Теми за тегом: діти
З початку минулого навчального року у селі Богданівка, що на Київщині, учні мають змогу навчатись у модульному тимчасовому освітньому просторі (ТОПі). Простір безбар’єрний, також там є генератор для безперебійного живлення, зручні меблі, сучасні планшети, мультимедійні панелі. У ТОПі є 6 класних кімнат, де зараз навчаються понад 200 учнів, яким раніше доводилось їздити в сусіднє село.
Село Богданівка у 2022 році перебувало в окупації. Російські солдати розташувались у місцевій школі, а при відступі спалили її. Вони також підірвали дитячий садочок, у якому зберігали боєприпаси. Так село залишилось без закладів освіти.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити роботу модульного тимчасового освітнього простору в Богданівці.
Довідково: Проєкт втілює IREX у партнерстві з БФ “savED” і ГО “ГО ГЛОБАЛ”. Вони працюють у тісній співпраці з місцевими громадами, що втратили свої навчальні заклади внаслідок російської агресії.
Ганна — мама двох синів, дружина військовослужбовця, який загинув на війні. Їхня родина вперше втратила дім ще у 2014 році. До того сім’я жила в Оленівці на Донеччині. Після початку бойових дій родина виїхала з чотирирічною дитиною, залишивши в окупації власний будинок та все майно. Після кількох переїздів оселилися в місті Білозерське на підконтрольній Україні частині Донеччини. Придбали житло, чоловік виграв грант і відкрив власну справу, у подружжя народився другий син.
У 2022 році через повномасштабне російське вторгнення їм знову довелося залишити все. Придбане житло родина передала для потреб Збройних сил України — певний час там жили українські військові.
Влітку 2024 року чоловік приєднався до лав ЗСУ. Він пройшов навчання та служив оператором реактивної системи залпового вогню. З 23 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти. Через чотири місяці родині повідомили, що ДНК репатрійованого під час обміну тіла збіглося з його зразками. У березні 2025 року його поховали.
Після загибелі чоловіка жінка залишилася з дітьми без підтримки рідних у новому місті. Найскладнішим, за її словами, було повідомити синам про смерть батька.
Родина отримала психологічну допомогу від благодійного фонду “Діти Героїв”. Підтримка спеціалістів стала важливою складовою адаптації дітей і матері до нової реальності.
Нині родина живе в Києві, винаймає житло. Старший син майже все дитинство провів у переїздах, а молодший народився вже під час війни.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватися з сімʼєю у онлайн форматі.
У четверті роковини страшної трагедії, що сталася у Драмтеатрі в Маріуполі, журналістів запрошують відвідати меморіальні заходи і вшанувати пам’ять загиблих цивільних і військових.
Зокрема, 15 березня у Києві відбудеться молебень. 16 березня відбудуться меморіальні заходи із вшанування загиблих у Драматичному театрі Маріуполя у різних містах України: Києві, Вінниці, Дніпрі, Житомирі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Львові, Калуші, Кам’янському, Кременчуці, Кропивницькому, Полтаві, Кривому Розі, Одесі, Рівному, Тернополі, Ужгороді, Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях.
Довідково: 16 березня 2022 року російські окупанти скинули авіабомби на Маріупольський драмтеатр. Напис “ДЕТИ”, зроблений великими літерами і добре помітний з неба, не зупинив їх. У театрі переховувалися сотні маріупольських родин. У той день загинули сотні невинних, серед них – діти.
Російська окупаційна влада відновила будівлю, назавжди знищивши можливість провести справедливе розслідування щодо загиблих у Драмтеатрі.
Цьогорічна ініціатива, приурочена до річниці заснування фонду, фокусується на тому, як підопічні “Дітей Героїв” формулюють свої мрії та уявляють власне майбутнє.
Деякі мрії знайомі нам усім: Кіра хоче, аби тваринки були в теплі. І мріє стати зіркою. Вікторія бачить себе фінансисткою. Саша відчуває, що її призначення — психологія. А деякі вже не виглядають дитячими: Ванесса хотіла б повернути всіх загиблих. І щоб закінчилась війна. Макс дякує всім, хто підтримує дітей і хоче аби люди повертались з-за кордону. Віка говорить про перемогу України і про те, що потрібно краще вчитися. Єгор згадує час на морі з татом і дякує за турботу та підтримку своїй мамі-військовій.
Діти, які втратили батька чи матір під час війни, часто ростуть у тривалій нестабільності: без відчуття опори, з обмеженим доступом до якісної освіти, психологічної підтримки та довгострокових можливостей. Вони надто швидко дорослішають і беруть на себе відповідальність, часто не лише за себе, а й за близьких.
За попередньої домовленості журналісти можуть отримати коментарі про підсумки чотирьох років діяльності фонду та виклики, з якими стикаються діти в Україні під час війни.
