Теми за тегом: військові

Життя Олександра Дармороса змінилося у березні 2016 року, коли Олександр служив розвідником в зоні АТО (Антитерористична операція — боротьба з російською агресією на сході України, яка тривала з 2014 до 2018 року). Під час одного з бойових завдань військовий підірвався на протипіхотній міні, осколки понівечили майже усе тіло. Завдяки побратимам Олександра вчасно евакуювали, втім, зір та ногу бійця врятувати не вдалося. Далі була низка  операцій, роки лікування та реабілітації: як в Україні, так і за кордоном. Чоловіку довелося опановувати протез, заново вчитися ходити і піклуватися про себе, і все це — у повній темряві. 

У США Олександр отримав біговий протез та взяв участь у Марафоні морської піхоти. Опісля ветеран освоїв нову для себе професію — військового психолога, Олександр працював з бійцями, які потребували психологічної підтримки. 

Сьогодні Олександр облаштовує власне господарство — розводить перепілок і вирощує сад. Разом з родиною ветеран поставив теплицю,  колекціонує різноманітні сорти рослин. Також чоловік веде блог, де розповідає про своє життя. 

Поспілкуватися з Олександром Дарморосом можна як онлайн, так і офлайн на Хмельниччині, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Хмельницький

Аня Тату “Ксена” — операторка БпЛА 37 ОБрМП ЗСУ — полька з бельгійським паспортом. Попри життя з протезом, вона віддала перевагу фронту та виборола право служити у морській піхоті. Її суперсила — шалена точність і здатність першою побачити загрозу в нічному небі, рятуючи тисячі життів.  

Вона стала однією із героїнь масштабної комунікаційної кампанії “Жінки можуть все!”, яку запустив Рух VETERANKA. Ініціатива розповідає реальні бойові історії чотирьох українських військовослужбовиць у форматі коміксів. Головна місія кампанії — змінити уявлення суспільства про роль жінок у Силах оборони України та підкреслити їхній вплив на безпеку цивільних.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватися з Анною про її службу та участь у кампанії “Жінки можуть все!”

• військові
• жінки

16 березня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав Закон № 13037 про внесення змін до Дисциплінарного статуту ЗСУ та Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Рух VETERANKA ініціював цей законопроєкт – у 2024 році очільниця Руху, бойова медикиня Катерина Приймак, зареєструвала петицію з вимогою впровадити вже розроблений механізм протидії сексуальним домаганням та насильству в ЗСУ. Експертки руху VETERANKA були залучені до кожного етапу розробки документа. Народна депутатка Марія Мезенцева подала законопроєкт до Верховної Ради України.

Цей законопроєкт 25 лютого 2026 року депутати ВРУ одноголосно підтримали та прийняли: “за” проголосували 276, ніхто не утримався. Документ передбачає зміни до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та закріплює нові норми, які мають забезпечити гідне й безпечне середовище для військовослужбовців.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу отримати коментарі від представниць руху VETERANKA.

Довідково: Рух VETERANKA  — перша та єдина спільнота жінок України з бойовим досвідом, яка захищає права військовослужбовиць з 2018 року. Сьогодні це понад 3000 учасниць — діючих жінок-військових, ветеранок та волонтерок. У 2018 році завдяки організації було відкрито 63 бойові посади для військовослужбовиць, які до цього були недоступні. За 4 роки повномасштабного вторгнення Рух забезпечив 107 бригад, підрозділів ЗСУ та Нацгвардії (це понад 140 млн грн допомоги захисницям та їхнім підрозділам). 

• військові
• жінки

Хартія Хаб запрошує цивільних до відкритої розмови з підрозділом РЕБ 13-ї бригади оперативного призначення “Хартія”. Зустрічі відбудуться у Полтаві (19 березня), Дніпрі (20 березня) та Києві (21 березня). 

Військові розкажуть, як працює РЕБ, як “війна частот” впливає на поле бою, які завдання та в яких умовах виконують РЕБівці, а ще про колектив, командирів, навчання та саморозвиток у підрозділі. 

На захід необхідно акредитуватися.

• військові

Дарʼя Ульман — дружина військового Кирила Ульмана, який загинув 15 лютого 2024-го року. На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав Добровольчого формування територіальної громади в Дніпрі, яке створили ветерани 12-ї бригади НГУ “Азов”. У грудні 2022 року приєднався до лав Третьої окремої штурмової бригади в складі протитанкового батальйону. Кирило загинув від снайперської кулі. 

Дарʼя розповідає, що її чоловік захоплювався військовою справою. Після його загибелі, жалкувала, що не розпочала тренування разом з Кирилом. За рік Дарʼя закінчила 6 курсів та пройшла 2 повноцінні вишколи. А згодом створила власну спільноту, яка займається військовими вишколами для жінок.  Назвала її Community Ulman на честь загиблого коханого. 

Тренування вже пройшли понад 80 жінок, завдяки проєкту вдалося задонатити 115 тисяч гривень бойовим побратимам Кирила. 

Журналісти матимуть змогу висвітлити тренування 22 березня. 

