для виконання таких завдань військовослужбовці підрозділу “Alter ego” 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” використовують наземні роботизовані комплекси. Кожен НРК може проїхати там, де автівкою чи квадроциклом небезпечно, і перевозити сотні кілограмів вантажу.

Одна з основних задач роботизованих комплексів – доставляти їжу, воду, боєкомплект на позиції. Жартома військові називають цей процес “Глово-Донбас”. Також НРК використовують для евакуації поранених військових. На виконання такого завдання може піти до 12 годин. Бійці пояснюють, що НРК може стати мішенню для ворожих дронів, тож працювати роботами доводиться обережно.

Поспілкуватися з підрозділом “Alter ego” можна офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові

27 вересня у Києві відбудеться  відкрите тренування з ветеранами “Пробіжка з Міцними”.  Охочих запрошують приєднатись до  пробіжки з ветеранами бігового клубу “Міцні 300”. Ветерани та цивільні — разом, в одному темпі.

Доступна дистанція для будь-якого рівня. Також на учасників чекають нові знайомства та історії сили від тих, хто не зупинився після війни.

Довідково: організатор: Спілка поранених військових України “Міцні 300”. Партнер: Федерація легкої атлетики України.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

22 вересня троє українських ветеранів із ампутаціями здійснили історичний виклик – перепливли відкритими водами протоки Боніфачо, що з’єднує Корсику та Сардинію. Заплив відбувся в межах міжнародного проєкту Neda el Món, який щороку об’єднує спортсменів з усього світу. 

Українська команда у складі Ігоря Олійника, Дем’яна Дудлі, Максима Грінченка разом із 24 міжнародними плавцями подолали один із найскладніших і найнепередбачуваніших маршрутів. Шквальний дощ, грім і хвилі на світанку не стали на заваді запливу та українській команді. Ветерани подолали 12,8 км із вражаючим результатом – 4 години 50 хвилин.  

Ветерани повертаються в Україну 26 вересня, журналісти мають змогу їх зустріти у Києві та отримати коментарі. Також можливі окремі інтерв’ю із учасниками у Києві, Дніпрі або онлайн.

Журналісти мають змогу отримати фото та відеоматеріали запливу.

Більше інформації про учасників тут. 

Довідково: Підготовку української команди здійснює Громадська організація “One team force” – спільнота, яка шукає ефективні шляхи надання персоналізованої підтримки для повноцінного відновлення військовослужбовців з пораненнями – від початкової реабілітації до довготривалої соціальної інтеграції.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

Панельну дискусію “Памʼять про загиблих. Як вшанувати пам’ять у публічних просторах так, щоб не знеособлювати загиблих” організовує ГО  “Українські ЛҐБТІК+ військові та ветерани за рівні права”. 

Під час дискусії учасники обговорюватимуть, як у публічних просторах вшановувати памʼять полеглих, не зводячи її лише до абстрактних символів, а зберігати імена та людську присутність. Окремо сфокусуються на формах видимого й гідного вшанування відкритих та закритих ЛГБТК+ захисників та захисниць у міському середовищі, зокрема, на ідеї створення алеї памʼяті. 

Учасники: 

• Олександр Деменко — голова ГО “Українські ЛҐБТІК+ військові та ветерани за рівні права”;
• Яків Лавринець — співголова ГО “ХЖО Сфера”, співорганізатор ХарківПрайду;
• Оксана Боркун — очільниця БФ “Маємо жити”, засновниця спільноти дружин загиблих захисників;
• Вероніка Голубнича — представниця ГО “Вшануй”;
• Дмитро Костюминський — військовий, художник-постановник, актор і театральний режисер, автор меморіалу “Дерево памʼяті” (онлайн).

На захід необхідно зареєструватися. 

• військові
• загиблі
• Київ
• ЛГБТ

Антон Богач — ветеран з Кропивницького. Чоловік навчався на технолога з виробництва харчової продукції, бо ресторанна сфера приваблювала з юних років. Втім після закінчення технікуму, чоловік сів за кермо фури, а згодом придбав власний транспорт і став підприємцем.

26 лютого 2022 року Антон став на захист України. Чоловік долучився до новоствореної 71-ї десантно-штурмової бригади, де він, як і більшість побратимів, до війни не тримав зброї в руках, але мав непохитне переконання захищати свою країну. Вже за два тижні після мобілізації опинився на Харківщині, де брав участь у перших серйозних боях. Півтора роки стояв на захисті, стримував ворога на різних напрямках. 15 вересня 2023 року — Антон отримав важке поранення, внаслідок якого втратив зір та ледь не втратив життя. Чоловік 4 місяці був прикутий до ліжка. 

Попри втрату зору, чоловік почав шукати шляхи для самореалізації: проходив курси в ІТ-сфері, проте необхідність досконалого знання англійської мови змусила його тимчасово відкласти цю ідею. Тому Антон вирішив вивчитися на масажиста і навіть відкрив власний масажний кабінет, а згодом дізнався про проєкт “Гончарство у темряві” і долучився до нього. Гончарна справа захопила ветерана: нині він у себе вдома відкрив міні гончарну майстерню, замовив піч. У доробку чоловіка: чашки, тарілки, глечики, пляшечки з глини. Також Антон веде власний Тік-Ток канал, там у нього більше п’яти тисяч підписників.

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із Антоном у Кропивницькому, або у онлайн- чи телефонному форматі. Також його роботи будуть представлені на виставці.  