Довідково: БФ “Діти Героїв” забезпечує довгострокову підтримку 15 600+ дітей і 10 700+ сімей. Фонд доставив майже 714 тонн гуманітарної допомоги, реалізував понад 1,2 млн годин освітніх програм і провів 35 000 годин індивідуальних психологічних консультацій. Кожна програма проходить оцінювання якості та впливу.
Фонд засновано у березні 2022 року як довгострокову організацію підтримки дітей, які втратили одного або обох батьків через війну. БФ “Діти Героїв” працює системно: психологічна допомога та соціалізація, освіта й розвиток, гуманітарна й медична підтримка, кейс-менеджмент.
Академія Турботи у партнерстві з Радницею — уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’єю Герасимчук презентує п’ятий інтерактивний Урок Турботи для учнів молодших класів та дошкілля. Тема лютого — “Я НЕ ідеальний!” — присвячена прийняттю помилок як суперсили та формуванню здорової самооцінки дитини. (Журналістів запрошують на відкритий Урок Турботи за участі артистки, який відбудеться 5 березня у Києві).
В умовах війни діти часто відчувають надмірний тиск і страх невдачі, що посилює тривожність. Урок покликаний змінити фокус: навчити дітей відокремлювати свою цінність від результату та сприймати помилку не як привід для сорому, а як важливу підказку для зростання.
У центрі сюжету улюбленець дітей Котик Паскаль та нова героїня Мілка-Помілка з міста Халеп’янськ. Разом вони доведуть, що навіть найгучніший провал може стати початком дивовижного досвіду.
Що чекає на учасників:
- Перегляд мультфільму “Паскаль і Мілка-Помілка”: історія про те, як головний герой соромився своєї помилки, поки не зрозумів, що вона прийшла йому на допомогу.
- Кросворд-презентація “користь помилок”: вправа, що трансформує негативні асоціації (страх, сором) у позитивні надбання: досвід, знання та креативність.
- Руханка “Норм чи стрьом”: швидка гра, де діти вчаться розрізняти здорову реакцію на помилку від самоцькування.
- Гра “Шкодні вірші”: практичне тренування “вміння помилятися”, де діти разом із вчителем навмисно роблять смішні помилки в римах, щоб зняти напругу та страх перед невдачею.
- Свято невдач: фінальна вправа, де учні та вчитель діляться своїми помилками, а весь клас підтримує їх вигуком “Це котезно!”.
Довідково: Ініціатива реалізується ГО “Можливості. Мотивація. Медіа.” (Академія Турботи) у співпраці з MaPanda та у партнерстві з Радницею-уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дарʼєю Герасимчук у межах проєкту “Ґендерно-чутливі підходи до ментального здоров’я та психосоціальної підтримки в Україні”, який впроваджується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за фінансування уряду Німеччини.
Учасники:
– Кирило Невдоха, голова Офісу дітей та молоді “ДІйМО” при Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності України;
– Ірина Єременко, національна консультантка ЮНІСЕФ Україна;
– Олена Шуляк, народна депутатка України;
– Віталій Бодня, провідний фахівець відділу розвитку молодіжних центрів Державної установи “Всеукраїнський молодіжний центр”.
Теми для обговорення:
– презентація посібника “Як залучати дітей та молодь із життєвим досвідом до ухвалення рішень, що їх стосуються”;
– зміни на рівні державної політики, щоб молодь впливала на ухвалення рішень;
– практичні приклади реальної залученості молоді до ухвалення рішень.
8 травня 2022 року на “Азовсталі” загинула Марина Алексюк, майстер ремонтної майстерні зенітно-ракетного дивізіону. Жінка брала участь в захисті України ще з 2015 року. Без матері залишились 14-річна Олена та 11-річна Олександра.
Микола Іванченко воював з 2014 року, коли росія вперше розпочала агресію проти України, служив у “Азові”.
З Мариною вони познайомилися в грудні 2018 року. Обоє були розлученими. Коли пара почала жити разом, діти Марини нового чоловіка прийняли не одразу. Але з часом він завоював їхню довіру.
Спочатку сім’я жила в Маріуполі, а у 2021 році переїхала до Бердянська, у Запорізькій області. Саме там їх застала велика війна.
24 лютого 2022 року Марина разом зі своїм підрозділом у складі полку “Азов” вирушила на “Азовсталь”. Микола домовився з командуванням і залишився з дітьми у Бердянську, де чекав на повернення дружини. Коли росіяни окупували місто, Микола з дівчатами місяць жив в окупації. Лише дивом їм вдалося безпечно евакуюватися на підконтрольну Україні територію.
Після звістки про загибель Марини чоловік взяв Олену та Олександру під опіку. Нині він мешкає з ними на Київщині. Діти навчаються у 9 та 6 класах. Олена цікавиться корейською культурою та музикою, а Олександра полюбляє малювати картини за номерами.
Журналісти мають змогу ознайомитися із повною історією Миколи, а також поспілкуватися із чоловіком.
Довідково: Родиною опікується БФ “Діти Героїв”. Фонд допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Він надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.
