Теми за тегом: Київ
Стартував Кубок України з ампфутболу. Загалом турнір об’єднає 16 команд із різних регіонів країни, які змагатимуться за один із головних національних трофеїв.
У нещодавніх матчах уже визначилися всі чвертьфіналісти, які продовжать боротьбу. 14-15 березня відбудуться матчі чвертьфіналу Кубка України з ампфутболу, а “Фінал чотирьох” пройде у Києві 21 та 22 березня.
Довідково: Проєкт “Ліга Дужих” започаткований Українською асоціацією футболу в 2024 році з метою залучення до найпопулярнішої гри у світі людей з ампутованими кінцівками та порушеннями функцій кінцівок.
Сергій Петренко військовослужбовець на псевдо “Башня” — син Наталії Петренко — загинув у ніч на 29 липня 2022 року. Боєць зустрів повномасштабне вторгнення у Маріуполі, боронив місто, згодом “Азовсталь” і перед виходом за наказом у полон подзвонив батькам та звелів готувати йому амуніцію, щоб після повернення знову долучитися до війська.
Імʼя Сергія Петренка було в одному з перших списків убитих під час російського теракту в Оленівці. Мати Наталія вирішила не замикатися у своєму горі та підтримати побратимів Сергія. У памʼять про сина вона створила онлайн-платформу “Башта”, яка допомагає військовим знайти себе у цивільному житті.
Наталія разом з однодумцями зібрала корисну для ветеранів інформацію в одному місці: від медичної, психологічної та юридичної допомоги до курсів та навчань.
Поспілкуватися з Наталією Петренко можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.
13 березня у Києві відбудеться захід, присвячений Дню українського добровольця, який Україна відзначає 14 березня. Це свято вшановує мужність і самопожертву тих, хто свідомо став на захист своєї країни у найважчі часи. Дата обрана не випадково: саме цього дня у 2014 році перші 500 добровольців вирушили з Майдану Незалежності на тренувальну базу в Нових Петрівцях, щоб сформувати перший добровольчий батальйон. Вони не були професійними військовими, але мали спільне бажання — боронити рідну землю.
Під час зустрічі говоритимуть про настрій і мотивацію тих, хто став до зброї у 2014 році, та тих, хто з перших днів долучився до оборони країни у 2022-му. Спробують осмислити, що спонукало людей приймати це рішення тоді й що підтримує їх сьогодні. Обговорять виклики, з якими стикаються ветерани після повернення до цивільного життя. Окрему увагу приділять питанням працевлаштування ветеранів та ролі держави й суспільства у формуванні культури підтримки людей із військовим досвідом. Також говоритимуть про життя родин після втрати сина чи доньки — про пам’ять, біль і потребу в чуйності та солідарності.
Учасники:
Дмитро Краслянський — учасник бойових дій на сході України, ветеран, засновник ветеранського бізнесу “Барбекю BBQ`72”,
Маріанна Кузьменко — мама померлого добровольця Даніеля Ковальчука “Француза”,
Сергій Мокренюк — ветеран, громадський активіст, представник Крайової ради українців Криму, заступник директора з розвитку українського виробника БПЛА,
Анастасія Розлуцька — керівниця проєкту “Назустріч” у Work.ua, експертка з питань працевлаштування ветеранів, керівниця ГО “Український світ”.
Потрібна попередня реєстрація.
Довідково: У відповідь на російську агресію у 2014 році добровольчий рух швидко набув масового характеру. За підтримки Міністерства оборони України почали формуватися територіальні батальйони, а під керівництвом Міністерства внутрішніх справ – добровольчі підрозділи Національної гвардії та поліції особливого призначення. Крім того, з’явилися незалежні добровольчі батальйони, які стали щитом країни в перші місяці війни. Завдяки їхній відданості вдалося виграти час для мобілізації та врятувати українську державність.
У 2014-2015 роках у бойових діях на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Згодом більшість із них стали підрозділами силових структур, а багато добровольців зробили військову кар’єру та стали досвідченими командирами.
Добровольчий рух відродився з новою силою після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Тисячі українців з перших годин війни стали до лав Збройних сил, територіальної оборони, добровольчих формувань. Багато хто повернувся з-за кордону, щоб боронити Батьківщину.
12 березня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбудеться захід пам’яті добровольця угорського та єврейського походження Беньяміна Ашера, який боровся і загинув за Україну.
Беньямін народився 10 травня 2004 року в Будапешті (Угорщина). У 2019 році разом з батьком переїхав до Торонто (Канада) та став постійним резидентом цієї країни.
У 2021 році підписав контракт зі Збройними силами Угорщини, в лавах яких дослужився до сержантського звання. У березні 2023 року, незважаючи на діагноз “високофункціональний аутизм” і проходження дійсної військової служби в іншій країні, вирушив до України, де вступив до одного з підрозділів у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України. У січні 2025 року перевівся до Третього армійського корпусу, де долучився до логістичного підрозділу 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр, водночас виконував обов’язки бойового медика та стрільця.
