Теми за тегом: військові

Вишкіл загальновійськової підготовки для цивільних від 13-ї бригади НГУ “Хартія” стартує у квітні. Навчання триватимуть три дні і проходитимуть у Києві, Дніпрі, Полтаві, Львові та Івано-Франківську. 

Вишкіл для цивільних проводять досвідчені ветерани з різних бригад. У програмі для рекрутів буде робота зі зброєю, тактична медицина, базове навчання про військо, орієнтування на місцевості, робота в малих групах та планування. 

Долучитися до навчання можуть охочі здобути нові навички та розуміння, як функціонує українська армія. 

Журналісти мають змогу висвітлити навчання за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові

До 8 березня, Міжнародного дня боротьби за права жінок, Рух VETERANKA запускає масштабну комунікаційну кампанію “Жінки можуть все!”, яка розповідає реальні бойові історії чотирьох українських військовослужбовиць у форматі коміксів. Головна місія кампанії — змінити уявлення суспільства про роль жінок у Силах оборони України та підкреслити їхній вплив на безпеку цивільних.

В межах проєкту впродовж березня та квітня соціальну рекламу можна буде побачити у столичному метрополітені, на сітілайтах Києва та на екранах  ТРЦ. 

Героїні кампанії:

• Єва “Юнга”  —  операторка FPV-дронів бригади “Рубіж” НГУ. Єва доєдналася до лав ЗСУ в 18 років після закінчення школи, за перші 1,5 роки служби їй вдалося знищити 250 ворожих цілей. Її суперсила — бачити у темряві і влучати в ціль, яка несе загрозу нашим містам.
• Аня Тату “Ксена” —  операторка БпЛА 37-ї ОБрМП ЗСУ. Її історія — про безумовну любов до життя та України. Полька з бельгійським паспортом, яка обрала нашу країну своєю долею. Попри життя з протезом, вона віддала перевагу фронту та виборола право служити у морській піхоті. Її суперсила — шалена точність і здатність першою побачити загрозу в нічному небі, рятуючи тисячі життів. 
• Оксана “Оксі” — командирка бойової групи НРК спецпідрозділу “ОМЕГА”. Спершу вона написала заповіт, евакуювала двох дітей за кордон, а потім приєдналася до війська. Успішна підприємниця у цивільному житті, яка перетворила свій стратегічний талант на зброю майбутнього у війську. Сьогодні вона перша жінка-командирка групи роботизованих комплексів у спецпідрозділі “ОМЕГА”. 
• Яна “Мультик” — командирка жіночого взводу БпЛА 141-ї ОМБр ЗСУ. Вона — символ незламності та сестринства. Переживши окупацію рідної Херсонщини, численні поранення, Яна не просто повернулася в стрій, а очолила перший жіночий підрозділ операторок БпЛА. Вона випалює упередження та будує нову армію, де кожна жінка захищена та почута.

Авторка візуальної частини — українська ілюстраторка Анна Іваненко, відома співпрацею з The New Yorker, The Guardian, The Economist, Forbes та іншими міжнародними медіа.

Крім того, комунікаційна кампанія має на меті закрити великий благодійний збір на 6 000 000 гривень. Кошти будуть спрямовані на забезпечення мобільних груп ППО 37-ї ОБрМП ЗСУ та закупівлю дронів-бомберів Heavy Shot для бригади “Рубіж” НГУ. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із героїнями кампанії, а також із представницями  руху VETERANKA.

• військові
• жінки

12 березня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні  відбудеться захід пам’яті добровольця угорського та єврейського походження Беньяміна Ашера, який боровся і загинув за Україну.

Беньямін народився 10 травня 2004 року в Будапешті (Угорщина). У 2019 році разом з батьком переїхав до Торонто (Канада) та став постійним резидентом цієї країни.

У 2021 році підписав контракт зі Збройними силами Угорщини, в лавах яких дослужився до сержантського звання. У березні 2023 року, незважаючи на діагноз “високофункціональний аутизм” і проходження дійсної військової служби в іншій країні, вирушив до України, де вступив до одного з підрозділів у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України. У січні 2025 року перевівся до Третього армійського корпусу, де долучився до логістичного підрозділу 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр, водночас виконував обов’язки бойового медика та стрільця.

Беньямін швидко здобув друзів і побратимів в обох підрозділах, в яких проходив службу. За мовчазність і зосередженість отримав псевдо “Немо”. Брав участь у боях на донецькому та харківському напрямах.

Загинув 24 травня 2025 року на харківському напрямку внаслідок атаки ворожого дрона під час надання допомоги іншому пораненому іноземному добровольцю.

