Теми за тегом: загиблі

Олександр Дерев’янко загинув від ворожого танкового обстрілу у квітні 2022-го року. Разом зі своїми побратимами з бригади “Азов” хлопець боронив окупований Маріуполь. Мати Олександра – Анна – каже, що відчула, як її син відійшов, а на наступний день отримала звістку від патронатної служби бригади. Анна розповідає про “Адамса”, як про завзятого хлопця та воїна душею. Свого часу Анна знайшла гроші, аби Олександр зміг займатися боксом, також хлопець почав відвідувати футбольні матчі у Черкасах і долучився до фанатського руху “Ультрас”. Анна каже, що Олександр був тим, до кого дослухалася молодь, спонукав підлітків до спорту, поки й сам виборював перші місця на змаганнях з боксу, бойового самбо та фрі-файту. 

У 2020-му році Олександр пройшов курс молодого бійця, підписав контракт з 12 бригадою НГУ “Азов” і у 2022-му році став на захист Маріуполя. Після загибелі сина Анна почала відвідувати футбольні матчі, набивати собі татуювання та стала контактною особою для одного з побратимів Олександра, який нині перебуває в полоні і не має родичів. Анна каже, що пообіцяла сину жити і дотримується слова.

Довідково: Анна Дерев’янко перебуває у Черкасах. Мати загиблого військовослужбовця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Черкаси

8 вересня розпочнуться заняття для 5-ї групи у межах проєкту психологічної підтримки жінок, які втратили своїх чоловіків на війні “Коханий, я живу!”. Він функціонує у Запоріжжі.  У заняттях візьмуть участь 7 жінок. 

У березні 2023 року до громадської активістки Ярини Геращенко звернулась за підтримкою подруга родини, яка втратила чоловіка-військового. Тоді у жінок і зародилась ідея створити проєкт “Коханий, я живу!”. До нього також залучили матір Ярини, яка є психологинею.

У межах ініціативи, жінки отримують психологічну підтримку  та супровід на шляху до відновлення. Зокрема, беруть участь у різноманітних активностях: стрільбі з лука, заняттях з йоги і тайського боксу. Жінки долучаються і до виїзних сесій. Наприклад, на острові Хортиця учасниці писали листи своїм Коханим, створювали з послань кораблики та відпускали Дніпром. А ще пригощали одна одну улюбленими стравами своїх Коханих. Також учасниці беруть участь у двох фотопроєктах: “Пам’ять про тебе” (фото з пам’ятними предметами, що допомагають учасницями розповісти історії своїх чоловіків) та “Коханий, я живу!” (“фотосесія-пробудження”).   

• військові
• жінки
• загиблі
• психологічна підтримка
• Запоріжжя

Оксані Ведмідь – 32 роки. До повномасштабного вторгнення жінка професійно займалася пауерліфтингом, виборола титул чемпіонки світу з жиму лежачи в екіпіруванні. Тренером Оксани був її чоловік – Павло Ведмідь. Початок великої війни подружжя зустріло на Заході України – у Карпатах. Коли дізналися новини, то одразу повернулися до рідного Дніпра. 

Павло Ведмідь долучився до місцевої територіальної оборони і брав участь у визволенні Ізюма, що на Харківщині. Під час бойового завдання, ворожий снаряд влучив у його автівку. Після загибелі коханого Оксана мобілізувалася до Сил Оборони, аби завершити те, що почав її чоловік. Нині жінка служить на передовій та нищить окупантів за допомогою дронів.

Оксана Ведмідь перебуває на фронті. Військовослужбовиця готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі

Марія Пешко сама виховувала сина Івана. Мешкала в селі на Рівненщині, викладала в тамтешній школі математику. Ще дитиною Іван часто грався на подвірʼї школи або на пустирі поруч. 

У 2014-му вже дорослим чоловік долучився до війська. Тоді прослужив рік, а в 2021 мобілізувався вдруге. За контрактом мав звільнитися зі служби у квітні 2022-го року. Але під час одного з бойових завдань Івана Клюйка та побратимів накрив ворожий обстріл. Іван загинув. Марія дуже важко переживала втрату сина, і часто спостерігала за тим пустирем, де грався дитиною. Вирішила знову наповнити його сміхом та радістю: побудувати там дитячий майданчик та футбольне поле на згадку про Івана. На будівництво Марія витратила гроші, які їй виплатила держава після втрати сина. Ідею також підтримала й дружина Івана – Ольга. Нині у селі Орвʼяниця функціонує футбольне поле та дитячий майданчик. На цьому жінки не зупинилися та проводять різноманітні заходи на території громади.

• військові
• жінки
• загиблі
• Рівне

Ірина Шматко втратила на війна чоловіка та маму. З коханим Олександром Ірина познайомилася ще у 2014 році в навчальному центрі “Азову”, де тоді служив чоловік. Стосунки розвивалися, тож у 2017 Олександр демобілізувався. Пара стала батьками трьох діток. 

З початком повномасштабного вторгнення рф Олександр Шматко одразу повернувся до лав Сил Оборони, а Ірина зайнялась волонтерством. 

15 квітня 2022 року Ірина втратила матір — Наталію Стребкову (позивний — Зоряна), яка боронила Маріуполь та загинула під час бомбардування заводу “Азовсталь”.

