Теми за тегом: військові

Ганна — мама двох синів, дружина військовослужбовця, який загинув на війні. Їхня родина вперше втратила дім ще у 2014 році. До того сім’я жила в Оленівці на Донеччині. Після початку бойових дій родина виїхала з чотирирічною дитиною, залишивши в окупації власний будинок та все майно. Після кількох переїздів оселилися в місті Білозерське на підконтрольній Україні частині Донеччини. Придбали житло, чоловік виграв грант і відкрив власну справу, у подружжя народився другий син.

У 2022 році через повномасштабне російське вторгнення їм знову довелося залишити все. Придбане житло родина передала для потреб Збройних сил України — певний час там жили українські військові. 

Влітку 2024 року чоловік приєднався до лав ЗСУ. Він пройшов навчання та служив оператором реактивної системи залпового вогню. З 23 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти. Через чотири місяці родині повідомили, що ДНК репатрійованого під час обміну тіла збіглося з його зразками. У березні 2025 року його поховали.

Після загибелі чоловіка жінка залишилася з дітьми без підтримки рідних  у новому місті. Найскладнішим, за її словами, було повідомити синам про смерть батька. 

Родина отримала психологічну допомогу від благодійного фонду “Діти Героїв”. Підтримка спеціалістів стала важливою складовою адаптації дітей і матері до нової реальності.

Нині родина живе в Києві, винаймає житло. Старший син майже все дитинство провів у переїздах, а молодший народився вже під час війни.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі

Степан Власюк долучився до українського війська у 2014-му, коли росія вперше атакувала Україну. Під час виконання однієї з бойових задач, Степан отримав важке поранення і втратив ногу. 

Після поранення, лікування та протезування Степан знайшов для себе нове призначення — роботу в технологічній компанії BlueBird Tech, де ветеранів та фахівців навчають працювати з сучасними військовими технологіями, зокрема дронами та системами радіоелектронної боротьби.

Поспілкуватися зі Степаном Власюком та командою BlueBird Tec можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі

Брати Руслан і Валерій Пелехаті до повномасштабного вторгнення жили звичайним життям. Валерій працював на пошті, а Руслан був баристою.  Він мріяв відкрити власну кав’ярню, але велика війна поставила всі плани на паузу.

З перших днів російського повномасштабного вторгнення обидва брати вже були у військкоматі. Через великі черги охочих, долучився до війська зміг лише Валерій, Руслана ж попросив залишитися з родиною. 

Через рік служби Валерій загинув від уламкового поранення. Смерть брата повністю спустошила Руслана — усе життя вони були найближчими людьми. Переглядаючи їхні спільні фотографії, Руслан задумав відкрити кав’ярню на честь Валерія, а його світлину зробити центральним елементом інтер’єру. Зараз кавʼярня “Remember” у Тернополі стала не лише символом памʼяті про брата і захисника України, а й місцем підтримки для інших військових. 

Поспілкуватися з Русланом Пелехатим можна як онлайн, так і офлайн у Тернополі, за попередньою домовленістю.

• військові
• загиблі
• Тернопіль

Мирослав Чорномор — за фахом хореограф, займався танцями й гастролював із народним ансамблем за кордоном. У 2016 році чоловік отримав повістку, а після проходження строкової служби підписав контракт.  Згодом опанував професію розвідника. 

Мирослав вступив до Острозької академії на спеціальність “Національна безпека”, далі — до академії СБУ і в червні 2022-го мав отримати два дипломи. 

Початок повномасштабного вторгнення військовий зустрів на позиціях під Маріуполем на посаді командира розвідувального відділення 36 окремої бригади морської піхоти. 12 квітня Мирослав разом із побратимами, які обороняли ПАТ “Азовмаш”, вирішив здатися в полон. Протягом наступних двох років рідні бійця не знали, де він і що з ним.

Український військовий став одним із тих, кого російські окупанти незаконно засудили до довічного ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями у нібито злочинах проти цивільних у Маріуполі. У російській колонії, де він відбував цей вирок, серед його сусідів по камері був серійний вбивця, а в сусідній камері утримували виконавця теракту в Беслані. Мирослава повернули до України під час обміну полоненими 5-го лютого 2026 року. Військовий планує лікуватися, побачити батька, який виконує завдання у лавах ЗСУ, а ще — відновити навчання, щоб отримати дипломи. 

