Теми за тегом: військові

Коли росія вперше атакувала Україну у 2014-му, Максиму було 11 років. З того часу йому запам’яталися передусім люди, які тікали від війни до його рідного Бердянська (міста на півдні України). У 2019-му до українського війська долучився старший брат Максима. 

Після початку повномасштабного вторгнення та окупації рідного Бердянська, хлопець теж мобілізувався —  за програмою “18-24”. Максим став до лав 10-ї ОГШБр “Едельвейс” і останні сім місяців воює піхотинцем. За цей час взяв у полон ворожого солдата, самостійно утримував позицію протягом кількох діб та отримав поранення. 

За досягнення командування бригади представило 21-річного “Коршуна” до нагороди “За мужність”. 

Поспілкуватися з Максимом можна як онлайн, так і офлайн на Донеччині, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові

4 листопада у Києві відбудеться зустріч зі шведськими добровольцями, які долучилися до захисту України від повномасштабної російської агресії – Кароліною Нурденґріп та Крістофером Форсбеком. 

Кароліна Нурденґріп була депутатом Парламенту Швеції. Під час російсько-української війни, маючи 15-річний стаж у політичному житті, вона долучилася до лав 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура” під позивним “Alex” та захищала нашу країну й тренувала військовослужбовців Збройних Сил України. 

Крістофер Форсбек з позивним “Chris” у цивільному житті був працівником лісового господарства. Він став військовослужбовцем 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура”. Брав участь у боях з російською армією, розмінуванні українських територій та зазнав серйозних поранень.

Під час заходу герої розкажуть про шлях від мирного життя у Швеції до фронту в Україні, поділяться своїми історіями з передової та передадуть експонати до фондової колекції Музею війни.

Довідково: “FOR FREEDOM” — спільний проєкт Музею війни та Фундації Ромулуса Т. Везермана. Це присвята всім добровольцям з різних країн світу, які пліч-о-пліч з українцями відстоюють Незалежність України та Свободу світу. Кожному, хто ухвалив рішення стати частиною українського спротиву глобальній загрозі. Виставковий проєкт розкриває масштаб міжнародної підтримки нашої країни: від збройної та гуманітарної допомоги до персонального вибору іноземного громадянина долучитися до українського війська. 

Журналістам необхідно зареєструватись.

• військові
• культура
• Київ

У перші дні повномасштабного вторгнення Максим Левченко долучився до українського війська. Разом з побратимами захищав Київщину, а після того, як дізнався про можливість прориву в оточений ворогом Маріуполь на гелікоптері, одразу зголосився. 

Максим пояснює, що хотів підтримати своїх друзів, які на той момент захищали місто. Ветеран тримав оборону Маріуполя, а після наказу керівництва у травні 2022 року вийшов у полон. У російській неволі чоловік пробув 13 місяців. Увесь той час він разом з побратимом мріяв повернутись до України і відкрити свій страйкбольний клуб. 

У червні 2023-го року Максима обміняли. І поки чекає на побратима, ветеран почав втілювати їхню спільну мрію. Страйкбольний клуб започаткував у Львові. Окрім іншого, робота клубу допомагатиме ЗСУ, адже там збиратимуть кошти для армії. 

Поспілкуватися з Максимом Левченком можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю. 

• військові
• полонені
• Львів

Біоінженер Олександр  Зозуляк став на захист України ще у 2014 році. Воював у артилерійському підрозділі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сухопутних військ (тоді — гірсько-піхотної). Захисники тримали оборону в районі міста Золоте на Луганщині, а згодом у районі Дебальцевого на Донеччині. Чоловік був  командиром взводу управління мінометної батареї.

25 січня 2015 року на позиціях під Дебальцевим на Олександра просто в окопі наїхав російський танк. Чоловік спробував ухилитися, щоб підбити ворожу техніку з ручного гранатомета. Завдяки його маневру танк загруз в окопі  і побратими змогли його поцілити. Згодом тросом відтягли машину, аби звільнити з-під неї бійця.

