Теми за тегом: Київ
У четверті роковини страшної трагедії, що сталася у Драмтеатрі в Маріуполі, журналістів запрошують відвідати меморіальні заходи і вшанувати пам’ять загиблих цивільних і військових.
Зокрема, 15 березня у Києві відбудеться молебень. 16 березня відбудуться меморіальні заходи із вшанування загиблих у Драматичному театрі Маріуполя у різних містах України: Києві, Вінниці, Дніпрі, Житомирі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Львові, Калуші, Кам’янському, Кременчуці, Кропивницькому, Полтаві, Кривому Розі, Одесі, Рівному, Тернополі, Ужгороді, Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях.
Довідково: 16 березня 2022 року російські окупанти скинули авіабомби на Маріупольський драмтеатр. Напис “ДЕТИ”, зроблений великими літерами і добре помітний з неба, не зупинив їх. У театрі переховувалися сотні маріупольських родин. У той день загинули сотні невинних, серед них – діти.
Російська окупаційна влада відновила будівлю, назавжди знищивши можливість провести справедливе розслідування щодо загиблих у Драмтеатрі.
Демінери HALO Ukraine нині працюють, зокрема, на деокупованих територіях Київщини та Чернігівщини.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити їхню роботу, дізнатись із якими викликами зіштовхуються фахівці. А ще, за можливості, поспілкуватись із людьми, які змінили свої професії і пішли у розмінування із початком повномасштабного вторгнення.
Довідково: HALO Ukraine — це українська програма найбільшої неурядової некомерційної організації з гуманітарного розмінування у світі The HALO Trust. The HALO Trust знешкоджує міни і вибухонебезпечні боєприпаси у 30 країнах світу впродовж останніх 38 років.
HALO Ukraine працює на сході України з 2016 року. Мета – рятувати життя, повертати землі громадам та рухати країну вперед на шляху до відновлення. Після повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року, команда розширила свою діяльність і тепер очищає землі в шести областях – Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській та Херсонській. В українській команді працюють майже 1400 людей, 30% фахівців — жінки.
4 квітня – Міжнародний день просвіти з питань мінної небезпеки.
Нагадаємо, 2 квітня 2022 року Київщину було звільнено від окупантів. Також у квітні 2022 року Збройні сили України визволили Чернігівську область від російських загарбників.
До 4 роковин російської окупації села Ягідне Лабораторія журналістики суспільного інтересу створила аудіогід “Ягідне. Село в полоні”. Презентація відбулася 3-го березня в самому населеному пункті на Чернігівщині, де жертвами російських воєнних злочинів стали 368 місцевих жителів.
Саме 3 березня 2022-го року росіяни зігнали до шкільного підвалу майже всіх мешканців села, серед яких були десятки літніх людей, дітей і немовлят. Їх тримали як живий щит, не дозволяючи залишити тісне приміщення, тоді як у самій школі російські військові облаштували штаб. У жахливих умовах в підвалі померли десятеро людей.
Цей аудіогід — документальна екскурсія місцем воєнного злочину — територією школи та її підвалу. Англійську версію гіду озвучив американський історик Тімоті Снайдер, а голоси жителів англійською начитали американська публіцистка Енн Епплбаум, канадська політикиня Христя Фріланд, британський журналіст і дослідник пропаганди Пітер Померанцев, американська журналістка Сейбра Ейрес, американсько-французький письменник Джонатан Літтелл та американська історикиня Марсі Шор.
Аудіогід доступний для прослуховування українською та англійською мовами на платформах Apple Podcasts, Spotify та YouTube. QR-код із відповідним посиланням розміщено на банерах поруч зі школою, яку продовжують відвідувати туристи та іноземні делегації.
За попередньої домовленості для ЗМІ може бути організована можливість поспілкуватися з представниками Лабораторії журналістики суспільного інтересу онлайн або офлайн у Києві.
Довідково: Команда Лабораторії має унікальний зв’язок із громадою села, оскільки її журналісти були одними з перших, хто відвідав звільнену Чернігівщину у квітні 2022 року. На основі задокументованих свідчень ягіднянців було створено документальний фільм, який разом із репортажем із села було опубліковано в журналі TIME у випуску, присвяченому століттю видання. Окрім англійської, фільм перекладено ще вісьмома мовами, зокрема іспанською, італійською, китайською, корейською, португальською, російською, турецькою та французькою.
Історія про Ягідне також увійшла до книги репортажів “Найстрашніші дні мого життя”, яка стала історичним документом першого року повномасштабної російської війни проти України.