Беньяміна було поховано 27 листопада 2025 року на Національному військовому меморіальному кладовищі (с. Мархалівка) з усіма воїнськими почестями в присутності представників угорської та єврейської спільнот України. Над його труною разом з військовим капеланом молитву здійснив головний рабин України Моше Реувен Асман.

Беньямін Ашер посмертно був удостоєний відзнаки Міністра оборони України “Залізний хрест”, ордена “За мужність” 3-го ступеня. 25 лютого 2026 р. в холі Конґресу Українців Канади (м. Торонто) Беньямін також був удостоєний медалі “За самопожертву”.

На заході пам’яті буде присутній батько Беньяміна Натан Ашер.

• військові
• загиблі
• Київ

Назарі Красовський підписав контракт з 12-ю бригадою НГУ “Азов” у 2020 році. Повномасштабне вторгнення боєць зустрів у Маріуполі, захищав “Азовсталь” і разом із побратимами у травні 2022-го виконав наказ командування та вийшов у полон. 

У неволі Назарі пробув 3,5 роки. Аби підтримати себе, військовий писав вірші, вишкрябував рядки на шматку мила, а коли з’являлася можливість, переносив тексти на клаптики паперу. Додому чоловіка повернули у серпні 2025-го року під час обміну полоненими. 

З того часу Назарі проходить реабілітацію у центрі “UNBROKEN” у Львові. У військового серйозна травма хребта, яку отримав у полоні. Військовий розповів, що давно хотів заспівати разом із Христиною Соловій. Під час галавечора, який організував реабілітаційний центр, Назару вдалося здійснити цю мрію. На сцені вони виконали пісню “Хто, як не ти?”, а глядачі аплодували стоячи.

Поспілкуватися з Назарієм Красовським можна як онлайн, так і офлайн у Львові або Києві за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• культура
• полонені
• постраждалі
• Київ
• Львів

До повномасштабного вторгнення Володимир Савельєв займався 3D-дизайном. Після початку великої війни взявся волонтерити, а влітку 2023 року підписав контракт та став бойовим медиком. А згодом — командиром розвідувального взводу одного зі стрілецьких батальйонів 116-ї окремої механізованої бригади. 

Під час виконання завдання на Донеччині Володимир підірвався на міні та отримав важке поранення. Володимир втратив обидві ноги, переніс 12 операцій, але реабілітувався та опанував протези. 

Після повернення до цивільного життя чоловік почав знову займатися 3D-дизайном. Ця робота передбачає багатогодинне сидіння перед монітором, тож ветерану бракувало живого спілкування. Інклюзивних місць для ветеранів він знайшов небагато, тож вирішив створити власне. Так у Львові зʼявився коворкінг “Берег”, де ветерани можуть працювати та спілкуватися. Простір інклюзивний та підходить для людей після поранень.

Поспілкуватися з Володимиром Савельєвим можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Львів

Дарʼя Ульман — дружина військового Кирила Ульмана, який загинув 15 лютого 2024-го року. На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав Добровольчого формування територіальної громади в Дніпрі, яке створили ветерани 12-ї бригади НГУ “Азов”. У грудні 2022 року приєднався до лав Третьої окремої штурмової бригади в складі протитанкового батальйону. Кирило загинув від снайперської кулі. 

Дарʼя розповідає, що її чоловік захоплювався військовою справою. Після його загибелі, жалкувала, що не розпочала тренування разом з Кирилом. За рік Дарʼя закінчила 6 курсів та пройшла 2 повноцінні вишколи. А згодом створила власну спільноту, яка займається військовими вишколами для жінок.  Назвала її Community Ulman на честь загиблого коханого. 

Нині тренування пройшли понад 80 жінок, завдяки проєкту вдалося задонатити 115 тисяч гривень бойовим побратимам Кирила. 

Журналісти матимуть змогу висвітлити тренування. 

Поспілкуватися з Дарʼєю Ульман можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

У проєкті “Драйвери” можуть взяти участь ветерани й ветеранки з травмами опорно-рухового апарату або ампутаціями кінцівок. Мета ініціативи  —  надати ветеранам з інвалідністю можливість опанувати навички водіння, для того щоб вони могли бути мобільними. Також дати можливість працевлаштуватися, або використати ці навички у власній справі, громадській діяльності.  Проєкт стартував у червні 2024 року, його реалізує ГО “Центр зайнятості Вільних людей”.