Згодом Ірина дізналась, що вагітна четвертою дитиною. Проте Олександр не встиг побачити  свою наймолодшу доньку. Він загинув у листопаді 2023 року на Донеччині. Дівчинку, яка народилася через три тижні після смерті батька, назвали Зоряною — на честь бабусі-героїні. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись з Іриною у Полтаві, або у онлайн-форматі.  Ірина виховує двох синів (9 та 5 років) та двох донечок (7 років та 8 місяців).

Довідково: Наталія Стребкова (позивний Зоряна) посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня. Платформа пам’яті “Меморіал” створила документальний фільм про Наталію.  

Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• Полтава

Діана Чернікова — за освітою педагог, працює фітнес-тренеркою. Її чоловік  —  Костянтин  —  був  майстром спорту із спортивної гімнастики, працював тренером із дитячої спортивної гімнастики та фітнес-тренером. Також працював каскадером, знімався в кіно та у рекламі. У пари є донька  — 8 річна Кіра.

24 лютого 2022 року Діана прокинулась від вибухів. Деякий час сім’я залишалась у Києві. Днювали і ночували у загальному коридорі. Потім вирішили евакуюватись у рідне місто жінки — Калуш, що на заході України. 

Діана та Костянтин хотіли удвох стати на захист країни та служити у війську разом. Але хтось мав залишитися, щоб піклуватися про доньку. Костянтин пішов служити добровольцем у березні 2022 року. Згодом, став пілотом FPV-дронів.   

Із серпня 2023 року чоловік воював на Донецькому напрямку. 29 травня 2024 року Костянтин загинув.

Діана дуже пишається своїм чоловіком, який добровольцем став на захист країни. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Діаною у Києві. 

Довідково: Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

Команда ГО “CHYSTO.DE” запрошує на фестиваль екології та кіно, який присвячують полеглому військовослужбовцю Роману Жуку. 

Фестиваль відбудеться 9-11 серпня у Колочаві (Закарпаття). Під час Eco Film Festival планують організувати чотири основні напрямки – екологія, кіноосвіта, кінопокази та туризм. На фестивалі молодь та підлітки  під керівництвом професійних режисерів зніматимуть відео про природу та стопмоушн-мультик про те, як сміття вбиває тварин. Заплановані й покази кіно просто неба, лекції та майстер-класи від режисерів, продюсерів та сценаристів, а також дискусії на екологічну тематику. 

Роман Жук мріяв про масштабний екологічний фестиваль, адже за життя разом з дружиною організував чимало еко-пікніків на березі Вільшанського водосховища на Закарпатті, береги якого просто всіяні сміттям. Роман Жук мобілізувався до Сил Оборони одразу після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022-го року. Чоловік працював розвідником  артилерійського взводу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув Роман під час виконання бойового завдання у травні 2022-го року. Вже після його смерті активісти вивезли понад 20 тонн сміття з берегів Вільшанського водосховища, яке так любив і захищав Роман. 

Довідково: Команда ГО “CHYSTO.DE” кілька років успішно очищає Карпати від сміття, займається природоохоронною діяльністю та екологічною просвітою.

• військові
• екологія
• загиблі
• культура

28 липня до Дня медичного працівника у Києві  відбудеться благодійний забіг на підтримку найбільшої дитячої лікарні України “Охматдит”. 

Метою забігу є допомогти лікарні відновитися після російського ракетного обстрілу 8 липня 2024 року. Ціль: зібрати 1 млн грн.

Довідково: Внаслідок атаки рф на дитячу лікарню “Охматдит” 8 липня 2024 року загинули двоє людей. За медичною допомогою звернулися 32 поранених.

• діти
• загиблі
• злочини росіян
• лікарі
• постраждалі
• Київ

“Вони врятували нас, тепер ми маємо врятувати їх”, “Боріться за них так, як вони боролись за нас”, — такі плакати щонеділі наповнюють вулиці українських міст. Щотижня Асоціація родин захисників Азовсталі організовує акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти #FREEAZOVSTALDEFENDERS. 

28 липня в Києві акція підтримки військовополонених гарнізону Маріуполь буде присвячена другій річниці теракту в Оленівці. У співпраці з Національним музеєм Революції Гідності відбудеться відкриття виставки “ОЛЕНІВКА: квінтесенція жорстокості”.

Журналістам необхідно зареєструватись на захід.

Нагадаємо, 28 липня у Києві також відбудеться захід-реквієм “Оленівка – біль, який не згасне”.

Довідково: У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників Азовсталі. Більше сотні отримали поранення.

• військові
• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• постраждалі
• Київ

28 липня у Києві відбудеться захід-реквієм “Оленівка – біль, який не згасне”. Організатори запрошують згадати про мужніх та відданих Україні героїв, які гідно пройшли оборону Маріуполя. Ворог не зміг всіх здолати на полі бою, і вже у ніч на 29 липня 2022 року підло підірвав майже 200 азовців у колонії в окупованій Оленівці.

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів, 82 з них – у повному оточенні. З 16 по 20 травня 2022 року Маріупольський гарнізон виконав наказ припинити оборону міста та вийти в полон.

У ніч проти 29 липня 2022 року рф скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників Азовсталі.

• військові
• загиблі
• злочини росіян
• постраждалі
• Київ