Теми за тегом: Київ

Агенція Capital Tours працювала у Києві, Львові та Одесі ще до початку повномасштабного вторгнення. Світозар Мойсеїв був одним з гідів, який проводив екскурсії визначними місцями столиці. Після лютого 2022-го року бізнес зупинився. 

У 2023-му Світозар отримав запит від іноземців на екскурсії деокупованою Київщиною. Гід розробив шестигодинний тур околицями столиці. До нього входять відвідування Бучі, Ірпеня, Бородянки, Гостомеля та Мощуна. Світозар переважно проводить індивідуальні екскурсії. Спершу гід розповідає про власний досвід початку повномасштабного вторгнення, а після возить місцями, які стали свідченнями злочинів окупантів. 

Світозар каже, що туром цікавляться здебільшого іноземці, які приїхали до Києва у справах або провідати родичів. Туристів з-за кордону, які би прибули до України лише заради екскурсії, у нього ще не було. Шестигодинний тур коштує близько 150 євро, частину з цих коштів гід віддає на підтримку ЗСУ.

Поспілкуватися з Світозаром Мойсеївим можна, як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• злочини росіян
• окупація
• Київ

У серпні та вересні “Госпітальєри” проводитимуть низку навчальних курсів із домедичної допомоги та тактичної медицини для цивільних та медиків-добровольців. Це, зокрема, курси “Базова підтримка життя”, “Зупинка кровотечі”, “Перша допомога при травмі”, “Вишкіл бійця-рятувальника (CLS)”, “Вишкіл бойового медика (TCCC CMC)”.  Курси проходитимуть в Києві, Львові, Дніпрі та на Дніпропетровщині. 

За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити, як відбуваються заняття.

Довідково: Медичний батальйон “Госпітальєри” працює на передовій з 2014 року. Екіпажі щодня проводять десятки евакуацій майже по всій лінії фронту.

“Госпітальєри” навчають тактичній медицині з 2015 року та домедичній допомозі з 2018. Інструктори сертифіковані NAEMT (Американською Національною асоціацією екстрених медичних техніків), УВМА (Українською військовою медичною академією) та іншими організаціями.

• лікарі
• Київ
• Дніпро
• Львів

2 серпня в музеї “Код нації” поблизу Києва відбудеться перший Фестиваль героїчної кави “Філіжанка”, присвячений памʼяті героя України Артема Тєлєбєнєва (позивний “Таліб”). Це подія, що об’єднує минуле, сьогодення та майбутнє: вшанування пам’яті загиблих, допомога пораненим героям та  створення нового смаку української ідентичності — через каву. Музичний хедлайнер події — Kalush Orchestra. 

Головна мета фестивалю — зібрати 2 000 000 грн на підтримку реабілітації українських поранених воїнів та ветеранів. Захід проводиться у співпраці з фондом Revived Soldiers Ukraine, який спеціалізується на реабілітації після нейротравм, ураження центральної нервової системи, травм спинного та головного мозку, а також проводить до- та післяпротезну реабілітацію.

На захід необхідно акредитуватись до 31 липня. 

Довідково: Герой України Артем Тєлєбєнєв (позивний “Таліб”) — воїн ЗСУ, молодший сержант, зовнішній пілот (оператор) безпілотних авіаційних комплексів 411 окремого батальйону БПАК. Артем був активним волонтером з 2014 року, а з перших днів повномасштабного вторгнення став до лав оборонців — захищав Жуляни, брав участь у звільненні Ірпеня, а згодом діяв на найскладніших напрямках — Харківському, Херсонському, Донецькому та Запорізькому. Артем був нагороджений орденом за мужність 3 ступеня, медаллю за оборону Харківщини, Києва, за збережене життя. 

3 липня 2024 року під час евакуації побратимів на околиці Роботиного, Запорізької області, Артем загинув від танкового удару. 