14 березня у столиці відбудеться виставка “Права в наших руках”, яку організував міжнародний рух Amnesty International Ukraine спільно з Державним політехнічним музеєм ім. Бориса Патона при КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Проєкт розповідає про захист прав людини в умовах повномасштабної війни та про щоденну боротьбу українців за свої права. На виставці представлять 12 портретів та історій правозахисників, активістів, освітян, волонтерів та інших небайдужих людей, чиї дії щодня допомагають зберегти людську гідність та переконують, що права людини існують не лише на папері.
Обличчями виставки стали: Марта Левченко – засновниця благодійного проєкту та найбільшого в Україні кризового центру “Місто Добра”, Масі Найєм – ветеран, юрист та правозахисник, Іван Любиш-Кірдей – воєнний кореспондент Reuters, який отримав поранення внаслідок ракетного удару по готелю в Краматорську та інші герої.
Виставка безкоштовна та триватиме до 1 квітня.
Мирослав Чорномор — за фахом хореограф, займався танцями й гастролював із народним ансамблем за кордоном. У 2016 році чоловік отримав повістку, а після проходження строкової служби підписав контракт. Згодом опанував професію розвідника.
Мирослав вступив до Острозької академії на спеціальність “Національна безпека”, далі — до академії СБУ і в червні 2022-го мав отримати два дипломи.
Початок повномасштабного вторгнення військовий зустрів на позиціях під Маріуполем на посаді командира розвідувального відділення 36 окремої бригади морської піхоти. 12 квітня Мирослав разом із побратимами, які обороняли ПАТ “Азовмаш”, вирішив здатися в полон. Протягом наступних двох років рідні бійця не знали, де він і що з ним.
Український військовий став одним із тих, кого російські окупанти незаконно засудили до довічного ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями у нібито злочинах проти цивільних у Маріуполі. У російській колонії, де він відбував цей вирок, серед його сусідів по камері був серійний вбивця, а в сусідній камері утримували виконавця теракту в Беслані. Мирослава повернули до України під час обміну полоненими 5-го лютого 2026 року. Військовий планує лікуватися, побачити батька, який виконує завдання у лавах ЗСУ, а ще — відновити навчання, щоб отримати дипломи.
Поспілкуватися з Мирославом Чорномором можна як онлайн, так і офлайн з 20-го березня поблизу Києва, за попередньою домовленістю.
Стартував Кубок України з ампфутболу. Загалом турнір об’єднає 16 команд із різних регіонів країни, які змагатимуться за один із головних національних трофеїв.
У нещодавніх матчах уже визначилися всі чвертьфіналісти, які продовжать боротьбу. 14-15 березня відбудуться матчі чвертьфіналу Кубка України з ампфутболу, а “Фінал чотирьох” пройде у Києві 21 та 22 березня.
Довідково: Проєкт “Ліга Дужих” започаткований Українською асоціацією футболу в 2024 році з метою залучення до найпопулярнішої гри у світі людей з ампутованими кінцівками та порушеннями функцій кінцівок.
Сергій Петренко військовослужбовець на псевдо “Башня” — син Наталії Петренко — загинув у ніч на 29 липня 2022 року. Боєць зустрів повномасштабне вторгнення у Маріуполі, боронив місто, згодом “Азовсталь” і перед виходом за наказом у полон подзвонив батькам та звелів готувати йому амуніцію, щоб після повернення знову долучитися до війська.
Імʼя Сергія Петренка було в одному з перших списків убитих під час російського теракту в Оленівці. Мати Наталія вирішила не замикатися у своєму горі та підтримати побратимів Сергія. У памʼять про сина вона створила онлайн-платформу “Башта”, яка допомагає військовим знайти себе у цивільному житті.
Наталія разом з однодумцями зібрала корисну для ветеранів інформацію в одному місці: від медичної, психологічної та юридичної допомоги до курсів та навчань.
Поспілкуватися з Наталією Петренко можна як онлайн, так і офлайн у Києві, за попередньою домовленістю.
13 березня у Києві відбудеться захід, присвячений Дню українського добровольця, який Україна відзначає 14 березня. Це свято вшановує мужність і самопожертву тих, хто свідомо став на захист своєї країни у найважчі часи. Дата обрана не випадково: саме цього дня у 2014 році перші 500 добровольців вирушили з Майдану Незалежності на тренувальну базу в Нових Петрівцях, щоб сформувати перший добровольчий батальйон. Вони не були професійними військовими, але мали спільне бажання — боронити рідну землю.
Під час зустрічі говоритимуть про настрій і мотивацію тих, хто став до зброї у 2014 році, та тих, хто з перших днів долучився до оборони країни у 2022-му. Спробують осмислити, що спонукало людей приймати це рішення тоді й що підтримує їх сьогодні. Обговорять виклики, з якими стикаються ветерани після повернення до цивільного життя. Окрему увагу приділять питанням працевлаштування ветеранів та ролі держави й суспільства у формуванні культури підтримки людей із військовим досвідом. Також говоритимуть про життя родин після втрати сина чи доньки — про пам’ять, біль і потребу в чуйності та солідарності.
