Теми за тегом: Київ
22-річний Олександр Яровий — працював продавцем у господарчому магазині в Димері, що неподалік Козаровичів. (Село Козаровичі на Київщині росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення). Хлопець жив поруч із бабусею та дідусем у окремій хаті. З початком повномасштабної війни Олександр на робочій машині вивозив будівельні та господарські товари з магазину. Він також розвозив людям продукти та доставляв ліки до лікарні.
2 березня 2022 року хлопець спілкувався із матір’ю по Viber. За її словами, Олександр був удома із друзями. Вранці 3 березня жінці зателефонувала сусідка і розповіла, що приїжджали російські військові, допитували хлопців, імітували розстріли. Сашу кинули у погріб і вибивали зізнання. Згодом забрали у всіх телефони і поїхали. Повернулись через 15 хвилин, наказали Олександру підняти руки вгору. Хлопця забрали з собою, вдома усе перевернули.
Матір провела власне розслідування, куди вивезли її сина. З’ясувала, що спочатку його утримували у Козаровичах у складському приміщенні, згодом у Димері (де утримували усіх, кого викрадали з навколишніх сіл). 10 березня Олександра вивезли у Білорусь, звідти у росію — до міста Новозибков, а у 2023 році перевели до російського селища Пакіно, де його утримують і досі.
Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив, що Олександр у полоні. Загалом хлопець у неволі уже 3 роки і 8 місяців. За цей час був лише один короткий лист: “Я живий, здоровий, зі мною все добре.” Матір долучається до мирних зібрань разом із іншими родинами, у яких близькі у російському полоні.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із матір’ю Олександра — Інною — у Києві або на Київщині.
4 листопада у Києві відбудеться зустріч зі шведськими добровольцями, які долучилися до захисту України від повномасштабної російської агресії – Кароліною Нурденґріп та Крістофером Форсбеком.
Кароліна Нурденґріп була депутатом Парламенту Швеції. Під час російсько-української війни, маючи 15-річний стаж у політичному житті, вона долучилася до лав 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура” під позивним “Alex” та захищала нашу країну й тренувала військовослужбовців Збройних Сил України.
Крістофер Форсбек з позивним “Chris” у цивільному житті був працівником лісового господарства. Він став військовослужбовцем 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура”. Брав участь у боях з російською армією, розмінуванні українських територій та зазнав серйозних поранень.
Під час заходу герої розкажуть про шлях від мирного життя у Швеції до фронту в Україні, поділяться своїми історіями з передової та передадуть експонати до фондової колекції Музею війни.
Довідково: “FOR FREEDOM” — спільний проєкт Музею війни та Фундації Ромулуса Т. Везермана. Це присвята всім добровольцям з різних країн світу, які пліч-о-пліч з українцями відстоюють Незалежність України та Свободу світу. Кожному, хто ухвалив рішення стати частиною українського спротиву глобальній загрозі. Виставковий проєкт розкриває масштаб міжнародної підтримки нашої країни: від збройної та гуманітарної допомоги до персонального вибору іноземного громадянина долучитися до українського війська.
Журналістам необхідно зареєструватись.
Чи готова армія до зими? У вересні постачання зимових курток для ЗСУ могло опинитись під загрозою. Виробники відшили близько 25 тисяч курток з нової тканини, яку Міноборони не затвердило без відгуків військових. Без одягу армію не залишили: на складах був запас курток, а виробництво старої тканини відновили. Та цей кейс продемонстрував, що перед Міноборони стоїть багато викликів у питаннях тилового забезпечення.
Про сезонні труднощі під час оборонних закупівель та темпи забезпечення військових всім необхідним на зиму йтиметься під час дискусії у форматі Defence Talks. Подія відбудеться 3 листопада в Києві.
Учасники:
- Микола Шевцов, заступник Міністра оборони;
- Олег Блінов, експерт з оборонних закупівель Офісу підтримки змін МОУ;
- Нікіта Нікітенко, директор з операційної діяльності Агенції оборонних закупівель (АОЗ);
- Надія Бігун, голова Наглядової ради Державного оператора тилу;
- Юрій Гудименко, голова Громадської антикорупційної ради при МОУ;
- Неллі Стельмах, експертка Проєкту реформи оборонних закупівель.
Модерує захід Тетяна Ніколаєнко, старша дослідниця НАКО, заступниця голови ГАР МОУ.
Для акредитації та отримання адреси необхідно зареєструватись. Акредитація завершується 2 листопада о 21:00.
Довідково: “Defence Talks” — це зустрічі, організовані Незалежною антикорупційною комісією (НАКО), в рамках яких українські урядовці, високопосадовці, представники громадського сектору, дипломатичного корпусу та медіа обговорюють ключові тенденції і виклики у секторі безпеки та оборони.