Фестиваль “Філіжанка” організований за ініціативи Яни Беркут — юристки, баристки, волонтерки та вдови загиблого воїна Артема Тєлєбєнєва за підтримки третього Президента України Віктора Ющенка, Віталіни Ющенко, ГО “Київщина — це ми” та голови Гатненської ТГ Олександра Паламарчука.

• військові
• загиблі
• Київ

Олександра Мазур – голова ГО “Спільнота Оленівки”. З травня 2022-го року жінка шукала коханого у російському полоні. Сапер “Азову” Ярослав Отрок, захисник Маріуполя, разом з побратимами вийшов у полон з металургійного комбінату “Азовсталь” за наказом командування. 29 липня 2022-го року Ярослав загинув під час теракту в Оленівці на Донеччині, де росіяни утримували полонених “азовців”. 

Олександра спершу побачила ім’я коханого у списках поранених. Але у вересні 2022 року дізналася від свідка подій в Оленівці, що поранення Ярослава були несумісні з життям. А вже у жовтні дівчина отримала підтвердження від Патронатної служби “Азову”, що Ярослав — серед загиблих, чиї тіла повернули росіяни.

З того часу Олександра працює у ГО “Спільнота Оленівки”, допомагає іншим повернути своїх рідних додому та продовжує нагадувати про злочин росії в Оленівці. Одним з таких нагадувань стало впровадження постанови про вшанування памʼяті захисників і захисниць, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. 22 липня ВРУ ухвалила постанову і офіційно встановила 28 липня Днем вшанування памʼяті. 

Олександра Мазур готова до спілкування з журналістами як онлайн, так і офлайн у Камʼянці-Подільському або Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• злочини росіян
• полонені
• Київ
• Хмельницький

Анастасія познайомилася з Іваном Болотовим у 2014-му, і з того часу розпочалася їхня історія кохання. Повномасштабне вторгнення пара зустріла у Миколаєві, але згодом Іван перевіз кохану до батьків у Київ. А сам обороняв столицю, як військовий льотчик.  

Іван Болотов загинув у небі під час виконання бойового завдання 2-го лютого 2025-го року. На той момент військовому було 24 роки, він був льотчиком-винищувачем, капітаном Повітряних Сил. Життя Анастасії розділилося на до і після трагічної звістки. Дівчина каже, що найцінніший подарунок, який їй залишив чоловік – це син. 

У липні цього року Анастасія відкрила кавʼярню у Києві, яку назвала “Крилаті” і присвятила памʼяті Івана. Заклад готувала разом з друзями та рідними чоловіка, пофарбувала стіни в його улюблений колір і організувала розпис, який став художнім серцем простору. У закладі висять світлини загиблих пілотів, також у кав’ярні грає улюблена музика Івана Болотова.

Поспілкуватися з Анастасією Болотовою можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• загиблі
• Київ

25 липня у Музеї війни відбудеться публічна зустріч, присвячена Дню медичного працівника в Україні, – розмова з капітаном медичної служби та автором книжки “Уламки з-під Авдіївки. Замість казок сину” Олександром Гоменюком.

Олександр Гоменюк – вихованець “Пласту”, в довоєнному житті був дитячим лікарем-ортопедом. Після початку широкомасштабного вторгнення рф добровільно доєднався до 110 ОМБр ім. Марка Безручка і став військовим медиком, капітаном медичної служби.

На фронті Олександр вів щоденник, який згодом став основою для авторського видання. Назва “Уламки з-під Авдіївки. Замість казок сину” не випадкова. Поки Олександр рятує життя бійців на передовій, вдома на нього чекає маленький син. 

Книжку видали у ветеранському видавництві “Залізний тато”, заснованому Дмитром Савченком, який, як і Олександр, нині служить у лавах Сил оборони. 

У лютому цього року видання презентували у Відні – щоб і за кордоном знали про виклики, з якими зіштовхуються українські військові медики. 

Автор долучиться до розмови онлайн. На подію необхідно акредитуватись.

