Теми за тегом: військові

На Рівненщині у Сарненській громаді функціонує соціальний проєкт “Ветеран на годину”, який започаткували 5 колишніх військових. В межах ініціативи ветерани можуть допомогти із ремонтними та побутовими роботами. Зокрема, зі встановленням меблів чи сантехніки, а також з електрикою.  

Ініціатива функціонує з початку січня. За цей час було понад 40 викликів. Соціально незахищеним верствам населення допомога надається безкоштовно.  А інші можуть звернутися платно.

У команді є два ветерани з ампутаціями, а також боєць, який не може говорити внаслідок поранення. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити ініціативу у офлайн-форматі на Рівненщині, або онлайн.

Довідково: Ініціативу реалізує громадська організація “Код сили ветеранів”.

• військові
• культура
• постраждалі
• Рівне

Військовий з позивним “Студент” опановує вже третю спеціальність у війську. Свій шлях почав у підрозділі піхоти, але вже невдовзі йому запропонували стати оператором БПЛА. Боєць керував розвідувальними дронами. А також виконував скиди боєприпасів на ворога. 

Під час однієї з бойових операцій “Студент” отримав важке поранення через влучання ворожого дрона. Після евакуації, лікування та реабілітації боєць мав можливість залишити Сили Оборони, адже більше не міг виконувати бойові задачі. Але “Студент” хотів повернутися до війська та побратимів. Тож командир запропонував йому долучитися до взводу розвідки — військовий виявляє ворожі БПЛА та передає інформацію про них, аби їх встигли ліквідувати. 

Поспілкуватися зі “Студентом” можна онлайн за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• постраждалі

У столиці функціонує проєкт із реабілітації військових за допомогою стрільби з лука. До цієї ініціативи можуть долучитися ветерани, чинні військові та члени їхніх родин. Тренування безкоштовні, відбуваються кожного дня.

Засновник авторської Школи стрільби з лука Дмитро Львовський  —  тренер вищої категорії, майстер спорту України міжнародного класу, засновник та Голова Правління Громадської організації “Український лучний простір” — ще з 2014 року за власні кошти займався реабілітацією поранених учасників АТО за допомогою тренувань зі стрільби з лука. 

Згодом до цієї справи долучилась організація Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” та нещодавно Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” у проєкті “Активні парки — Нестримні” Міністерства молоді та спорту України.

Тренуватись у стрільбі з лука може навіть людина після ампутацій: сидячи на кріслі колісному, якщо втратила ноги, або натягуючи тятиву зубами, якщо руки. Займатися можуть і люди, які повністю втратили зір — за спеціальною методикою стрільби з лука для сліпих.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити тренування у Києві.

• військові
• постраждалі
• Київ

Сергій Жуковський родом із Запорізької області. Стати військовим Сергій мріяв змалечку, але у 2000-му році отримав “білий” квиток, який означав, що до армії йому не потрапити. 

Після початку повномасштабного вторгнення Сергію вдалося виїхати з дому ще до того, як ворог окупував його місто. Вже на Львівщині ветеран подався до військкомату, але потрапити на службу йому вдалося не одразу. 

Врешті Сергій таки долучився до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час штурму у Серебрянському лісі на Луганщині боєць отримав перше поранення – уламок застряг біля хребта. Витягнути небезпечний предмет медикам не вдалося. Але після того, як рана загоїлася, чоловік знову повернувся на передову. Влітку 2023-го уже в складі 82-ї бригади під час бойового злагодження отримав мінно-вибухове поранення і  втратив обидві руки. 

Дружина Сергія взялася шукати найкращі реабілітаційні центри України і незабаром чоловік потрапив до “Галичини” та до центру Superhumans, що на Львівщині. Після протезування ветерану запропонували пройти навчання для написання стартапів ветеранського бізнесу – Сергій погодився. А згодом зумів реалізувати ідею, яка з’явилася ще на фронті  – готувати джерки – слайсоване м’ясо, попередньо  замариноване і висушене. Назву для бізнесу “Сушена радість” придумав старший син Сергія Іван. Бізнес є не тільки ветеранським, але й сімейним, адже основна робота припадає на дружину Дарину. 

Поспілкуватися з Сергієм Жуковським можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

Довідково: Ветеранський бізнес “Сушена радість” відкрито в межах проекту “Реінтеграція ветеранів та ветеранів війни через створення освітніх можливостей”, який реалізує DVV International в Україні за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

• військові
• постраждалі
• Львів

Аліна на псевдо “Джесс” родом з Кременчука на Полтавщині. Після початку повномасштабного вторгнення Аліна разом з мамою почали волонтерити: збирали та передавали речі переселенцям. У 2024-му дівчина зрозуміла, що хоче долучитися до війська та обрала 13-у бригаду НГУ “Хартія”.  

