Теми за тегом: культура

До початку повномасштабного вторгнення Людмила Порфіленко жила у Кураховому, що на Донеччині, працювала медсестрою у тамтешній школі, а у вільний від роботи час створювала іграшки та прикраси у невеличкій майстерні, яку облаштувала у квартирі. Чоловік Людмили працював лікарем, родина виховувала трьох дітей. 

24-го лютого 2022-го року Людмила спершу не повірила, що почалася велика війна. Але вже на третій тиждень після початку повномасштабного вторгнення сімʼя вирішила евакуюватись: посадили в авто дітей, двох песиків, заставила машину каністрами з пальним. З собою взяли лише змінний одяг та трохи приладдя для рукоділля Людмили. Родина дісталася Волинської області, цей регіон обрали через поради знайомих, які евакуювалися з Донеччини ще у 2014-му.

Згодом до подружжя на Волинь евакуювалися й їхні батьки. Чоловік Людмили знайшов роботу у місцевій лікарні, а сама жінка відродила свою невеличку майстерню. Творити починає з самого ранку: шиє іграшки, виготовляє прикраси з каміння. Свої вироби продає через соцмережі або через знайомих. Деякі ляльки майстрині вже подорожують світом: вироби замовили у Франції, Німеччині та Англії. Також Людмила проводить майстер-класи для дітей з валяння вовни.

Поспілкуватися з майстринею можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

Довідково: Нині за Курахове точаться важкі бої. Більшість населення покинуло місто.

• жінки
• культура
• Луцьк
• евакуація

До 20-ї річниці Помаранчевої революції та 11 річниці Революції Гідності у Києві заплановано низку заходів. Цьогоріч програма містить виставки, тематичні екскурсії, публічні дискусії, серію зустрічей “Еволюція Революцій”, комеморативні заходи на вшанування борців за свободу України. Також в межах програми на базі Національного музею Революції Гідності відбудеться науковий форум “Революція Гідності: на шляху до історії” – 2024.

Зокрема, 21 листопада, у День Гідності та Свободи відбудеться спільна міжконфесійна молитва за Україну та борців за її свободу. Потім на знак пам’яті про загиблих захисників України пролунає Дзвін Гідності, відбудеться покладання квітів до портретів Героїв Небесної Сотні та запалення лампадок. 

Трансляцію заходу онлайн заплановано на фейсбук-сторінці Музею Майдану.

Організатори заходу: Національний музей Революції Гідності, Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ, за участі Міністерства оборони України, Київської міської державної адміністрації та ГО “Родини “Небесної Сотні”

Довідково: День Гідності та Свободи в Україні  відзначають щороку 21 листопада на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції (2004 рік) та Революції Гідності (2013 рік).

• культура
• Київ

19 листопада у Києві на території головної дитячої лікарні України “Охматдит” відбудеться відкриття Стіни стійкості та незламності. Захід приурочений до 1000 днів героїчного українського спротиву повномасштабному російському вторгненню. 

Цей арт-об’єкт символізуватиме не лише невичерпну звитягу та непорушний дух українського народу, а й стане ознакою солідарності з усіма медиками, які щодня самовіддано рятують життя у надзвичайних умовах війни.

Стіна на території постраждалого від російських атак “Охматдиту” відтворює історії тих, хто з перших днів війни допомагав відновлювати Україну. До її створення долучилися волонтери та українські митці, які прагнули втілити у цьому символі віру в перемогу українського народу, його силу та єдність.

На захід необхідно акредитуватись.

• волонтери
• злочини росіян
• культура
• Київ

19 листопада у Музеї війни відбудеться акція “Запали вогонь” – тисячу свічок засвітять біля підніжжя скульптури “Батьківщина-мати”, після чого пройде спільна молитва за Україну. “Запали вогонь” —  це акція вшанування пам’яті тих, хто віддав життя за Україну, та вдячності всім, хто бореться й надалі. 

Журналістам необхідно акредитуватись на захід. 

• злочини росіян
• культура
• Київ

На графіті, яке Бенксі створив у Гостомелі на Київщині, він зобразив жінку в хатньому одязі із вогнегасником та у протигазі. Робота художника з’явилась після деокупації Київської області і стала одним із символів спротиву та відродження.

Незабаром після створення малюнку, фрагмент стіни з графіті намагалися викрасти, втім, мурал вдалося зберегти. Відтепер робота зберігається у Національному заповіднику “Києво-Печерська Лавра”. Співробітники заповідника вирішили не розголошувати точне розташування графіті на території, аби відвідувачі могли самостійно відшукати його.  Та закликали ділитися своєю знахідкою у соцмережах.