• культура
• Київ

22 липня журналісти мають змогу завітати на відкриття виставкового проєкту “Серце нАЗОВні. Квітуча Незламність”. Він має на меті показати силу та красу українських жінок – матерів і дружин, які виховували та підтримували Героїв на їхньому шляху, а нині бережуть пам’ять про їхню мужність.

“Серце нАЗОВні. Квітуча Незламність” – мультижанровий проєкт, де в одному просторі поєднуються яскраві світлини жінок у національних строях, які після найболючіших втрат знайшли в собі сили продовжувати жити, та історії загиблих воїнів, які віддали життя за свободу та незалежність України.

На заході будуть присутні жінки, які долучились до виставкового проєкту.

Журналістам необхідно акредитуватись на захід. Виставковий проєкт триватиме з 23 липня по 3 серпня.  

• культура
• Київ

Good Bread – це некомерційна організація та інклюзивна платформа, яка підтримує людей з ментальною інвалідністю, допомагаючи знаходити роботу та розвивати професійні навички в кулінарному цеху. 

У 2017 році Good Bread відкрила інклюзивну пекарню, де змогли працювати люди з розумовою відсталістю, аутизмом та синдромом Дауна. Основна мета Good Bread – допомогти цим людям соціалізуватися та відчути себе потрібними. 

Згодом команда започаткувала проєкт Food Fighters, у межах якого разом з партнерами роздає обіди нужденним. А під час повномасштабного вторгнення пекарня почала безкоштовно роздавала свій хліб мешканцям деокупованих та прифронтових територій.

Втім, нещодавно команда Good Bread повідомила, що може припинити роботу через брак грантового фінансування. Наразі команду донатами підтримують небайдужі українці. Але Good Bread заохочують долучитися до процесу українських меценатів та бізнес.

Поспілкуватися з командою Good Bread можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• Київ

20 липня в Ірпені, що на Київщині, відбудеться відкрите тренування з бугурту. Це стане початком регулярної роботи проєкту “БугуртСіч” у місті. Учасники матимуть змогу спробувати себе в адаптивному командному спорті на основі середньовічного бою. Усі тренування безкоштовні. Команда  “БугуртСіч” працює  для ветеранів, військових і всіх, хто хоче знайти силу в спільноті.

Довідково: У межах проєкту “БугуртСіч” відновлюють психологічний стан військових через бугуртний спорт. Це командний вид спорту, що полягає в імітації лицарських боїв у повному обладунку або м’якому захисті. І це не лише видовищно, а й, як показує досвід інших країн, дуже ефективно для допомоги бійцям. Наприклад, більшість бугуртсменів США — колишні військові. Вони розповідають, що бугурт допоміг їм впоратись з ПТСР, побороти алко- і наркозалежності та навіть попередити суїцид. Адже, окрім, власне, фізичних навантажень бугуртний спорт дає своє ком’юніті.

• культура
• психологічна підтримка
• Київ

Понад три роки Олександра чекала на свого батька-військового, який перебував у російському полоні. Увесь цей час дівчина шукала крихти інформації, зверталася до рідних звільнених з полону захисників, писала дописи у соцмережах, але у відповідь здебільшого отримувала тишу. 

19 червня 2025 року Олександра отримала найбажанішу звістку – її батька звільнили з полону та повернули на Батьківщину. Після цього дівчина вирішила підтримати тих, хто досі шукає рідних та чекає на обмін. Із дозволу батька створила допис у соцмережах, де закликала людей надсилати їй фото рідних у полоні. Світлини показує батьку, а той намагається пригадати, чи бачив цих людей у неволі. 

Олександра отримує сотні повідомлень із фото. Звільнений захисник часто просить уточнити дату народження людини, адже у полоні всі стають схожими одне на одного. За два тижні батьку Олександри вдалося впізнати трьох людей. Звісно, інформація може бути не точною. 

Олександра допомагає іншим без жодної винагороди, адже розуміє, що доводиться переживати тим, хто чекає на своїх близьких з полону. 

Поспілкуватися з Олександрою можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.

• військові
• жінки
• полонені
• Київ