Теми за тегом: військові

“Катрін” за фахом — модельєрка, а з початком великої війни працювала у торгівлі. Дівчина почала підтримувати військо як волонтерка. Згодом зрозуміла, що хоче і сама долучитися до української армії.  

“Катрін” планувала обійняти бойову посаду, тож обрала роботу з дронами. Після навчання у батальйоні військова нині працює з БПЛА у підрозділі розвідки.

Операторка дронів переконана, що долучитися до спільної перемоги повинен кожен, адже ворог не зупиняється. 

Поспілкуватися з “Катрін” можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Валерій і Тетяна Поповичі мешкають у селищі Вишково на Закарпатті. Чоловік працює столяром, а Тетяна — вчителькою. Їх 35-річний син служить у ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення подружжя взялося за повернення полеглих військових для поховання додому. Валерій — волонтер місії “На щиті”, а Тетяна часто супроводжує його у поїздках. 

Разом пара організовує виставки артефактів війни, щоб зібрати донати на свої виїзди. Раніше вирушали за загиблими хлопцями аж на Схід, нині – їдуть у сусідні області назустріч іншим учасникам місії “На щиті”, щоб прискорити повернення загиблих воїнів додому – тих, кого чекають на Закарпатті.

Валерій організував команду з сімох водіїв, серед них — двоє священиків. Вони почергово їздять у рейси за тілами загиблих воїнів. Валерій і Тетяна пояснюють, що ці поїздки дуже виснажливі психологічно, але припинити їх вони вже не можуть. 

Поспілкуватися з Валерієм та Тетяною Поповичами можна, як онлайн так і офлайн на Закарпатті, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Гуманітарний проєкт ЗСУ “На щиті” займається пошуком й евакуацією тіл полеглих українських військових.

• військові
• волонтери
• загиблі
• Ужгород

Військовослужбовицею 13-ї бригади НГУ “Хартія” Аліна стала у 2023 році. До цього дівчина займалась створенням контенту для різноманітних соціальних платформ. До мобілізації підійшла прагматично: спершу дізналася подробиці про саму службу та обрала для себе кілька напрямків. Далі долучилася до команди комунікаційників “Хартії”, як фотографка почала їздити до бойових підрозділів. Завдяки спілкуванню з бійцями визначилась, чим саме хоче займатися та стала операторкою БПЛА. 

Нині вона продовжує службу та підтримує жінок, які мобілізувалися або планують долучитися до війська. 

Поспілкуватися з Аліною можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Софія Підвальна змалечку захоплювалася боротьбою. У 13 років дівчина спробувала себе у кікбоксингу, далі був професійний спорт та виступи за збірну України. 

У 19 років Софія долучилася до Державної прикордонної служби України, тоді ж зайнялася практичною стрільбою та суддівством у цій дисципліні. 

24 лютого 2022-го року, у перший день повномасштабного російського вторгнення, загинув брат Софії Владислав, який боронив Луганщину.

Для дівчини це стало знаком боротися за державу так, як це робив брат. Військова помітила, що жінки, які долучаються до армії, часто не мають достатньої підготовки. Софія звільнилася зі служби, натомість взялася за навчання тих, хто планує одягнути піксель. 

Нині викладає, зокрема, вогневу та фізичну підготовку. У майбутньому планує організувати навчання екстреному водінню для жінок. 

Поспілкуватися з Софією Підвальною можна як онлайн, так і офлайн у Луцьку, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• Луцьк

Наталя Ліщишина до початку російської агресії мешкала на Луганщині. Коли росія вперше атакувала Україну у 2014 році, жінка взялася волонтерити та підтримувала військових.

У 2021-му Наталя підписала контракт з 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Її чоловік підтримав це рішення. Початок повномасштабного вторгнення військова зустріла на Миколаївщині, де базувався її підрозділ. У 2024-му році Наталя занедужала — у неї виявили хворобу Мінца. Так називають утворення папілом в протоках молочних залоз.

Жінка перенесла три операції, лікарі зробили їй повну резекцію молочних залоз. Вона єдина ветеранка в Україні, якій вдалося довести, що хворобу спричинило носіння бронежилета. 

Наталя почала працювати фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих військових. Також навчається на ветеранських програмах, зокрема на проєкті “Трайб” від Amnesty International Ukraine. А ще намагається звернути увагу влади на проблему травм жінок, пов’язаних із військовою службою.

