Теми за тегом: жінки

Ольга Коновал стала волонтерити від початку повномасштабного вторгнення росії. Жінка купувала дрони та тепловізори для Сил Оборони. Під час першої поїздки на Схід Ольга зустріла свого майбутнього чоловіка — Сергія — командира роти “Сталева сотня” на псевдо “Норд”. Волонтерська поїздка мала тривати всього кілька днів, втім, Ольга залишалася разом з Сергієм наступні чотири місяці. Для того, щоб придбати тепловізор коханому, жінка продала власне авто. Також взялася створювати прикраси з відстріляних гільз, прибуток від продажу яких йшов на потреби бійців. Сергій, тим часом, вирішив започаткувати власне виробництво FPV-дронів, щоб забезпечити військових якісними безпілотниками. 

У січні 2024-го року пара побралася, а незабаром на своєму виробництві випустили першу партію дронів. 

Невдовзі після весілля Ольга отримала звістку про загибель Сергія під час бойового завдання на Донецькому напрямку. Попри втрату, жінка продовжила роботу над майстернею для дронів: організувала команду інженерів, які вже зробили 250 безпілотників. Виробництво назвала на честь коханого — “NORD-DRON”. Ольга каже, що це її помста ворогу за Сергія та інших бійців. 

Довідково: Нині Ольга Коновал перебуває у Тернополі. Незабаром волонтерка планує повернутися на Схід.

• військові
• волонтери
• жінки
• загиблі

Курс “OnTrack” від “Reskilling Ukraine” — це безоплатна навчальна програма, яка надає можливість жінкам отримати професію водійки вантажних автомобілів (водійське посвідчення категорії С). Курс складається з теоретичної та практичної частин, а також іспиту.

Пріоритетними категоріями учасниць цього курсу є ветеранки та звільнені зі служби військовослужбовиці, жінки з родин військових, а також вимушено переміщені. В майбутніх учениць має бути водійське посвідчення категорії B та попередній досвід водіння автомобіля (мінімум 3 роки).

Навчальна програма “OnTrack” стартувала у лютому 2024 року.  Водійське посвідчення категорії С уже отримали 38 українок.

Також “Reskilling Ukraine” запустив навчальну програму “BusDrive”, що зосереджена на навчанні жінок на водійок пасажирських автобусів (категорія D). Наразі займається перша набрана група.

За попередньою домовленістю журналісти мають змогу поспілкуватись із учасницями обох програм (“OnTrack” та “BusDrive”) та висвітлити практичні заняття на Київщині або Тернопільщині. Також медіа мають змогу поспілкуватись із організаторами програми, які перебувають у Швеції, у онлайн-форматі.

Довідково:  “Reskilling Ukraine” — це проєкт шведської неприбуткової організації “Beredskapslyftet” у сфері перекваліфікації та працевлаштування жінок в Україні.

• жінки
• Київ
• Тернопіль

Інна Сорокіна родом з Торецька, що на Донеччині. Жінка побачила війну на власні очі у 2014-му, коли росія вперше атакувала Україну, а її рідне місто тимчасово окупував ворог. Залишати рідний регіон Інна не планувала, тож переїхала до Словʼянська, також на Донеччині. Населений пункт на той час вже перебував під контролем України. 24-го лютого 2022-го року Краматорська районна державна адміністрація, де працювала жінка, вирішила евакуювати співробітників до Дніпра. Незабаром зʼявилася ідея створити у Дніпрі місце, де переселенці зі Сходу могли би зустрічатися та спілкуватися. Разом зі своїм керівництвом Інна започаткувала та очолила Центр підтримки ВПО у Дніпрі “Ми разом”. Вже незабаром у Центрі почали влаштовувати тематичні свята та піжамні вечірки для дітей, а для дорослих організували майстер-клас з писанкарства. Також у Центрі переселенці можуть отримати юридичні, психологічні, інформаційні, освітні та медичні послуги. Центр підтримки працює півтора року, за цей час назбиралося понад сім тисяч людей, які звертаються за допомогою.

• жінки
• постраждалі
• Дніпро

Катерина познайомилась зі своїм чоловіком Володимиром під час навчання в університеті КПІ. Коли почався Майдан, він не зміг залишатися осторонь. А у 2015-му добровільно пішов на фронт. Через рік під час бойового завдання Володимир підірвався на ворожій міні і втратив обидві ноги.

Початок повномасштабного вторгнення родина зустріла у Бучі. Катерину із 5-річним сином Володимир перевіз із квартири до приватного будинку. А сам без вагань пішов у тероборону. Навіть на протезах він хотів захищати свою країну.