Беньямін швидко здобув друзів і побратимів в обох підрозділах, в яких проходив службу. За мовчазність і зосередженість отримав псевдо “Немо”. Брав участь у боях на донецькому та харківському напрямах.
Загинув 24 травня 2025 року на харківському напрямку внаслідок атаки ворожого дрона під час надання допомоги іншому пораненому іноземному добровольцю.
Беньяміна було поховано 27 листопада 2025 року на Національному військовому меморіальному кладовищі (с. Мархалівка) з усіма воїнськими почестями в присутності представників угорської та єврейської спільнот України. Над його труною разом з військовим капеланом молитву здійснив головний рабин України Моше Реувен Асман.
Беньямін Ашер посмертно був удостоєний відзнаки Міністра оборони України “Залізний хрест”, ордена “За мужність” 3-го ступеня. 25 лютого 2026 р. в холі Конґресу Українців Канади (м. Торонто) Беньямін також був удостоєний медалі “За самопожертву”.
На заході пам’яті буде присутній батько Беньяміна Натан Ашер.
Назарі Красовський підписав контракт з 12-ю бригадою НГУ “Азов” у 2020 році. Повномасштабне вторгнення боєць зустрів у Маріуполі, захищав “Азовсталь” і разом із побратимами у травні 2022-го виконав наказ командування та вийшов у полон.
У неволі Назарі пробув 3,5 роки. Аби підтримати себе, військовий писав вірші, вишкрябував рядки на шматку мила, а коли з’являлася можливість, переносив тексти на клаптики паперу. Додому чоловіка повернули у серпні 2025-го року під час обміну полоненими.
З того часу Назарі проходить реабілітацію у центрі “UNBROKEN” у Львові. У військового серйозна травма хребта, яку отримав у полоні. Військовий розповів, що давно хотів заспівати разом із Христиною Соловій. Під час галавечора, який організував реабілітаційний центр, Назару вдалося здійснити цю мрію. На сцені вони виконали пісню “Хто, як не ти?”, а глядачі аплодували стоячи.
Поспілкуватися з Назарієм Красовським можна як онлайн, так і офлайн у Львові або Києві за попередньою домовленістю.
Громадська організація “Цивільні в полоні” запрошує на мирну акцію “Чекаємо не квітів — чекаємо своїх”, присвячену підтримці українських цивільних, які перебувають у полоні. Захід відбудеться 7 березня у Києві.
У програмі — виступи представників влади, громадських організацій, артистів, перформанс, хвилина мовчання, статистика про цивільних полонених, заклики до дій.
Мета акції — привернути увагу суспільства та влади до трагедії цивільного полону, вимагати термінових дій щодо повернення незаконно утримуваних українців.
Юрію Шаповалову — 61 рік. Він лікар-нейрофізіолог із Донецька із 30-річним стажем. Також був головою місцевого клубу любителів кактусів, мав велику колекцію цих рослин.
Після початку російської окупації у 2014 році Юрій не покинув міста і під псевдонімом “Залишенець Донецький” розповідав у Twitter, як змінюється Донецьк. У січні 2018-го, коли повертався додому з роботи, його затримали силовики так званого “Міністерства держбезпеки “ДНР”. Юрія звинуватили у “шпигунстві” на користь України і “засудили” до 13 років неволі.
Зокрема, 100 днів чоловік перебував у в’язниці “Ізоляція” у окупованому Донецьку, де йому довелося пережити побиття, залякування та тортури.
Загалом у ворожому полоні провів 7 років, 7 місяців і три дні і вийшов на волю 14 серпня 2025 року під час обміну полоненими.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися із Юрієм у Києві.
6 березня на Центральному київському залізничному вокзалі відкривається виставковий проєкт “Культурна валіза”, що пропонує подивитися на українську культуру через особисті речі, архіви та історії видатних українських діячів і діячок.
Цей проєкт — спосіб зберегти пам’ять, ідентичність і сенси в умовах постійного руху, який переживає країна під час війни, а також дістати з архівів надзвичайні артефакти минулого, про які варто розповісти світові і про які варто не забути самим.
Вимушені переміщення — за кордон, на фронт, додому — стали частиною спільного досвіду. “Культурна валіза” звертається саме до цього стану дороги: до людей у транзиті, до кожного і кожної. У русі культура стає способом зберегти зв’язок із власним корінням, із країною, з тим, що не можна залишити. Водночас виставка працює з архівом — із надзвичайними артефактами минулого, які повертаються в публічний простір.
