Теми за тегом: військові

Антон Богач — ветеран з Кропивницького. Чоловік навчався на технолога з виробництва харчової продукції, бо ресторанна сфера приваблювала з юних років. Втім після закінчення технікуму, чоловік сів за кермо фури, а згодом придбав власний транспорт і став підприємцем.

26 лютого 2022 року Антон став на захист України. Чоловік долучився до новоствореної 71-ї десантно-штурмової бригади, де він, як і більшість побратимів, до війни не тримав зброї в руках, але мав непохитне переконання захищати свою країну. Вже за два тижні після мобілізації опинився на Харківщині, де брав участь у перших серйозних боях. Півтора роки стояв на захисті, стримував ворога на різних напрямках. 15 вересня 2023 року — Антон отримав важке поранення, внаслідок якого втратив зір та ледь не втратив життя. Чоловік 4 місяці був прикутий до ліжка. 

Попри втрату зору, чоловік почав шукати шляхи для самореалізації: проходив курси в ІТ-сфері, проте необхідність досконалого знання англійської мови змусила його тимчасово відкласти цю ідею. Тому Антон вирішив вивчитися на масажиста і навіть відкрив власний масажний кабінет, а згодом дізнався про проєкт “Гончарство у темряві” і долучився до нього. Гончарна справа захопила ветерана: нині він у себе вдома відкрив міні гончарну майстерню, замовив піч. У доробку чоловіка: чашки, тарілки, глечики, пляшечки з глини. Також Антон веде власний Тік-Ток канал, там у нього більше п’яти тисяч підписників.

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із Антоном у Кропивницькому, або у онлайн- чи телефонному форматі. Також його роботи будуть представлені на виставці.  

26 вересня у Вінниці відбудеться відкриття виставки “Мистецтво в темряві”. На виставці будуть представлені роботи чотирнадцяти незрячих майстрів, які навчаються гончарній справі у Вікторії Ніколаєвої: Івана Шостака, Антона Богача, Сергія Райляна, Антона Кузьо, Андрія Козиренка, Олега Деречі, Руслана Рижка, Миколи Казюка, Олега Автомєєнка, Андрія Лемака, Назара Костецького, Діани Калини, Ігоря Кушнірьова, Дениса Захарка.

На відкритті виставки відвідувачі матимуть нагоду поспілкуватися з майстрами, познайомитися з їх історіями та планами на майбутнє, а також придбати їх вироби.

• військові
• культура
• постраждалі

Військовий 13-ї бригади НГУ “Хартія” на псевдо “Могила” родом з Камʼянського, що на Дніпропетровщині. До початку повномасштабного вторгнення чоловік не мав жодного відношення до війська, але з лютого 2022-го року не вагаючись мобілізувався. Разом з “Могилою” до армії долучився і його рідний брат. 

Спершу військові служили разом, але потім їх розділили по підрозділах. За час великої війни “Могила” встиг змінити чимало бригад і посад. Нині чоловік служить у “Хартії”, де є номером обслуги міномета. Про війну боєць багато не розповідає, каже, що війна всюди однакова. Або ти їх, або вони тебе. Та попри це, чоловік досі залишається на службі, хоча вже давно міг би списатися і повернутися до цивільного життя. 

Вдома на військового чекають дружина та шестеро дітей. Троє дівчат і троє хлопців. Наймолодша дитина майже не бачила батька. “Могила” каже, що діти його мотивують продовжувати битися з ворогом, бо не хоче, щоб потім вони йшли з рідного дому. Військовий планує залишатися в армії, поки йому вистачатиме здоровʼя. 

Поспілкуватися з військовим можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові

Даніїл на псевдо “Таєць” – родом із Шостки, що на Сумщині. З дитинства чоловік захоплювався спортом, займався тайським боксом і фанатів від футболу. В 14 років Даніїл вперше побував на фанатському секторі під час футболу, там він побачив, що вболівальники – це патріоти України і коли росія вперше напала, то більшість фанатів стала добровольцями. “Таєць” пригадує, що вони стали для нього прикладом. 

Після закінчення школи, військовий переїхав до Києва, де навчався на тренера і зустрів повномасштабне вторгнення. Даніїл одразу долучився до лав Сил Оборони, спершу боронив Київщину, потім Ізюм, а згодом й Донеччину. В Бахмуті, каже “Таєць”, дізнався, що таке справжня війна. Нині чоловік служить в батальйоні безпілотних систем і відповідає за роботу FPV. 