Поспілкуватися з Дарʼєю Ульман можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Ганна — мама двох синів, дружина військовослужбовця, який загинув на війні. Їхня родина вперше втратила дім ще у 2014 році. До того сім’я жила в Оленівці на Донеччині. Після початку бойових дій родина виїхала з чотирирічною дитиною, залишивши в окупації власний будинок та все майно. Після кількох переїздів оселилися в місті Білозерське на підконтрольній Україні частині Донеччини. Придбали житло, чоловік виграв грант і відкрив власну справу, у подружжя народився другий син.

У 2022 році через повномасштабне російське вторгнення їм знову довелося залишити все. Придбане житло родина передала для потреб Збройних сил України — певний час там жили українські військові. 

Влітку 2024 року чоловік приєднався до лав ЗСУ. Він пройшов навчання та служив оператором реактивної системи залпового вогню. З 23 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти. Через чотири місяці родині повідомили, що ДНК репатрійованого під час обміну тіла збіглося з його зразками. У березні 2025 року його поховали.

Після загибелі чоловіка жінка залишилася з дітьми без підтримки рідних  у новому місті. Найскладнішим, за її словами, було повідомити синам про смерть батька. 

Родина отримала психологічну допомогу від благодійного фонду “Діти Героїв”. Підтримка спеціалістів стала важливою складовою адаптації дітей і матері до нової реальності.

Нині родина живе в Києві, винаймає житло. Старший син майже все дитинство провів у переїздах, а молодший народився вже під час війни.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі

Степан Власюк долучився до українського війська у 2014-му, коли росія вперше атакувала Україну. Під час виконання однієї з бойових задач, Степан отримав важке поранення і втратив ногу. 

Після поранення, лікування та протезування Степан знайшов для себе нове призначення — роботу в технологічній компанії BlueBird Tech, де ветеранів та фахівців навчають працювати з сучасними військовими технологіями, зокрема дронами та системами радіоелектронної боротьби.

Поспілкуватися зі Степаном Власюком та командою BlueBird Tec можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі

Брати Руслан і Валерій Пелехаті до повномасштабного вторгнення жили звичайним життям. Валерій працював на пошті, а Руслан був баристою.  Він мріяв відкрити власну кав’ярню, але велика війна поставила всі плани на паузу.

З перших днів російського повномасштабного вторгнення обидва брати вже були у військкоматі. Через великі черги охочих, долучився до війська зміг лише Валерій, Руслана ж попросив залишитися з родиною. 

Через рік служби Валерій загинув від уламкового поранення. Смерть брата повністю спустошила Руслана — усе життя вони були найближчими людьми. Переглядаючи їхні спільні фотографії, Руслан задумав відкрити кав’ярню на честь Валерія, а його світлину зробити центральним елементом інтер’єру. Зараз кавʼярня “Remember” у Тернополі стала не лише символом памʼяті про брата і захисника України, а й місцем підтримки для інших військових. 

Поспілкуватися з Русланом Пелехатим можна як онлайн, так і офлайн у Тернополі, за попередньою домовленістю.

• військові
• загиблі
• Тернопіль

Мирослав Чорномор — за фахом хореограф, займався танцями й гастролював із народним ансамблем за кордоном. У 2016 році чоловік отримав повістку, а після проходження строкової служби підписав контракт.  Згодом опанував професію розвідника. 

Мирослав вступив до Острозької академії на спеціальність “Національна безпека”, далі — до академії СБУ і в червні 2022-го мав отримати два дипломи. 

Початок повномасштабного вторгнення військовий зустрів на позиціях під Маріуполем на посаді командира розвідувального відділення 36 окремої бригади морської піхоти. 12 квітня Мирослав разом із побратимами, які обороняли ПАТ “Азовмаш”, вирішив здатися в полон. Протягом наступних двох років рідні бійця не знали, де він і що з ним.

Український військовий став одним із тих, кого російські окупанти незаконно засудили до довічного ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями у нібито злочинах проти цивільних у Маріуполі. У російській колонії, де він відбував цей вирок, серед його сусідів по камері був серійний вбивця, а в сусідній камері утримували виконавця теракту в Беслані. Мирослава повернули до України під час обміну полоненими 5-го лютого 2026 року. Військовий планує лікуватися, побачити батька, який виконує завдання у лавах ЗСУ, а ще — відновити навчання, щоб отримати дипломи. 

Поспілкуватися з Мирославом Чорномором можна як онлайн, так і офлайн з 20-го березня поблизу Києва, за попередньою домовленістю.

• військові
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Київ

Сергій Петренко військовослужбовець на псевдо “Башня” — син Наталії Петренко — загинув у ніч на 29 липня 2022 року. Боєць зустрів повномасштабне вторгнення у Маріуполі, боронив місто, згодом “Азовсталь” і перед виходом за наказом у полон подзвонив батькам та звелів готувати йому амуніцію, щоб після повернення знову долучитися до війська. 

Імʼя Сергія Петренка було в одному з перших списків убитих під час російського теракту в Оленівці. Мати Наталія вирішила не замикатися у своєму горі та підтримати побратимів Сергія. У памʼять про сина вона створила онлайн-платформу “Башта”, яка допомагає військовим знайти себе у цивільному житті. 

Наталія разом з однодумцями зібрала корисну для ветеранів інформацію в одному місці: від медичної, психологічної та юридичної допомоги до курсів та навчань.  

Поспілкуватися з Наталією Петренко можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• Київ