Серед артефактів, які команда проєкту зібрала для цієї виставки, можна побачити саквояж композитора Станіслава Людкевича, оригінальні тексти із піснями Андрія Кузьменка (Кузьми), блокноти з відомими віршами Сергія Жадана, партитуру “Carol of the Bells” Миколи Леонтовича 1936 року. А також ескізний проєкт фасаду київського вокзалу архітектора Олександра Вербицького, важливого культурного й транспортного символу столиці.
Через ці та інші предмети виставка розповідає про літературу, музику, кіно, архітектуру та мистецтво як про живий досвід, що формує уявлення про Україну в світі. Проєкт також має освітній характер: до його створення долучилися незалежні експерти, які розкривають як історії окремих артефактів, так і ширші феномени української культури.Виставка пропонує кожному відвідувачу запам’ятати хоча б одну історію про Україну — і передати її далі.
Довідково: Проєкт реалізовано компанією Bolt Ukraine у співпраці з Port of Culture, у партнерстві з Visa, Укрзалізницею та Ajax Systems.
8 березня Центр громадянських свобод приєднається до Маршу за права жінок у Києві.
“Ми виходимо за жінок, які сьогодні служать на фронті та воюють на рівні з чоловіками. Жінки-військовослужбовиці мають бути забезпечені всім необхідним для служби й безпеки, мати рівний доступ до посад і можливостей, бути захищеними від дискримінації, сексуальних домагань і насильства. Ми виходимо за жінок — військових і цивільних, які перебувають у російській неволі. За тих, кого катують, ґвалтують, морять голодом, тримають у повній ізоляції — без зв’язку, без інформації, без права на голос”, — говорять представниці “Маршу жінок”.
Насильство проти жінок у цій війні — це зброя, яку росія свідомо застосовує, щоб принизити, залякати, знищити людську гідність і змусити мовчати.
Саме тому на Марш Центр громадянських свобод виходить з вимогами:
- здійснити негайні і системні дії для повернення жінок із російської неволі;
- посилити міжнародний тиск на державу-агресора;
- забезпечити повну підтримку для тих, хто повернувся — психологічну, медичну, соціальну та правову.
Жінки не повинні зникати ані за стінами камер, ані у зведених цифрах статистики, ані в суспільному мовчанні. Наше завдання — говорити про них і разом вимагати справедливості.
Окремий блок вимог Маршу стосується законодавчих змін. Ідеться про проєкти нового Цивільного кодексу, які містять норми, що можуть звузити права жінок та суперечать принципу рівності.
Надія Жарких — викладач кавового мистецтва. У Херсон жінка разом із сім’єю переїхала із Миколаєва. Це сталося за два місяці до початку повномасштабного вторгнення рф. Надія хотіла відкрити у місті школу бариста. Офіційне відкриття було заплановане на 26 лютого 2022 року, але війна усе змінила.
Коли Херсон опинився в російській окупації, Надія почала працювати у кав’ярні подруги, волонтерила, зокрема, готувала їжу. Коли посипалися погрози з боку окупантів, вирішила тікати. Подолати довелося 70 блокпостів. Вже із Запоріжжя подалася у Київ, де й почала все з початку. 7 серпня 2023, саме у день річниці виїзду з окупації, з допомогою державного гранту змогла відкрити кав’ярню під Києвом.
Нині кав’ярня “Навзаєм” продовжує працювати та розвиватися, попри всі виклики повномасштабної війни. Внаслідок російської атаки 28 вересня 2025 в закладі повилітали вікна. Команда кавʼярні підтримувала мешканців — пригощала людей, які постраждали. Також там надавали місце для ночівлі. Під час відключень світла заклад функціонує за допомогою генератора.
Загалом, “Навзаєм” працює у кількох напрямках:
- як кав’ярня, що підтримує локальну громаду;
- як школа бариста — навчають дорослих і дітей кавовому мистецтву та основам підприємництва;
- як простір соціальної підтримки для ВПО, родин військових, дітей та людей, які потребують допомоги;
- як платформа для проведення майстер-класів у Київській області (у тому числі мобільних), у співпраці з інклюзивними філіями, школами, дитячими будинками та громадськими ініціативами.
9 березня у кав’ярні відбудеться майстер-клас “Маленький бариста” для дітей з особливими освітніми потребами.
Окрім цього, Надія разом з близькими створила у Миколаєві благодійний фонд “Welcome to Ukraine”, який підтримує військових та цивільних. Нині він працює по всій Україні. Зокрема, допомагає із відбудовою пошкодженого та зруйнованого житла.
За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватися із Надією на Київщині.
Довідково: У ніч на 28 вересня 2025 року росія завдала масованого удару по Київщині (три десятки постраждалих) та Києву (загинули 4 людини, серед них — дитина. Понад 10 людей дістали поранення. Також одна жінка не витримала стресу і померла в укритті).
Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