26 вересня у Вінниці відбудеться відкриття виставки “Мистецтво в темряві”. На виставці будуть представлені роботи чотирнадцяти незрячих майстрів, які навчаються гончарній справі у Вікторії Ніколаєвої: Івана Шостака, Антона Богача, Сергія Райляна, Антона Кузьо, Андрія Козиренка, Олега Деречі, Руслана Рижка, Миколи Казюка, Олега Автомєєнка, Андрія Лемака, Назара Костецького, Діани Калини, Ігоря Кушнірьова, Дениса Захарка.

На відкритті виставки відвідувачі матимуть нагоду поспілкуватися з майстрами, познайомитися з їх історіями та планами на майбутнє, а також придбати їх вироби.

• військові
• культура
• постраждалі

Військовий 13-ї бригади НГУ “Хартія” на псевдо “Могила” родом з Камʼянського, що на Дніпропетровщині. До початку повномасштабного вторгнення чоловік не мав жодного відношення до війська, але з лютого 2022-го року не вагаючись мобілізувався. Разом з “Могилою” до армії долучився і його рідний брат. 

Спершу військові служили разом, але потім їх розділили по підрозділах. За час великої війни “Могила” встиг змінити чимало бригад і посад. Нині чоловік служить у “Хартії”, де є номером обслуги міномета. Про війну боєць багато не розповідає, каже, що війна всюди однакова. Або ти їх, або вони тебе. Та попри це, чоловік досі залишається на службі, хоча вже давно міг би списатися і повернутися до цивільного життя. 

Вдома на військового чекають дружина та шестеро дітей. Троє дівчат і троє хлопців. Наймолодша дитина майже не бачила батька. “Могила” каже, що діти його мотивують продовжувати битися з ворогом, бо не хоче, щоб потім вони йшли з рідного дому. Військовий планує залишатися в армії, поки йому вистачатиме здоровʼя. 

Поспілкуватися з військовим можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові

Даніїл на псевдо “Таєць” – родом із Шостки, що на Сумщині. З дитинства чоловік захоплювався спортом, займався тайським боксом і фанатів від футболу. В 14 років Даніїл вперше побував на фанатському секторі під час футболу, там він побачив, що вболівальники – це патріоти України і коли росія вперше напала, то більшість фанатів стала добровольцями. “Таєць” пригадує, що вони стали для нього прикладом. 

Після закінчення школи, військовий переїхав до Києва, де навчався на тренера і зустрів повномасштабне вторгнення. Даніїл одразу долучився до лав Сил Оборони, спершу боронив Київщину, потім Ізюм, а згодом й Донеччину. В Бахмуті, каже “Таєць”, дізнався, що таке справжня війна. Нині чоловік служить в батальйоні безпілотних систем і відповідає за роботу FPV. 

З часом Даніїл почав розмірковувати, як йому допомогти власному батальйону ремонтувати дрони. Вирішив спробувати створювати мерч: зробив значки піни з його фотографії в Бахмуті, потім взявся виготовляти футболки з принтами. Військовий пояснює, що кожна придбана футболка – це донат на майстерню дронів. “Таєць” не віднімає від вартості власні витрати, а увесь прибуток вкладає у ремонт дронів. 

Поспілкуватися з Даніїлом можна, як онлайн, так і офлайн у Києві до 22-го вересня, за попередньою домовленістю.

• військові
• культура
• Київ

17 вересня під Одесою відбудеться реєстрація рекорду України “Найбільша кількість присідань на одній нозі без опори за 1 хв”. На рекорд претендує 34-річний ветеран війни, штурмовик 47 ОМБр Магура Олександр Ревтюх. Чоловік має дві високі ампутації – руки і ноги.

У 2023 році, під час контрнаступу українських військ на Запорізькому напрямку, Олександр з побратимами потрапили на мінне поле. Чоловіку спершу відірвало міною ногу. Коли він в шоковому стані намагався повзти, буквально за метр натрапив на ще одну міну, яка відірвала йому руку і розірвала живіт. Поле було вщент заповнене мінами, але побратими змогли його евакуювати. 

Торік Олександр уже встановив національний рекорд України із найбільшої кількості присідань на одній нозі без опори, присівши 34 рази за 1 хв. Цього року він вирішив поліпшити свій результат.

На подію необхідно акредитуватись. У цілях безпеки точну адресу нададуть акредитованим журналістам.

• військові
• культура
• постраждалі
• Одеса

Михайлу Пуріну – 62 роки. Чоловік родом з Одеси, але повномасштабне вторгнення зустрів у столиці. До великої війни Михайло писав статті для одного з українських медіа, а з першими вибухами вирішив долучитися до війська добровольцем. Свого часу ветеран отримав досвід санінструктора у радянській армії – тож обрав для себе схожу посаду у річковій флотилії ВМС. 

Під час служби Михайло патрулював річки та брав участь у бойових виходах на Херсонщині, зокрема, поблизу Кринок. Чоловік відвоював кілька років, а у серпні 2024-го звільнився з війська за віком. Ветеран не волів просто сидіти на пенсії, а вирішив знайти роботу, щоб приносити користь. Так Михайло звʼязався з організацією Lobby X, яка підтримує працевлаштування ветеранів. Разом з фахівцями визначив, щоб потрібно підшукати роботу для душі. 

Насамперед, така вакансія знайшлася у компанії Pethouse, яка займається продажем кормів та підтримкою притулків — там Михайло виконує обов’язки менеджера із забезпечення поставок товару. Окрім цього, чоловік долучився волонтером до команди UAnimals: рятує та евакуйовує тварин із гарячих точок. 

Поспілкуватися з Михайлом Пуріним можна, як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• тварини
• Київ