Багато маломобільних людей не можуть отримати послуги з реабілітації через фізичну недоступність цих послуг – експерт 

Для них непристосовані ані транспорт, ані деякі медичні заклади, де вони лікуються. Про це на брифінгу у Медіацентрі Україна – Одеса розповіла Тетяна Лівандовська, фізична терапевтка реабілітаційного центру MOTUS.

“Недоліки починаються не з квартири та вулиць, а навіть з лікарень, з  чим я зіткнулася особисто. Наприклад, в однієї з дитячих лікарень міста на другому поверсі реанімація, а на першому адміністрація, а не навпаки. Людям на візках було складно туди підійматися, тому що ліфт для цього не був пристосований”, – розповіла фахівчиня.

Також вона додала, що іноді центр не може брати людей на реабілітацію через те, що вони просто не можуть доїхати до центру. У центру є власна автівка, але її часто недостатньо.

“Ми співпрацювали з людиною, у якої була автівка, обладнана під перевезення людей з обмеженими можливостями. Але як він розповів, за законом і до таких водіїв, і до таких автівок висувають дуже суворі вимоги, і людина потім відмовилися від цієї діяльності”, – розповіла Лівандовська.

Як розповів військовослужбовець Роман Городеньский, він також зіткнувся з незручностями, коли проходив лікування у військовому шпиталі – щоб подихати свіжим повітрям, йому доводилося просити допомоги в інших людей.

“Я живу у передмісті, і доїхати до міста складно. Маршрутні таксі до перевезення людей на інвалідному візку не пристосовані, а в легкові авто не завжди є місце для візка. Це негативно впливає на психологічний стан”, – розповів військовослужбовець.

Руслана Данілкіна, військовослужбовець, також розповіла, що стикалася з незручностями у військовому шпиталю. “Ліфт у цьому закладі був незручний для людей з ампутацією як у мене – ампутація вище коліна. Одного разу мені потрібно було скористатися машиною швидкої допомоги. Це було сучасне авто, але я також не могла самостійно, на милицях, потрапити в салон через високий кліренс”, – зазначила Данілкіна.

Вона також додала, що зараз проходить лікування в санаторії, і там є важкі двері, які людині з інвалідністю складно навіть відчинити.

На думку Тетяни Лівандовської, більшість рішень щодо доступного середовища, які приймають посадовці, це “або декларації, або дуже пафосні заяви”.

“Посадовці говорять, що збудують сучасний реабілітаційний центр або лікарню… Але виходить безсистемно, непродумано, поверхнево. Максимум, що отримаємо потім – трохи ширші двері та нормальні пандуси”, – підсумувала фахівчиня.

Читайте більше: https://mediacenter.org.ua/uk/novini