Лауреатом Премії Ґонґадзе у 2025 став Іван Любиш-Кірдей

Фотограф, оператор і воєнний кореспондент Reuters Іван Любиш-Кірдей став сьомим лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе.

Премія Ґонґадзе – одна з головних відзнак для професійних журналістів та журналісток в Україні, чия робота втілює найвищі стандарти професії.

Лауреатами Премії номінують людей, які залишаються вірними принципам незалежної журналістики, попри тиск, ризики й виклики. Це автори та авторки інноваційних рішень у медіа, форматів і підходів, які змінюють інформаційний ландшафт країни. Їхні матеріали не просто інформують — вони порушують гострі питання, допомагають суспільству глибше розуміти реальність, сприяють пошуку рішень і реальним змінам. Лауреата визначають члени Капітули Премії.

У 2015 Іван Любиш-Кірдей отримав щорічну німецьку премію для теле- та кінооператорів Deutscher Kamerapreis у номінації “найкращий новинний сюжет із зони воєнних дій” за телефільм “Втеча з Іловайська”.

Під час відрядження до Краматорська 24 серпня 2024 року був важко поранений внаслідок російського удару по готелю “Сапфір”. Пробув у комі кілька місяців і зараз проходить відновлення.

Отримуючи відзнаку Іван Любиш-Кірдей, зазначив:

“Для мене велика честь отримати таку нагороду. Я неймовірно радий, але мушу вам сказати, що попереду, і у мене, і у вас – багато роботи. Ідея – незалежна Україна. Ця нагорода дає мені мотивацію працювати далі, працювати, працювати”.

Член Капітули, громадський діяч, журналіст, директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький, оголошуючи Івана Любиш-Кірдея серед номінантів на Премію, аргументував вибір Капітули:

“Івана легко запам’ятати — у нього унікальне прізвище. Ми не завжди вміємо оцінювати тих, хто знімає, тих, хто редагує, тих, хто допомагає зрозуміти — тих, хто за кадром. Мені здається, що страшенно символічно: цьогорічним номінантом стає людина, яка є у фіналі не тому, що постраждала. Не тому, що ця клята ракета прилетіла в Краматорськ. Ми любимо Вікторію Амеліну не за те, що вона стала жертвою. Ми любимо цих людей за те, що вони робили. За те, ким, вони є. За те, який слід вони залишили. 

Мені страшенно важливо, що Іван цього року став номінантом цієї Премії, що він тут  — як оператор, як кар’єрний журналіст, який багато років докладав зусилля, щоб ми були проінформованими і могли розуміти, в якому світі ми живемо. І мені страшенно важливо, що він тут  —  як людина, яка бореться, яка незважаючи на поранення намагається повернутися у повноцінну роботу”.

Амбасадор Спільноти меценатів та член Наглядової Ради Премії, випускник Presidents’ MBA-13, власник компанії Termopal, член правління Української асоціації меблевиків Микола Вікнянський вручив лауреату статуетку та у своїй промові зазначив:

“Для нас, випускників Київської бізнес-школи – це висока честь та привілей долучитися до цієї премії у ролі меценатів”.

Також на отримання Премії у 2025 році були номіновані головна редакторка та співзасновниця The Kyiv Independent Ольга Руденко та журналіст-розслідувач,керівник відділу розслідувань “Української правди” Михайло Ткач.

Членкиня Капітули Премії, головна редакторка видання “Українська правда” Севгіль Мусаєва, оголошуючи Руденко серед номінантів зазначила:

“Ольга — про ціннісне лідерство, про жіноче лідерство. І для мене це дуже важливо. Історія її лідерства почалася не з перемоги й не з поразки. Вона почалася з того моменту, коли Ольга сказала: “Ні!” — ні цензурі, ні незручному мовчанню, ні компромісам із совістю”. 

