Теми за тегом: військові

Світлана Трубачова з Луганської області. Вона мати двох дітей: 11-річного Ігоря та 5-річної Поліни. Чоловік Світлани — Володимир — служив у прикордонній службі України протягом 18 років. Востаннє жінка бачила коханого 24 лютого 2022, коли він вирушив на службу. А вже на початку березня селище Троїцьке, де жила родина, окупували  російські війська. Додому до Світлани почали приходили російські солдати, жінку забирали на допити, робили обшуки. Весь одяг чоловіка спалили. 

13 квітня  2022 року  Володимир загинув під Лисичанськом. Його поховали у Дніпрі, Світлана навіть не змогла потрапити на похорон, адже була на окупованій території. З Луганщини їй вдалося виїхати лише влітку: найперше поїхала на могилу чоловіка. А далі разом з дітьми вирушила до Києва.

Нині Світлана працює в центрі, де допомагають дітям з розладом аутистичного спектру. Жінка  вступила до університету та навчається на психолога. Також проводить благодійні збори для прикордонної служби, адже хоче, щоби інші батьки повернулись до своїх дітей.  

За попередньої домовленості журналісти мають змогу поспілкуватись зі Світланою у Києві.

Довідково: Родиною опікується БФ “Діти Героїв”. Фонд допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

• військові
• жінки
• загиблі
• окупація
• Київ

До повномасштабного вторгнення Андрій Пенцак працював фізичним терапевтом. Чоловік очолював реабілітаційний напрям у мережі столичних медичних центрів та допомагав відновлюватися українським захисникам. З початком великої війни Андрій долучився до батальйону “Госпітальєри” (добровольча організація парамедиків), але згодом мобілізувався до 38 окремої бригади морської піхоти, як бойовий медик. 

У жовтні 2023-го року на Херсонщині Андрій разом з побратимами потрапив під мінометний вогонь. Ворожий обстріл перебив військовому ногу і пошкодив ахіллове сухожилля. Загалом чоловік переніс 10 операцій, лікувався у 3 містах України, а нині перебуває у Львові у центрі “Незламні”. Лікарі прогнозують, що Андрій зможе повноцінно ходити. Сам же ветеран мріє знову повернутися до роботи фізичного терапевта, щоб допомагати людям.

• військові
• лікарі
• постраждалі
• Львів

Військовослужбовиця Карма не розголошує ім’я задля безпеки. У 2014-му році дівчина разом з маленькою донькою виїхала з вже окупованого бойовиками Луганська. Через два роки Карма приїхала на кілька днів, аби відвідати батьків, але натомість пережила три роки та два місяці ворожого полону. Карму схопили в гостях у її бабусі — нібито через спілкування з футбольними фанатами ультрас, яких затримали за місяць до того. Доньку Карми бойовики залишили в її батьків. 

29 грудня 2019-го року Карму та ще 75 людей вдалося повернути додому. Після цього дівчина пройшла реабілітацію, продовжила навчання та отримала диплом. А через рік вирішила долучитись до Сил Оборони України. 

Батьки медикині залишаються на тимчасово окупованій території разом з її донькою. Карма підтримує зв’язок з рідними, але йти з армії не планує. 

Додатково: “Карма” перебуває на передовій. Військова готова до спілкування з журналістами онлайн. 

• військові
• жінки
• лікарі
• полонені

Днями у Києві стартував курс іпотерапії для ветеранів та ветеранок. До занять можуть долучитись і ветерани у кріслі колісному. 

Іпотерапія — це комплексний реабілітаційний метод, заснований на терапевтичній взаємодії з кіньми. Вона допомагає поліпшити фізичний та психоемоційний стан людини.

В проєкті “Іпотерапія для ветеранів та поранених” зможуть взяти участь 30 людей. Програма курсу триватиме 3 місяці — з квітня по червень 2024 року. Участь у проєкті — безкоштовна. 

Довідково: Проєкт “Іпотерапія для ветеранів та поранених” реалізовує ГО “Спілка поранених військових України “Міцні 300” за підтримки Програми реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США.

• військові
• постраждалі
• Київ

Мирні акції заплановані у щонайменше 15 містах, щоби нагадати про захисників “Азовсталі” у Маріуполі та інших військових, які досі перебувають у ворожому полоні.

13 квітня заходи пройдуть у Дніпрі, Охтирці, Павлограді, Вінниці та Кролевці.

14 квітня акції заплановані у Києві, Кременчуці, Овручі, Чернівцях, Кривому Розі, Тернополі, Одесі, Рівному та Трускавці.

Організаторами заходів є родини військовополонених Маріупольського гарнізону.

