Теми за тегом: військові

Андрій Проць ще змалечку обрав свій професійний шлях, адже за приклад мав дідуся-столяра. Тож дорослим взявся виготовляти меблі: шафи, кухні, торговельне обладнання для магазинів та офісів. Андрій мріяв масштуватися, але повномасштабне вторгнення змусило чоловіка відкласти плани. 

Андрій мобілізувався з початком великої війни. Під час служби виконував бойові завдання в районі Серебрянського лісу, Торського, Зарічного, поблизу Лимана. На передовій чоловік дізнався, що його дружина народила доньку, тож, пригадує, як одразу з лісу, брудний, поїхав додому у відпустку. У 2023-му році Андрій звільнився з війська за сімейними обставинами і одразу взявся за відновлення бізнесу. 

Чоловік відремонтував цех, який постраждав від ворожого удару і його меблева фабрика “Комбатант” знову запрацювала. Згодом Андрій усвідомив, що хоче створити щось значуще для ветеранів і вклав власні заощадження та здобув грант від Українського ветеранського фонду. Ветеран придбав ділянку землі, де нині зводить виробничу безбарʼєрну будівлю, адже Андрій знає, що ветеранам з інвалідністю потрібні робочі місця. До кінця 2025-го року Андрій планує завершити будівництво, де кожен ветеран відчуватиме себе потрібним, у безпеці та комфорті. 

Поспілкуватися з Андрієм Процем можна, як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

13 вересня у Києві відбудеться мирний мото + авто пробіг за участі мотоклубу ветеранів війни “Обʼєднаний байкерський фронт” та мирна акція – фотовиставка “Наші ще не вдома” на підтримку зниклих безвісти та полонених військовослужбовців 32 ОМБр.

Довідково: Організатори: спільнота рідних зниклих безвісти та полонених військових 32 окремої механізованої бригади, котра є у складі Сухопутних військ України

• військові
• полонені
• Київ

Долучитися до війська “Кеп” планувала ще після завершення школи. Втім, з цим не склалося, тож дівчина спершу здобула медичну освіту – зубного техніка, а потім взялася викладати естрадний вокал. Початок повномасштабного вторгнення “Кеп” зустріла у рідній Білій Церкві, що на Київщині. Дівчина волонтерила, підтримувала військових, організовувала збори, аж поки не усвідомила, що у війську зможе бути кориснішою. 

Після першого року великої війни “Кеп” дала собі час на підготовку, працювала у спортзалі, зменшила вагу, покращила фізичне здоров’я і водночас шукала підрозділ, куди хотіла би потрапити. Так дівчина дізналася про “Хартію” і після кількох навчань одягла однострій.

За час своєї служби військова змінила кілька посад і врешті зупинилася на планувальниці піхотного батальйону. Дівчина запевняє, що армія чекає на усіх, як жінок, так і хлопців, аби боротися задля спільної мети. У вільний час від служби “Кеп” мріє про спокій, люблячого чоловіка, власний будинок та трьох дітей. 

Поспілкуватися з “Кеп” можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

До повномасштабного вторгнення Тарас Остапчук займався електромонтажем і виготовленням стовпів для освітлення. Ще у 2017-му році чоловік опанував керування дронами, адже з їхньою допомогою перевіряв опори для ліхтарів. Після 24-го лютого 2022-го року Тарас цими ж дронами літав над Київщиною, допомагаючи розвідці. А опісля і сам долучився до аеророзвідки. 

Тарас зауважив, що військові змушені самотужки носити протитанкові міни, хоча це додатковий ризик для життя. Тож у бійця зʼявилася ідея роботів-камікадзе, які б розвозили вибухівку замість людей. Тарас вже мав досвід роботи з металом, тож виготовити корпус для робота не було проблемою. А у цехах, де розробляли світильники, взялися майструвати начиння. 

На перші 50 роботів Тарас витратив усі свої заощадження – близько 270 тисяч доларів і безоплатно передав роботів на передову. В проєкт Ratel повірив та інвестував кошти товариш Тараса і чоловікам вдалося запустити серійне виробництво. 

Нині один робот може перевозити 40 кілограм вибухівки і розганятися до 24 кілометрів на годину, а керувати ним можна віддалено. Окрім роботів-камікадзе Тарас розробив два дрони для покращення логістики та евакуації поранених. 

