Теми за тегом: постраждалі

Сім’я Федорченко із Херсонщини пробула в окупації понад півтора року.  

Ще будучи вдома Тетяна та її чоловік Радж (у нього ромське походження) робили все можливе аби не брати російське громадянство і не віддавати свою доньку й онуків у російську школу. Родина встигла пережити голод, ракетні обстріли, від яких ховалися у підвалі та тиранію російського режиму. Щодня їхніми вулицями ходили військові з раптовими рейдами. 

Одного разу до сусіда увірвався підрозділ російських солдатів. Тоді до Тетяни, яка була на вулиці, підійшов міліціонер, який сказав їй бути “свідком у справі”.  А коли Радж хотів забрати дружину у двір, на нього навели приціл автомата. Двічі вистрілили вгору та знову “тримали на мушці”. Жінка вмовила чоловіка піти в дім та відпустити її на показання.

Родина виїхала з окупації у вересні 2023 року. 4 місяці жили та отримували всеохоплюючу підтримку у центрі “Надії та відновлення” благодійної організації “Save Ukraine”. Серед іншого, фахівці  надали дорослим і дітям психологічну допомогу. 

Нині родина живе на Полтавщині. Спілкування можливе у офлайн та онлайн форматі. 

• діти
• окупація
• постраждалі
• Полтава

Сергію Шпанко – 46 років. Чоловік мобілізувався до Сил Оборони ще у 2014-му році, тоді, коли росія вперше атакувала Україну. З того часу Сергій змінив чимало посад у війську, аж поки не демобілізувався та не став викладачем у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації. 24-те лютого 2022-го року Сергій зустрів у столиці, разом з курсантами організував евакуацію населення з Київщини, зокрема, Бучі та Ірпеня. Наприкінці березня того ж року Сергій повернувся до ЗСУ, менше, ніж за місяць, військовий опинився на Авдіївському напрямку. Під час одного з завдань машина бійця потрапила під ворожий обстріл. Наступний спогад Сергія після поранення – це шпиталь. Військовий отримав численні травми обличчя, йому перебило лицевий нерв, відірвало вухо й пошкодило око. Сергій пережив чимало операцій, відновити функції та симетрію його обличчя наважилася команда реконструктивних хірургів з Канади, Америки та України в рамках міжнародної місії Face the Future. Нині Сергій може посміхатися та закривати повіку. Чоловік повернувся до Інституту, навчає курсантів поводженню зі стрілецькою зброєю.

Довідково: “Face the future Ukraine” — це місія канадських та американських реконструктивних хірургів, у межах якої світові фахівці разом з українськими колегами відновлюють фізичне здоровʼя та естетичну красу тим, хто постраждав під час ворожих обстрілів. Також працюють із військовослужбовцями, які зазнали поранень обличчя та шиї на передовій.

• військові
• лікарі
• постраждалі

Найбільша в Україні медико-волонтерська місія FRIDA Ukraine уже другий рік продовжує виїжджати у прифронтові та деокуповані регіони для розгортання польових амбулаторій і надання спеціалізованої медичної допомоги на місцях. 

Так, наприклад, команда з 30-ти лікарів працюватиме на Донеччині.  У складі команди: хірург, фізіотерапевт, кардіолог, терапевт, ЛОР, невролог та інші спеціалісти. У планах надати надати більше 1500 послуг (УЗД, ЕКГ, консультації, польові операції тощо).

Також медичні волонтери виїжджають у дитячі будинки в різних куточках країни. До прикладу, команда спеціалістів працюватиме у Житомирському обласному спеціалізованому будинку дитини, де біля 50-ти дітей потребують якісного медичного огляду. У складі команди 18 лікарів. Серед них: педіатр, УЗД-спеціаліст, ЛОР, невролог, психіатр, хірург, офтальмолог.

Журналісти мають змогу долучитись до виїзних місій. 

• лікарі
• постраждалі

Владислав Молодих — військовослужбовець 71-ї окремої єгерської бригади. Окупанти 3 доби штурмували бліндаж, в якому перебував Владислав та його побратим. Під час штурму Владислав Молодих ліквідував щонайменше 6 російських загарбників. Тоді росіяни завалили вихід із бліндажа з українцями. Також укриття засипало уламками від заваленої хати, що стояла поруч. 

Військові, які опинилися під завалами, харчувалися сухпайками, аж поки ті не закінчилися. Бійцям довелося виживати при мінусовій температурі без їжі та води. Тож топили сніг, щоб хоч трохи вгамувати спрагу.  