Друга хвиля проєкту стартувала цьогоріч у лютому. До ініціативи долучаться близько 20 ветеранів.  Спершу відбуватиметься теорія, а згодом —  практичні навчання. 

За попередньої домовленості, журналісти мають змогу висвітлити навчання у Києві або на Київщині.

• військові
• постраждалі
• Київ

Пʼятеро українських ветеранів візьмуть участь у міжнародному запливі у відкритій воді Oceanman Lago d’Orta (Італія). Вони пливтимуть дистанції 2 км та 5,5 км. 

Усі учасники команди — ветерани з ампутаціями та важкими пораненнями. Кожен пройшов війну, тривале лікування та реабілітацію. Сьогодні вони готуються до міжнародного спортивного старту та тренуються 4 рази на тиждень.

Команда ветеранів:

• Іван Халупа — ветеран 10-ї ОГШБр. Втратив ногу у бою. Плавання стало частиною системної реабілітації. Має досвід міжнародних змагань.

• Ігор Олійник — ветеран 67-ї ОМБр. Почав займатися плаванням після поранення для відновлення психологічної рівноваги. 

• Сергій Храпко — втратив руку і ногу у 2015 році. Учасник Invictus Games та Warrior Games. Має багаторічний досвід спортивної реабілітації.

• Володимир Шанайда — отримав поранення у 2023 році. Після року лікування почав займатися плаванням. Oceanman стане його першим міжнародним стартом.

• Ігор Бистрий — учасник бойових дій з 2016 року. Отримав поранення у 2022 році від касетного боєприпасу. Після реабілітації продовжує спортивну підготовку.

Мета проєкту: підтримка участі ветеранів у міжнародному спортивному змаганні та підкреслення ролі спорту у фізичній та психологічній реабілітації. Проєкт сприяє розвитку ветеранського спорту та популяризації спортивної реабілітації, а також привертає увагу до історій відновлення військових через спорт.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити тренування у Києві.

Довідково: Проєкт реалізується благодійним фондом YANKO Fund. Логістичний супровід команди забезпечує консьєрж-сервіс FlyPoint. Підготовка команди відбувається у супроводі медичних фахівців, тренерів та реабілітологів. Організаційний комітет Oceanman надав спортсменам безкоштовні квитки для участі у запливі.

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

Початок повномасштабного вторгнення Дмитро Канупєр зустрів на службі у 12-й бригаді НГУ “Азов” у Маріуполі. У квітні 2022 року Дмитро отримав два осколкових поранення. Разом з побратимами військовий захищав “Азовсталь”. Дмитро разом з побратимами обговорював різні варіанти завершення боротьби у Маріуполі. Серед них було і самогубство. Зрештою наприкінці травня 2022 року бійці отримали наказ вийти у російський полон.

До 26 вересня 2022 року Дмитро перебував у колонії в Оленівці на окупованій частині Донеччини, а згодом його етапували до російського Таганрогу. Там, за словами військовослужбовця, полонених били та катували найдужче, аби отримати так зване “зізнання” у вигаданих злочинах. 

У полоні Дмитра засудили до 29 років колонії суворого режиму за воєнний злочин, якого він не вчиняв. Дмитро повернувся до України 18 жовтня 2024 року під час обміну полоненими. З того часу військовий пройшов реабілітацію, займається спортом, повернувся на службу до “Азова” та не припиняє нагадувати про тих, хто досі залишається у полоні.

Поспілкуватися з Дмитром Канупєром можна онлайн або офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресслужбою.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі

До повномасштабного вторгнення Артем Соколов працював помічником машиніста на “Укрзалізниці”, а його пристрастю були спортивні мотоцикли. 

З початком великої війни чоловік долучився до ТрО, а згодом записався добровольцем до поліцейського підрозділу “Лють”. На Донеччину Артема відправили після 9 місяців базової військової підготовки та злагодження. У жовтні 2023 року був його перший вихід на бойові позиції. Групу бійців помітив ворожий дрон, біля Артема розірвалася міна. Чоловік отримав важке поранення, евакуювати його змогли лише за кілька годин.  Лікарям довелося ампутувати військовому обидві ноги. 

Артем пройшов протезування та відновлення. Перше, що зробив після повернення додому — сів за кермо авто, а згодом спробував проїхатися на мотоциклі друга. Зрозумів, що може успішно керувати навіть на протезах, тож незабаром придбав власний мотоцикл. Нині ветеран шукає роботу у війську, адже попри інвалідність прагне повернутися на службу. 

Поспілкуватися з Артемом Соколовим можна як онлайн, так і офлайн у Полтаві, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Полтава