Теми за тегом: Київ
Журналістів, редакторів, дослідників, філантропів і всіх, хто формує майбутнє українських медіа, запрошують на “Медіадні Премії Ґонґадзе” у Києві — конференцію про журналістику, досвід, пам’ять та відповідальність.
На учасників чекають:
Панельні дискусії
- Феномен медійки підрозділів Сил оборони — як війна сформувала новий тип комунікації та документування.
- Медіа як інституція: стійкість, виклики, майбутнє — як медіа можуть зберігати незалежність і вплив у країні, що воює.
- Влада уваги: хто керує нашою інформреальністю — як платформи, блогери та алгоритми визначають наше сприйняття світу.
- Від грантів до стратегій — розмова про партнерство медіа й донорів, довгострокову стійкість і нову філантропічну етику.
Публічні інтервʼю з визначними діячами культури, журналістики та суспільного життя, а також лекції, інтерактиви та експозиції.
На подію необхідно зареєструватись.
Довідково: Подія організована Премією імені Георгія Ґонґадзе за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та Taiwan Foundation for Democracy.
Організаційний партнер: Media Center Ukraine
Інформаційні партнери: PEN Ukraine, Kyiv-Mohyla Business School [kmbs] Українська правда Суспільне Мовлення Інститут Масової Інформації (ІМІ) Детектор медіа Комісія з журналістської етики Lviv Media Forum.
15 листопада у Києві відбудеться щорічна правозахисна акція “Порожні стільці” на підтримку журналістів, письменників, діячів культури та правозахисників, що зникли безвісти, були ув’язнені чи перебувають в неволі через війну росії проти України.
Захід має на меті обʼєднати зусилля всіх, хто підтримує Україну і бореться за звільнення незаконно увʼязнених цивільних осіб та військовополонених внаслідок війни росії проти України.
Під час акції розкажуть історії зниклих безвісти, незаконно ув’язнених і полонених українських авторів, митців та правозахисників. Також до акції долучаться колишні бранці:
- Максим Буткевич, український правозахисник, журналіст, громадський діяч, військовослужбовець, який перебував у полоні з червня 2022 по жовтень 2024 року;
- Дмитро Хилюк, журналіст УНІАН, що перебував у російській неволі з березня 2022 по серпень 2025 року;
- Леніє Умєрова, кримськотатарська активістка, яку утримували в російській неволі з грудня 2022 по вересень 2024 року;
- Юлія “Тайра” Паєвська, військовослужбовиця, волонтерка, поетка та громадська діячка, яка була в російському полоні з 16 березня по 17 червня 2022 року;
- Владислав Єсипенко, громадянський журналіст-фрилансер, позаштатний кореспондент Кримської редакції Радіо Свобода, якого російська окупаційна влада утримувала в ув’язненні з березня 2021 до 20 червня 2025 року.
Ведучими заходу стануть Максим Ситніков, виконавчий директор Українського ПЕН, та Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.
Під час події організатори встановлять символічну інсталяцію з порожніх стільців з іменами незаконно ув’язнених, полонених та зниклих безвісти авторів, медійників, митців та правозахисників.
Довідково: Організатори події – Український ПЕН та Центр громадянських свобод.
День ув’язненого письменника, або День порожніх стільців (Empty Chair Day) відзначається 15 листопада за ініціативою Міжнародного ПЕН. Порожні стільці на правозахисних акціях цього дня є символом авторів, які не можуть бути з нами через ув’язнення, переслідування, зникнення чи вбивство.
З 2018 року Український ПЕН спільно з Центром громадянських свобод організовує цього дня правозахисну акцію, щоб нагадати українцям і світу про письменників, митців і всіх українців, які не можуть бути цього дня з нами через російську агресію.
5 та 7 травня 2025 року внаслідок ракетної атаки рф було пошкоджено низку експонатів Державного музею авіації імені О. К. Антонова, експозиційний павільйон та одну з адміністративних будівель. Зокрема, у будівлі, де зберігається колекція авіаційних моделей, препарованих двигунів та рятувального обладнання, вибило кілька вікон і деформувало систему кріплення скла. Всередину приміщення почала потрапляти волога, тож музейні експонати опинилися під загрозою.