Згодом у купі будівельного сміття українці зуміли зробити невеликий отвір, через який побратим Владислава виліз назовні. За допомогою дрона його знайшли інші захисники. Владислав же залишався у бліндажі ще два тижні. Загалом пробув під землею аж 41 день. Врешті чоловіка врятували побратими, які шукали Владислава. Нині військовий перебуває на реабілітації на Вінниччині. 

Додатково: Владислав Молодих готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Вінниця

Марина та Микола — військовослужбовці, познайомились у 2019 році на службі. Жінка мала двох доньок від попереднього шлюбу — Олену та Олександру.  Чоловік — доньку Мілану. Спочатку сім’я жила в Маріуполі на Донеччині (нині місто окуповане), потім переїхала до Бердянська у Запорізькій області (нині місто окуповане).

Служили в бригаді Національної гвардії України “Азов”. У 2020 році Микола звільнився з “Азову”, перейшов до морської піхоти. Контракт Марини закінчився у листопаді 2021 року, але вона не захотіла залишати побратимів.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Марина разом з іншими азовцями, які боронили Маріуполь, опинилася на заводі  “Азовсталь” (прим. металургійний комбінат, де точилися запеклі бої з ворогом навесні 2022 року). Микола хотів помінятися з Мариною, поїхати на “Азовсталь” замість неї. Жінка ж умовила не робити цього, адже на блокпосту росіяни застрелили трьох хлопців, які йшли до своїх дівчат, а чимало інших, хто проривався на комбінат, зникли безвісти. Марина вже тоді розуміла, що з “Азовсталі” їй та іншим військовим навряд чи вдасться вийти живими. І просила коханого піклуватися про доньок. 8 травня 2022 року жінка загинула під час пожежі на металургійному комбінаті.  

Нині Микола бореться за право удочерити доньок своєї коханої та подарувати їм щасливе майбутнє. Чоловік зараз купує дівчатам трикімнатну квартиру на Київщині, де вони житимуть разом, як сім’я. 

Завдяки благодійному фонду “Діти Героїв” доньки загиблої Марини отримують подарунки та відвідали реабілітаційний табір, це допомогло їм відволіктися від жахливих спогадів та тривожних думок. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів.  За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

На середину лютого під опікою фонду — 7889 підопічних. З них 1062 — ВПО, 151 дитина втратили маму і тата, 177  дітей з інвалідністю, 970 — діти з багатодітних родин. Щотижня до фонду приєднуються близько 80 дітей. 88% підопічних фонду — це діти військовослужбовців, 12% — цивільних.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Київ

Вранці 24 лютого, як і два роки тому, відбудеться сесія міськради у Ірпені, що на Київщині. Як і тоді, засідання буде коротким. Розглянуть єдине питання — виділення додаткової допомоги для військових.

У місті оголосять хвилину мовчання. Згодом, охочі зберуться на “Дорозі життя” — Романівському мосту, щоб подякувати тим, хто допоміг врятуватись тисячам містян, боронив місто-герой Ірпінь та згадати тих, хто віддав життя за Україну.

Журналісти можуть дізнатись детальніше про час початку заходів. 

Довідково: Місто Ірпінь на Київщині у лютому-березні 2022 року стало полем для бойових дій під час наступу росіян на Київ. Ірпінь був окупований на третину, і саме тут силам ЗСУ та тероборони вдалось зупинити росіян. 

В перші дні повномасштабного вторгнення мирні мешканці Ірпеня евакуювалися через Романівський міст. Тоді російська армія завдала удару по мосту, що ускладнило евакуацію. Романівський міст відновили — у листопаді 2023 року він запрацював для всіх видів транспорту.

Відбудова ж самого Ірпеня досі триває. 

• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Київ

Вперше колектив Луганської обласної філармонії стикнувся з російською агресією у 2014-му році. Тоді рф окупувала Луганськ — місто на Сході України — де жили й працювали музиканти. Колектив полишив свою домівку і перебрався до Сєвєродонецька — міста на підконтрольній Україні частині Луганщини. Музикантам довелося покинути усе: від музичних інструментів до документів, адже директорка закладу пішла на співпрацю з окупантами і не віддала необхідні папери. Філармонія продовжила роботу на новому місці. Колектив багато гастролював: як в Україні, так і за кордоном. 

У лютому 2022-го року Луганській обласній філармонії довелося знову евакуюватися. Адже російська армія наступала на Сєвєродонецьк. Цього разу музиканти перебралися до Львова, де почали давати благодійні концерти на підтримку ЗСУ, а згодом — знову виступати. Нині колектив з 50-ти людей дає 6-7 концертів на місяць. Музиканти знову їздять на гастролі, але найбільше мріють про концерт у вільному українському Луганську. 