Чоловік отримав множинні поранення: переломи ребер, тазу, правої руки та лівої ноги, розриви м’язів, закриту травму грудної клітини й живота, забої голови та опіки. Найбільше постраждала ліва рука —  її ампутували.   

Лікарі прогнозували, що чоловік не зможе ходити. Втім за рік він став на ноги і влаштувався на роботу в поліцію. А ще чоловік захопився стрільбою з лука. 

Спершу спеціальний протез для стрільби він спроектував із протезистом, потім вже сам його модернізував. Пристрій має спеціальний зажим, щоб натягнути тятиву. У 2023 Олександр став чемпіоном України зі стрільби з лука серед інваспортсменів. Також брав участь у Іграх Нескорених у 2017 і 2018 (велоспорт, плавання, стрільба з лука).

Також Олександр став одним із перших в Україні, хто отримав  найсучасніший біонічний протез. Нині чоловік працює техніком- протезистом-ортезистом.  Виготовляє та адаптує протези для ветеранів, які втратили кінцівки на війні. Йдеться про найсучасніші протези з багатодатчиковими системами. Нові технічні рішення ветеран тестує на собі. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Олександром у Києві.  

• військові
• постраждалі
• Київ

Дмитро Докунов — родом з Нової Каховки, що на Херсонщині. Навчався в Одесі, працював на телебаченні. Разом з дружиною Дмитро переїхав до села на Одещині, щоб бути ближчим до природи. Там зустрів повномасштабне вторгнення та вирішив долучитися до українського війська. 

Дмитро воював у десантно-штурмових військах, командував розвідротою. Боєць захищав Херсон, Бахмут, Соледар. Двічі був поранений та отримав контузію. Навіть під час служби чоловік не покинув свою пристрасть: займатися відеозйомкою. Його документальний фільм, знятий безпосередньо під час бойових дій, незабаром покажуть на фестивалі у Європі. 

Під час лікування після поранень у Дмитра зʼявилася ідея створити простір відновлення у селі на Одещині і назвати його Toloka. За словами ветерана, це місце, де людина може перебороти свої внутрішні страхи, послухати тишу та знайти сили жити далі. Проєкт отримав фінансову підтримку від Українського ветеранського фонду і нині Дмитро допомагає ветеранам адаптуватися до цивільного життя. 

Поспілкуватися з Дмитром Докуновим можна як онлайн, так і офлайн у селі Концеба на Одещині, за попередньою домовленістю.

• військові
• культура
• Одеса

У Києві презентували проєкт YARMICH × “Азов.Супровід” — “Світло незламних”, у межах якого запущено спеціальну послугу адаптації класичного одягу для військових, які втратили кінцівки. Ініціатива покликана повернути ветеранам не лише комфорт, а й відчуття стилю, гідності та впевненості — те, що стає основою психологічного відновлення після війни.

Бренд, відомий своїми класичними образами для чоловіків, об’єднався з ініціативою “Азов.Супровід”, що допомагає ветеранам у процесі фізичної та соціальної адаптації. Разом вони розробили формат, який поєднує індивідуальний крій, глибоку емпатію та інженерний підхід.

У межах послуги військові можуть безкоштовно пройти персональну консультацію, де фахівці враховують усі фізіологічні особливості — протези, зміну форми тіла, обмеження рухливості. Потім конструктори YARMICH розробляють індивідуальний крій, що забезпечує зручність і природну посадку.

Костюми, сорочки чи пальта шиються з тканин, які поєднують елегантність і функціональність: м’які, але тримають форму; класичні, але практичні. Результат — одяг, у якому людина знову бачить себе в дзеркалі з гордістю.

Першими амбасадорами “Світла незламних” стали боєць 12-ї бригади “Азов” Павло, позивний “Пахом”, та ветеран “Азову”, Уповноважений з питань ветеранів у Києві Станіслав “Морті” Риженков.

