Теми за тегом: постраждалі

Андрій Новосад має фах фізичного терапевта, але за освітою не працював. З початком повномасштабного вторгнення чоловік взявся волонтерити: робив коктейлі Молотова та плів сітки для військових. 

Якось Андрію подзвонив знайомий, який працював у реабілітаційному центрі, і розповів про брак фахівців для роботи із важкопораненими бійцями. Тож Андрій без вагань пішов працювати фізичним терапевтом. Під час роботи бачив, як військового, який втратив обидві руки, годує дружина. Тоді Андрій почав думати над пристосуваннями, які могли б допомогти пораненим їсти самостійно. 

Про цю проблему терапевт розповів батькам-інженерам, які виготовляють прилади для реабілітації. Родині вдалося розробити прототип столового приладдя, яке надали військовим на тестування. Це спеціальні манжети двох видів: з виделкою та ложкою. Саме завдяки манжетам військові можуть одягати та знімати столове приладдя без сторонньої допомоги. 

Нині Андрій та його родина безкоштовно забезпечують приладдям тих, хто має парну ампутацію або ж тих, хто цього потребує. 

Поспілкуватися з Андрієм Новосадом можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• волонтери
• лікарі
• постраждалі
• Львів

До повномасштабного вторгнення Владислав Троцюк жив у Херсоні і працював у IT-галузі. 25 лютого 2022-го року чоловік вивіз з міста маму та сестру. Родина подалася за кордон, а чоловік разом з товаришем мобілізувався до Сил Оборони. 

Владислав став сапером, воював на Київщині та Донеччині. Там влітку 2023 року боєць підірвався на міні. Ветерана доставили на Волинь для лікування. Там у лікарні познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Владислав пригадує, вперше побачив Марину, коли лежав на операційному столі — дівчина працювала у лікарні медсестрою. Через місяць пара зустрілася знову, відтоді почали регулярно спілкуватись. 

Понівечену вибухом ногу Владислава лікарям з часом довелося ампутувати. Ветеран опанував протез, зробив Марині пропозицію і в січні 2025-го закохані одружилися. 

Поспілкуватися з Владиславом Троцюком можна, як онлайн, так і офлайн у Луцьку, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Луцьк

Іще 11 українських дітей вдалося вивезти з тимчасово окупованих територій завдяки зусиллям команди Save Ukraine та за підтримки ініціативи Президента Bring Kids Back UA. Серед них — двоє сиріт, двоє дітей українських захисників і родина, яку війна розʼєднала майже на чотири роки. 

• Маргарита — захисниця “Азову”, яка провела в російському полоні понад три роки. Разом із нею вийшов з Азовсталі її старший син — теж військовий. Вони потрапили в різні колонії, і мама довгий час не знала, чи він живий. Під час обміну вона випадково зустріла його в автобусі. Та була ще одна мрія — побачити молодшу донечку, яка залишилася ще крихіткою в окупації. Ця мрія стала реальністю: мама знову поруч зі своїми дітьми й не вірить, що це більше не сон. 
• Остап три роки не бачив свого батька — українського військового, який увесь цей час захищав Україну. Його старший брат воював поруч із татом і потрапив у полон, де провів 1111 днів. Тепер брат проходить реабілітацію. І Остап вперше за три роки зміг обійняти двох рідних людей. 
• Анатолій — дитина-сирота. Після того, як він знайшов у лісі патрони, його побили й викрали прямо з уроку у школі! Військові вдягнули мішок на голову прямо в кабінеті директора, зв’язали руки й повезли його “на підвал”, де його сильно побили. А за тиждень до свого повноліття він отримав повістку. Питання про навчання хлопця ніхто навіть не розглядав, окупанти запропонували на вибір лише рід військ! На щастя, він вчасно звернувся до організації Save Ukraine. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із представниками Save Ukraine.

Повернення відбулося з допомогою партнерів #WeAreAllUkrainians, БФ “Хуманіті”, Reload Love, а також Обʼєднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України. Save Ukraine повернули вже 659 дітей, серед яких – 145 сиріт.

• діти
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• евакуація

Іван Сорока став до лав Сил оборони з початком повномасштабного вторгнення. 24 лютого у військкоматі набирали бійців до 72-ї ОМБ імені Чорних запорожців — до них боєць й долучився. Іван боронив селище Мощун, що на Київщині, а згодом його підрозділ направили на Схід. У серпні 2022-го року ворожа міна розірвалася у декількох кроках від військового.

