Теми за тегом: військові

4 квітня Хартія-Хаб разом з Гретті Тупчій — послідовницею майстрів шанхайської студії 9 Clouds та дружиною військовослужбовця — запроваджують у Києві двомісячний курс з Тайцзи для захисників, захисниць та їхніх родин. 

Тайцзи — це китайська система повільних рухів, яка поєднує фізичні вправи, дихання та концентрацію уваги. Вона створена для збільшення тривалості життя та сприяння саморозвитку. Для військовослужбовців та їхніх сімей заняття безоплатні, для решти охочих — донат від 500 грн на місяць. 

Журналісти можуть відвідати заняття та поспілкуватися з представниками Хартія-Хабу. 

• військові
• культура
• Київ

Олексій Найденко долучився до захисту України ще у 2014 році, проходив службу у складі 28-ї окремої механізованої бригади. До цього понад 15 років працював боцманом на газових суднах. Із початком повномасштабного вторгнення не залишився осторонь — повернувся з-за кордону, щоб знову стати на захист держави, цього разу у складі 67-ї окремої механізованої бригади (ДУК ПС).

У 2023 році його було списано зі служби за станом здоров’я. 25 листопада 2024 року він помер у лікарні внаслідок ускладнень після отриманих поранень.

Дружина військового, Олена, з 2016 року займається волонтерською діяльністю. Вона є засновницею ініціативної групи “Черкаські чарівниці”, яка виготовляє сухі пайки та готові страви у реторт-пакетах для військових на передовій, а також відвідує поранених захисників у лікарнях.

У подружжя є син — 13-річний Матвій Найденко. Він навчається у 8 класі, активно бере участь у спортивних заходах, зокрема у змаганнях “Пліч-о-пліч” (регбі, футбол, гандбол). З 2020 року родина також долучалася до благодійних забігів і марафонів на підтримку військових.

За словами матері, Матвій був дуже прив’язаний до батька. Коли той працював у морі, хлопець допомагав удома, а після його втрати став для матері підтримкою та активно долучається до волонтерської діяльності.

Родина не змінювала місце проживання і продовжує жити у Черкасах. Матвій є підопічним благодійного фонду “Діти Героїв”.

У 2025 році однією з мрій Матвія був автограф українського футболіста Артема Довбика. Це бажання вдалося реалізувати за підтримки Даніеля Салема та Ліди Лі. Нині хлопець зосереджений на заняттях футболом і готується до вступу у футбольну школу.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю в онлайн форматі.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі

Забіг памʼяті Героя України та бійця “Азова” Максима Кагала відбудеться у столиці 29 березня. Захід організовує ГО “Асоціація родин захисників “Азовсталі”. 

Максим Кагал на псевдо “Пістон” — Герой України, служив старшим лейтенантом полку “Азов” (нині — 12-а бригада спеціального призначення НГУ). Максим професійно займався спортом, був Чемпіоном світу з кікбоксингу ISKA серед дорослих. 

Максим Кагал загинув 25 березня 2022 року під час оборони Маріуполя. 

Для участі необхідно зареєструватися.

• військові
• загиблі

Дафна Сосновська — співзасновниця проєкту “Завдяки”. Ідея ініціативи виникла у неї через розчарування тим, як в Україні вшановують загиблих від початку російсько-української війни у 2014 році. У 2023 році Дафна вирішила діяти: зібрала однодумців — і так почав формуватися проєкт.

“Завдяки” прагне не лише увічнити пам’ять загиблих за Україну, а й розповісти про їхні життя, мрії, цінності та внесок у боротьбу за свободу. До проєкту може долучитися кожен, адже основний пріоритет команди — зберегти усі спогади про Героїв. 

Платформа поєднує базу даних, документальні фільми та анкети, які дозволяють рідним, друзям, побратимам та просто знайомим ділитися спогадами. Нині команда працює над масштабною ідеєю: зібрати дані про всіх, хто загинув з 2014 року, і створити документальні фільми, які розкажуть про цих людей.

Поспілкуватися з Дафною Сосновською та командою проєкту можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Життя Олександра Дармороса змінилося у березні 2016 року, коли Олександр служив розвідником в зоні АТО (Антитерористична операція — боротьба з російською агресією на сході України, яка тривала з 2014 до 2018 року). Під час одного з бойових завдань військовий підірвався на протипіхотній міні, осколки понівечили майже усе тіло. Завдяки побратимам Олександра вчасно евакуювали, втім, зір та ногу бійця врятувати не вдалося. Далі була низка  операцій, роки лікування та реабілітації: як в Україні, так і за кордоном. Чоловіку довелося опановувати протез, заново вчитися ходити і піклуватися про себе, і все це — у повній темряві. 

У США Олександр отримав біговий протез та взяв участь у Марафоні морської піхоти. Опісля ветеран освоїв нову для себе професію — військового психолога, Олександр працював з бійцями, які потребували психологічної підтримки. 

Сьогодні Олександр облаштовує власне господарство — розводить перепілок і вирощує сад. Разом з родиною ветеран поставив теплицю,  колекціонує різноманітні сорти рослин. Також чоловік веде блог, де розповідає про своє життя. 