Поспілкуватися з Наталією Ліщишиною можна як онлайн, так і офлайн на Вінниччині, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• постраждалі
• Вінниця

Початок повномасштабного вторгнення Зоя Ковалець зустріла у селищі Високопілля на Херсонщині. Коли російські військові окупували її дім, почала передавати ЗСУ інформацію про пересування ворога. Жінку “здала” окупантам її ж сусідка. Два місяці Зоя переховувалася у односельчан, жила у підвалах, щоб не потрапити до рук росіян. Зрештою їй вдалося виїхати з окупації. 

На підконтрольній Україні території одразу взялася працювати медсестрою у шпиталі, а згодом долучилася до української армії. Нині вона є операційною медсестрою 47-ї ОМБр “Маґура”. 

Жінка пам’ятає все, що їй довелося пережити в окупації та хоче помститися ворогу. 

Поспілкуватися з Зоєю Ковалець можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки
• лікарі

Початок повномасштабного вторгнення військова на псевдо “Міньйон” зустріла на Харківщині разом з батьками. Село Малі Проходи, де перебувала родина, окупували російські війська. Півроку “Міньйон” прожила в окупації без звʼязку із зовнішнім світом. Згодом їй та батькам вдалося виїхати до Німеччини. 

Коли дівчині виповнилося 18, вона повернулась до України та вирішила долучитися до війська. Перша спроба виявилася невдалою — у Територіальному центрі комплектування отримала відмову. Через рік “Мінйон” спробувала знову. Цього разу отримала відношення до бригади та пройшла підготовку.  

“Міньйон” вже рік служить у складі 1-го окремого медичного батальйону. Дівчина є операторкою дрона. У майбутньому “Міньйон” мріє здобути вищу освіту та стати ветеринаром. 

Поспілкуватися з військовою можна онлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

У 2025 році канадець Купер, якому тоді виповнилося 20 років, приїхав до України та доєднався до лав 13-ї бригади Нацгвардії “Хартія” як бойовий медик. А вже восени того ж року взяв участь у Куп’янській операції пошуково-ударного угруповання “Хартія”.

Куперу вдалося надати допомогу понад 50 бійцям, які брали участь у штурмових діях. Під час цієї ж операції іноземець отримав поранення — наступив на міну. Купер сам  наклав турнікет та зупинив масивну кровотечу. Весь процес — від десантування, зачистки посадок і порятунку побратимів до власного поранення та евакуації — Купер зафіксував на камеру. 

Внаслідок поранення військовий втратив ногу. Нині іноземець перебуває у шпиталі, чекає на протезування та планує повернутися до війська. 

Поспілкуватися з Купером можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. Журналісти також зможуть отримати відео Купера з бойового завдання для ілюстрації своїх матеріалів.

• військові
• постраждалі

Щоб нагадати про захисників “Азовсталі” та інших військових, які досі перебувають у ворожому полоні, мирні заходи заплановані у 30 містах.

17 січня акції відбудуться в Охтирці, Чернігові, Запоріжжі, Вінниці, Ірпені, Дніпрі, Шполі, Волочиську, Павлограді та Львові. 

18 січня заходи заплановані у Києві, Кролевці, Південноукраїнську, Кременчуці, Миколаєві, Умані, Обухові, Овручі, Долинській, Черкасах, Полтаві, Лозовій, Коростишеві, Ковелі, Ужгороді, Бердичеві, Кропивницькому, Рівному, Чернівцях та Одесі. 

Організаторами заходів є родини військовополонених Маріупольського гарнізону. До участі в акціях часто долучаються і самі звільнені з полону українці.

• військові
• злочини росіян
• полонені

Михайло Варварич долучився до українського війська у 2016 році. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді та боронив Схід України. У лютому 2022-го Михайло мав повернутися до цивільного життя, втім через початок повномасштабного вторгнення продовжив службу. 

29 травня 2022-го під час виконання бойового завдання на Луганщині боєць отримав важке поранення, втратив обидві ноги та сильно травмував руку. Після лікування та реабілітації ветеран опанував протези і зробив пропозицію коханій Ірині. У грудні 2024 року у подружжя народилася донечка Мартуся. Майже три місяці лікарі та батьки боролися за життя дитини, але у березні 2025-го дівчинка померла. 

Нині подружжя веде власні соцмережі, розповідає про життя, ділиться переживаннями та порадами, як попри все зберігати оптимізм. 

Поспілкуватися з Михайлом та Іриною Варваричами можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Львів