Теми за тегом: Полтава
Жінки-пасічниці започаткували кооператив під назвою “Свій до свого” ще у 2020-му році. Засновницею стала бджолярка у третьому поколінні Тетяна Сенчук. Каже, що шукати колег-жінок довго не довелося, адже у Полтаві з 2016-го року проходив форум “Пані Бджілка”. Там познайомилася з тими, хто захотів об’єднатися у кооператив.
На початку повномасштабного вторгнення кооператив опинився під загрозою розпаду. Чимало пасічниць переїхали до інших міст або навіть виїхали закордон. Втім, у 2023-му, бджолярки зустрілися і вирішили, що варто продовжувати працювати разом. Жінок підтримав проєкт “WeProsper”, який допоміг закупити та відремонтувати обладнання.
Нині кооператив складається з семи жінок та одного чоловіка. Залежно від сезону збирають від трьох до пʼяти тонн меду. Одним з основних продуктів, які створює кооператив, є крем-мед, який має однорідну текстуру і водночас зберігає всі корисні властивості меду.
Поспілкуватися з Тетяною Сенчук та командою кооперативу можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю.
Олена Легенчук — житомирянка та матір 4-х дітей. 6 років тому разом із дітьми вона переїхала до Іспанії. З початку повномасштабної війни Олена почала волонтерити, а згодом стала капеланкою (військовим священиком). Нині Олена їздить між Україною та Іспанією, куди повертається, щоб побачитись із дітьми.
Олена служить капеланкою на волонтерських засадах. В її обов’язки входить душпастирська опіка для військових, але, за словами жінки, нині виконує набагато більше функцій: окрім духовної, це і психологічна підтримка.
Капеланка Олена організовує ретрити для військових та їхніх сімей. Робить щотижневі зустрічі для дружин військових, проводить консультації для ветеранів та тих, хто повернувся з полону, загальні консультації для дружин військовополонених, відвідує вдів.
За попередньої домовленості з Оленою можливо поспілкуватись у Києві або Полтаві, а також у онлайн-форматі.
До початку великої війни Олег Биков разом з братом працював юрисконсультом у власній адвокатській конторі. Після лютого 2022 року брати призупинили юридичну практику. Олег почав активно волонтерити, а його брат долучився до лав Національної Гвардії України.
Олег Биков започаткував “Волонтерський штаб оборони Кременчука”, їздив на передову з гуманітарними місіями. Під час однієї з таких поїздок чоловік потрапив у стабілізаційний пункт, куди привозять поранених військових, і на власні очі побачив, які проблеми спричиняють осколки від ворожих снарядів. Так в Олега зародилася ідея полегшити задачу медикам, які видаляють ці осколки. Разом з технологом чоловік взявся розробляти магнітні екстрактори – прилади, які можуть вилучати осколки із важкодоступних місць.
Команді Олега вдалося створити 5 різних видів екстракторів з різними насадками для різних ділянок тіла. Одна з останніх розробок називається “Гідра” – гнучкий прилад для видалення осколків та куль з серця. Цей екстрактор випробовують в Інституті Серця та Національному Науковому Центрі хірургії та трансплантології імені Шалімова. Волонтер надає екстрактори цивільним та військовим медикам безоплатно, отримує фідбек та разом з командою працює над удосконаленням приладів.
Поспілкуватися з Олегом Биковим можна онлайн або офлайн у Кременчуці або Києві за попередньою домовленістю.
Ірина Шматко втратила на війна чоловіка та маму. З коханим Олександром Ірина познайомилася ще у 2014 році в навчальному центрі “Азову”, де тоді служив чоловік. Стосунки розвивалися, тож у 2017 Олександр демобілізувався. Пара стала батьками трьох діток.
З початком повномасштабного вторгнення рф Олександр Шматко одразу повернувся до лав Сил Оборони, а Ірина зайнялась волонтерством.
15 квітня 2022 року Ірина втратила матір — Наталію Стребкову (позивний — Зоряна), яка боронила Маріуполь та загинула під час бомбардування заводу “Азовсталь”.
Згодом Ірина дізналась, що вагітна четвертою дитиною. Проте Олександр не встиг побачити свою наймолодшу доньку. Він загинув у листопаді 2023 року на Донеччині. Дівчинку, яка народилася через три тижні після смерті батька, назвали Зоряною — на честь бабусі-героїні.
Журналісти мають змогу поспілкуватись з Іриною у Полтаві, або у онлайн-форматі. Ірина виховує двох синів (9 та 5 років) та двох донечок (7 років та 8 місяців).
Довідково: Наталія Стребкова (позивний Зоряна) посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня. Платформа пам’яті “Меморіал” створила документальний фільм про Наталію.
Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
9-11 серпня на Полтавщині відбудеться фестиваль “Древо Роду Кобзарського”. Туди завітають народні гурти, культуротворці та кобзарі з України та діаспори.
Засновником фестивалю є Юрій Фединський. Чоловік народився у США, але 25 років тому переїхав до України, адже звідси походять його предки. А 13 років тому оселився у селі Крячківка на Полтавщині, де займається відродженням кобзарських традицій. Чоловік навіть заснував кобзарський цех у селі, де навчає майструванню та музикуванню на вересаївській кобзі, кобзарській бандурі, панській бандурі, мамаївській кобзі та торбані.