НАКО — це громадська організація, місія якої полягає у зміцненні стійкості України перед внутрішніми та зовнішніми загрозами у критично важливих для національної безпеки України сферах шляхом незалежних досліджень, ефективної адвокації та підвищення обізнаності громадськості. НАКО надає ГАР МОУ інституційну, юридичну, аналітичну та комунікаційну підтримку.
6 листопада в Музеї війни відбудеться захід, присвячений вшануванню внеску української діаспори Канади в перемогу союзників у Другій світовій війні та оборону України від нинішньої широкомасштабної російської агресії.
Відбудеться вручення почесної відзнаки Конгресу українців Канади та Української стрілецької громади “Ukrainian Canadian Sacrifice Medal” (посмертно) родині Григорія Цехмістренка – канадця українського походження, який долучився до Сил оборони України та, будучи бійцем Міжнародного легіону ГУР МО України й рятуючи своїх побратимів, загинув у боях за Бахмут 15 січня 2023 р.
“Ukrainian Canadian Sacrifice Medal” заснована Резолюцією ХХVII Трирічного Конгресу українців Канади восени 2022 року в місті Вінніпег і вшановує канадських громадян, які загинули або були поранені в боях на службі в Збройних Силах України і захищали свободу нашої держави в нинішній російсько-українській війні.
Також пройде показ документального фільму “A Canadian War Story”, створеного Українсько-канадським дослідчо-документаційним центром. Охоплюючи континенти та покоління, стрічка поєднує свідчення від першої особи з архівними матеріалами, розповідаючи історію української діаспори Канади на фронтах Другої світової війни. Показ фільму відбудеться за сприяння Галузевого державного архіву Служби безпеки України.
Журналістам необхідно зареєструватись на захід.
Учасники: Ігор Гетало, начальник Управління організації роботи та використання безпілотних систем та робототехніки ДСНС України.
Теми для обговорення:
– арсенал безпілотних комплексів ДСНС: від розмінування до пошуку людей – де і як застосовується;
– ефективність техніки під час масованих ворожих обстрілів;
– підготовка персоналу;
– майбутнє роботизованих комплексів у Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Ірина Швець — одна із організаторів та ведуча мирних зібрань від ГО “Цивільні у полоні”. Її коханий Олександр Курдін — приватний підприємець. 21 лютого 2022 року він поїхав з Києва до Бучі, де мав квартиру. За кілька днів місто окупували росіяни.
Ірина просила Олександра спробувати виїхати з міста зеленим коридором. Втім він пояснив, що у підвалах у місті залишаються багато жінок та дітей, яким він носить хліб та воду. До Олександра росіяни двічі приходили додому та перевіряли документи. А 22 березня викрали чоловіка біля його будинку. Ірина дізналась про це 3 квітня: зателефонував друг, який був свідком.
У січні 2023 року Ірина побачила фото Олександра у тюремній робі. Чоловіка вивезли до Білорусі, згодом до СІЗО Новозибкова рф. Нині він у виправній колонії міста Донський Тульської області. Загалом у полоні Олександр 3 роки та 7 місяців. Він схуд на 30 кілограмів. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) підтвердив статус — незаконне позбавлення свободи. За цей час Ірина отримала від чоловіка всього два листи.
Пара планувала весілля на червень 2022 року. Оскільки вони не були розписані, у 2023 році жінка подала до суду, аби визнати акт спільного проживання і щоб вона могла бути офіційним представником Олександра у міжнародних організаціях. У 2024 суд задовольнив її вимогу.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Іриною Швець у Києві.
Біоінженер Олександр Зозуляк став на захист України ще у 2014 році. Воював у артилерійському підрозділі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сухопутних військ (тоді — гірсько-піхотної). Захисники тримали оборону в районі міста Золоте на Луганщині, а згодом у районі Дебальцевого на Донеччині. Чоловік був командиром взводу управління мінометної батареї.
25 січня 2015 року на позиціях під Дебальцевим на Олександра просто в окопі наїхав російський танк. Чоловік спробував ухилитися, щоб підбити ворожу техніку з ручного гранатомета. Завдяки його маневру танк загруз в окопі і побратими змогли його поцілити. Згодом тросом відтягли машину, аби звільнити з-під неї бійця.
Чоловік отримав множинні поранення: переломи ребер, тазу, правої руки та лівої ноги, розриви м’язів, закриту травму грудної клітини й живота, забої голови та опіки. Найбільше постраждала ліва рука — її ампутували.
Лікарі прогнозували, що чоловік не зможе ходити. Втім за рік він став на ноги і влаштувався на роботу в поліцію. А ще чоловік захопився стрільбою з лука.
Спершу спеціальний протез для стрільби він спроектував із протезистом, потім вже сам його модернізував. Пристрій має спеціальний зажим, щоб натягнути тятиву. У 2023 Олександр став чемпіоном України зі стрільби з лука серед інваспортсменів. Також брав участь у Іграх Нескорених у 2017 і 2018 (велоспорт, плавання, стрільба з лука).
