Теми за тегом: військові

У місті Борислав на Львівщині на базі гірськолижного комплексу “Буковиця” розпочав роботу перший в Україні центр зимового адаптивного спорту для ветеранів та ветеранок війни з ампутаціями ніг.

Під час перших відкритих тренувань ветерани навчалися техніці Three-Track Skiing — катанню на одній лижі з використанням двох аутригерів під наставництвом інструкторів з гірськолижного спорту, фізичних терапевтів та ветеранів, які пройшли сертифіковане навчання у США.

Надалі у межах Хабу ветерани на постійній основі отримають безкоштовний доступ до гірськолижної інфраструктури ГК “Буковиця”, сучасного адаптивного обладнання, уроків з адаптивного катання від професійних інструкторів та наставництво з боку ветеранів за принципом “рівний-рівному”.

За словами ветерана, президента об’єднання “Альянс Ветеранів” Олександра Швачки, створення Хабу на гірськолижному комплексі “Буковиця” — це один з етапів розбудови масштабної інфраструктури для фізичної та психологічної реабілітації українських ветеранів та ветеранок через адаптивний гірськолижний спорт.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити діяльність хабу. 

Довідково: Ініціатором створення Хабу виступила громадська організація “Альянс Ветеранів” у межах проєкту Adaptive Skiing for Veterans за підтримки гірськолижного комплексу “Буковиця”, благодійного фонду Razom for Ukraine та Бориславської міської ради.

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

Олег Симороз мобілізувався до Сил оборони з початком повномасштабного вторгнення. Чоловік захищав Київщину у складі ТРО, а згодом разом з підрозділом вирушив на Схід. У жовтні 2022-го року під час виконання бойового завдання його автомобіль натрапив на ворожу міну. 

Військовому ампутували ноги вище коліна, а це одна з найважчих ампутацій для подальшого протезування. Олег взявся за свою реабілітацію та опанував протези. Після цього зміг повернутися до цивільного життя, придбав житло та долучився до команди Protez Foundation, де працює керівником розвитку та реформування системи протезування. 

Ветерана разом з командою Protez Foundation запросили взяти участь у зйомках українського серіалу “Повернення”. Він грає військового, який втратив ноги на передовій — це перегукується з реальною історією Олега. Protez Foundation підтримала проєкт, частину сцен зняли у самому протезному центрі, протезисти консультували команду, допомагали технічно та надавали усі елементи протезів для зйомок. Серіал складатиметься з 8 серій, головні ролі виконали боєць батальйону “Вовки Да Вінчі” Євген Григорʼєв та актор Олександр Рудинський.  

Поспілкуватися з Олегом Симорозом можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Protez Foundation — це благодійна організація, заснована в США, яка займається безкоштовним протезуванням та реабілітацією українців, які втратили кінцівки внаслідок війни.

Мета роботи — допомогти українським дітям, цивільним і військовим отримати високоякісні протези у США безкоштовно.

• військові
• постраждалі
• Київ

Дар’я Борисенко — військовослужбовиця на псевдо “Гілка” та командирка жіночого екіпажу безпілотних систем “Тайфун”. До великої війни жінка готувалася ще з 2021-го року: відвідувала різноманітні вишколи та військові курси. 24-го лютого жінка прийшла до військкомату і вже ввечері вирушила на захист Гостомеля, що на Київщині. 

З часом Дар’я опанувала посаду пілота ударного БПЛА, а віднедавна очолила жіночий екіпаж бойової групи пілотів ударних БПЛА НГУ “Тайфун”. Група складається з чотирьох військовослужбовиць, які раніше служили у різних екіпажах. 

Поспілкуватися з Дарʼєю можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. Найближчі кілька тижнів Дар’я з посестрами перебуватиме у Києві. 

Довідково: Окремий загін безпілотних систем спецпризначення “Тайфун” започаткували у 2024-му році. Підрозділ спеціалізується на сучасних технологіях, головні напрями роботи зосереджені на використанні дронів та роботизованих комплексів.

• військові
• жінки
• Київ

До повномасштабного вторгнення Наталія та Вадим Ковпак жили у Бердянську в Запорізькій області (з 27 лютого 2022 року місто перебуває під російською окупацією). 

24-го лютого 2022 року родина виїхала на Хмельниччину, де  облаштувала своє життя з нуля. Вадим вирішив долучитися до українського війська та досі несе службу. Після того, як чоловік отримав поранення, сім’я зіткнулася з байдужістю керівництва деяких закладів, які мали б займатися відновленням бійців. Тож Наталія вирішила започаткувати власний центр реабілітації військових. 

У 2023 році жінка відкрила центр “Постава”. Ініціативу підтримав Український ветеранський фонд. Більшість послуг для військових у центрі — безкоштовні, а Наталія каже, що допомагає іншим бійцям так, як допомагала б власному чоловікові. 

Поспілкуватися з Наталією Ковпак можна як онлайн, так і офлайн у Камʼянці-Подільському після 5-го березня 2026 року.

• військові
• волонтери
• жінки
• постраждалі
• Хмельницький

Напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення у Львові традиційно вшанують пам’ять полеглих захисників і захисниць України. Ввечері 23 лютого на міських кладовищах засвітять промені пам’яті як символ нашої вдячності, болю і незгасної пам’яті.

Цього року промені засяють над п’ятьма полями почесних поховань. Також відбудеться спільна молитва та запалення лампадок.