Нині музей відновлюється після пошкоджень. Ремонтні роботи тривають у межах програми грантів “Культура єднає: Музеї Японії – Музеям України”, яку реалізує ICOM Ukraine за фінансової підтримки ICOM Japan та Японської асоціації музеїв.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити процес відновлення, а також поспілкуватися з представниками музею.
Довідково: Завдяки грантовій програмі буде відреставровано 6 унікальних експонатів, що постраждали, та встановлено скло у павільйоні й адміністративній будівлі.
Медійників запрошують на особливий вечір турботи про себе — майстер-клас з ліплення з глини. Він відбудеться 14 листопада у Києві.
Гончарство є чудовою арт-терапевтичною технікою, адже: допомагає “кинути якір” у моменті: фокусуючись на текстурі, формі та процесі.
На майстер-класі медійники зможуть створити виріб з глини. У зручний день і час можна прийти для його глазурування.
На подію необхідно зареєструватись. (Адресу надішлють в особисті повідомлення після реєстрації. Кількість місць обмежена.)
Довідково: Mental Health Evenings є частиною програми Mental Support for Media. Це різнопланові заходи для відновлення у комфортному для розмови та взаємодії середовищі.
Програму реалізує Фундація Суспільність у партнерстві з Центром розвитку та психотерапії БрейнКульт — у партнерстві з UNESCO Ukraine та за підтримки Посольство Японії в Україні / 在ウクライナ日本国大使館 / Embassy of Japan in Ukraine
13 листопада у Музеї війни відбудеться презентація виставки “Iron People”. Це авторський проєкт нідерландського фотографа і кінодокументаліста Єлле Крінгса, присвячений відвазі та самовідданості українських залізничників в умовах російсько-української війни.
Понад 200 тис. залізничників підтримують функціонування близько 20 тис. км колій в Україні. Попри регулярні російські атаки, вони забезпечують життєво важливі комунікації для Сил оборони України та рятують мирних жителів від жахів війни. Виставка “Iron People” ознайомлює з історіями українських залізничників і передає їхні свідчення про війну, розв’язану росією. Це історія про звичайних людей, чия невтомна праця допомагає Україні вистояти перед екзистенційною загрозою.
На виставці будуть представлені фото, створені протягом років подорожей Укрзалізницею, доповнені персональними розповідями залізничників та їхніх родин. Акцентним наголосом проєкту стане короткометражний документальний фільм “Лінія життя”. Стрічка розкриває історію Тетяни Віслогузової – начальниці евакуаційного поїзда, який став шансом на порятунок для тисяч жителів прифронтових регіонів. Аудіосупровід виставкового простору – звуки, що формують щоденні ритми життя вздовж колій під час війни.
Спікери на офіційній частині відкриття:
- Алле Дорхаут – Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Нідерландів в Україні;
- Юрій Савчук – генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні;
- Єлле Крінгс – автор проєкту, нідерландський фотограф і кінодокументаліст;
- Олександр Перцовський – голова правління АТ “Укрзалізниця”;
- Тетяна Віслогузова – начальниця евакуаційного поїзда № 233, героїня документальної стрічки “Лінія життя”.
Журналістам необхідно зареєструватись на захід.
Довідково: Про проєкт. Виставка “Iron People” є кульмінацією проєкту нідерландського фотографа і кінодокументаліста Єлле Крінгса “Залізні люди: війна та життя вздовж залізничних колій України”. Від початку російського широкомасштабного вторгнення автор подорожував Україною, фіксував небезпечну роботу й щоденне життя залізничників та драматичну палітру людських історій, які розгорталися вздовж залізничних колій. Єлле Крінгс зробив тисячі фото та відео, які вже здобули світове визнання і будуть вперше представлені в Україні у форматі мультимедійної виставки.
