Теми за тегом: військові

Микита Козачинський до повномасштабного вторгнення жив і працював у Дніпрі. У 2016-му році разом з друзями започаткував нічний клуб під назвою “Модуль”, а на його базі згодом створив музичний лейбл. Микита записував молодих музикантів та випускав платівки. 

На другий день великої війни чоловік зустрівся з барменом та адміністратором клубу у пункті формування 128-ї бригади ТРО “Дике поле”. Разом вони опинилися в одному батальйоні, згодом до них приєднався ще один співзасновник клубу. Після перших бойових задач у квітні 2022-го року Микита разом з побратимами взявся за організацію підрозділу БпЛА, який також назвали “Модуль”. Спершу підрозділ фокусувався на аеророзвідці, а пізніше став ударним. 

Нині Микита займається розвитком навчального центру, який готує пілотів для пʼяти батальйонів бригади. У навчальному центрі бійці опановують вже наявні механізми та навчаються новітнім технологіям, які зʼявляються в українському війську. 

Поспілкуватися з Микитою Козачинським можна як онлайн, так і офлайн у Запоріжжі, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові
• Запоріжжя

До початку повномасштабного вторгнення Світлана працювала медсестрою у реанімації лікарні імені Мечникова у Дніпрі. У перші дні великої війни, як медикиня, долучилась до українського війська. 

У травні 2024 року Світлана перебувала в опорному пункті на Донеччині, де її підрозділ виконував бойові задачі. Військові опинилися в оточенні. Поки побратими тримали позиції, Світлана взяла одноразовий гранатомет і пішла на зустріч окупантам. Обійшла будинок, де перебували російські військові, і здійснила постріл, яким знищила ворожу групу. 

Завдяки діям Світлани за кілька діб українським військовим вдалося провести ротацію і вивести військових з позицій. Після цього жінка отримала медаль “Хрест Сухопутних військ”. 

Поспілкуватися зі Світланою можна, онлайн або офлайн на Запоріжжі, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові
• жінки
• лікарі
• Запоріжжя

У 2018-му році Аліна Шух стала чемпіонкою світу у метанні списа серед юніорів та чемпіонкою Європи у семиборстві серед юніорів та юнаків. Дівчина тренувалася та  виступала на міжнародних аренах. 

Під час повномасштабного вторгнення Аліна, попри тренування та змагання, багато волонтерила, щоб допомогти як військовим, так і цивільним українцям. А ще спілкувалася із закордонними ЗМІ, аби привернути увагу до ситуації в країні. 

А кілька місяців тому дівчина вирішила мобілізуватися до армії. За 2.5 місяці Аліна пройшла  навчання та нині служить з інтернаціональними бійцями 13-ї бригади оперативного призначення НГУ “Хартія”. Військова допомагає іноземним бійцям та супроводжує їхній рекрутинг та відправку на бойові місії. 

Поспілкуватися з Аліною Шух можна, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера.

• військові
• жінки

Андрій Новосад має фах фізичного терапевта, але за освітою не працював. З початком повномасштабного вторгнення чоловік взявся волонтерити: робив коктейлі Молотова та плів сітки для військових. 

Якось Андрію подзвонив знайомий, який працював у реабілітаційному центрі, і розповів про брак фахівців для роботи із важкопораненими бійцями. Тож Андрій без вагань пішов працювати фізичним терапевтом. Під час роботи бачив, як військового, який втратив обидві руки, годує дружина. Тоді Андрій почав думати над пристосуваннями, які могли б допомогти пораненим їсти самостійно. 

Про цю проблему терапевт розповів батькам-інженерам, які виготовляють прилади для реабілітації. Родині вдалося розробити прототип столового приладдя, яке надали військовим на тестування. Це спеціальні манжети двох видів: з виделкою та ложкою. Саме завдяки манжетам військові можуть одягати та знімати столове приладдя без сторонньої допомоги. 

Нині Андрій та його родина безкоштовно забезпечують приладдям тих, хто має парну ампутацію або ж тих, хто цього потребує. 

Поспілкуватися з Андрієм Новосадом можна як онлайн, так і офлайн у Львові, за попередньою домовленістю.

• військові
• волонтери
• лікарі
• постраждалі
• Львів

7 червня у Києві відбудуться  автопробіг та акція “Наші ще не вдома” на підтримку зниклих безвісти та полонених військовослужбовців.

Організатори: спільнота рідних зниклих безвісти та полонених військових 32 окремої механізованої бригади, котра знаходиться у складі Сухопутних військ України.

• військові
• полонені
• Київ

До повномасштабного вторгнення Владислав Троцюк жив у Херсоні і працював у IT-галузі. 25 лютого 2022-го року чоловік вивіз з міста маму та сестру. Родина подалася за кордон, а чоловік разом з товаришем мобілізувався до Сил Оборони. 

Владислав став сапером, воював на Київщині та Донеччині. Там влітку 2023 року боєць підірвався на міні. Ветерана доставили на Волинь для лікування. Там у лікарні познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Владислав пригадує, вперше побачив Марину, коли лежав на операційному столі — дівчина працювала у лікарні медсестрою. Через місяць пара зустрілася знову, відтоді почали регулярно спілкуватись. 

Понівечену вибухом ногу Владислава лікарям з часом довелося ампутувати. Ветеран опанував протез, зробив Марині пропозицію і в січні 2025-го закохані одружилися. 

Поспілкуватися з Владиславом Троцюком можна, як онлайн, так і офлайн у Луцьку, за попередньою домовленістю.

• військові
• постраждалі
• Луцьк

Морально-психологічна смуга перешкод морської піхоти – це своєрідний іспит, який дає право бійцю носити штормовий берет. Цей берет – символ витривалості, сили та моральної стійкості. 

Смуга перешкод розпочинається з перевірки індивідуальної фізичної підготовки військовослужбовців, а решта випробувань визначають силу духу та згуртованість морпіхів. Подія відбувається двічі на рік. 

Висвітлити захід та поспілкуватися з військовослужбовцями можна за попередньою домовленістю та узгодженням пресофіцера. 

• військові

Володимиру на псевдо “Віллі” – 21 рік. Хлопець зустрів повномасштабне вторгнення ще неповнолітнім. Коли у березні 2022-го йому виповнилося 18 років, одразу вирушив до ТЦК. Там його спершу намагалися відмовити від мобілізації. Але незабаром боєць дізнався про набір у один із бойових підрозділів, пройшов співбесіду, навчання і вже через місяць долучився до Сил Оборони. 

Володимир встиг послужити у кількох підрозділах, виконував задачі як на передовій, так і в тилу. А в 2023-му Володимир разом із побратимами взявся за освоєння наземних роботизованих комплексів. За рік роботи бійці обʼєдналися у команду FLCN SQUAD і почали розвивати напрямок робототехніки. Насамперед, нові технології залучали для роботи в логістиці. Доставити провізію або боєприпаси на позицію роботом – це зберегти людське життя. 

Нині FLCN SQUAD працюють над можливістю евакуйовувати роботами поранених та загиблих з поля бою. У лютому 2025-го Володимира звільнили у запас, втім, чоловік продовжує підтримувати свій підрозділ та допомагати військовим використовувати роботів на передовій. 

Поспілкуватися з Володимиром та командою FLCN SQUAD можна як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю та узгодженням керівництва. 

• військові

Іван Сорока став до лав Сил оборони з початком повномасштабного вторгнення. 24 лютого у військкоматі набирали бійців до 72-ї ОМБ імені Чорних запорожців — до них боєць й долучився. Іван боронив селище Мощун, що на Київщині, а згодом його підрозділ направили на Схід. У серпні 2022-го року ворожа міна розірвалася у декількох кроках від військового.

Його побратим загинув на місці, а Іван втратив зір. “Кому я потрібен сліпий?” — це була перша думка Івана, коли він прийшов до тями. На це питання відповіла наречена Владислава, з якою Іван познайомився онлайн у квітні 2022-го року. Дівчина відвідувала пораненого бійця у шпиталі. Пара сподівалася, що зір Івана відновиться, але цього не трапилося. У вересні 2023-го Іван та Владислава одружилися.

Нині Іван впевнено опановує нову реальність, прагне самостійності. Тож створив власний блог,  де смакує незвичну їжу та напої. Каже, що знайшов новий спосіб “бачити” — через смак, звук та дотик. Також торік чоловік приєднався до БО “Побачимо перемогу”, де разом з незрячими ветеранами підтримує тих, хто нещодавно втратив зір та став на шлях відновлення. 

Поспілкуватися з Іваном Сорокою можна онлайн або офлайн у Києві, за попередньою домовленістю. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Київ

Євгенію Громадському – 24 роки, він військовий у сьомому поколінні. Російське повномасштабне вторгнення зустрів у своєму першому бою, захищаючи Харківщину. Тоді хлопець командував взводом, від керівництва отримав наказ зайняти оборону. У своєму взводі Євгеній виявився єдиним, хто вмів стріляти з ручного протитанкового гранатомета (РПГ). І коли ворожа колона розпочала рух, військовий самотужки зумів її зупинити.

У цьому ж бою брав участь і батько Євгенія – полковник у запасі Олег Громадський. Він загинув того ж дня – 24 лютого 2022-го року.  Після втрати батька війна для Євгенія стала особистою. 

За рішучість під вогнем та оборону Харкова Євгеній отримав звання Героя України. На той момент бійцю виповнився 21 рік. Опісля воював на гарячих напрямках передової. А в майбутньому мріє стати генералом. 

Нині Євгеній Громадський перебуває у Києві. Військовослужбовець готовий до спілкування з журналістами, як онлайн, так і офлайн, за попередньою домовленістю. 

• військові
• Київ