Теми за тегом: військові

До повномасштабного вторгнення “Чайка” не мала жодного стосунку до війська. У 2019-го року жінка одружилася з офіцером 12-ї бригади НГУ “Азов”. Пара жила на два міста – Маріуполь та Запоріжжя. Якраз перед початком великої війни “Чайка” мала їхати до Маріуполя, але чоловік заборонив. Її коханий на псевдо “Буйний” загинув під час оборони міста. 

Через півтора роки після втрати жінка почала зустрічатися з хлопцем, який також був військовим. Його смерть на війні у 2024-му році поставила крапку в цивільному житті “Чайки”. 

Армія стала для жінки єдиним способом дати відсіч ворогу за весь той біль, який їй довелося пережити. Свій вибір “Чайка” зупинила на підрозділі “Stryzh” Української добровольчої армії, де обійняла посаду операторки БпЛА. Жінка мріє про родину і дитину, втім, лише після перемоги. 

Поспілкуватися з “Чайкою” можна як онлайн, так і офлайн на Запоріжжі, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки

Марія родом з тимчасово окупованого Лисичанська, що на Луганщині. У 2020-му році дівчина вступила до академії Нацгвардії у Харкові, а у 2022-му, коли розпочалася повномасштабна війна, її батьки евакуювалися до Дніпра. Мати Марії – Ольга – понад 20 років пропрацювала у пологовому відділенні лікарні в Лисичанську. У Дніпрі Ольга влаштувалася медсестрою у приватну клініку, але незабаром побачила рекламу із закликом приєднатися до війська.

Донька порадила матері обрати підрозділ у 13-й бригаді Національної Гвардії “Хартія”. А після завершення навчання в академії, сама Марія приєдналася до матері у війську. Нині Ольга – молодша сержантка, медсестра мобільного стоматологічного кабінету, а Марія – офіцерка відділу роботи з особовим складом “Хартії”.

Вдома жінок чекає та підтримує батько Марії, який понад 30 років прослужив у ДСНС і вже вийшов на пенсію. Також у Марії є старший брат, який служить у ЗСУ бойовим медиком.

Довідково: російські війська окупували Лисичанськ, що на Луганщині, 3 липня 2022-го року. На той момент, українські захисники отримали наказ і залишили місто. За інформацією тодішнього очільника Луганської ОВА, українському війську вдалося вийти без втрат. 

Поспілкуватися з Марією та Ольгою можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

28 червня у Львівській області відбудуться змагання з адаптивного кросфіту для поранених військових, ветеранів, людей з ампутованими кінцівками та людей на колісних кріслах. Ці змагання стали важливим етапом у реабілітації та соціалізації наших героїв.

У змаганнях візьмуть участь 25 адаптивних спортсменів зі всієї України – ветерани та діючі військові, які отримали поранення під час захисту Батьківщини, пройшли лікування та продовжують реабілітацію. 

На захід необхідно зареєструватись (точне місце проведення буде повідомлено після реєстрації). Для зареєстрованих представників медіа буде організовано трансфер зі Львова.

Довідково: Організатори події: Громадська організація “Ігри Героїв” та Благодійний фонд “Харків з тобою” за підтримки King Baudouin Foundation (Бельгія)

Історія змагань розпочалася в 2015 році, коли проблема психологічної реабілітації тяжкопоранених військових вперше постала в історії незалежної України після початку російської агресії в 2014 році. Кількість та стан поранених вимагали не лише медичної та професійної психологічної допомоги, а й активної участі у їхній соціалізації та поверненні до активного життя.

• військові
• культура
• постраждалі
• Львів

YOUkraine Hub – це простір підтримки для звільнених з полону військових, ініційований самими колишніми полоненими. Там проходять зустрічі, спілкування та консультації у форматі “СВОЇ для СВОЇХ”, в основі яких — довіра та взаєморозуміння. Мета — створити безпечний простір і підтримати адаптацію наших Героїв до мирного життя.

У хабі надають безкоштовні послуги: медичні, юридичні, соціальні, психологічні, а також організовують виїзні заходи.

YOUkraine Hub запрошує іноземні медіа до співпраці, аби привернути увагу міжнародної спільноти до тяжких фізичних і психологічних наслідків перебування в неволі, а також до необхідності системної підтримки вже звільнених військових. Також хаб прагне посилити міжнародну обізнаність щодо ситуації, задля визволення тих, кого досі утримують в полоні.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із представниками хабу у Києві та за можливості, із захисниками, які повернулись із полону.

• військові
• полонені
• Київ

22-річний Ілля народився у Маріуполі, здобув освіту у морському ліцеї та доєднався до 23-го загону Морської охорони Державної прикордонної служби України. З перших днів повномасштабного вторгнення Ілля разом з побратимами стримував навалу ворога з моря. Коли його судно зайшло до Маріуполя, а командир спитав, хто хоче піти на позиції, Ілля зголосився. З навідника на борту Ілля перетворився на кулеметника на суші. Згодом боєць отримав наказ вирушати до “Азовсталі” — це перетворилося на спецоперацію, адже позиція, де перебував військовий, була в оточенні. Ілля каже, що поки дістався до заводу, побував у пеклі. А в травні 2022 року разом з іншими захисниками, які перебували на “Азовсталі”, потрапив у ворожий полон (бійці погодились здатися за наказом військового керівництва України). Спершу Іллю утримували у сумнозвісній Оленівці на Донеччині, далі доставили до  Таганрогу у росії. Там хлопець “відсвяткував” свій день народження. У ворожому полоні моряк провів 10 місяців. Що потрапив на обмін, дізнався лиш, коли в автобусі, яким перевозили полонених, почув українську мову. Це було 16 лютого 2023 року. Опісля військовий вирушив на реабілітацію та почав писати книгу про оборону Маріуполя. 

