Покарання за колабораціонізм: правозахисники вказали на недоліки в законодавстві

Після початку повномасштабної війни, в українському законодавстві з’явилися поняття «колабораційна діяльність» (стаття 111-1 КК України) та «пособництво державі-агресору» (стаття 111-2 КК України). Так держава намагалася охопити всі види можливої співпраці населення з окупантами та встановити чіткі межі дозволеної та забороненої діяльності на окупованих територіях. Проте ці статті несуть і ризики для українців, які залишились в окупації. 

Так, правозахисники дослідили 691 вирок за різними частинами статті 111-1 КК України та сім вироків за статтею 111-2 КК Україну у Єдиному державному реєстрі судових рішень та виокремили низку проблем.

Про це йшлося під час презентації аналітичного звіту від правозахисників Центру прав людини ZMINA про те, як Україна карає за колабораціонізм, яка проходила в рамках головної дискусійної платформи країни BrainHub в Медіацентрі Україна – Укрінформ.

Як зазначила правова аналітикиня ZMINA Онисія Синюк, передусім на практиці вдалося прослідкувати нечіткість формулювань.

«В цих статтях, шо в статті про колабораційну діяльність, що в статті про пособництво державі-агресору є дуже широкі формулювання, які дозволяють тим, хто їх застосовує, тлумачити їх дуже по-різному, що створює дуже різноманітну практику. Наприклад, це такі формулювання як «матеріальні ресурси», коли ми говоримо про передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, це й таке дуже широке поняття, як «взаємодія з державою-агресором». Зокрема, в інтерв’ю самі представники правоохоронних органів говорять, що коли вони стикаються з кваліфікацією і цими поняттями, вони також не мають чіткого розуміння, де межі цих понять, що під них підпадає, а що – ні», – зазначила вона.

Онисія Синюк зауважує, що нечіткість спостерігається не тільки в поняттях, а й у співвідношенні статей. І це, за її словами, стосується не тільки нових статей щодо колабораційної діяльності та пособництва, це також і ті статті, які вже були в Кримінальному кодексі України, зокрема щодо держзради і щодо виправдовування, визнання правомірною агресії та виправдовування її учасників.

«І коли доходить до розмежування між цими статтями, це також створює значні перешкоди для застосування. Коли ми говоримо, наприклад, про ведення пропаганди в закладах освіти, щодо цього є в межах статті про колабораційну діяльність окрема частина, яка передбачає за це відповідальність. Але, якщо ми дивимося на практику, ми також бачимо справи, де та сама пропаганда в освітніх закладах, абсолютно нічим не відрізняючись від справ, які кваліфіковані як колабораційна діяльність, в цьому випадку кваліфікується як пособництво державі-агресору, при тому, що визначити це розмежування неможливо», – зауважила аналітикиня.

Говорячи про практичні наслідки в такому випадку, зазначила Онисія Синюк, варто звернути увагу на покарання, яке, за її словами, виходить неспівмірним та неодноманітним.

«Бо коли ми кажемо про статті, які важко розмежувати, то, наприклад, коли йдеться про публічні заклики та виправдовування агресії в межах статті про колабораційну діяльність – це проступок. Покарання, яке там передбачене, по суті, ілюстраційне – позбавлення права обіймати посади і займатися певною діяльністю. Якщо ж така діяльність буде кваліфікована за статтею, що стосується виправдовування та визнання правомірною агресії – там реальний строк позбавлення волі. Це створює абсолютно неодноманітну практику і немає правової визначеності передусім для тих людей, які знаходяться на окупованій території і не знають, які будуть наслідки їхньої діяльності та де межі їх дозволеної діяльності на окупованій території», – пояснила вона.

Крім того, за словами правової аналітикині, серед інших проблем, які виникають, є пріоритезація.

«Зараз наша правоохоронна система надзвичайно перевантажена, це прослідковується щонайменше в кількості проваджень, які зараз розглядають правоохоронці. Це залишаються і справи щодо загальнокримінальних злочинів, це також величезне навантаження з кількістю проваджень за воєнні злочини, і це понад 6 тисяч проваджень за колабораційну діяльність. Відповідно, дуже важко зрозуміти, як можна охопити весь цей масив без відповідної пріоритезації», – додала вона.

За словами Онисії Синюк, ці та низка інших аспектів створюють проблеми як для тих, хто має втілювати це законодавство, такі для тих, на кого воно поширюється.

«Бо люди з цими незрозумілими формулюваннями, з цим нечітким розмежуванням не розуміють, де межі їх виживання, а де межі кримінальної відповідальності на окупованій території», – підсумувала вона.

BrainHub – це головна дискусійна платформа країни, створена Media Center Ukraine – Ukrinform. Вона об’єднує експертів державного і громадського сектору. У рамках BrainHub точаться інтелектуальні дискусії навколо питань післявоєнного відновлення України. Тут народжуються кращі ідеї, які лягатимуть в основу дорожньої карти відбудови України у всіх секторах: економічному, інфраструктурному, освітньому, аграрному, безпековому, цифровому тощо.

Читайте більше: https://mediacenter.org.ua/uk/novini