Також Олександр став одним із перших в Україні, хто отримав найсучасніший біонічний протез. Нині чоловік працює техніком- протезистом-ортезистом. Виготовляє та адаптує протези для ветеранів, які втратили кінцівки на війні. Йдеться про найсучасніші протези з багатодатчиковими системами. Нові технічні рішення ветеран тестує на собі.
За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись із Олександром у Києві.
8 листопада у Києві відбудеться мирна хода “Наші ще не вдома”, ініційована родинами зниклих безвісти та полонених військових 32-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.
Захід має на меті привернути увагу суспільства, державних інституцій та міжнародної спільноти до долі українських захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.
Орієнтовно півтисячі учасників — рідні зниклих та полонених, представники державних органів, побратими, волонтери, громадські активісти та небайдужі громадяни — пройдуть центральними вулицями столиці, щоб нагадати: боротьба за свободу триває не лише на фронті, а й у серцях тих, хто чекає на своїх близьких.
Маршрут проходитиме центральними вулицями Києва.
Мета акції:
- Публічно нагадати: тисячі українських воїнів досі перебувають у полоні, десятки тисяч знаходяться в статусі зниклі безвісти.
- Підтримати родини, які не один рік живуть у невідомості та очікуванні.
- Закликати до активних державних та міжнародних зусиль для повернення кожного захисника.
- Показати єдність суспільства довкола спільної мети — жоден Герой не має бути забутий.
Організатори запрошують представників українських і міжнародних ЗМІ висвітлити ходу “Наші ще не вдома”.
Центр громадянських свобод запрошує на презентацію дослідження “Як покращити систему пошуку безвісти зниклих?”, проведеного з метою оцінки ефективності чинної системи, вивчення міжнародного досвіду та підготовки конкретних пропозицій щодо її реформування. Захід відбудеться 4 листопада у Києві (локацію повідомлять підтвердженим учасникам за день до події). Мова заходу: українська
В умовах повномасштабної війни проблема пошуку безвісти зниклих — як військових, так і цивільних — набуває безпрецедентного масштабу. Станом на серпень 2025 року у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, — понад 70 тисяч людей. Чинний механізм пошуку, побудований за логікою мирного часу, не справляється з таким навантаженням.
Дослідження — аналітичний документ із рекомендаціями змін, які Центр громадянських свобод направить державним органам. Його презентуватимуть програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський, старша менеджерка з протидії наслідкам війни організації Наталія Ящук та юрист-аналітик Валентин Сердюк. Вступне слово — Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод.
Опісля презентації відбудеться дискусія за участі рідних безвісти зниклих, а також Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артура Добросердова.
Основні питання до обговорення:
- Яких змін потребує чинний механізм пошуку безвісти зниклих?
- Які практики інших країн (США, Колумбії) можуть бути корисними для України?
- Як створити систему “єдиного вікна” для родин безвісти зниклих?
До участі у заході запрошують медіа, профільні державні органи, правозахисні організації, міжнародні організації та родини безвісти зниклих.
На захід необхідно зареєструватись.
Сергій Офіцеров народився у Херсоні, проте ще дитиною батьки вивезли його до росії на Камчатку. Після розпаду радянського союзу до України повернувся батько Сергія — Геннадій, а у 1998 році і сам Сергій. Ще у росії він за віком отримав паспорт рф. Тож у Херсоні жив за посвідкою на проживання. Сергій подав документи на вихід з російського громадянства, щоб отримати українське. Та не встиг зробити цього через початок повномасштабного вторгнення.
Росіяни викрали чоловіка 3 серпня 2022 року під час окупації Херсона. Про долю сина Геннадій дізнався восени: спершу один із колишніх бранців, який вийшов із катівні у Херсоні, повідомив, що бачив там Сергія. Згодом Офіцеров потрапив у зняте російськими пропагандистами відео про затримання людей, які нібито “входили до складу терористичного угруповання”.
Зараз Сергій перебуває у Ростовському СІЗО. Він один із дев’яти херсонців, викрадених росіянами, яких звинувачують у міжнародному тероризмі (3 статті). Судовий процес досі триває. Батько каже, що син 2-3 місяці перебував у херсонській катівні, пережив тортури і підписав усе, що від нього вимагали. Тож у сфабрикованій проти чоловіка справі дуже багато невідповідностей.
У неволі Сергій почав малювати простими олівцями: зображує, зокрема, херсонські краєвиди, портрети, фентезійні пейзажі та життя бранця, як от заґратовані вікна. Частину малюнків вдалося передати до України, їх зберігає батько. Також він отримує лише половину із відправлених сином листів.
За попередньої домовленості, журналісти мають змогу поспілкуватись із батьком Сергія — Геннадієм Офіцеровим у Києві, Херсоні або у онлайн-форматі.
Довідково: Херсон росіяни окупували на початку повномасштабного вторгнення (1 березня 2022 року). ЗСУ звільнили місто від російських військових 11 листопада 2022 року. Окупанти продовжують регулярно обстрілювати місто.