Під час підготовки Аліна натрапила на відео роботи наземного роботизованого комплексу (НРК). Дівчина дізналась контакт сержанта взводу, який працює із цією технікою, розповіла про себе і потрапила на посаду операторки НРК. Нині “Джесс” відправляє “роботів” на місії: транспортує посилки до важкодоступних місць фронту та евакуює поранених. Доводилося навіть забирати своїм наземним дроном інший ушкоджений або застряглий НРК з попередньої місії. Наразі “Джесс” єдина дівчина у своєму підрозділі. 

Поспілкуватися з “Джесс” можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

“Катрін” за фахом — модельєрка, а з початком великої війни працювала у торгівлі. Дівчина почала підтримувати військо як волонтерка. Згодом зрозуміла, що хоче і сама долучитися до української армії.  

“Катрін” планувала обійняти бойову посаду, тож обрала роботу з дронами. Після навчання у батальйоні військова нині працює з БПЛА у підрозділі розвідки.

Операторка дронів переконана, що долучитися до спільної перемоги повинен кожен, адже ворог не зупиняється. 

Поспілкуватися з “Катрін” можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Валерій і Тетяна Поповичі мешкають у селищі Вишково на Закарпатті. Чоловік працює столяром, а Тетяна — вчителькою. Їх 35-річний син служить у ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення подружжя взялося за повернення полеглих військових для поховання додому. Валерій — волонтер місії “На щиті”, а Тетяна часто супроводжує його у поїздках. 

Разом пара організовує виставки артефактів війни, щоб зібрати донати на свої виїзди. Раніше вирушали за загиблими хлопцями аж на Схід, нині – їдуть у сусідні області назустріч іншим учасникам місії “На щиті”, щоб прискорити повернення загиблих воїнів додому – тих, кого чекають на Закарпатті.

Валерій організував команду з сімох водіїв, серед них — двоє священиків. Вони почергово їздять у рейси за тілами загиблих воїнів. Валерій і Тетяна пояснюють, що ці поїздки дуже виснажливі психологічно, але припинити їх вони вже не можуть. 

Поспілкуватися з Валерієм та Тетяною Поповичами можна, як онлайн так і офлайн на Закарпатті, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Гуманітарний проєкт ЗСУ “На щиті” займається пошуком й евакуацією тіл полеглих українських військових.

• військові
• волонтери
• загиблі
• Ужгород

Військовослужбовицею 13-ї бригади НГУ “Хартія” Аліна стала у 2023 році. До цього дівчина займалась створенням контенту для різноманітних соціальних платформ. До мобілізації підійшла прагматично: спершу дізналася подробиці про саму службу та обрала для себе кілька напрямків. Далі долучилася до команди комунікаційників “Хартії”, як фотографка почала їздити до бойових підрозділів. Завдяки спілкуванню з бійцями визначилась, чим саме хоче займатися та стала операторкою БПЛА. 

Нині вона продовжує службу та підтримує жінок, які мобілізувалися або планують долучитися до війська. 

Поспілкуватися з Аліною можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Софія Підвальна змалечку захоплювалася боротьбою. У 13 років дівчина спробувала себе у кікбоксингу, далі був професійний спорт та виступи за збірну України. 

У 19 років Софія долучилася до Державної прикордонної служби України, тоді ж зайнялася практичною стрільбою та суддівством у цій дисципліні. 

24 лютого 2022-го року, у перший день повномасштабного російського вторгнення, загинув брат Софії Владислав, який боронив Луганщину.

Для дівчини це стало знаком боротися за державу так, як це робив брат. Військова помітила, що жінки, які долучаються до армії, часто не мають достатньої підготовки. Софія звільнилася зі служби, натомість взялася за навчання тих, хто планує одягнути піксель. 

Нині викладає, зокрема, вогневу та фізичну підготовку. У майбутньому планує організувати навчання екстреному водінню для жінок. 

Поспілкуватися з Софією Підвальною можна як онлайн, так і офлайн у Луцьку, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• Луцьк

Наталя Ліщишина до початку російської агресії мешкала на Луганщині. Коли росія вперше атакувала Україну у 2014 році, жінка взялася волонтерити та підтримувала військових.

У 2021-му Наталя підписала контракт з 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Її чоловік підтримав це рішення. Початок повномасштабного вторгнення військова зустріла на Миколаївщині, де базувався її підрозділ. У 2024-му році Наталя занедужала — у неї виявили хворобу Мінца. Так називають утворення папілом в протоках молочних залоз.

Жінка перенесла три операції, лікарі зробили їй повну резекцію молочних залоз. Вона єдина ветеранка в Україні, якій вдалося довести, що хворобу спричинило травмування бронежилетом. 

Наталя почала працювати фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих військових. Також навчається на ветеранських програмах, зокрема на проєкті “Трайб” від Amnesty International Ukraine. А ще намагається звернути увагу влади на проблему травм жінок, пов’язаних із військовою службою.

Поспілкуватися з Наталією Ліщишиною можна як онлайн, так і офлайн на Вінниччині, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• постраждалі
• Вінниця