Теми за тегом: військові

28 січня у Медіацентрі Україна відбудеться брифінг на тему: “Від Оленівки до Гааги: хто відповість за підступне вбивство українських військовополонених?”

Учасники:

• Роман Мартиновський, провідний експерт Регіонального центру прав людини;
• Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини;
• Олександра Мазур, голова ГО “Спільнота Оленівки”;
• Роман Циб, представник 18 Департаменту Офісу Генерального прокурора.

Теми для обговорення:

• Що насправді сталося у ніч з 28 на 29 липня 2022 року?
• Як у самій рф відреагували на масове вбивство полонених в Оленівці?
• Які ключові факти вдалося встановити в результаті розслідувань громадських організацій?
• Як правильно кваліфікувати злочинні дії рф?
• Хто стоїть за вбивством та катуваннями українських військовополонених?
• У чому особливість національного розслідування в Україні?
• Які є виклики у поверненні полонених “азовців”?
• Чи є перспективи розслідування в МКС?

На заході також буде представлено спільне повідомлення шести громадських організацій до Міжнародного кримінального суду, метою якого є забезпечення принципу невідворотності покарань за воєнні злочини, скоєні російською федерацією.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• Київ

Орган із фрагментами ворожих ракет, що впали на Київщині, стає інструментом для психологічної та фізичної реабілітації поранених захисників. Для них впродовж наступних двох місяців музиканти Львівського органного залу проведуть серію майстер-класів. Пацієнти Національного реабілітаційного центру UNBROKEN матимуть змогу зіграти на унікальному інструменті, а також дізнаються про історію та принцип роботи органу.

Орган встановлено на Львівському залізничному вокзалі. Його створила українська мисткиня Жанна Кадирова в межах проєкту “Інструмент”. Це серія перформансів, під час яких українські та іноземні музиканти впродовж двох місяців, щоп’ятниці та щосуботи, виконували свої авторські програми.

Довідково: Реабілітація поранених захисників реалізується за підтримки Укрзалізниці, Львівського органного залу та Львівської міськради.

• військові
• культура
• постраждалі
• психологічна підтримка
• Львів

Наталя та Максим Шишкіни прожили разом 16 років. Максим займався транспортними перевезеннями Україною й повномасштабне вторгнення застало його в дорозі. Вночі 24 лютого 2022 року він повертався додому з Одеси, а наступного дня одразу ж пішов до військкомату.  Чоловік постійно повторював: “У мене росте два сини, я мушу захищати нашу землю, щоб окупанти не прийшли сюди”. 

Максим був бойовим медиком. Спершу служив у прикордонній службі України, згодом його перевели до 15 мобільного прикордонного загону. Обороняв Чернігівщину, потім Донеччину, побував у багатьох “гарячих” точках.

Під час виконання одного із завдань Максим потрапив під артилерійський обстріл і отримав поранення в скроню. Ризикуючи власним життям, побратими евакуювали його та привезли до лікарні в Дніпрі. Максим  був у комі, Наталя провела біля його ліжка кілька днів. А потім свекор привіз до лікарні їхнього старшого сина Тимофія. Хлопчик зайшов до палати, узяв чоловіка за руку та промовив: “Тату, привіт! Я біля тебе”. Апарати, до яких був підключений Максим, вмить запищали і його серце зупинилося назавжди. 

Перший час після втрати чоловіка Наталія  була в страшній депресії. Та якось до неї підійшов Тимофій, міцно обійняв та  попросив гарно вдягнутися, нанести макіж, зробити зачіску та погуляти з ним. Він тоді сказав: “Ти у нас найкраща. Наш тато тобою пишається. Він обрав нам гарну маму”. Підтримка синів, а також улюблена справа надихнули жінку та допомогли вийти з депресії. Наталя займається косметологією та обожнює свою роботу. 

Довідково: Нині сім’єю опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він  допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• Вінниця

Ветеранський біговий клуб “Міцні 300” заснований ветеранами для ветеранів за принципом “свій своєму” у 2024 році. Мета клубу: популяризація адаптивних видів спорту, залучення ветеранів, ветеранок та їхніх родин до фізичної реабілітації через біг. А також покращення морально-психологічного стану українців, організація бігових заходів для ветеранів та військових.