Академія Турботи разом із НЕК “Укренерго” запустили спеціальну ініціативу до Children’s Mental Health Week 2026 (Всесвітнього тижня ментального здоров’я дітей 2026).
Коли зовні темно і холодно, а графіки відключень стають частиною повсякденності, дітям особливо важливо відчувати, що їхнє “місце” в родині залишається територією тепла та безпеки. Мета цьогорічної ініціативи: дати сім’ям унікальний набір практичних інструментів для “генерації” домашнього тепла, які допоможуть зберегти внутрішню енергію та емоційний зв’язок навіть під час блекаутів.
Формат: Тристороння зустріч (дитина – дорослий – психолог) через застосунок MaPanda. Психолог у реальному часі керує анімованим Котиком Паскалем, створюючи магію живого спілкування. Котик Паскаль, як персонаж із власною історією подолання труднощів, стає для дитини “безпечним Іншим”. Через цей ігровий місток молоді психологи допомагають родинам налаштувати “ментальний камертон” довіри та безпеки. Це не просто зустріч – це спільне створення родинної історії про те, що навіть у мінливому світі є місце, яке належить саме їм, де безпека є константою.
Проєкт охопить 700 родин із дітьми віком від 6 до 9 років. Кожна сім’я отримає унікальний набір інструментів для “генерації” домашнього тепла.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із психологинею та засновницею “Академії Турботи” Анастасією Свободою, а також, за можливості із учасниками (батьками та дітьми), які долучилися до ініціативи.
Довідково: Ініціатива реалізується ГО “Можливості. Мотивація. Медіа.” (Академія Турботи) у співпраці з MaPanda та у партнерстві з Радницею-уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дарʼєю Герасимчук у межах проєкту “Ґендерно-чутливі підходи до ментального здоров’я та психосоціальної підтримки в Україні”, який впроваджується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за фінансування уряду Німеччини.
До річниці повномасштабного вторгнення благодійний фонд “Голоси дітей” організовує виставку, присвячену темі дитячої стійкості та відновлення в умовах війни. Центральною частиною експозиції “Ниточка: Трансформація замість зламаності” є портрети 14 дітей із короткими описами їхніх історій. Частина з них втратила дім і звичне життя. Інші пережили події, які змінили їх назавжди. Відкриття виставки відбудеться 19 лютого у Києві.
Виставка не має на меті продемонструвати зламаність покоління — навпаки. Хоч війна залишає сліди, які викарбовуються в нашому досвіді, але трансформація не дорівнює слабкості та не означає руйнування. Пережите може стати фундаментом для чогось нового — значно міцнішого, ніж було раніше. Саме про такий шлях розповідає виставка “Ниточка”.
Фото для проєкту створила Марта Сирко — майстриня портрета, чиї роботи представлялися на закордонних виставках. У 2025 році Forbes вніс Марту до списку 10 Women Preserving And Shaping Ukrainian Art And Culture.
Після офіційної частини відбудеться панельна дискусія “Трансформація замість зламаності”. До обговорення долучаться люди, які працюють з дітьми, захищають їхні права й самі пройшли крізь трансформацію. Але найважливіше — самі герої проєкту.
Серед учасників та спікерів:
- герої проєкту — підлітки Ліза з Олешок та Макс із Харкова;
- волонтерка та засновниця проєкту “Птахи” Тата Кеплер;
- юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська;
- співзасновниця благодійного фонду “Голоси дітей” Олена Розвадовська;
- психологиня фонду Софія Стеценко.
Журналістам необхідно зареєструватися на подію.
Сьогодні багато освітніх центрів змушені скорочувати години роботи або й повністю зачинятися через відключення світла. Школи та ліцеї мають обмежений ресурс резервного живлення, тому стабільна робота просторів залежить від їхньої автономності.
savED прагне зробити центри самозарадними. У частині громад уже вдалося забезпечити освітлення та енергію завдяки партнерам. Проте у 60 центрах зі 128 потреба залишається критичною. Завдання — дати цим просторам можливість працювати незалежно від загальної мережі, щоб діти не втрачали доступ до навчання. Саме тому savED розробив 4 гнучких рішення для громад, залежно від їхніх потреб та критичності ситуації. Вони оголошують збір на зарядні станції та LED-обладнання для освітніх центрів.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу висвітлити роботу освітніх центрів в умовах відключення світла.
Довідково: Освітні центри — це місця, де діти можуть навчатися та бачитися офлайн, навіть якщо їхня школа знищена, постраждала або не може повноцінно працювати через близькість до фронту. В просторах є все необхідне для комфортного, безпечного перебування протягом дня: зручні меблі, сучасна техніка й навчальні матеріалами для дітей та вчителів. Ці освітні центри стали своєрідною “швидкою освітньою допомогою”: в деяких населених пунктах вони з’явилися в перші місяці деокупації й допомогли відновити освітні активності в постраждалих громадах.
