Теми за тегом: Київ
12 листопада відбудуться спеціальні відкриті Уроки Турботи на тему протидії булінгу “Стоп булінг, куди подівся Рудик?”. До ініціативи долучаться ключові особи: Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук проведе урок у Києві, а Засновниця “Академії Турботи” Анастасія Свобода – у підземній школі Харкова. Цей інтерактивний урок, що стартує в українських школах 10 листопада, пропонує прості та дієві інструменти, щоб навчити дітей 5–10 років не мовчати про цькування.
В умовах постійного стресу та напруги, що переживають українські діти, проблема булінгу набуває критичного значення. Сьогодні діти, які живуть в умовах війни, часто переносять накопичений стрес у стосунки з однолітками. Це набуло критичного масштабу: за перші чотири місяці 2025 року кількість зафіксованих поліцією випадків булінгу зросла у 1,5 раза порівняно з минулим роком. Попри це, дорослі часто не мають готових інструментів для ефективної реакції: за даними МОН, лише 28% вчителів можуть чітко визначити булінг.
“Академія Турботи” пропонує готове системне рішення: “Урок Турботи” – інтерактивне заняття, де через історію зниклого персонажа Рудика діти навчаються:
- розпізнавати приховані форми цькування (образи, ігнорування);
- встановлювати особисті кордони та безпечно проговорювати свої почуття;
- створювати “Правила доброго класу” та формувати культуру взаємної підтримки.
Журналістам необхідно акредитуватись.
Подія присвячена трагедії міст-героїв України Бучі й Ірпеня та Бучанського району, які у 2022 році опинилися в епіцентрі бойових дій і стали символом стійкості українського народу. У перші тижні широкомасштабного вторгнення саме Буча була одним із ключових рубежів оборони Київщини: тут українці стримували наступ ворога на столицю, зупиняючи колони ворожої техніки на підступах до Києва. А кадри з деокупованої вулиці Яблунської відкрили світові масштаби звірств російської армії, зробивши Бучу символом спротиву й боротьби.
На заході згадають ті події через особисті історії людей, які, зокрема, зафіксовані в книжках Ольги Воробйової “Голоси пам’яті. Буча – місто-герой” та “Нескорений Ірпінь”. Пролунають свідчення очевидців, розповіді родин загиблих і спогади тих, хто бачив трагедію на власні очі. Подія стане майданчиком живої пам’яті – простором осмислення пережитого та вшанування українців, які віддали життя за свободу.
У заході візьмуть участь:
- Наталія Вербова – вдова закатованого окупантами тероборонівця Андрія Вербового;
- Ольга Воробйова – авторка книжок спогадів “Голоси пам’яті. Буча – місто-герой”, “Нескорений Ірпінь”;
- Костянтин Кукушкін – координатор видання цих книжок;
- Людмила Гуменюк – мати Романа Шиманського, військовослужбовця, який 25 лютого 2022 року загинув під час підриву Гостомельського мосту через річку Ірпінь, зупинивши колону ворожої техніки, що прямувала на Київ;
- Олександр Дубчак – сапер, який здійснював підрив Гостомельського мосту;
- Андрій Галавін – настоятель храму Андрія Первозванного у Бучі, який хоронив загиблих жителів міста;
- Дмитро Гапченко – керуючий справами Бучанської міської ради;
- Юрій Савчук – генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні, голова експедиції Музею на деокуповану Київщину у квітні 2022 року.
Під час зустрічі будуть продемонстровані документальні кадри та світлини, що зафіксували наслідки окупації Бучі та навколишніх населених пунктів.
Журналістам необхідно зареєструватись на захід.
22-річний Олександр Яровий — працював продавцем у господарчому магазині в Димері, що неподалік Козаровичів. (Село Козаровичі на Київщині росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення). Хлопець жив поруч із бабусею та дідусем у окремій хаті. З початком повномасштабної війни Олександр на робочій машині вивозив будівельні та господарські товари з магазину. Він також розвозив людям продукти та доставляв ліки до лікарні.
2 березня 2022 року хлопець спілкувався із матір’ю по Viber. За її словами, Олександр був удома із друзями. Вранці 3 березня жінці зателефонувала сусідка і розповіла, що приїжджали російські військові, допитували хлопців, імітували розстріли. Сашу кинули у погріб і вибивали зізнання. Згодом забрали у всіх телефони і поїхали. Повернулись через 15 хвилин, наказали Олександру підняти руки вгору. Хлопця забрали з собою, вдома усе перевернули.
Матір провела власне розслідування, куди вивезли її сина. З’ясувала, що спочатку його утримували у Козаровичах у складському приміщенні, згодом у Димері (де утримували усіх, кого викрадали з навколишніх сіл). 10 березня Олександра вивезли у Білорусь, звідти у росію — до міста Новозибков, а у 2023 році перевели до російського селища Пакіно, де його утримують і досі.
Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив, що Олександр у полоні. Загалом хлопець у неволі уже 3 роки і 8 місяців. За цей час був лише один короткий лист: “Я живий, здоровий, зі мною все добре.” Матір долучається до мирних зібрань разом із іншими родинами, у яких близькі у російському полоні.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із матір’ю Олександра — Інною — у Києві або на Київщині.
4 листопада у Києві відбудеться зустріч зі шведськими добровольцями, які долучилися до захисту України від повномасштабної російської агресії – Кароліною Нурденґріп та Крістофером Форсбеком.
Кароліна Нурденґріп була депутатом Парламенту Швеції. Під час російсько-української війни, маючи 15-річний стаж у політичному житті, вона долучилася до лав 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура” під позивним “Alex” та захищала нашу країну й тренувала військовослужбовців Збройних Сил України.
Крістофер Форсбек з позивним “Chris” у цивільному житті був працівником лісового господарства. Він став військовослужбовцем 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура”. Брав участь у боях з російською армією, розмінуванні українських територій та зазнав серйозних поранень.
Під час заходу герої розкажуть про шлях від мирного життя у Швеції до фронту в Україні, поділяться своїми історіями з передової та передадуть експонати до фондової колекції Музею війни.
Довідково: “FOR FREEDOM” — спільний проєкт Музею війни та Фундації Ромулуса Т. Везермана. Це присвята всім добровольцям з різних країн світу, які пліч-о-пліч з українцями відстоюють Незалежність України та Свободу світу. Кожному, хто ухвалив рішення стати частиною українського спротиву глобальній загрозі. Виставковий проєкт розкриває масштаб міжнародної підтримки нашої країни: від збройної та гуманітарної допомоги до персонального вибору іноземного громадянина долучитися до українського війська.
Журналістам необхідно зареєструватись.
Чи готова армія до зими? У вересні постачання зимових курток для ЗСУ могло опинитись під загрозою. Виробники відшили близько 25 тисяч курток з нової тканини, яку Міноборони не затвердило без відгуків військових. Без одягу армію не залишили: на складах був запас курток, а виробництво старої тканини відновили. Та цей кейс продемонстрував, що перед Міноборони стоїть багато викликів у питаннях тилового забезпечення.
Про сезонні труднощі під час оборонних закупівель та темпи забезпечення військових всім необхідним на зиму йтиметься під час дискусії у форматі Defence Talks. Подія відбудеться 3 листопада в Києві.
Учасники:
- Микола Шевцов, заступник Міністра оборони;
- Олег Блінов, експерт з оборонних закупівель Офісу підтримки змін МОУ;
- Нікіта Нікітенко, директор з операційної діяльності Агенції оборонних закупівель (АОЗ);
- Надія Бігун, голова Наглядової ради Державного оператора тилу;
- Юрій Гудименко, голова Громадської антикорупційної ради при МОУ;
- Неллі Стельмах, експертка Проєкту реформи оборонних закупівель.
Модерує захід Тетяна Ніколаєнко, старша дослідниця НАКО, заступниця голови ГАР МОУ.
Для акредитації та отримання адреси необхідно зареєструватись. Акредитація завершується 2 листопада о 21:00.
Довідково: “Defence Talks” — це зустрічі, організовані Незалежною антикорупційною комісією (НАКО), в рамках яких українські урядовці, високопосадовці, представники громадського сектору, дипломатичного корпусу та медіа обговорюють ключові тенденції і виклики у секторі безпеки та оборони.
НАКО — це громадська організація, місія якої полягає у зміцненні стійкості України перед внутрішніми та зовнішніми загрозами у критично важливих для національної безпеки України сферах шляхом незалежних досліджень, ефективної адвокації та підвищення обізнаності громадськості. НАКО надає ГАР МОУ інституційну, юридичну, аналітичну та комунікаційну підтримку.
6 листопада в Музеї війни відбудеться захід, присвячений вшануванню внеску української діаспори Канади в перемогу союзників у Другій світовій війні та оборону України від нинішньої широкомасштабної російської агресії.
Відбудеться вручення почесної відзнаки Конгресу українців Канади та Української стрілецької громади “Ukrainian Canadian Sacrifice Medal” (посмертно) родині Григорія Цехмістренка – канадця українського походження, який долучився до Сил оборони України та, будучи бійцем Міжнародного легіону ГУР МО України й рятуючи своїх побратимів, загинув у боях за Бахмут 15 січня 2023 р.
“Ukrainian Canadian Sacrifice Medal” заснована Резолюцією ХХVII Трирічного Конгресу українців Канади восени 2022 року в місті Вінніпег і вшановує канадських громадян, які загинули або були поранені в боях на службі в Збройних Силах України і захищали свободу нашої держави в нинішній російсько-українській війні.
Також пройде показ документального фільму “A Canadian War Story”, створеного Українсько-канадським дослідчо-документаційним центром. Охоплюючи континенти та покоління, стрічка поєднує свідчення від першої особи з архівними матеріалами, розповідаючи історію української діаспори Канади на фронтах Другої світової війни. Показ фільму відбудеться за сприяння Галузевого державного архіву Служби безпеки України.