З часом Даніїл почав розмірковувати, як йому допомогти власному батальйону ремонтувати дрони. Вирішив спробувати створювати мерч: зробив значки піни з його фотографії в Бахмуті, потім взявся виготовляти футболки з принтами. Військовий пояснює, що кожна придбана футболка – це донат на майстерню дронів. “Таєць” не віднімає від вартості власні витрати, а увесь прибуток вкладає у ремонт дронів. 

Поспілкуватися з Даніїлом можна, як онлайн, так і офлайн у Києві до 22-го вересня, за попередньою домовленістю.

• військові
• культура
• Київ

17 вересня під Одесою відбудеться реєстрація рекорду України “Найбільша кількість присідань на одній нозі без опори за 1 хв”. На рекорд претендує 34-річний ветеран війни, штурмовик 47 ОМБр Магура Олександр Ревтюх. Чоловік має дві високі ампутації – руки і ноги.

У 2023 році, під час контрнаступу українських військ на Запорізькому напрямку, Олександр з побратимами потрапили на мінне поле. Чоловіку спершу відірвало міною ногу. Коли він в шоковому стані намагався повзти, буквально за метр натрапив на ще одну міну, яка відірвала йому руку і розірвала живіт. Поле було вщент заповнене мінами, але побратими змогли його евакуювати. 

Торік Олександр уже встановив національний рекорд України із найбільшої кількості присідань на одній нозі без опори, присівши 34 рази за 1 хв. Цього року він вирішив поліпшити свій результат.

На подію необхідно акредитуватись. У цілях безпеки точну адресу нададуть акредитованим журналістам.

• військові
• культура
• постраждалі
• Одеса

Михайлу Пуріну – 62 роки. Чоловік родом з Одеси, але повномасштабне вторгнення зустрів у столиці. До великої війни Михайло писав статті для одного з українських медіа, а з першими вибухами вирішив долучитися до війська добровольцем. Свого часу ветеран отримав досвід санінструктора у радянській армії – тож обрав для себе схожу посаду у річковій флотилії ВМС. 

Під час служби Михайло патрулював річки та брав участь у бойових виходах на Херсонщині, зокрема, поблизу Кринок. Чоловік відвоював кілька років, а у серпні 2024-го звільнився з війська за віком. Ветеран не волів просто сидіти на пенсії, а вирішив знайти роботу, щоб приносити користь. Так Михайло звʼязався з організацією Lobby X, яка підтримує працевлаштування ветеранів. Разом з фахівцями визначив, щоб потрібно підшукати роботу для душі. 

Насамперед, така вакансія знайшлася у компанії Pethouse, яка займається продажем кормів та підтримкою притулків — там Михайло виконує обов’язки менеджера із забезпечення поставок товару. Окрім цього, чоловік долучився волонтером до команди UAnimals: рятує та евакуйовує тварин із гарячих точок. 

Поспілкуватися з Михайлом Пуріним можна, як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• тварини
• Київ

Андрій Проць ще змалечку обрав свій професійний шлях, адже за приклад мав дідуся-столяра. Тож дорослим взявся виготовляти меблі: шафи, кухні, торговельне обладнання для магазинів та офісів. Андрій мріяв масштуватися, але повномасштабне вторгнення змусило чоловіка відкласти плани. 

Андрій мобілізувався з початком великої війни. Під час служби виконував бойові завдання в районі Серебрянського лісу, Торського, Зарічного, поблизу Лимана. На передовій чоловік дізнався, що його дружина народила доньку, тож, пригадує, як одразу з лісу, брудний, поїхав додому у відпустку. У 2023-му році Андрій звільнився з війська за сімейними обставинами і одразу взявся за відновлення бізнесу. 

Чоловік відремонтував цех, який постраждав від ворожого удару і його меблева фабрика “Комбатант” знову запрацювала. Згодом Андрій усвідомив, що хоче створити щось значуще для ветеранів і вклав власні заощадження та здобув грант від Українського ветеранського фонду. Ветеран придбав ділянку землі, де нині зводить виробничу безбарʼєрну будівлю, адже Андрій знає, що ветеранам з інвалідністю потрібні робочі місця. До кінця 2025-го року Андрій планує завершити будівництво, де кожен ветеран відчуватиме себе потрібним, у безпеці та комфорті. 