За станом здоровʼя чоловік був звільнений з військової служби. Наразі він працює у просторі підтримки для звільнених з полону військових “YOUkraine Hub”, допомогає своїм побратимам у відновленні.

Ілля Ільяшенко перебуває у Києві. Він готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• полонені
• Київ

Віталію Костоглодову – 22 роки. На початку  великої війни чоловік працював у Німеччині. Але одразу повернувся на Батьківщину та взявся підтримувати українських захисників. А в грудні 2023-го року військовослужбовець підписав контракт і став матросом 505-го батальйону морської піхоти.  

Віталій воював на різних напрямках і брав участь у висадці на лівому березі Дніпра (Кринки) та в обороні Торецька. Під час виконання бойового завдання на Курахівському напрямку у листопаді 2024-го року зазнав поранення та втратив ногу.

Вже за півроку Віталій опанував протез і вирішив повернутися до війська. Боєць виконує бойові задачі навідника-оператора бойової машини. Через отриману травму військовий не зміг взяти участь у проходженні психологічної смуги перешкод у червні, але рішенням командування отримав берет морського піхотинця за заслуги. 

Поспілкуватися з Віталієм Костоглодовим можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням з пресофіцером.

• військові
• постраждалі

Надія Гвоздик служила в українському війську з 2014 року, коли росія вперше атакувала Україну. З часом жінка демобілізувалася, у 2022-му почала волонтерити та допомагати армії. Згодом долучилася водійкою до гуманітарної місії “На щиті”. 

Понад рік Надія за кермом рефрижератора супроводжує тіла полеглих військовослужбовців додому на Рівненщину та в сусідні області. Жінка каже, що їй простіше їхати саме за кермом рефрижератора, а не інших авто в колоні, адже саме так відчуває, що виконує обов’язок і допомагає родинам провести загиблих бійців з пошаною. 

Окрім кермування, Надія також опікується соцмережами Рівненської місії “На щиті”. Волонтерка, зокрема, пише про те, що відчувають водії, які привозять тіла полеглих додому.  

Поспілкуватися з Надією Гвоздик можна, як онлайн, так і офлайн у Рівному, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Рівне

У квітні Сили безпілотних систем оголосили про формування жіночого підрозділу безпілотних систем під назвою “Гарпії”. Його створено для жінок, які прагнуть захищати свої родини, дітей та державу, а також протистояти ворогу за допомогою безпілотних і роботизованих технологій. До підрозділу також залучають чоловіків, однак функції пілотів, що здійснюють фінальний удар, відведено виключно жінкам.

Командирка підрозділу — Дарія на псевдо “ДШК”. Активна учасниця Революції Гідності, з 2022 року виконувала бойові завдання у складі кількох спецпідрозділів.

На новобраниць чекає 45-денна базова військова підготовка, понад місяць спеціалізованого навчання та додатковий час на злагодження екіпажів перед бойовими завданнями. 

За попередньою домовленістю та погодженням пресофіцера журналісти мають змогу поспілкуватися у офлайн або онлайн-форматі із жінками, які вирішили долучитись до підрозділу “Гарпії”.

Довідково: За даними Міноборони, станом на 1 січня 2025 року в ЗСУ служать понад 70 000 жінок, з них понад 5 500 нині перебувають безпосередньо на передовій.

• військові
• жінки

Марина та Дмитро познайомилися після початку повномасштабного вторгнення. До цього пара жила у різних країнах: Марина в Україні, а Дмитро у Чехії. До 2019-му року чоловік служив в українському війську та демобілізувався після поранення. Коли росія почала велику війну, Дмитро одразу повернувся на батьківщину. 4-го березня 2022-го долучився до лав 59-ї окремої мотопіхотної бригади. 

Познайомилася пара у Миколаєві, де Дмитро з іншими військовими шукав квартиру для оренди. Згодом Марина переїхала на Донеччину, аби бути ближче до чоловіка та зустрічати його після бойових виходів. 1-го липня 2024-го року Дмитро Музика загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. 

Марина разом з чоловіком мріяла створити власний бізнес. Після загибелі коханого жінка вирішила самотужки відкрити кавʼярню у Миколаєві. Для закладу обрала назву, яка нагадує їй про чоловіка – “Кіт Микита”, адже Дмитро гарно бачив у темряві і пересувався майже безшумно. Марина каже, що тематику кавʼярні обрала в стилі “бойових котиків”. 

Поспілкуватися з Мариною Музикою можна, як онлайн, так і офлайн у Миколаєві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• жінки
• загиблі
• Миколаїв

Олександру Роменському – 29 років. Мобілізувався до Сил Оборони у вересні 2022 року. Вперше Олександр опинився у шпиталі під час боїв під Херсоном. Після лікування ветеран воював на Донецькому напрямку. У 2023-му році під Бахмутом військовий отримав тяжку травму голови та численні контузії від обстрілу артилерії. 

Завдяки лікуванню та реабілітації Олександр почав заново вчитися ходити. Через контузії ветеран майже втратив зір та почав заїкатися. Втім, заїкання зникає, коли чоловік співає. Історію Олександра дізнався український співак Сергій Лазановський і вже незабаром вони разом записали пісню “Чорна хмара”. 

Нині Олександр співає на сцені з українськими артистами, зокрема, з Анною Трінчер та гуртом Kozak System. Ветеран каже, що він не сумує та не шкодує через пережите, а намагається будувати своє нове життя.

Олександр Роменський перебуває у Києві. Ветеран готовий до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Київ