• військові
• загиблі
• Львів

Олександр Демченко — військовий лікар-анестезіолог. У 2016-му чоловік добровільно мобілізувався. Після початку повномасштабного вторгнення він став одним із тих, хто погодився вирушити на “Азовсталь”, де в оточенні тримали оборону українські захисники Маріуполя. 

Команду посадили на вертоліт Мі-8, який летів на гранично низькій висоті. Згодом їх пересадили у човен, який зміг успішно дістатися оточеного металургійного комбінату. Роботу на “Азовсталі” Олександр пригадує, як рутину, якої вдалося дотримуватися попри надскладні умови, брак медикаментів і постійні обстріли. Медик проводив операції, перевʼязки, моніторив стан поранених. 

Разом із побратимами Олександр вийшов у російський полон у травні 2022 року. Його доставили до колонії в Оленівці на окупованій Донеччині, там утримували протягом трьох місяців. Олександру вдалося пережити теракт, який росіяни влаштували в Оленівці, вбивши понад пів сотні українських військовополонених.

У вересні 2022-го бійця повернули до України за обміном полоненими. Майже одразу Олександр став до роботи та продовжує службу. 

Поспілкуватися з Олександром можна як онлайн, так і офлайн у Києві за попередньою домовленістю. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

• військові
• злочини росіян
• лікарі
• полонені
• Київ

Чоловік Христини загинув 6 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання. На той момент жінка була на дев’ятому місяці вагітності. Через дев’ять днів після смерті коханого у Христини народилася донечка Софія. Це ім’я для неї встиг обрати тато. 

У Софії є старший брат — 9-річний Матвій. Хлопчик був дуже прив’язаний до батька. Для нього, як і для всієї родини, ця втрата стала болючим ударом.

Одного разу в школі на уроці “Я досліджую світ” дітям дали завдання: намалювати малюнок і відповісти на запитання — кого б ти хотів побачити, якби міг повернутися в минуле. Матвій намалював тата, а під малюнком написав, що хотів би побачити саме його.

Родина не залишилася сам на сам зі своїм горем. Їх підтримує фонд “Діти Героїв”: дарує дітям подарунки на свята та дні народження, організовує лекції й курси. Матвій відвідує курс швидкочитання — це допомагає йому розвиватися і знаходити нові точки опори. А Христина проходить курс арт-терапії — як спосіб проживати біль, знаходити внутрішню рівновагу й сили жити далі.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.

• військові
• жінки
• загиблі

До повномасштабного вторгнення Яна Залевська ніколи не думала про службу у війську. Але після того, як прожила півтора місяця в окупованому Херсоні, дівчина вирішила мобілізуватися. Не спинило навіть те, що за кордоном на неї чекав чоловік  — громадянин Канади. 

Яна долучилася до 59-ї ОМБр ім. Якова Гандзюка, служила військовою журналісткою та бойовою медикинею. А згодом пройшла навчання і продовжила службу, як операторка дрона. У 2024-му військова отримала поранення, пережила вісім операцій і важку реабілітацію. 

Яна повернулась на службу, але вже у складі 141-ї ОМБр, яка нині тримає оборону на Покровському напрямку. Паралельно з бойовими вильотами, військова готує нових фахівчинь до жіночого взводу операторок БПЛА “Амазонки Банші”. 

Поспілкуватися з Яною Залевською можна онлайн за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• постраждалі

Дар’я Борисенко — військовослужбовиця на псевдо “Гілка” та командирка жіночого екіпажу безпілотних систем “Тайфун”. До великої війни жінка готувалася ще з 2021-го року: відвідувала різноманітні вишколи та військові курси. 24-го лютого жінка прийшла до військкомату і вже ввечері вирушила на захист Гостомеля, що на Київщині. З часом Дар’я опанувала посаду пілота ударного БПЛА, а віднедавна очолила жіночий екіпаж бойової групи пілотів ударних БПЛА НГУ “Тайфун”. Група складається з чотирьох військовослужбовиць, які раніше служили у різних екіпажах. 

Поспілкуватися з Дарʼєю можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

Довідково: Окремий загін безпілотних систем спецпризначення “Тайфун” започаткували у 2024-му році. Підрозділ спеціалізується на сучасних технологіях, головні напрями роботи зосереджені на використанні дронів та роботизованих комплексів.

• військові
• жінки

До повномасштабного вторгнення Наталія з родиною  жила в Охтирці Сумської області. Жінка займалася виготовленням меблів на замовлення, а її чоловік працював механіком на станції технічного обслуговування. У подружжя троє дітей: доньці — 26 років, синам 12 та 17 років.

Уже 24 лютого 2022 Охтирка опинилася під постійними російськими обстрілами. Родині вдалося виїхати за місто. Згодом будинок матері Наталії зазнав прямого влучання.

Наталія з сім’єю евакуювалася до Полтавської області, де прожила кілька місяців. Після відступу російських військ із Сумщини родина повернулася додому. Чоловік знову почав працювати на СТО, Наталія також влаштувалася на роботу. Однак відновити звичне життя не вдалося. Чоловік Наталії спершу безоплатно ремонтував техніку для військових. Згодом і сам долучився до Збройних сил України. Він загинув, захищаючи Батьківщину. Відшукати його тіло змогли не одразу. 

Для родини загибель батька та коханого стала важким ударом. У пошуках підтримки сім’я долучилася до програм благодійного фонду “Діти Героїв”, а також отримала психологічну допомогу. Сини Єгор і Матвій нині є підопічними фонду. Вже після смерті чоловіка Наталія разом із дітьми переїхала на Волинь. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.

• військові
• жінки
• загиблі