Поспілкуватися з Андрієм Процем можна, як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

13 вересня у Києві відбудеться мирний мото + авто пробіг за участі мотоклубу ветеранів війни “Обʼєднаний байкерський фронт” та мирна акція – фотовиставка “Наші ще не вдома” на підтримку зниклих безвісти та полонених військовослужбовців 32 ОМБр.

Довідково: Організатори: спільнота рідних зниклих безвісти та полонених військових 32 окремої механізованої бригади, котра є у складі Сухопутних військ України

• військові
• полонені
• Київ

Долучитися до війська “Кеп” планувала ще після завершення школи. Втім, з цим не склалося, тож дівчина спершу здобула медичну освіту – зубного техніка, а потім взялася викладати естрадний вокал. Початок повномасштабного вторгнення “Кеп” зустріла у рідній Білій Церкві, що на Київщині. Дівчина волонтерила, підтримувала військових, організовувала збори, аж поки не усвідомила, що у війську зможе бути кориснішою. 

Після першого року великої війни “Кеп” дала собі час на підготовку, працювала у спортзалі, зменшила вагу, покращила фізичне здоров’я і водночас шукала підрозділ, куди хотіла би потрапити. Так дівчина дізналася про “Хартію” і після кількох навчань одягла однострій.

За час своєї служби військова змінила кілька посад і врешті зупинилася на планувальниці піхотного батальйону. Дівчина запевняє, що армія чекає на усіх, як жінок, так і хлопців, аби боротися задля спільної мети. У вільний час від служби “Кеп” мріє про спокій, люблячого чоловіка, власний будинок та трьох дітей. 

Поспілкуватися з “Кеп” можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

До повномасштабного вторгнення Тарас Остапчук займався електромонтажем і виготовленням стовпів для освітлення. Ще у 2017-му році чоловік опанував керування дронами, адже з їхньою допомогою перевіряв опори для ліхтарів. Після 24-го лютого 2022-го року Тарас цими ж дронами літав над Київщиною, допомагаючи розвідці. А опісля і сам долучився до аеророзвідки. 

Тарас зауважив, що військові змушені самотужки носити протитанкові міни, хоча це додатковий ризик для життя. Тож у бійця зʼявилася ідея роботів-камікадзе, які б розвозили вибухівку замість людей. Тарас вже мав досвід роботи з металом, тож виготовити корпус для робота не було проблемою. А у цехах, де розробляли світильники, взялися майструвати начиння. 

На перші 50 роботів Тарас витратив усі свої заощадження – близько 270 тисяч доларів і безоплатно передав роботів на передову. В проєкт Ratel повірив та інвестував кошти товариш Тараса і чоловікам вдалося запустити серійне виробництво. 

Нині один робот може перевозити 40 кілограм вибухівки і розганятися до 24 кілометрів на годину, а керувати ним можна віддалено. Окрім роботів-камікадзе Тарас розробив два дрони для покращення логістики та евакуації поранених. 

Поспілкуватися з Тарасом Остапчуком можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• Київ

Олександр Деменко – родом із Запоріжжя. Після проходження строкової служби чоловік підписав контракт із 15-ю бригадою Нацгвардії імені героя України лейтенанта Богдана Завади. До початку повномасштабного вторгнення Олександр охороняв об’єкти поблизу Маріуполя, а 24-го лютого 2022-го року його підрозділ перевели у місто. 

Наприкінці березня 2022-го Олександр отримав осколкове поранення, а 12-го травня того ж року, востаннє звʼязався з матірʼю. Після цього рідні захисника дізналися, що чоловік опинився у полоні. У неволі Олександр пробув понад 20 місяців. 31-го січня 2024-го року чоловік повернувся на Батьківщину. 

Нещодавно Олександра обрали новим головою громадської організації “ЛГБТ-військові за рівні права”. А 23-го серпня 2025-го року партнер Олександра Артур зробив чоловіку пропозицію і пара заручилася. Чоловіки вирішили, що чекатимуть ухвалення законопроєкту про реєстровані партнерства, щоби укласти шлюб. 

Поспілкуватися з Олександром Деменком можна, як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• полонені
• Київ
• ЛГБТ