• культура
• Київ

11 листопада у Києві вперше представлять Шоу-виставу “Шевченко 2.0” Харківського академічного театру “Березіль”. Вистава поставлена за мотивами особистих щоденників Тараса Шевченка, органічно поєднує історію та сучасність, життєві події і театральну гру, геніальну лірику і чорний гумор, складну авангардну музику та естрадні пісні-омажі на вірші Кобзаря у виконанні EL Kravchuk. Відомий співак також є виконавцем однієї з ролей, а разом з академіком-фізиком Борисом Гриньовим – співавтором ідеї всього проєкту.

Хоча п’єса спирається на документальний матеріал – щоденники поета – вона написана як фантасмагорія, і в сценічному втіленні такий підхід підхоплюється. “Шевченко 2.0” – це видовищне і динамічне дійство: з відеопроекціями, масштабними декораціями і стильними костюмами.

Команда вистави:

• Борис Гриньов – автор ідеї і текстів пісень. Академік НАН України, доктор технічних наук, професор,

• Дмитро Терновий – автор п’єси. Лауреат низки драматургічних конкурсів (в т. ч. міжнародних), має публікації та/або постановки в Австрії, Німеччині, Франції, Польщі, Україні,

• Олександр Ковшун – режисер вистави. Наразі в репертуарному листі – 27 вистав, співпраця із сімома театрами України та трьома міжнародними культурними інституціями, дві театральні премії, участь у 35-ти фестивалях 10-ти країн світу,

• Костянтин Пономарьов – художник вистави. Найвідоміший харківський fashion-дизайнер, а також художник-сценограф і мистецтвознавець,

• Михайло Терещенко та EL Kravchuk – виконавці ролі Тараса Шевченка.

Довідково: Харківський академічний театр імені Тараса Шевченка – один із найстаріших в Україні. Під назвою “Березіль” його було засновано в Києві 31 березня 1922 р. Лесем Курбасом – реформатором українського театру, видатним режисером і актором. У 1926 р. “Березіль”, як кращий театр країни, був переведений до тодішньої столиці – Харкова.

У 1933 р. Леся Курбаса звинуватили у “викривленні” оптимістичної радянської дійсності, звільнили з посади художнього керівника, а згодом заарештували. Разом із його співавтором, видатним драматургом Миколою Кулішем, їх було розстріляно в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 р.

Сьогодні, під керівництвом головного режисера Степана Пасічника, в умовах повномасштабної війни, значного скорочення державного фінансування та обмеженням основної діяльності, театр в Харкові, що знаходиться за 40 км від кордону з росією, створює нові вистави, реалізує грантові проєкти, гастролює і грає для захисників.

• культура
• Київ

Волонтерка та депутатка Херсонської міської ради Оксана Погомій увесь період окупації міста чекала на звільнення від російських загарбників. А також допомагала тим, хто разом із нею переживав важкі часи. Жінці навіть вдавалося викладати відео із окупації. Також вона була у Херсоні, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС у червні 2023 року.

Оксана є керівником ГО “Справа громад Херсон”. Нещодавно організація створила Херсонський український культурний центр імені Олександра Меньшова (Олександр Меньшов —  український письменник з Херсона, який торік загинув на фронті). Це простір у сховищі, де проводять різноманітні заходи. Його можуть відвідувати усі охочі.

Одразу після деокупації Херсона ГО відкрила і волонтерську пекарню, де печуть хліб, який роздають військовим та місцевим. Саме у другу річницю звільнення Херсона (11 листопада) пекарня випече свою трьохсоттисячну хлібину. 

Журналісти мають змогу дізнатись більше та поспілкуватись із Оксаною у  Херсоні або у онлайн форматі. 

Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення  (1 березня 2022 року).  ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.

• волонтери
• жінки
• культура
• окупація
• Херсон

Юрію Вєткіну — 57 років. Він професійний військовий (майор), а ще — практичний психолог. Проходив службу на посаді офіцера-психолога у Державній спеціальній службі транспорту до 2008 року. З 2015 року брав участь у АТО на посаді заступника командира батальйону 95 десантно-штурмової бригади. З початку повномасштабної війни захищав рідне місто Чернігів у складі 1-ї Сіверської танкової бригади. Під час ворожого обстрілу 5 березня 2022 року втратив ногу. 

Також Юрій — блогер та сценарист. Декілька його сценаріїв входили до лонг та шорт-листів всеукраїнських конкурсів сценаристів у номінації повнометражний фільм. У 2016 році  короткометражний фільм за його сценарієм – “Інтерв’ю” брав участь у Каннському фестивалі в програмі Short Film Corner та отримав численні призи в Португалії,  Саудівській Аравії.