Його побратим загинув на місці, а Іван втратив зір. “Кому я потрібен сліпий?” — це була перша думка Івана, коли він прийшов до тями. На це питання відповіла наречена Владислава, з якою Іван познайомився онлайн у квітні 2022-го року. Дівчина відвідувала пораненого бійця у шпиталі. Пара сподівалася, що зір Івана відновиться, але цього не трапилося. У вересні 2023-го Іван та Владислава одружилися.

Нині Іван впевнено опановує нову реальність, прагне самостійності. Тож створив власний блог,  де смакує незвичну їжу та напої. Каже, що знайшов новий спосіб “бачити” — через смак, звук та дотик. Також торік чоловік приєднався до БО “Побачимо перемогу”, де разом з незрячими ветеранами підтримує тих, хто нещодавно втратив зір та став на шлях відновлення. 

Поспілкуватися з Іваном Сорокою можна онлайн або офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

“TOY THERAPY ROOM” — всеукраїнський благодійний проєкт, заснований  ініціативною групою ГО “Генофонд нації” під час повномасштабного вторгнення. Він створений для мінімізації травматичного досвіду у дітей та дорослих, які  постраждали від вторгнення росії. Для цього застосовують методи лялько- та ігротерапії. 

“TOY THERAPY ROOM” — це спеціально організований простір, у якому ведучі кімнати організовують процес спілкування з дитиною (або ж  дорослим) таким чином, щоб змогли вивільнити болючі емоції, відновити ресурс та набути впевненості у своїх прагненнях та потребах. У кожній із таких кімнат “живуть” сотні  м’яких іграшок. На початку заняття відвідувач може обрати ту, яка стає для нього опорою  та підтримкою, а після  —  забрати її з собою додому. Іграшка стає перехідним об’єктом, через який психологи дізнаються про стан людини та допомагають їй.  

Нині в Україні вже існує понад 70  просторів  “TOY THERAPY ROOM”. Вони є майже у всіх областях країни. Також виїзні кімнати “TOY THERAPY ROOM” організовують у літніх таборах. Окрім цього, психологи проєкту успішно застосовують метод лялько- та ігротерапії для реабілітації військових.

Протягом 2024 року кімнати терапевтичної іграшки відвідали понад 20 тисяч людей (з них  —  15168  дітей, 1400  військових). Також було проведено 5449 занять (разом із виїзними акціями). Видано понад 14 тисяч іграшок. 

Авторка та постійна супервізорка методики — психологиня та керівниця навчального порталу з артпсихології “Nazarevich-art” Вікторія Назаревич. Команда проєкту — професійні психологи та арттерапевти. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із  представниками та учасниками проєкту у  Києві або у інших містах. Також можливе спілкування у онлайн-форматі.

Нагадаємо, 1 червня у світі відзначають Міжнародний день захисту дітей.

• діти
• постраждалі
• психологічна підтримка
• Київ

До великої війни Євгеній Корінець захоплювався спортом, грав у волейбол на професійному рівні. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік долучився до ЗСУ. Спершу служив у роті охорони, а згодом у 30-й окремій механізованій бригаді, яка воювала на Бахмутському напрямку. 

У березні 2023-го року поблизу окопа Євгенія розірвалася ворожа міна. Уламки пошкодили ногу та руку бійця. Нижню кінцівку довелося ампутувати. 

Згодом до Євгенія звернувся тренер обласної збірної команди з волейболу, запропонував спробувати волейбол сидячи, а з часом — і долучитися до паралімпійської збірної України. На Олімпіаді в Парижі у 2024 році команді вдалося вибороти 7 місце. Нині Євгеній продовжує тренуватися. 

Поспілкуватися з Євгеном Корінцем можна, як онлайн, так і офлайн на Полтавщині, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Полтава

До повномасштабного вторгнення Руслан Задорожний працював менеджером в інтернет-магазині. У листопаді 2022-го року чоловік долучився до українського війська. Руслан був кулеметником, воював на Купʼянському напрямку. Там отримав поранення від вибуху снаряду та втратив руку. 