Виставку втілено за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
8 листопада у Києві відбудеться мирна хода “Наші ще не вдома”, ініційована родинами зниклих безвісти та полонених військових 32-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.
Захід має на меті привернути увагу суспільства, державних інституцій та міжнародної спільноти до долі українських захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.
Орієнтовно півтисячі учасників — рідні зниклих та полонених, представники державних органів, побратими, волонтери, громадські активісти та небайдужі громадяни — пройдуть центральними вулицями столиці, щоб нагадати: боротьба за свободу триває не лише на фронті, а й у серцях тих, хто чекає на своїх близьких.
Маршрут проходитиме центральними вулицями Києва.
Мета акції:
- Публічно нагадати: тисячі українських воїнів досі перебувають у полоні, десятки тисяч знаходяться в статусі зниклих безвісти.
- Підтримати родини, які не один рік живуть у невідомості та очікуванні.
- Закликати до активних державних та міжнародних зусиль для повернення кожного захисника.
- Показати єдність суспільства довкола спільної мети — жоден Герой не має бути забутий.
Організатори запрошують представників українських і міжнародних ЗМІ висвітлити ходу “Наші ще не вдома”.
7 листопада у Києві відбудеться черговий етап всеукраїнського циклу змагань “Спорт і ветерани війни (УБД)”, який об’єднує захисників України навколо спорту, відновлення та єдності.
Цього разу учасники зійдуться у запеклій боротьбі на полі — у змаганнях з футзалу серед ветеранів війни.
Проєкт “Спорт і ветерани війни (УБД)” — це серія щорічних спортивних подій, започаткована Національним університетом фізичного виховання і спорту України у співпраці з партнерами.
Мета ініціативи — створити можливості для реабілітації, адаптації та соціальної інтеграції ветеранів засобами спорту. Попередні етапи — турніри з настільного тенісу, плавання, кіберспорту, та армреслінгу серед ветеранів — відбулись у жовтні та зібрали учасників із різних регіонів України. Наступним кроком стане футзал, який традиційно поєднує командність, швидкість і взаємопідтримку — риси, близькі кожному, хто пройшов війну.
Довідково: Організаторами заходу виступають: Національний університет фізичного виховання і спорту України; Київська обласна асоціація футболу; Навчально-реабілітаційний центр НУФВСУ. До реалізації ініціативи долучилися партнери, які підтримують розвиток ветеранського спорту в Україні.
Цикл “Спорт і ветерани війни (УБД)” включає 9 видів спорту: плавання, настільний теніс, футзал, армреслінг, волейбол сидячи, регбі на кріслах колісних та інші дисципліни. Мета — не лише спортивна конкуренція, а й створення платформи для спілкування, взаємопідтримки та повернення ветеранів до активного життя. Для нагородження учасників запрошені зірки українського футболу та функціонери.
12 листопада відбудуться спеціальні відкриті Уроки Турботи на тему протидії булінгу “Стоп булінг, куди подівся Рудик?”. До ініціативи долучаться ключові особи: Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук проведе урок у Києві, а Засновниця “Академії Турботи” Анастасія Свобода – у підземній школі Харкова. Цей інтерактивний урок, що стартує в українських школах 10 листопада, пропонує прості та дієві інструменти, щоб навчити дітей 5–10 років не мовчати про цькування.
В умовах постійного стресу та напруги, що переживають українські діти, проблема булінгу набуває критичного значення. Сьогодні діти, які живуть в умовах війни, часто переносять накопичений стрес у стосунки з однолітками. Це набуло критичного масштабу: за перші чотири місяці 2025 року кількість зафіксованих поліцією випадків булінгу зросла у 1,5 раза порівняно з минулим роком. Попри це, дорослі часто не мають готових інструментів для ефективної реакції: за даними МОН, лише 28% вчителів можуть чітко визначити булінг.
“Академія Турботи” пропонує готове системне рішення: “Урок Турботи” – інтерактивне заняття, де через історію зниклого персонажа Рудика діти навчаються:
- розпізнавати приховані форми цькування (образи, ігнорування);
- встановлювати особисті кордони та безпечно проговорювати свої почуття;
- створювати “Правила доброго класу” та формувати культуру взаємної підтримки.