YARMICH і “Азов.Супровід” планують розширювати проєкт, щоб охопити більше ветеранів у різних містах України. У планах — створення відкритої програми партнерства для брендів, які хочуть долучитися: надавати тканини, підтримувати адаптаційні послуги чи допомагати у логістиці.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити проєкт, поспілкуватись із представниками бренду та ветеранами.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

Олександру Жавненку — 36 років. З початком повномасштабного вторгнення він взявся підтримувати українське військо як волонтер. У 2023-му чоловік мобілізувався та долучився до лав 12 бригади спеціального призначення “Азов”. Військовий став оператором дронів. 

У жовтні 2024-го Олександр отримав важке поранення і втратив обидві ноги. Ветеран пройшов реабілітацію і мріяв знову станцювати з дружиною — вже на протезах. Адже їхнє кохання зародилося саме в танцювальній студії. 

Під час реабілітації Олександр став учасником бізнес-курсу для пацієнтів Центру UNBROKEN у Львові від проєкту ReStart — “Від ідеї до ветеранського бізнесу”. Опісля ветеран склав бізнес-план, подався на державний грант і отримав кошти на відкриття власної танцювальної студії. Студію назвав Yavir Dance Space, 18 жовтня вона почала роботу у Львові. 

Поспілкуватися з Олександром можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

Андрій Маджаров — український ветеран, учасник ветеранської профспілки та громадський діяч. Військовий обороняв Україну з 2015-го року, а після початку повномасштабного вторгнення долучився до спецпідрозділу “Сафарі” Нацполіції України та брав участь у боях на Київщині, Харківщині, Херсонщині та Донеччині. 

У серпні 2025-го року Андрій вирушив у пішу подорож з України до Брюсселя, аби донести голос своїх побратимів та нагадати Європі про ціну української боротьби. Під час мандрівки військовий зустрівся із канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем — Маджаров подарував йому шеврон, який носив під час служби. 

Поспілкуватися з Андрієм Маджаровим можна онлайн.

• військові

Роман Дідера — ветеран російсько-української війни (десантник, кулеметник).  У 2015-му він мобілізувався до 95-ї окремої аеромобільної бригади. Та вже наприкінці року в бійця почалися сильні болі в колінах. Він поступово втратив можливість ходити, була загроза ампутації ніг. Роману вчасно провели протезування і зараз він має два тазові протези. 

Вишивати ветеран почав після початку повномасштабного вторгнення. На це його надихнула дружина Мар’яна. Першою роботою був образ Ісуса Христа із бісеру. Також чоловік вишив сорочку “Байрактар”. Згодом Роман зумів опанувати близько 40 видів швів для створення вишиванок (наприклад, тамбурний, вівсяник, лиштва, художня лиштва, підстелений хрестик). 

За три роки він вишив 33 сорочки (кожна у єдиному екземплярі) і навіть отримав дозвіл відтворити копію вишиванки Тараса Шевченка. А ще Роман став народним майстром України з вишиванки, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва.  Нещодавно у мережі з’явилась сторінка  “Сорочка з роду в рід”, де можна придбати вишиванки роботи Романа та його дружини. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Романом та його дружиною Мар’яною у Львові або у онлайн-форматі.

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

Департамент спорту, молоді та туризму Львівської ОДА в межах проєкту “Терапія мандрами” запрошує Захисників, Захисниць та членів їхніх сімей на кінну мандрівку, яка проходитиме на ранчо. Подія відбудеться 18 жовтня.

25 жовтня, у межах проєкту “Терапія мандрами”, відбудеться сходження на найвищу гору Львівщини — Пікуй.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити ці події.

Довідково: Проєкт “Терапія мандрами” створений за ініціативи управління туризму та курортів ЛОДА та передбачає мандрівки Львівщиною, де організовують дозвілля та емоційне розвантаження для захисників, захисниць та членів їхніх сімей, які перебувають на реабілітації чи ротації у регіоні.

• військові
• культура
• Львів