Юрій брав участь у проекті ТРО Медіа Театр ветеранів, де представив свої перші п’єси “Фантомка”, “Вибух”, “Госпітальна рапсодія”, які були поставлені під час Фестивалю перших п’єс. Також написав п’єсу “Поворот на Ірпінь” для паперового театру, де зіграв сам.

Зараз на базі Чернігівського ветеранського простору “Серцевір” намагається створити у рідному місті Театр Ветеранів, де б разом з професійними акторами грали ветерани та члени їхніх родин. Мета ініціативи — психологічна реабілітації та ресоціалізація ветеранів, а також реалізація їхнього творчого потенціалу.

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Юрієм у Чернігові або у онлайн-форматі. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Чернігів

29 жовтня у Києві відбудеться конференція “Культурна спадщина: захист культурних кордонів”. Ключова тема — “Збереження культурних кордонів через обʼєднання матеріальної та нематеріальної спадщини в нові культурні форми”.

Ціль конференції — актуалізувати тему збереження культурної спадщини та показати дієві способи, завдяки інтеграції матеріальної та нематеріальної спадщини. Інтеграція цих двох компонентів дає додатковий поштовх формуванню економічної стійкості країни.

Руйнування об’єктів матеріальної та нематеріальної спадщини на тлі війни формує додаткові вимоги до держави, бізнесу та експертного середовища щодо знаходження швидких, ефективних та системних інструментів не тільки збереження, а і розвитку об’єктів культурної спадщини задля наступних поколінь.

У конференції візьмуть участь представники державних установ, бізнесу, громадських обʼєднань, іноземних організацій зі збереження культурної спадщини, науковці, освітяни.

Спікери:

• Наталія Войцещук, директорка департаменту пам’яткоохоронної діяльності Міністерства культури та стратегічних комунікацій;
• Юлія Литвинець, генеральна директорка Національного художнього музею;
• Юлія Ваганова, директорка Музею Ханенків;
• Олександр Никоряк, голова Всеукраїнська асоціація охорони культурної спадщини (ВАОКС);
• Вадим Кириленко, перший заступник директора Національного заповідника “Софія Київська”;
• Міхал Красуцькій (Польща), директор департаменту захисту культурної спадщини Варшави;
• Лариса Довга, фундаторка та керівниця освітнього проєкту “УКультура”, професорка НаУКМА;
• Оксана Гуляєва, керуюча партнерка інвестиційної компанії Dovgiy Family Office 
• Кирило Кобцев, Офіційний представник Міжнародного комітету Блакитного щита в Україні;
• Марія Моторжина, історикиня, музеєзнавиця
• Лариса Петасюк, голова ГО “Адвокація культури”;
• Марк Вілкінс (Швейцарія – Київ), співвласник Reytarska Circle, номінант на премію ЄС з сучасної архітектури;
• Ірина Татаренко, шеф-редакторка Marie Claire;
• Ігор Добруцький, український підприємець, громадський діяч, засновник і директор “Folk Ukraine”.

Журналісти мають змогу ознайомитись із повної програмою конференції. На захід необхідно акредитуватись. 

• культура
• Київ

Ґала Козютинська – режисерка та мисткиня з Києва. Жінка переїхала до Львова, жила на два міста, але не полишала мрії придбати дім у селі. З початком повномасштабного вторгнення Ґала вирішила, що час втілити задумане. Її коханий Віктор Петров підтримав ідею і вони разом почали шукати сільську хату,  в якій можна буде започаткувати мистецький простір. Дім мрії знайшли у селі Латірка, що на Закарпатті.

Придбали, почали реставрувати і навіть придумали назву для майбутньої мистецької резиденції – “Горище”. Згодом Віктор мобілізувався до Сил Оборони, а в травні 2023-го року чоловік загинув на Бахмутському напрямку. В хатині мрії Ґала залишилась сама. Але таки вирішила створити резиденцію, як хотіли разом з Віктором.

За рік Ґалі вдалося провести понад 20 зустрічей за участі творчої молоді. Разом з молоддю Ґала навчається прясти, білити грубу, шукати гриби, розбивати грядки. А також шукає різноманітні можливості для відпочинку та відновлення у мистецькій резиденції.

Ґала Козютинська перебуває на Закарпатті або у Львові. Мисткиня готова до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн.

• військові
• жінки
• загиблі
• культура
• Львів
• Ужгород