Журналістам необхідно акредитуватись.
Подія присвячена трагедії міст-героїв України Бучі й Ірпеня та Бучанського району, які у 2022 році опинилися в епіцентрі бойових дій і стали символом стійкості українського народу. У перші тижні широкомасштабного вторгнення саме Буча була одним із ключових рубежів оборони Київщини: тут українці стримували наступ ворога на столицю, зупиняючи колони ворожої техніки на підступах до Києва. А кадри з деокупованої вулиці Яблунської відкрили світові масштаби звірств російської армії, зробивши Бучу символом спротиву й боротьби.
На заході згадають ті події через особисті історії людей, які, зокрема, зафіксовані в книжках Ольги Воробйової “Голоси пам’яті. Буча – місто-герой” та “Нескорений Ірпінь”. Пролунають свідчення очевидців, розповіді родин загиблих і спогади тих, хто бачив трагедію на власні очі. Подія стане майданчиком живої пам’яті – простором осмислення пережитого та вшанування українців, які віддали життя за свободу.
У заході візьмуть участь:
- Наталія Вербова – вдова закатованого окупантами тероборонівця Андрія Вербового;
- Ольга Воробйова – авторка книжок спогадів “Голоси пам’яті. Буча – місто-герой”, “Нескорений Ірпінь”;
- Костянтин Кукушкін – координатор видання цих книжок;
- Людмила Гуменюк – мати Романа Шиманського, військовослужбовця, який 25 лютого 2022 року загинув під час підриву Гостомельського мосту через річку Ірпінь, зупинивши колону ворожої техніки, що прямувала на Київ;
- Олександр Дубчак – сапер, який здійснював підрив Гостомельського мосту;
- Андрій Галавін – настоятель храму Андрія Первозванного у Бучі, який хоронив загиблих жителів міста;
- Дмитро Гапченко – керуючий справами Бучанської міської ради;
- Юрій Савчук – генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні, голова експедиції Музею на деокуповану Київщину у квітні 2022 року.
Під час зустрічі будуть продемонстровані документальні кадри та світлини, що зафіксували наслідки окупації Бучі та навколишніх населених пунктів.
Журналістам необхідно зареєструватись на захід.
22-річний Олександр Яровий — працював продавцем у господарчому магазині в Димері, що неподалік Козаровичів. (Село Козаровичі на Київщині росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення). Хлопець жив поруч із бабусею та дідусем у окремій хаті. З початком повномасштабної війни Олександр на робочій машині вивозив будівельні та господарські товари з магазину. Він також розвозив людям продукти та доставляв ліки до лікарні.
2 березня 2022 року хлопець спілкувався із матір’ю по Viber. За її словами, Олександр був удома із друзями. Вранці 3 березня жінці зателефонувала сусідка і розповіла, що приїжджали російські військові, допитували хлопців, імітували розстріли. Сашу кинули у погріб і вибивали зізнання. Згодом забрали у всіх телефони і поїхали. Повернулись через 15 хвилин, наказали Олександру підняти руки вгору. Хлопця забрали з собою, вдома усе перевернули.
Матір провела власне розслідування, куди вивезли її сина. З’ясувала, що спочатку його утримували у Козаровичах у складському приміщенні, згодом у Димері (де утримували усіх, кого викрадали з навколишніх сіл). 10 березня Олександра вивезли у Білорусь, звідти у росію — до міста Новозибков, а у 2023 році перевели до російського селища Пакіно, де його утримують і досі.
Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив, що Олександр у полоні. Загалом хлопець у неволі уже 3 роки і 8 місяців. За цей час був лише один короткий лист: “Я живий, здоровий, зі мною все добре.” Матір долучається до мирних зібрань разом із іншими родинами, у яких близькі у російському полоні.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із матір’ю Олександра — Інною — у Києві або на Київщині.