Поспілкуватися з Олександром Дарморосом можна як онлайн, так і офлайн на Хмельниччині, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Хмельницький

Аня Тату “Ксена” — операторка БпЛА 37 ОБрМП ЗСУ — полька з бельгійським паспортом. Попри життя з протезом, вона віддала перевагу фронту та виборола право служити у морській піхоті. Її суперсила — шалена точність і здатність першою побачити загрозу в нічному небі, рятуючи тисячі життів.  

Вона стала однією із героїнь масштабної комунікаційної кампанії “Жінки можуть все!”, яку запустив Рух VETERANKA. Ініціатива розповідає реальні бойові історії чотирьох українських військовослужбовиць у форматі коміксів. Головна місія кампанії — змінити уявлення суспільства про роль жінок у Силах оборони України та підкреслити їхній вплив на безпеку цивільних.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватися з Анною про її службу та участь у кампанії “Жінки можуть все!”

• військові
• жінки

16 березня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав Закон № 13037 про внесення змін до Дисциплінарного статуту ЗСУ та Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Рух VETERANKA ініціював цей законопроєкт – у 2024 році очільниця Руху, бойова медикиня Катерина Приймак, зареєструвала петицію з вимогою впровадити вже розроблений механізм протидії сексуальним домаганням та насильству в ЗСУ. Експертки руху VETERANKA були залучені до кожного етапу розробки документа. Народна депутатка Марія Мезенцева подала законопроєкт до Верховної Ради України.

Цей законопроєкт 25 лютого 2026 року депутати ВРУ одноголосно підтримали та прийняли: “за” проголосували 276, ніхто не утримався. Документ передбачає зміни до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та закріплює нові норми, які мають забезпечити гідне й безпечне середовище для військовослужбовців.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу отримати коментарі від представниць руху VETERANKA.

Довідково: Рух VETERANKA  — перша та єдина спільнота жінок України з бойовим досвідом, яка захищає права військовослужбовиць з 2018 року. Сьогодні це понад 3000 учасниць — діючих жінок-військових, ветеранок та волонтерок. У 2018 році завдяки організації було відкрито 63 бойові посади для військовослужбовиць, які до цього були недоступні. За 4 роки повномасштабного вторгнення Рух забезпечив 107 бригад, підрозділів ЗСУ та Нацгвардії (це понад 140 млн грн допомоги захисницям та їхнім підрозділам). 

• військові
• жінки

Хартія Хаб запрошує цивільних до відкритої розмови з підрозділом РЕБ 13-ї бригади оперативного призначення “Хартія”. Зустрічі відбудуться у Полтаві (19 березня), Дніпрі (20 березня) та Києві (21 березня). 

Військові розкажуть, як працює РЕБ, як “війна частот” впливає на поле бою, які завдання та в яких умовах виконують РЕБівці, а ще про колектив, командирів, навчання та саморозвиток у підрозділі. 

На захід необхідно акредитуватися.

• військові

Дарʼя Ульман — дружина військового Кирила Ульмана, який загинув 15 лютого 2024-го року. На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав Добровольчого формування територіальної громади в Дніпрі, яке створили ветерани 12-ї бригади НГУ “Азов”. У грудні 2022 року приєднався до лав Третьої окремої штурмової бригади в складі протитанкового батальйону. Кирило загинув від снайперської кулі. 

Дарʼя розповідає, що її чоловік захоплювався військовою справою. Після його загибелі, жалкувала, що не розпочала тренування разом з Кирилом. За рік Дарʼя закінчила 6 курсів та пройшла 2 повноцінні вишколи. А згодом створила власну спільноту, яка займається військовими вишколами для жінок.  Назвала її Community Ulman на честь загиблого коханого. 

Тренування вже пройшли понад 80 жінок, завдяки проєкту вдалося задонатити 115 тисяч гривень бойовим побратимам Кирила. 

Журналісти матимуть змогу висвітлити тренування 22 березня. 

Поспілкуватися з Дарʼєю Ульман можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Ганна — мама двох синів, дружина військовослужбовця, який загинув на війні. Їхня родина вперше втратила дім ще у 2014 році. До того сім’я жила в Оленівці на Донеччині. Після початку бойових дій родина виїхала з чотирирічною дитиною, залишивши в окупації власний будинок та все майно. Після кількох переїздів оселилися в місті Білозерське на підконтрольній Україні частині Донеччини. Придбали житло, чоловік виграв грант і відкрив власну справу, у подружжя народився другий син.

У 2022 році через повномасштабне російське вторгнення їм знову довелося залишити все. Придбане житло родина передала для потреб Збройних сил України — певний час там жили українські військові. 

Влітку 2024 року чоловік приєднався до лав ЗСУ. Він пройшов навчання та служив оператором реактивної системи залпового вогню. З 23 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти. Через чотири місяці родині повідомили, що ДНК репатрійованого під час обміну тіла збіглося з його зразками. У березні 2025 року його поховали.

Після загибелі чоловіка жінка залишилася з дітьми без підтримки рідних  у новому місті. Найскладнішим, за її словами, було повідомити синам про смерть батька. 

Родина отримала психологічну допомогу від благодійного фонду “Діти Героїв”. Підтримка спеціалістів стала важливою складовою адаптації дітей і матері до нової реальності.

Нині родина живе в Києві, винаймає житло. Старший син майже все дитинство провів у переїздах, а молодший народився вже під час війни.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі