50-годинна поїздка до пункту пропуску, відсутність українського паспорта та все ще непідписаний контракт: історія абітурієнтки з Криму, яка вступала до українського вишу

Дівчина, яка з 13 років мріяла виїхати на підконтрольну територію України, наважилася втілити свою мрію, вступивши до українського вишу. Однак на шляху до реалізації свого задуму вона зіштовхнулася з низкою перешкод, які підсвічують ті проблеми, що постають на шляху й інших дітей з ТОТ, які хочуть навчатися у вишах на підконтрольній Україні території.

Реальною історією абітурієнтки з ТОТ зі зміненими в цілях безпеки іменами та деякими фактами біографії, в ході обговорення в Медіацентрі Україна поділилася Валентина Потапова, керівниця напрямку національної адвокації ГО «Центр громадянської просвіти «Альменда».

Ця дівчинка з підліткового віку мріяла  вирватися з окупації та вчитися у вільній Україні. Вона познайомилася з хлопцем, який був студентом київського вишу. І коли вона вже закінчила школу, її мрія перетворилася в план дій – з 2022 року Яна, почала готуватися до вступу. Ніхто з її знайомих, окрім дуже близького кола, не знав про те, що вона буде вступати до українського вишу.

Доступу до офіційних українських сайтів в тимчасово окупованому Криму фактично не було, а після початку повномасштабного вторгнення вони взагалі заблоковані, а отже отримати інформацію вона могла лише від свого знайомого Олексія.

Вона намагалася через vpn та через інші засоби щось дізнатися про те, як можна вступити. Готувалася до вступу за довідниками ЗНО, бо про Національний мультипредметний тест вона майже нічого не знала. В неї не було розуміння, що саме потрібно було вивчати.

Крім необхідності опанувати курс шкільної програми постало питання грошове. Позаяк сполучення між окупованими територіями та вільними територіями України немає, то поїздки здійснюють лише приватні перевізники. Таким чином дорога лише  до пункту пропуску коштувала 16 тисяч гривень і займала понад 50 годин.

У ході поїздки пасажирів автобуса, на якому їхала і Яна, неодноразово перевіряли, однак до дівчини було прикуто найбільше уваги – її двічі виводили з автобуса на так звані бесіди. Під час цих бесід ставили низку питань зокрема про те, куди вона прямує, і чому обраний саме такий маршрут. Дівчина вимушена була казати, що їде в білорусь, бо якби сказала про поїздку в Україну – її б не випустили.

Після 50 годин поїздки вона була на пункті пропуску, однак білоруські прикордонники не пропускали її до України. Вони сказали, що в дівчини немає підстав їхати до України, хоча в неї було свідоцтво про народження, яке надає їй такі підстави.

Попри незаконні дії прикордонників перед Яною постало питання, як діяти далі в цій ситуації, і дівчина вирішила їхати в Мінськ до Посольства України, аби отримати посвідчення на повернення. Однак бюрократична система посольства та негнучкі правила відняли в дівчини ще кілька днів та позначилися на коштах. Ставлення працівників посольства, за словами дівчини, було дуже вороже. Вона розповідала, що ті документи, які були непотрібні працівнику посольства, він просто шпурляв їй в обличчя. Своє ставлення він пояснював тим, що дівчина отримала паспорт країни-агресорки.

Лише через сім днів після того, як Яна приїхала на кордон, вона змогла перетнути кордон між Білоруссю та Україною.

Однак на цьому історія дівчини не завершилася. Позаяк Яна планувала вступати через Освітній центр, туди вона й рушила по приїзду в Україну. Однак там їй сказали, що вона вже запізнилася і вступити на бюджет не може, тому сказали повертатися назад до Криму. Після цього дівчина звернулася до організації «Альменда», де її почали супроводжувати в питанні вступу.

«Супроводжуючи ми зверталися не лише до Міністерства освіти, ми зверталися до Офісу Уповноваженого, ми зверталися до всіх, щоб подолати незаконні дії освітнього центру. Ще раз кажу – дії Освітнього центру були цілком незаконні. І нарешті ми їх подолали», – наголосила в ході розповіді Валентина Потапова.

Попри невисокі бали через неможливість належним чином підготуватися,  дівчина вступила на контракт. Однак для його підписання необхідний був паспорт громадянина України, натомість Яна мала лише свідоцтво про народження. Дівчина звернулася в Міграційну службу з приводу отримання паспорта громадянина України, однак процедура може бути довготривало.

Таким чином, після всіх випробувань, Яну рекомендовано до зарахування, однак з нею не підписують контракт, в неї немає паспорта, в неї немає грошей, і вона навіть не може працевлаштуватися, знову ж таки через відсутність паспорта…

За словами Валентини Потапової, історія Яни з Криму показова, позаяк вона чітко вказує на той комплекс проблем, з якими зіштовхуються сьогодні абітурієнти з ТОТ, які хочуть вступати у виші на підконтрольній Україні території.

Читайте більше: https://mediacenter.org.ua/uk/novini