Після протезування та реабілітації чоловік почав шукати цивільну роботу. Втім, куди б не надсилав резюме, усюди чув подяку за службу і відмову у вакансії. Але на СТО для автівок військових та ветеранів, Руслан врешті знайшов своє місце. 

Донька загиблого ветерана АТО Марія Ксьондзик та військовослужбовець Петро Шуклінов створили благодійний фонд Nesemos Fund, а незабаром відкрили станцію технічного обслуговування для військових машин. Там і запропонували вакансію адміністратора Руслану. Для ветерана облаштували робоче місце, придбали обладнання і нині чоловік приймає військові авто та супроводжує їхній ремонт. У майбутньому Руслан планує набратися досвіду та започаткувати власне СТО. 

Також Nesemos Veteran Auto Hab разом з Reskilling Ukraine працюють над проєктом, де допомагають жінкам опановувати професію автомеханіка. У боксах СТО проводять практичні навчання для тих, хто воліє навчитися професії з нуля. 

Поспілкуватися з Русланом Задорожним та командою Nesemos можна онлайн або офлайн у Києві за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Київ

Представників медіа запрошують на закритий показ документального фільму “Дім. Місце сили”. Захід відбудеться 24 травня у Києві. 

Автори фільму зібрали щемливі і водночас звитяжні історії людей, які постраждали від російської агресії. А також розповіли про щоденну роботу волонтерів Добробату.  

На показі фільму будуть присутні герої фільму та його автори. За попередньої домовленості, журналісти матимуть змогу поспілкуватись із ними.

На подію необхідно акредитуватись. 

Довідково: Фільм створений за підтримки 1+1 media та платформи кіно і телебачення Київстар ТБ. 

• культура
• постраждалі
• Київ

Олександр Кунгуров добровільно долучився до українського війська  у 2015-му році. Відтоді Олександр служив на Донецькому, Луганському, Харківському та Запорізькому напрямках. 

У липні 2023-го року військовий отримав важке поранення, понад 9 годин провів з турнікетом на нозі, тож кінцівку довелося ампутувати. Реабілітація Олександра тривала півтора роки. Отримати протез для високої ампутації в Україні чоловік не зміг, тож завдяки допомозі благодійників на протезування поїхав до США. 

Після того, як опанував протез, Олександр взявся за танці: вивчив елементи румби, танго та вальсу. А у лютому 2025-го року став моделлю на Ukrainian Fashion Week. 

Нині військовий повернувся на службу. Також Олександр збирає кошти на протезування військових та поранених цивільних, а у майбутньому планує стати психологом, аби підтримувати ветеранів. 

Поспілкуватися з Олександром Кунгуровим можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• культура
• постраждалі

Анатолій Левченко — театральний діяч з Маріуполя. Саме з його ініціативи у 2015-му  у маріупольському театрі, який мав статус “русского”, почалася нова доба — сучасної української п’єси.

Подружжя Левченків опікувалося сином — невербальним аутистом — та 90-річною матір’ю дружини Анатолія Ганни. Тож після початку наступу росіян на Маріуполь швидко евакуюватися з міста Левченки не могли. Виїзд вдалося організувати аж у травні 2022 року. Але просто напередодні Анатолія заарештували росіяни за доносом колишніх колег по сцені, які стали колаборантами.

Спершу Ганна не могла знайти, куди забрали чоловіка, згодом дізналася, що його звинуватили в екстремізмі і вивезли в окупований Донецьк. Після цього понад 10 місяців дружина передавала одяг, ліки та записки до тамтешнього СІЗО. Чоловік дзвонив зрідка уночі. Увесь цей час Ганна самостійно опікувалася сином з аутизмом, добувала продукти та воду, разом з сусідами готувала їжу на вогнищі. 

9-го березня 2023-го року дружині зателефонували і повідомили, що Анатолія відпускають. Майже рік у СІЗО позначився на здоров’ї чоловіка. Влітку 2023-го родині таки вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію, спершу оселились у Кропивницькому, але  за рік переїхали до столиці. Нині Анатолій продовжує свою театральну діяльність. 

Поспілкуватися з Анатолієм Левченко можна, як онлайн, так і офлайн у столиці, за попередньою домовленістю.

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

• злочини росіян
• культура
• окупація
• полонені
• постраждалі
• Київ
• Маріуполь