Поспілкуватися з Мирославом Чорномором можна як онлайн, так і офлайн з 20-го березня поблизу Києва, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Київ

Сергій Петренко військовослужбовець на псевдо “Башня” — син Наталії Петренко — загинув у ніч на 29 липня 2022 року. Боєць зустрів повномасштабне вторгнення у Маріуполі, боронив місто, згодом “Азовсталь” і перед виходом за наказом у полон подзвонив батькам та звелів готувати йому амуніцію, щоб після повернення знову долучитися до війська. 

Імʼя Сергія Петренка було в одному з перших списків убитих під час російського теракту в Оленівці. Мати Наталія вирішила не замикатися у своєму горі та підтримати побратимів Сергія. У памʼять про сина вона створила онлайн-платформу “Башта”, яка допомагає військовим знайти себе у цивільному житті. 

Наталія разом з однодумцями зібрала корисну для ветеранів інформацію в одному місці: від медичної, психологічної та юридичної допомоги до курсів та навчань.  

Поспілкуватися з Наталією Петренко можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• Київ

Вишкіл загальновійськової підготовки для цивільних від 13-ї бригади НГУ “Хартія” стартує у квітні. Навчання триватимуть три дні і проходитимуть у Києві, Дніпрі, Полтаві, Львові та Івано-Франківську. 

Вишкіл для цивільних проводять досвідчені ветерани з різних бригад. У програмі для рекрутів буде робота зі зброєю, тактична медицина, базове навчання про військо, орієнтування на місцевості, робота в малих групах та планування. 

Долучитися до навчання можуть охочі здобути нові навички та розуміння, як функціонує українська армія. 

Журналісти мають змогу висвітлити навчання за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові

До 8 березня, Міжнародного дня боротьби за права жінок, Рух VETERANKA запускає масштабну комунікаційну кампанію “Жінки можуть все!”, яка розповідає реальні бойові історії чотирьох українських військовослужбовиць у форматі коміксів. Головна місія кампанії — змінити уявлення суспільства про роль жінок у Силах оборони України та підкреслити їхній вплив на безпеку цивільних.

В межах проєкту впродовж березня та квітня соціальну рекламу можна буде побачити у столичному метрополітені, на сітілайтах Києва та на екранах  ТРЦ. 

Героїні кампанії:

• Єва “Юнга”  —  операторка FPV-дронів бригади “Рубіж” НГУ. Єва доєдналася до лав ЗСУ в 18 років після закінчення школи, за перші 1,5 роки служби їй вдалося знищити 250 ворожих цілей. Її суперсила — бачити у темряві і влучати в ціль, яка несе загрозу нашим містам.
• Аня Тату “Ксена” —  операторка БпЛА 37-ї ОБрМП ЗСУ. Її історія — про безумовну любов до життя та України. Полька з бельгійським паспортом, яка обрала нашу країну своєю долею. Попри життя з протезом, вона віддала перевагу фронту та виборола право служити у морській піхоті. Її суперсила — шалена точність і здатність першою побачити загрозу в нічному небі, рятуючи тисячі життів. 
• Оксана “Оксі” — командирка бойової групи НРК спецпідрозділу “ОМЕГА”. Спершу вона написала заповіт, евакуювала двох дітей за кордон, а потім приєдналася до війська. Успішна підприємниця у цивільному житті, яка перетворила свій стратегічний талант на зброю майбутнього у війську. Сьогодні вона перша жінка-командирка групи роботизованих комплексів у спецпідрозділі “ОМЕГА”. 
• Яна “Мультик” — командирка жіночого взводу БпЛА 141-ї ОМБр ЗСУ. Вона — символ незламності та сестринства. Переживши окупацію рідної Херсонщини, численні поранення, Яна не просто повернулася в стрій, а очолила перший жіночий підрозділ операторок БпЛА. Вона випалює упередження та будує нову армію, де кожна жінка захищена та почута.

Авторка візуальної частини — українська ілюстраторка Анна Іваненко, відома співпрацею з The New Yorker, The Guardian, The Economist, Forbes та іншими міжнародними медіа.