Журналістам необхідно зареєструватись на захід.
Учасники: Ігор Гетало, начальник Управління організації роботи та використання безпілотних систем та робототехніки ДСНС України.
Теми для обговорення:
– арсенал безпілотних комплексів ДСНС: від розмінування до пошуку людей – де і як застосовується;
– ефективність техніки під час масованих ворожих обстрілів;
– підготовка персоналу;
– майбутнє роботизованих комплексів у Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Ірина Швець — одна із організаторів та ведуча мирних зібрань від ГО “Цивільні у полоні”. Її коханий Олександр Курдін — приватний підприємець. 21 лютого 2022 року він поїхав з Києва до Бучі, де мав квартиру. За кілька днів місто окупували росіяни.
Ірина просила Олександра спробувати виїхати з міста зеленим коридором. Втім він пояснив, що у підвалах у місті залишаються багато жінок та дітей, яким він носить хліб та воду. До Олександра росіяни двічі приходили додому та перевіряли документи. А 22 березня викрали чоловіка біля його будинку. Ірина дізналась про це 3 квітня: зателефонував друг, який був свідком.
У січні 2023 року Ірина побачила фото Олександра у тюремній робі. Чоловіка вивезли до Білорусі, згодом до СІЗО Новозибкова рф. Нині він у виправній колонії міста Донський Тульської області. Загалом у полоні Олександр 3 роки та 7 місяців. Він схуд на 30 кілограмів. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) підтвердив статус — незаконне позбавлення свободи. За цей час Ірина отримала від чоловіка всього два листи.
Пара планувала весілля на червень 2022 року. Оскільки вони не були розписані, у 2023 році жінка подала до суду, аби визнати акт спільного проживання і щоб вона могла бути офіційним представником Олександра у міжнародних організаціях. У 2024 суд задовольнив її вимогу.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Іриною Швець у Києві.
Біоінженер Олександр Зозуляк став на захист України ще у 2014 році. Воював у артилерійському підрозділі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сухопутних військ (тоді — гірсько-піхотної). Захисники тримали оборону в районі міста Золоте на Луганщині, а згодом у районі Дебальцевого на Донеччині. Чоловік був командиром взводу управління мінометної батареї.
25 січня 2015 року на позиціях під Дебальцевим на Олександра просто в окопі наїхав російський танк. Чоловік спробував ухилитися, щоб підбити ворожу техніку з ручного гранатомета. Завдяки його маневру танк загруз в окопі і побратими змогли його поцілити. Згодом тросом відтягли машину, аби звільнити з-під неї бійця.
Чоловік отримав множинні поранення: переломи ребер, тазу, правої руки та лівої ноги, розриви м’язів, закриту травму грудної клітини й живота, забої голови та опіки. Найбільше постраждала ліва рука — її ампутували.
Лікарі прогнозували, що чоловік не зможе ходити. Втім за рік він став на ноги і влаштувався на роботу в поліцію. А ще чоловік захопився стрільбою з лука.
Спершу спеціальний протез для стрільби він спроектував із протезистом, потім вже сам його модернізував. Пристрій має спеціальний зажим, щоб натягнути тятиву. У 2023 Олександр став чемпіоном України зі стрільби з лука серед інваспортсменів. Також брав участь у Іграх Нескорених у 2017 і 2018 (велоспорт, плавання, стрільба з лука).
Також Олександр став одним із перших в Україні, хто отримав найсучасніший біонічний протез. Нині чоловік працює техніком- протезистом-ортезистом. Виготовляє та адаптує протези для ветеранів, які втратили кінцівки на війні. Йдеться про найсучасніші протези з багатодатчиковими системами. Нові технічні рішення ветеран тестує на собі.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Олександром у Києві.
8 листопада у Києві відбудеться мирна хода “Наші ще не вдома”, ініційована родинами зниклих безвісти та полонених військових 32-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.
Захід має на меті привернути увагу суспільства, державних інституцій та міжнародної спільноти до долі українських захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.
Орієнтовно півтисячі учасників — рідні зниклих та полонених, представники державних органів, побратими, волонтери, громадські активісти та небайдужі громадяни — пройдуть центральними вулицями столиці, щоб нагадати: боротьба за свободу триває не лише на фронті, а й у серцях тих, хто чекає на своїх близьких.
Маршрут проходитиме центральними вулицями Києва.
Мета акції:
- Публічно нагадати: тисячі українських воїнів досі перебувають у полоні, десятки тисяч знаходяться в статусі зниклі безвісти.
- Підтримати родини, які не один рік живуть у невідомості та очікуванні.
- Закликати до активних державних та міжнародних зусиль для повернення кожного захисника.
- Показати єдність суспільства довкола спільної мети — жоден Герой не має бути забутий.
Організатори запрошують представників українських і міжнародних ЗМІ висвітлити ходу “Наші ще не вдома”.
