Це було пекло. Ніч пекла! – захисник «Азовсталі» розповів про події в Оленівці під час теракту

Боєць бригади «Азов» Микита Шастун, позивний «Матрос», тримав оборону Маріуполя з 24 лютого по 17 травня 2022 року.  Вийшов, виконуючи наказ командування про збереження життя, у полон, де перебував понад 8 місяців. Спочатку утримувався в колонії 120 в Оленівці, а у вересні був перевезений до Таганрогу.

Під час брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ у роковини трагедії в Оленівській колонії він розповів про те, що відбувалося з ним та з іншими військовими під час теракту.

Він пригадує, що через два місяці перебування в Оленівці, охоронці принесли в барак списки з іменами військовополонених, які мають бути переміщені в інше місце. Ніхто не розумів, з якою метою, але всі сподівалися, що це буде обмін. 

«Проте наші сподівання не справдилися, нас перемістили у промзону, а точніше – в цех металообробки. Там дуже щільно стояли 200 ліжок, проходи між ними були дуже вузькими. Ми стали підозрювати, що тут щось не так, бо цех стали огороджувати колючим дротом. За два дні нашвидкуруч були встановлені туалети та душ. А навколо цеху почали рити окоп. Ми зрозуміли, що ми тут не просто так, і росіяни замислили щось погане», – розповідає захисник.

Підозри українських військових справдилися. Перша ніч у промзоні пройшла спокійно, але на другу ніч, о 23:20, почалися вибухи.

«Так вийшло, що тієї ночі я переліг головою на протилежний бік ліжка через прожектор, який засліплював очі. Таким чином на моїй голові опинилися металеві сходи, які врешті врятували мені життя, ставши певним щитом. 

Близько 23:30-23:40 поблизу було чутно декілька вибухів. А потім удар прийшовся прямо по цеху, який був для нас бараком. Я дивом вцілів. Досі не знаю як. Я відбувся тільки контузією, дрібними осколками в ногах та опіками. Поряд зі мною був медик, в нього осколками посікло руки, і він не міг надавати допомогу Під його керівництвом я робив якісь перев’язки, допомагав чим міг пораненим», – пригадує Микита Шастун.

За його словами, медики з Маріупольського госпіталю до них прийшли аж через годину після вибуху. 

«Це було пекло. Ніч пекла. Поранених хлопців один на одного просто штабелями скидали в КамАЗи, вантажити їх закінчили о 8-й годині ранку. Було зрозуміло, що багатьох із них живими до лікарні не довезуть» – ділиться боєць. 

Він розповів, що після того, як забрали важкопоранених, інших перевели на ДІЗО, де утримували місяць. Там, за його словами, була кімнатка 6 на 6 метрів, у якій було битком набито 37 чоловік. Замість ліжок стояли дерев’яні піддони без матраців, вночі по полонених бійцях бігали щурі, таргани.

«Була нереальна спека та нестача води, її катастрофічно не вистачало. За цей місяць нам дали помитися лише двічі. Перший раз після вибуху, щоб змити з себе скловату, а вдруге – через 15-20 днів. Згодом нас повернули у бараки до наших побратимів. Ми цьому дуже раділи, бо бачили хоч якісь рідні обличчя».

У кінці вересня 2022 року Микиту Шестуна етапували до Таганрогу, де утримували до 31 грудня, доки не обміняли.

Поділившись своєю історією пережитого, він звернувся із закликом: «Прошу почути всіх! Хлопці, які героїчно та самовіддано стали на захист своєї Батьківщини, свого народу, мають якнайшвидше бути звільнені. Інакше ні в кого і ніколи не буде віри в справедливість та єдність, про яку ми щодня чуємо».

Читайте більше: https://mediacenter.org.ua/uk/novini