Кожен учасник клубу проходить обстеження в діагностичному центрі. Тренування проходять в легкоатлетичному манежі та на свіжому повітрі.

Нині в клубі 10 учасників, зокрема, ті, хто готується до ветеранських дистанцій на міжнародних забігах.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити тренування бігового клубу в Києві.

• військові
• культура
• Київ

Володимир Неймаш — професор Інституту фізики НАН України та розробник технології, на основі якої виготовляють медичний виріб під назвою “Гідробинт”. Він створений на основі наночастинок срібла та  допомагає при загоєнні опіків та ран.  “Гідробинт” був  розроблений  у двох формах: як перев’язувальний матеріал та як спрей для дезінфекції.

Розробка  “Гідробинта” стартувала ще у 2014 році після боїв за Іловайськ Донецької області. Тоді сотні українських захисників отримали поранення. Базову технологію вчені запатентували вже у 2017 році, а у 2020 —  сам виріб у вигляді пов’язок для лікування ран. Науковці навіть власними силами виробляли невеликі партії препарату, які волонтери постачали на фронт. 

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, вчені запропонували безкоштовно передати свою технологію виробникам для масового виготовлення препаратів. Вже у 2023 році  відгукнулись підприємці, які придбали ліцензію на цю технологію, автоматизували і сертифікували виробництво. У 2024 році “Гідробинт” (перев’язувальний матеріал) надійшов у масове виробництво. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із розробником технології професором Володимиром Неймашем, а також із виробниками і медиками, що мають досвід застосування Гідробинтів. 

Довідково: Гідробинт – це гідрогелевий бинт нового покоління, який після накладання на опік чи рану миттєво знеболює їх, дезінфікує та захищає від зовнішньої інфекції. Він є нетоксичним і не викликає жодних подразнень чи алергії. Також він прискорює загоєння ран, не прилипає до них і тому знімається абсолютно безболісно.

• військові
• лікарі
• постраждалі
• Київ

Микита Горняк родом з Кадіївки (колишній – Стаханов), що на Луганщині. Нині місто окуповане росіянами. У 2015-му році Микита перебрався до Одеси й долучився до цивільного корпусу “Азов”. А вже через рік, коли йому виповнилося 20, мобілізувався до Сил Оборони. Наступні шість років воював на передовій. У грудні 2022-го під Авдіївкою на Донеччині чоловік отримав важке поранення і втратив ногу.

Спершу Микита шукав варіанти військової служби на протезі. Але врешті вирішив знайти для себе заняття у цивільному житті. Впродовж всієї реабілітації ветерана підтримувала наречена Катерина, вона згадала про ідею Микити створити лімітовану серію одягу, присвячену пораненим воїнам.

Спершу Микита створив патчі та принти на футболках. А далі вирішив робити адаптивний одяг для поранених військових. Адже знав, наскільки незручним може бути звичайний одяг для тих, хто втратив кінцівку. Нині Микита очікує на тестові зразки і незабаром сподівається запустити лінійку одягу. Свій бренд ветеран назвав “All inclusive”. 

Поспілкуватися з Микитою Горняком та його нареченою можна онлайн або офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• окупація
• постраждалі
• Львів

Степану Коробкіну – 25 років, родом з міста Мирноград, що на Донеччині (нині місто на лінії фронту). У листопаді 2020-го року Степан мобілізувався до Сил Оборони за контрактом і служив у штурмовій мінометній батареї. Повномасштабне вторгнення зустрів на службі. 

У червні 2022-го року військовий отримав своє перше поранення, але вже незабаром повернувся на фронт. А у 2023-му, після артобстрілу, Степан  втратив праву руку.