Чоловік загинув на вулиці Вокзальній (вулиця у Бучі, фото якої зі знищеною російською технікою потім облетіли весь світ). Володимир став  одним із перших, хто прийняв бій і поліг. 

Жінці з дитиною довелось пережити двотижневе блукання підвалами.  Від постійної темряви крутилась голова, їжа та вода закінчувались. Врешті вони із сином зважилися вийти на вулицю і шукати машину, щоб виїхати з міста. Декілька годин блукали на морозі. Підібрав їх літній чоловік. Катерина з сином їхали у холодному кузові авто під обстрілами 6 годин.  Врешті вони дістались в  село поблизу Києва, де мешкав брат Катерини. 

За попередньої домовленості, журналісти можуть дізнатись більше та поспілкуватись із Катериною на Київщині. 

Довідково: На честь Володимира Ковальського перейменували вулицю у Бучі. Після ексгумації його перепоховали на Алеї Слави та посмертно присвоїли звання “Почесний громадянин міста”. 

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”, який підтримує українських дітей, що втратили батьків через війну.

• жінки
• загиблі
• окупація
• постраждалі
• Київ

У 2021 році  Ольга Акимова заснувала модельну онлайн-школу для жінок 40+. До проєкту залучила і матерів дітей з інвалідністю (участь для них була безкоштовною): ідея полягала в тому, щоб дати можливість жінкам, які повністю присвячують себе дітям, розкрити себе. Трохи згодом приєднались і молоді дівчата, а ще згодом — проєкт став інклюзивним.  У школі займаються моделі з інвалідністю та без інвалідності, разом беруть участь в усіх проєктах, показах, виступах. 

Перші заняття трансформованого проєкту відбулися в лютому 2022 року в Києві та Львові, втім вони припинилися через початок повномасштабного вторгнення. Вже через рік Ольга вирішила поновити заняття. Учениці школи вивчають матеріал як в будь-якій модельній школі: основи моделінгу,  фотопозування, модельної ходи та ін.  Школа функціонує у Києві та Львові. Заняття відбуваються онлайн та офлайн. Наразі у школі  32 випускниці з Києва, Львова, Вінниці.  

Місія цього проєкту: за допомогою мистецтва моделінгу, наблизити українське суспільство до нового толерантного інклюзивного європейського безбар’єрного простору з однаковими можливостями для всіх.

Найближчим часом журналісти мають змогу завітати на показ за участі модельної школи у Львові або ж репетицію показу  у Києві. 

• жінки
• культура
• Київ
• Львів

Вікторії Прохоренко – 39 років. Жінка живе разом з сином та донькою у Кривому Розі. Чоловік Вікторії Антон мобілізувався одразу з початком повномасштабного вторгнення. За кілька місяців він обійняв посаду командира відділення у батальйоні особливого призначення Нацгвардії. Півтора роки тому чоловік Вікторії повернувся додому після поранення і, за словами дружини, став зовсім іншою людиною. У Антона діагностували ПТСР – посттравматичний стресовий розлад, навіть за допомогою психолога Вікторія не могла налагодити стосунки у родині. Антон не спав, почав пиячити і незабаром потрапив до лікарні з мікроінсультом. Навіть діти стали боятися власного батька. Тож подружжя вирішило роз’їхатися. 

Тим часом, Вікторія взялася за навчання та почала опановувати спеціальність психолога. Вирішила не обривати стосунки з коханим: щодня писала йому повідомлення. Через кілька місяців Антон пішов на контакт, почав працювати за психологічними техніками, які давала дружина. А ще за місяць чоловік повернувся додому. 

Нині Вікторія завершує навчання та вже планує, як працюватиме із дружинами та дітьми військових. Вікторія хоче, щоби її історію почули жінки, які думають, що втрачають коханих через війну. 

Вікторія готова до спілкування з журналістами у Кривому Розі, а також – онлайн.

• військові
• жінки
• постраждалі
• психологічна підтримка

Ольга Бенда долучилася до Сил Оборони у 2017-му році. На той момент її сину ще не виповнилося і двох років. Ольга обіймала посаду старшої кухарки у складі 72-ї ОМБ ім. Чорних Запорожців в Авдіївці, що на Донеччині. У тому ж році жінка потрапила під ворожий обстріл та отримала поранення, внаслідок якого втратила ногу. Після лікування та реабілітації Ольга зуміла опанувати протез. Через два роки ветеранка пробігла свої перші 10 кілометрів на змаганнях “Ветеранська десятка” у столиці. А незабаром подолала Marine Corps Marathon у США. У 2023-му році Ольга долучилася до команди з жіночого футболу для людей з ампутаціями. 