Довідково: Після кількамісячних боїв російські війська захопили Сєвєродонецьк у червні 2022 року. Внаслідок російських обстрілів населений пункт зазнав дуже серйозних руйнувань, а більшість мешканців покинули місто.

• культура
• окупація
• постраждалі
• Львів

Антоніна Демиденко разом із сином жила у Вугледарі, що у Донецькій області. (Син мав інвалідність, тож Антоніна доглядала за ним). 

13 травня 2022 року внаслідок ворожого обстрілу у власній квартирі загинув син Антоніни, а жінка втратила ногу та руку. 

Нині Антоніна проходить реабілітацію в Superhumans Center у Львові.  Зокрема, займається на ерготерапевтичній кухні. Однією рукою готує печиво та булочки, якими пригощає команду. 

У Superhumans планують найближчим часом видати книгу рецептів Антоніни (ініціативу реалізують спільно з відомою шеф-кухаркою Ольгою Мартиновською). Роялті від цієї книги спрямують Антоніні. 

Тим часом жінка мріє повернутись у Вугледар, щоб перепоховати свого сина, могила якого залишилась біля підʼїзду.

Довідково: Вугледар – невелике шахтарське містечко на Донеччині, де до повномасштабного російського вторгнення було близько 15 тисяч жителів. Півтора року російська армія не залишає спроб захопити місто. У Вугледарі вже немає жодної вцілілої будівлі.

• жінки
• постраждалі
• Львів

У Межигір’ї, що на Київщині, у кінологічному центрі “Антеус” вже понад 10 років готують собак для роботи у зоні бойових дій, а також собак-поводирів. До 2014-го року центр був елітним кінологічним клубом, який існував у резиденції президента-втікача Віктора Януковича. 

Після Революції Гідності до кінологів центру почали звертатися українські військові, яким необхідні були собаки, що зможуть працювати на фронті. Зокрема, допомагати саперам, а також брати участь  у роботі пошуковців. Під час повномасштабного вторгнення такі запити також не припиняються. Окрім підготовки чотирилапих до роботи на війні, фахівці виховують собак-поводирів, яких навчають для догляду за цивільними та військовими, які втратили зір. З початку повномасштабного вторгнення кінологічний центр підготував 5 собак-поводирів: усі склали необхідну атестацію за кордоном і вирушили піклуватися про своїх господарів. 

Благодійний фонд “Побачимо Перемогу”, який заснував ветеран ЗСУ Владислав Єщенко, зголосився підтримати кінологічний центр, аби могли підготувати більше собак-поводирів. Співробітники центру запевняють, що утримувати такий заклад непросто, зокрема, без фінансування держави. Адже, щоб виховати і підготувати одну собаку для роботи з постраждалими, потрібно понад 200 тисяч гривень.

• постраждалі
• тварини
• Київ

Бахмутянка Катерина Арісой є головою громадської організації “Плурітон”: з початку повномасштабної війни волонтери організації надавали допомогу у гарячих точках поблизу фронту, зокрема, займалися евакуацією людей та тварин. Під час роботи частина команди потрапила у ворожий полон у Лисичанську на Луганщині. Повернути волонтерів додому вдалося лише через сім місяців. Катерина зустрічала звільнених членів команди на Сумщині — на єдиному пункті пропуску на кордоні з росією. Тоді й побачила, що люди після перетину межі не мають, де перепочити чи отримати допомогу. Вже через тиждень жінка разом із іншими активістами організації повернулись на Сумщину із необхідними речами і створили Пункт допомоги, який міг приймати до 20 людей на день (березень 2023 року). Окрім цього, громадська організація оплачувала перевізника, який безкоштовно відвозив біженців до Сум чи Харкова. Кількість людей зростала, тож Пункт переїжджав у більші приміщення. А нещодавно, через російські обстріли поблизу кордону, переїхав до Сум.

Загалом з початку роботи Пункт допомоги “Атмосфера” прийняв майже 19 тисяч людей. Тут переселенці можуть поїсти та прийняти душ. Є кімната “матері і дитини”. Також пункт допомагає малобільним людям. Крім того, усі відвідувачі можуть отримати безкоштовну психологічну та юридичну допомогу. Підтримку люди отримують і після того, як поїхали із Пункту. 

Журналістам потрібно отримати дозвіл ОТУ “Суми” аби висвітлити діяльність пункту.

• волонтери
• постраждалі
• Суми