Поспілкуватися з Тарасом Остапчуком можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• Київ

Олександр Деменко – родом із Запоріжжя. Після проходження строкової служби чоловік підписав контракт із 15-ю бригадою Нацгвардії імені героя України лейтенанта Богдана Завади. До початку повномасштабного вторгнення Олександр охороняв об’єкти поблизу Маріуполя, а 24-го лютого 2022-го року його підрозділ перевели у місто. 

Наприкінці березня 2022-го Олександр отримав осколкове поранення, а 12-го травня того ж року, востаннє звʼязався з матірʼю. Після цього рідні захисника дізналися, що чоловік опинився у полоні. У неволі Олександр пробув понад 20 місяців. 31-го січня 2024-го року чоловік повернувся на Батьківщину. 

Нещодавно Олександра обрали новим головою громадської організації “ЛГБТ-військові за рівні права”. А 23-го серпня 2025-го року партнер Олександра Артур зробив чоловіку пропозицію і пара заручилася. Чоловіки вирішили, що чекатимуть ухвалення законопроєкту про реєстровані партнерства, щоби укласти шлюб. 

Поспілкуватися з Олександром Деменком можна, як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• полонені
• Київ
• ЛГБТ

HAB | Lviv Habilitation Center — це перший абілітаційний центр в Україні для ветеранів, їхніх сімей та людей, що постраждали від війни. 

Мета — створити простір відновлення, де поєднуються спорт, психологічна підтримка, творчість та спільнота. Тут можна не лише фізично відновлюватися, а й знаходити внутрішню силу, мотивацію та нові можливості для життя.

Серед іншого, у хабі є 8 повністю адаптованих кімнат для людей на кріслах колісних та їхніх близьких. А ще діють 5 спортивних секцій: плавання, кросфіт, джиу-джитсу, стрільба з лука, йога. HAB — це ком’юніті: ветерани, їхні родини та цивільні можуть спілкуватися й підтримувати один одного. За два роки у центрі допомогли більше 800 резидентам.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити роботу HAB | Lviv Habilitation Center у Львові, та, за можливості поспілкуватись із резидентами та фахівцями центру.

Довідково: Абілітація — це наступний крок після лікування та фізичної/психічної реабілітації. Основним завданням є допомога адаптуватися до життя в нових умовах людям після ампутацій та складних травм, з інвалідністю та на кріслі колісному, набуття та відпрацювання навичок самозарадності.

• військові
• постраждалі
• Львів

Наприкінці вересня команда з трьох українських ветеранів з ампутаціями вирушить перепливати протоку Боніфачо. Це вузький канал між південною Корсикою (Франція) та північною Сардинією (Італія): найвужче місце – 11 км, максимальна глибина – близько 100 м. Боніфачо відома своїми складними течіями, мілинами та раптовими змінами вітру. 

Кожен учасник – ветеран війни з власною історією відновлення. Дем’ян Дудля — інженер з пожежної безпеки. Добровільно вступив до лав Національної гвардії на початку повномасштабного вторгнення, де служив гранатометником і навідником АГС-17. У квітні 2023 року Дем’ян зазнав важкого поранення. У чоловіка висока ампутація ноги.

Максим Грінченко отримав поранення в жовтні 2022 року під час одного з ракетних обстрілів Києва. До 2022 року Максим працював у будівництві. У лютому 2022-го добровільно вступив до лав Збройних Сил України, а згодом пройшов підготовку за спеціальністю сапер. У чоловіка висока ампутація ноги.

Захоплення фотографією, робота в ресторанній сфері, військова справа та спорт – на перший погляд, непов’язані речі, які Ігор Олійник випробував на собі. Чоловік отримав поранення під час обстрілу позицій у Серебрянському лісництві у 2023 році. У нього — ампутована верхня кінцівка та втрата ока.

Ця трійка стане першою командою з інвалідністю, яка спробує здолати  дистанцію, стартуючи та фінішуючи разом. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити підготовку ветеранів до запливу у Києві. Також буде можливість поспілкуватись із учасниками у офлайн або онлайн-форматі у Італії.