Ольга намагається різними методами підтримувати ветеранів та людей, які постраждали від війни, бере участь у соціальних проєктах, зокрема, у зйомках роликів, які демонструють силу та незламність українських захисників з ампутаціями.  Нещодавно ветеранка стала амбасадоркою Українського ветеранського фонду.

• жінки
• постраждалі
• Київ

Мешканці Маріуполя Дар’ї-Ользі було 15, коли вона вперше спробувала себе у боксі. Дівчина робила успіхи: вже через 3 місяці після початку занять спортсменка поїхала на всеукраїнські змагання. У 2022-му 18-річна Дар’я-Ольга мала їхати на чемпіонат Європи, але росія почала повномасштабне вторгнення, ворожі війська оточили Маріуполь. Спершу родина спортсменки перечікували російські обстріли в одній квартирі разом з друзями. Згодом їм довелося перебратися до підвалу. В цей час у місті вже зникли зв’язок, газ та електрика. Навіть в таких умовах Дар’я продовжувала тренування, щоб підтримувати форму. Виїхати з блокадного Маріуполя родині вдалося у вантажівці з незнайомими людьми, дорога до Запоріжжя зайняла більше доби, адже їм довелося долати російські блокпости. Вже на підконтрольній Україні території Дар’я-Ольга дізналася, що її тренер виїхав до Івано-Франківська, тож подалася до нього. Там дівчина вступила до Прикарпатського національного університету на факультет “Фізичне виховання та спорт”, бо мріє стати тренеркою. У травні 2022-го року Дар’я-Ольга здобула бронзу на Міжнародному турнірі з боксу у Швеції в категорії до 52 кілограм. Нині українська боксерка тренується, щоби привезти золото з Олімпійських Ігор.

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації. Правозахисна організація Human Rights Watch оцінила число загиблих під час російських обстрілів мирних жителів Маріуполя мінімум у 8 тисяч осіб. Тисячі людей отримали поранення: втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, зокрема, в результаті черепно-мозкових травм, викликаних вибухами. Також, за оцінками Human Rights Watch, з довоєнного населення в 540 тисяч осіб до середини травня 2022 року близько 400 тисяч жителів втекли з Маріуполя.

• жінки
• злочини росіян
• окупація
• постраждалі
• Івано-Франківськ
• Маріуполь

У 2014-му році Тетяна Овчар стала першою, хто висловився проти викладання російської мови у київській школі, де навчалися її діти. Завдяки заяві Тетяни предмет зник з розкладу.  Жінка постійно популяризувала серед дітей читання книг українською мовою. Для цього організувала заняття  “Читання з задоволенням”. Остання зустріч з дітьми відбулася 19 лютого 2022-го року. Адже з початком повномасштабного вторгнення Тетяна стала активно волонтерити для військових і цивільних. Насамперед, разом з чоловіком віддали батьківську хату, яку колись переобладнали для зеленого туризму, людям, які тікали від війни – однієї ночі у будинку було 27 мешканців. У Києві, де залишилася родина, організували з сусідами допомогу госпіталю та ТрО: розвозили продукти та ліки. Згодом почали підтримувати мешканців сіл  Мощун та Горенка, що на Київщині. У грудні 2022-го року Тетяні діагностували онкологію. Жінка розповідає, щоби відволіктися від лікування, під час крапельниць відкривала збори на потреби військових. Нині Тетяна продовжує волонтерити, “закривати” військові запити, підтримувати родини бійців, пропагувати читання та боротися з наслідками хвороби. 

• волонтери
• жінки
• Київ

Русудана Павліченко — за походженням грузинка. На початку повномасштабного вторгнення жінка була за кордоном на похороні батька. У 10-річному віці Русудані довелось тікати від її першої у житті війни (війна в Абхазії) в Україну. Все своє свідоме життя жінка прожила тут.

Чоловік Русудани —  Сергій Павліченко —  з 2014 року захищав Україну від окупантів, а під час повномасштабного вторгнення тримав оборону “Азовсталі”, після чого потрапив у полон. Чоловік загинув під час теракту в Оленівці (селище на окупованій території Донеччини) в ніч з 28 на 29 липня 2022-го. У подружжя залишилося двоє дітей: 10-річна Аделія та 8-річний Назар.

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Русуданою у Черкасах, або у онлайн-форматі. 

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників “Азовсталі”.

• військові
• жінки
• загиблі
• окупація
• Маріуполь
• Черкаси