Учасники:
Дмитро Краслянський — учасник бойових дій на сході України, ветеран, засновник ветеранського бізнесу “Барбекю BBQ`72”,
Маріанна Кузьменко — мама померлого добровольця Даніеля Ковальчука “Француза”,
Сергій Мокренюк — ветеран, громадський активіст, представник Крайової ради українців Криму, заступник директора з розвитку українського виробника БПЛА,
Анастасія Розлуцька — керівниця проєкту “Назустріч” у Work.ua, експертка з питань працевлаштування ветеранів, керівниця ГО “Український світ”.
Потрібна попередня реєстрація.
Довідково: У відповідь на російську агресію у 2014 році добровольчий рух швидко набув масового характеру. За підтримки Міністерства оборони України почали формуватися територіальні батальйони, а під керівництвом Міністерства внутрішніх справ – добровольчі підрозділи Національної гвардії та поліції особливого призначення. Крім того, з’явилися незалежні добровольчі батальйони, які стали щитом країни в перші місяці війни. Завдяки їхній відданості вдалося виграти час для мобілізації та врятувати українську державність.
У 2014-2015 роках у бойових діях на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Згодом більшість із них стали підрозділами силових структур, а багато добровольців зробили військову кар’єру та стали досвідченими командирами.
Добровольчий рух відродився з новою силою після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Тисячі українців з перших годин війни стали до лав Збройних сил, територіальної оборони, добровольчих формувань. Багато хто повернувся з-за кордону, щоб боронити Батьківщину.
12 березня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбудеться захід пам’яті добровольця угорського та єврейського походження Беньяміна Ашера, який боровся і загинув за Україну.
Беньямін народився 10 травня 2004 року в Будапешті (Угорщина). У 2019 році разом з батьком переїхав до Торонто (Канада) та став постійним резидентом цієї країни.
У 2021 році підписав контракт зі Збройними силами Угорщини, в лавах яких дослужився до сержантського звання. У березні 2023 року, незважаючи на діагноз “високофункціональний аутизм” і проходження дійсної військової служби в іншій країні, вирушив до України, де вступив до одного з підрозділів у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України. У січні 2025 року перевівся до Третього армійського корпусу, де долучився до логістичного підрозділу 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр, водночас виконував обов’язки бойового медика та стрільця.
Беньямін швидко здобув друзів і побратимів в обох підрозділах, в яких проходив службу. За мовчазність і зосередженість отримав псевдо “Немо”. Брав участь у боях на донецькому та харківському напрямах.
Загинув 24 травня 2025 року на харківському напрямку внаслідок атаки ворожого дрона під час надання допомоги іншому пораненому іноземному добровольцю.
Беньяміна було поховано 27 листопада 2025 року на Національному військовому меморіальному кладовищі (с. Мархалівка) з усіма воїнськими почестями в присутності представників угорської та єврейської спільнот України. Над його труною разом з військовим капеланом молитву здійснив головний рабин України Моше Реувен Асман.
Беньямін Ашер посмертно був удостоєний відзнаки Міністра оборони України “Залізний хрест”, ордена “За мужність” 3-го ступеня. 25 лютого 2026 р. в холі Конґресу Українців Канади (м. Торонто) Беньямін також був удостоєний медалі “За самопожертву”.
На заході пам’яті буде присутній батько Беньяміна Натан Ашер.
Назарі Красовський підписав контракт з 12-ю бригадою НГУ “Азов” у 2020 році. Повномасштабне вторгнення боєць зустрів у Маріуполі, захищав “Азовсталь” і разом із побратимами у травні 2022-го виконав наказ командування та вийшов у полон.
У неволі Назарі пробув 3,5 роки. Аби підтримати себе, військовий писав вірші, вишкрябував рядки на шматку мила, а коли з’являлася можливість, переносив тексти на клаптики паперу. Додому чоловіка повернули у серпні 2025-го року під час обміну полоненими.
З того часу Назарі проходить реабілітацію у центрі “UNBROKEN” у Львові. У військового серйозна травма хребта, яку отримав у полоні. Військовий розповів, що давно хотів заспівати разом із Христиною Соловій. Під час галавечора, який організував реабілітаційний центр, Назару вдалося здійснити цю мрію. На сцені вони виконали пісню “Хто, як не ти?”, а глядачі аплодували стоячи.
Поспілкуватися з Назарієм Красовським можна як онлайн, так і офлайн у Львові або Києві за попередньою домовленістю.