Довідково: Ветерани є учасниками спільноти ONE TEAM FORCES. Вона прагне знаходити ефективні шляхи надання персоналізованої та скоординованої підтримки для повного відновлення військовослужбовців з пораненнями – від початкової реабілітації до довготривалої соціальної інтеграції.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

Світлана та Михайло – військовослужбовці 13-ї бригади НГУ “Хартія”. Пара служить у медичній роті корпусу на Харківському напрямку. Пара разом із 2003 року. 

Початок повномасштабного вторгнення подружжя зустріло у Запоріжжі, де Світлана працювала в обласній лікарні лікаркою-терапевткою. Жінка отримала пропозицію долучитися до евакуації поранених військових. Згодом жінка задумалася про мобілізацію до війська і Михайло її підтримав. 

Навесні 2024-го пара подала заявки до трьох бригад, врешті обрали “Хартію”. Головна умова була – залишитися разом. Нині Світлана виконує обов’язки командира відділення збору та евакуації, а Михайло — водія автомобільного відділення взводу забезпечення. 

Поспілкуватися зі Світланою та Михайлом можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові
• жінки

Сергій Райлян — ветеран з Миколаєва, сержант ДШВ, який у 28 років має за плечима три військові контракти та неймовірну історію боротьби. 

У 2014-му Сергій вступив до вишу, мріючи про кар’єру програміста. Та вже за рік, коли виповнилося 18, підписав свій перший контракт та поїхав на фронт.

Наприкінці 2021 року Сергій одружився та планував звільнятися зі служби. Проте повномасштабне вторгнення рф зруйнувало усі плани. Військовий зустрів велику війну під Щастям на Луганщині. У листопаді того ж року на Донеччині отримав важке поранення через наїзд на протитанкову міну. Чоловік пережив кому, втратив обидві ноги.  Врятувати зір лікарі також не змогли. 

Нещодавно Сергій став випускником проєкту “Гончарство у темряві”, який реалізувався на базі артпростору “ЕтноЧари” у Вінниці. У межах цієї ініціативи, десять учасників з різних куточків України опанували основи гончарної майстерності. Головна мета проєкту — не просто навчити гончарству, а й зробити так, щоб хлопці продовжили працювати з глиною. Всі випускники проєкту отримали у подарунок власні юніорські гончарні круги, а також набори інструментів та матеріалів для подальшої роботи вдома. Нині Сергій думає започаткувати власну гончарну справу.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Сергієм у офлайн або онлайн-форматі у Києві. Також можливе спілкування із Вікторією Ніколаєвою, менторкою проєкту “Гончарство в темряві” у Вінниці. Наприкінці вересня у Вінниці також відбудеться виставка гончарних виробів за участі незрячих ветеранів. 

Довідково: Проєкт “Гончарство в темряві” реалізований ГО “Центр соціально-інклюзивного партнерства” в співпраці з артпростором “ЕтноЧари” в межах проєкту “Посилене партнерство для сталого відновлення” (EPSR), що фінансується урядом Швеції через Шведське агентство з міжнародної співпраці та розвитку (Sida) та виконується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ
• Вінниця

Павло Скшетуський – учасник Революції Гідності та ветеран ЗСУ. До війська чоловік долучився після того, як росія вперше атакувала Україну — воював у складі батальйону оперативного призначення НГУ ім. С. Кульчицького. Павло брав участь у боях за Словʼянськ, Дебальцеве, Попасну, Світлодарську дугу та Станицю Луганську. 

У 2018-му році військовий демобілізувався за станом здоров’я і відкрив власну майстерню  з виготовлення ножів, мечів і сокир. Згодом чоловік запланував розширення, придбав ділянку поблизу Луцька, але велика війна завадила планам. Виробництво стало на паузу, а всі заощадження Павло витратив на допомогу війську. 

У травні 2022 року чоловік вирішив відновити роботу майстерні. Вироби Павла замовляють за кордон: його сокири є у Литві, Німеччині, Ірландії. 

У 2023-му Павло подався на грант від Українського ветеранського фонду і через рік вже звів нову майстерню. У майбутньому планує навчати  ветеранів ковальській справі.  

Поспілкуватися з Павлом Скшетуським можна як онлайн, так і офлайн на Волині, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура
• Луцьк