Крім того, комунікаційна кампанія має на меті закрити великий благодійний збір на 6 000 000 гривень. Кошти будуть спрямовані на забезпечення мобільних груп ППО 37-ї ОБрМП ЗСУ та закупівлю дронів-бомберів Heavy Shot для бригади “Рубіж” НГУ. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із героїнями кампанії, а також із представницями  руху VETERANKA.

• військові
• жінки

12 березня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні  відбудеться захід пам’яті добровольця угорського та єврейського походження Беньяміна Ашера, який боровся і загинув за Україну.

Беньямін народився 10 травня 2004 року в Будапешті (Угорщина). У 2019 році разом з батьком переїхав до Торонто (Канада) та став постійним резидентом цієї країни.

У 2021 році підписав контракт зі Збройними силами Угорщини, в лавах яких дослужився до сержантського звання. У березні 2023 року, незважаючи на діагноз “високофункціональний аутизм” і проходження дійсної військової служби в іншій країні, вирушив до України, де вступив до одного з підрозділів у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України. У січні 2025 року перевівся до Третього армійського корпусу, де долучився до логістичного підрозділу 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр, водночас виконував обов’язки бойового медика та стрільця.

Беньямін швидко здобув друзів і побратимів в обох підрозділах, в яких проходив службу. За мовчазність і зосередженість отримав псевдо “Немо”. Брав участь у боях на донецькому та харківському напрямах.

Загинув 24 травня 2025 року на харківському напрямку внаслідок атаки ворожого дрона під час надання допомоги іншому пораненому іноземному добровольцю.

Беньяміна було поховано 27 листопада 2025 року на Національному військовому меморіальному кладовищі (с. Мархалівка) з усіма воїнськими почестями в присутності представників угорської та єврейської спільнот України. Над його труною разом з військовим капеланом молитву здійснив головний рабин України Моше Реувен Асман.

Беньямін Ашер посмертно був удостоєний відзнаки Міністра оборони України “Залізний хрест”, ордена “За мужність” 3-го ступеня. 25 лютого 2026 р. в холі Конґресу Українців Канади (м. Торонто) Беньямін також був удостоєний медалі “За самопожертву”.

На заході пам’яті буде присутній батько Беньяміна Натан Ашер.

• військові
• загиблі
• Київ

Назарі Красовський підписав контракт з 12-ю бригадою НГУ “Азов” у 2020 році. Повномасштабне вторгнення боєць зустрів у Маріуполі, захищав “Азовсталь” і разом із побратимами у травні 2022-го виконав наказ командування та вийшов у полон. 

У неволі Назарі пробув 3,5 роки. Аби підтримати себе, військовий писав вірші, вишкрябував рядки на шматку мила, а коли з’являлася можливість, переносив тексти на клаптики паперу. Додому чоловіка повернули у серпні 2025-го року під час обміну полоненими. 

З того часу Назарі проходить реабілітацію у центрі “UNBROKEN” у Львові. У військового серйозна травма хребта, яку отримав у полоні. Військовий розповів, що давно хотів заспівати разом із Христиною Соловій. Під час галавечора, який організував реабілітаційний центр, Назару вдалося здійснити цю мрію. На сцені вони виконали пісню “Хто, як не ти?”, а глядачі аплодували стоячи.

Поспілкуватися з Назарієм Красовським можна як онлайн, так і офлайн у Львові або Києві за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• культура
• полонені
• постраждалі
• Київ
• Львів

До повномасштабного вторгнення Володимир Савельєв займався 3D-дизайном. Після початку великої війни взявся волонтерити, а влітку 2023 року підписав контракт та став бойовим медиком. А згодом — командиром розвідувального взводу одного зі стрілецьких батальйонів 116-ї окремої механізованої бригади. 

Під час виконання завдання на Донеччині Володимир підірвався на міні та отримав важке поранення. Володимир втратив обидві ноги, переніс 12 операцій, але реабілітувався та опанував протези. 

Після повернення до цивільного життя чоловік почав знову займатися 3D-дизайном. Ця робота передбачає багатогодинне сидіння перед монітором, тож ветерану бракувало живого спілкування. Інклюзивних місць для ветеранів він знайшов небагато, тож вирішив створити власне. Так у Львові зʼявився коворкінг “Берег”, де ветерани можуть працювати та спілкуватися. Простір інклюзивний та підходить для людей після поранень.

Поспілкуватися з Володимиром Савельєвим можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Львів