Ольга, яка номінована на Премію другий рік поспіль, зазначила:

“Рік тому, коли я стояла на цій сцені, я сказала, що тут тому, що три роки тому група впертих, сміливих журналістів заснувала The Kyiv Independent, не послухавши дуже розумних людей, які радили цього не робити й піти на компроміси. Сьогодні я стою тут, тому що ми все ще сміливі й уперті. Але, як виявилося, ми ще й дуже сильні. Виявилося, що почати щось — це складно й страшно, але продовжувати — часто ще складніше”.

Номінанта Михайла Ткача представляла лауреатка Премії Ґонґадзе 2024 року, медіаменджерка та журналістка, Тетяна Трощинська:

“Така робота, як у Михайла, — це тиск, це стеження, це напади, це перешкоджання журналістській діяльності. Це нелегко, це не про славу. Сьогодні, готуючись до виступу, я подумала, що у нас зараз є когорта людей, для яких журналістика  — це частина ідентичності, група крові, частина життя”.

Сам Михайло у своєму виступі зазначив:

“Після 24 лютого 2022 року в мене немає особистих амбіцій. Здається, я більше не прагну особистих перемог. Мені здається, якщо наша країна не переможе Росію, жодні особисті досягнення не матимуть значення. Для мене важлива лише одна перемога.

І я намагаюся — як громадянин, як журналіст Української правди, як людина, яка може закрити збір чи привезти автівки — робити все можливе, аби бути ефективним саме зараз. Бо це — моя і моєї команди величезна відповідальність”.

Під час події з словом також виступила керівниця “Центру громадянських свобод”, нагороджена Нобелівською премію миру, правозахисниця Олександра Матвійчук:

“Із перших днів війни у 2014 році Росія атакує правду. І ця війна має не тільки військовий, а й інформаційний вимір, бо те, як люди бачать світ, визначає їхні рішення і дії. Тому бути журналістом на війні небезпечно. У списках загиблих медійників і медійниць — як ті, хто загинув зі зброєю в руках, так і ті, хто загинув під час виконання своїх професійних, журналістських обов’язків”.

Ролик пам’яті загиблих медійників та медійниць, який продемонстрували під час заходу, підготувала команда Платформи пам’яті Меморіал.

Ведучими під час події були — головний редактор медіа Frontliner, фіналіст Премії 2023 року Андрій Дубчак та Ольга Сніцарчук, журналістка Радіо Свобода, багаторічна ведуча Церемоній Премії.

Премія Ґонґадзе заснована у 2019 році Українським ПЕН, родиною Георгія Ґонґадзе, виданням “Українська правда”, Києво-Могилянською бізнес-школою та її випускниками. Премія присуджується щороку 21 травня, у день народження Георгія Ґонґадзе.

Номінантів і лауреата визначають виключно члени Капітули. Цьогоріч до складу Капітули увійшли: Мирослава Ґонґадзе, Володимир Єрмоленко, Севгіль Мусаєва, Діана Дуцик, Томас Бруннер, Тетяна Трощинська, Максим Буткевич, Євген Глібовицький, Марчін Валецький.

Премія імені Георгія Ґонґадзе вручається завдяки підтримці меценатів і меценаток, які забезпечують її сталість і розвиток. Меценатами є виключно випускники Києво-Могилянської Бізнес-Школи, які підтримують цінності Премії та прагнуть змінювати українське суспільство через якісну професійну журналістику.

Меценатами Премії у 2025 році є: Антон Артеменко, Томас Бруннер, Ольга Велика, Микола Вікнянський, Микола Демченко, Максим Дядик, Лев Жиденко, Дмитро Казанін, Дмитро Коваленко, Оксана Просоленко, Микола Сушко, Адам Харлампович.

Церемонія відбулася за підтримки “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” та платформа “Алгоритм дій”.

Інформаційні партнери Церемонії Премії імені Георгія Ґонґадзе у 2025 році: Суспільне — генеральний інформаційний партнер, Клуб УП, “Еспресо”, NV, “Львівський медіафорум”, “Детектор медіа”, Інститут масової інформації, “Медіамейкер”, Медіацентр Україна, Комісія з журналістської етики, Frontliner.

Читайте більше: https://mediacenter.org.ua/uk/novini