Ампутація та 32 операції не завадили хлопцю повернутися до повноцінного цивільного життя. За час реабілітації ветеран отримав та опанував протез правої руки та знайшов для себе хобі – футбол. Також Степан зголосився піднятися на Кіліманджаро – найвищу гору Африки. Ветеран хотів довести, що ампутація – не кінець життя, і завжди є можливість рухатися далі. Після успішного сходження Степан потрапив до Національного реєстру рекордів України.

Поспілкуватися зі Степаном Коробкіним можна онлайн або офлайн у Києві за попередньою домовленістю. Журналістам ветеран готовий надати фото та відео зі сходження на Кіліманджаро.

• військові
• постраждалі
• Київ

Кримський татарин Муса – розробник багі “Дракаріс” (“Dracarys”), які разом із командою виготовляє для військових. Після окупації Криму чоловік покинув півострів. Займався підприємництвом у столиці. А вже  під час повномасштабного вторгнення рф самотужки розробив багі для фронту з підвищеною прохідністю.

Перші багі мали чотири пасажирських місця, могли евакуювати одного пораненого і їздили на бензиновому або дизельному паливі. Після того, як всюдиходи отримали позитивний фідбек від бійців, команда Муси взялася масштабувати виробництво та удосконалювати транспорт.

Нині від перших багі залишилася лише назва “Дракаріс”, а самі всюдиходи отримали потужніші дизельні двигуни та можуть перевозити двох-трьох поранених. Також команда Муси покращила прохідність багі. 

На виготовлення одного всюдиходу волонтери витрачають до чотирьох тижнів. Одночасно можуть майструвати два багі. Кошти на деталі  отримують або від благодійників, або ж від військових частин.

Поспілкуватися з Мусою онлайн або офлайн та побачити виробництво багі можна у Києві за попередньою домовленістю.

• військові
• Київ

Іван Бабушкін – колишній військовополонений та боєць 15-ї бригади Нацгвардії України “КАРА-ДАГ”. Початок повномасштабного вторгнення чоловік зустрів на службі у Маріуполі. 26 березня 2022-го року Іван разом з побратимами потрапив у полон. 

У неволі військовий провів два роки. Більшість часу – в колоніях на тимчасово окупованій Донеччині, зокрема, два місяці пробув в Оленівці. За словами Івана, у полоні росіяни били та морили голодом українських військових. Пережити всі жахи ув’язнення чоловікові допомагала мрія про повернення додому та  відкриття власної кав’ярні.

Бійця обміняли у січні 2024-го року. Після того, як завершив реабілітацію, взявся втілювати мрію. Заклад відкрив у Запоріжжі, працює там разом з коханою. 

Поспілкуватися з Іваном Бабушкіним можна онлайн або офлайн у Запоріжжі за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• Запоріжжя

Юлія Буняк родом з Криму, але вже багато років мешкає в Києві.  Столиця стала її домом ще з часів навчання в інституті. У жінки є 14-річний син. Чоловік Юлії загинув на фронті 3 серпня 2023 року.

Для Юлії російсько-українська війна розпочалася ще у 2014 році – з окупації її рідного півострова. 

Коли росія вперше атакувала Україну, чоловік Юлії  брав участь у бойових діях, а через півтора року демобілізувався й повернувся до цивільного життя.  23 лютого 2022 року ввечері подружжя було вдома, коли чоловіку зателефонували з територіального центру комплектування (ТЦК) і попросили вранці з’явитися до військкомату.

Чоловік спершу служив у Києві, а згодом вирушив на Схід. Був мінометником, виконував завдання на Бахмутському напрямку. Після першої ротації в грудні 2022 року повернувся додому на десять днів. Родина навіть зустріла Новий рік разом. Після цього була друга ротація, яка стала фатальною. Чоловік Юлії загинув під час артобстрілу (населений пункт Північний, Бахмутського району Донецької області).

Юлія розповідає, що стосунки між сином та батьком були надзвичайно теплими. Чоловік навчав сина водити машину, а ще вони разом дивилися бокс — це було їхнє спільне захоплення. Минулого року Тимофій познайомився з Олександром Усиком, і Юлія із сином навіть поїхали на його бій у Ер-Ріяд. 

Довідково:  Нині сім’єю опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він  допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