Журналісти мають змогу дізнатись більше про програму фестивалю та висвітлити його.
Альона Кирилюк родом із Харківщини, нині живе на Полтавщині. Вона мати двох дітей: 11 річної Анастасії та Тимура, якому лише рік. Жінка — військовослужбовиця.
Чоловік Альони — Денис — підполковник, льотчик-винищувач (заступник командира ескадрильї — штурман авіаційної ескадрильї). Чоловіка викликали на службу в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року. Він попросив дружину залишатись вдома з дитиною. Згодом Альона почула перші вибухи.
Денис здійснив понад 80 бойових вильотів. Був нагороджений Орденом “За мужність” III ступеня, також відзнакою Міноборони “Вогнепальна зброя”. Чоловік загинув 27 березня 2023 під час виконання бойового завдання. Ворог збив його літак над Чернігівщиною. Льотчик відводив літак від населеного пункту і не встиг катапультуватись.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Альоною Кирилюк на Полтавщині або у Києві.
Довідково: Нині родиною опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. Він допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
Юрій Фединський народився у США. Втім 25 років тому переїхав на батьківщину предків в Україну (Київ). А 13 років тому оселився у селі Крячківка на Полтавщині, де займається відродженням кобзарських традицій. Чоловік навіть заснував кобзарський цех у селі, де навчає майструванню та музикуванню на вересаївській кобзі, кобзарській бандурі, панській бандурі, мамаївській кобзі та торбані. Також започаткував там фестиваль “Древо Роду Кобзарського”.
Вже під час повномасштабної війни Юрій заснував гурток “Кобзарська армада”: разом із учнями проїхали з концертами усю країну. Зокрема, виступали на Київщині, Чернігівщині, а також перед українським захисниками. Чоловік каже, що об’їздили майже увесь Східний фронт. Нещодавно також завершили тур Європою (наприклад, Німеччина, Італія, Швейцарія, Нідерланди), де, зокрема, знайомили іноземців з кобзарськими традиціями.
У квітні Юрій вирушить у масштабний тур Великою Британією “The Kobzar’s Prayer for Ukraine”, а після нього знову поїде з учнями виступати до військових на фронт.
Журналісти можуть дізнатись більше про Юрія та поспілкуватись із ним офлайн на Полтавщині, або у онлайн форматі.
Сім’я Федорченко із Херсонщини пробула в окупації понад півтора року.
Ще будучи вдома Тетяна та її чоловік Радж (у нього ромське походження) робили все можливе аби не брати російське громадянство і не віддавати свою доньку й онуків у російську школу. Родина встигла пережити голод, ракетні обстріли, від яких ховалися у підвалі та тиранію російського режиму. Щодня їхніми вулицями ходили військові з раптовими рейдами.
Одного разу до сусіда увірвався підрозділ російських солдатів. Тоді до Тетяни, яка була на вулиці, підійшов міліціонер, який сказав їй бути “свідком у справі”. А коли Радж хотів забрати дружину у двір, на нього навели приціл автомата. Двічі вистрілили вгору та знову “тримали на мушці”. Жінка вмовила чоловіка піти в дім та відпустити її на показання.
Родина виїхала з окупації у вересні 2023 року. 4 місяці жили та отримували всеохоплюючу підтримку у центрі “Надії та відновлення” благодійної організації “Save Ukraine”. Серед іншого, фахівці надали дорослим і дітям психологічну допомогу.
Нині родина живе на Полтавщині. Спілкування можливе у офлайн та онлайн форматі.
Олег Биков — волонтер та активіст з Кременчука на Полтавщині. З початком повномасштабної війни Олег разом зі своєю командою зацікавився тим, як полегшити медикам роботу з уламками снарядів, які залишаються у військових після поранень. Команді Олега вдалося створити магнітні прилади, які назвали “Едельвейс” та “Білий янгол”. Це спеціальні пристрої, які допомагають лікарям виявити металеві осколки у поранених і безпечно видалити їх.
За тиждень Олег разом з командою може виготовити до 50 магнітних приладів. Понад 800 пристроїв волонтерам уже вдалося передати у лікарні та на передову. “Едельвейс” та “Білий янгол” використовують у багатьох медичних закладах України, зокрема, у Києві — в Інституті Серця та Національному Науковому Центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова.
До великої війни Олена Кравченко займалася організацією концертів у рідному селі на Полтавщині. А з 24-го лютого 2022-го жінка спрямувала свій хист організатора на волонтерство. Спершу Олена збирала продукти для бійців територіальної оборони області. За кілька днів їжі стало стільки, що для військових вдалося відправити аж кілька автобусів із провіантом.
Нині завдяки роботі Олени харчі збирають понад 10 селищ громади. Раніше продукти на передову возила сестра Олени. Тепер же Кравченко сама сіла за кермо і мало не щотижня приїжджає до військових. Олена привозить сухі борщі і каші, які армійцям зручно брати з собою на бойові виїзди, а іменникам дістаються домашні торти.