• військові
• полонені

Марина та Микола — військовослужбовці, познайомились у 2019 році на службі. Жінка мала двох доньок від попереднього шлюбу — Олену та Олександру.  Чоловік — доньку Мілану. Спочатку сім’я жила в Маріуполі на Донеччині (нині місто окуповане), потім переїхала до Бердянська у Запорізькій області (нині місто окуповане).

Служили в бригаді Національної гвардії України “Азов”. У 2020 році Микола звільнився з “Азову”, перейшов до морської піхоти. Контракт Марини закінчився у листопаді 2021 року, але вона не захотіла залишати побратимів.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Марина разом з іншими азовцями, які боронили Маріуполь, опинилася на заводі  “Азовсталь” (прим. металургійний комбінат, де точилися запеклі бої з ворогом навесні 2022 року). Микола хотів помінятися з Мариною, поїхати на “Азовсталь” замість неї. Жінка ж умовила не робити цього, адже на блокпосту росіяни застрелили трьох хлопців, які йшли до своїх дівчат, а чимало інших, хто проривався на комбінат, зникли безвісти. Марина вже тоді розуміла, що з “Азовсталі” їй та іншим військовим навряд чи вдасться вийти живими. І просила коханого піклуватися про доньок. 8 травня 2022 року жінка загинула під час пожежі на металургійному комбінаті.  

Нині Микола бореться за право удочерити доньок своєї коханої та подарувати їм щасливе майбутнє. Чоловік зараз купує дівчатам трикімнатну квартиру на Київщині, де вони житимуть разом, як сім’я. 

Завдяки благодійному фонду “Діти Героїв” доньки загиблої Марини отримують подарунки та відвідали реабілітаційний табір, це допомогло їм відволіктися від жахливих спогадів та тривожних думок. 

Довідково: Оборона Маріуполя тривала 86 днів.  За наказом командування українські захисники припинили оборону, вийшли з “Азовсталі” та здалися у ворожий полон. 20 травня 2022-го року Маріуполь опинився у російській окупації.

БФ “Діти Героїв” допомагає дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок повномасштабного вторгнення рф. Фонд надає фінансову допомогу, психологічну та юридичну підтримку, сприяє освіті та розвитку дітей до їхнього повноліття.

На середину лютого під опікою фонду — 7889 підопічних. З них 1062 — ВПО, 151 дитина втратили маму і тата, 177  дітей з інвалідністю, 970 — діти з багатодітних родин. Щотижня до фонду приєднуються близько 80 дітей. 88% підопічних фонду — це діти військовослужбовців, 12% — цивільних.

• військові
• діти
• жінки
• загиблі
• постраждалі
• Київ

Олександр Попик – до війни був байкером. Чоловік  любить швидкість і мотоцикли. Ще у 2014 році пішов добровольцем на фронт. У жовтні 2022 року під час штурму був поранений: отримав ураження спинного мозку. Більше не зміг ходити та опинився у кріслі колісному. 

Олександр став одним із тих, хто скористався безкоштовними консультаціями з облаштування житла. Чоловіку  допомогли представники “Групи активної реабілітації”, які працюють у цьому напрямі за підтримки спілки “Ліга Сильних” (проєкт “Об’єднуємо та допомагаємо під час війни”).  

Серед іншого, Олександрові допомогли із переплануванням ванної кімнати: розробили креслення, за якими чоловік вже власними силами зробив ремонт. Також обговорили питання щодо облаштування прибудинкової території.

Загалом у межах проєкту “Об’єднуємо та допомагаємо під час війни” 52 людини з інвалідністю  отримали безкоштовні консультації з облаштування житла.

Журналісти мають змогу дізнатись більше про реалізацію проєкту та отримати коментарі від фахівців у Києві, а також поспілкуватись з Олександром на Київщині. 

• військові
• постраждалі
• Київ

Андрій Бадарак у 2015 пішов на фронт (пройшов Зайцеве, Золоте, Широкине, які на той час були чи не найгарячішими точками війни). У 2016 під час виконання завдання поблизу Широкиного підірвався на міні: осколок пройшов крізь легені і зупинився у хребті.

У 2019 році Андрій став учасником національної збірної “Ігор Нескорених” і представляв Україну на Invictus Games The Hague 2020 у плаванні та стрільбі з лука. Ветеран став найкращим у плаванні на 50 м на спині, покращивши свій власний  результат. 

У 2021 році на Чемпіонаті України з плавання серед осіб з ураженням опорно-рухового апарату Андрій виконав норматив Майстра спорту з плавання.

А вже у 2023-му чоловік став асистентом тренера з плавання національної збірної “Ігор Нескорених” і працював з хлопцями, які також мають травми опорно-рухового апарату. 

Журналісти мають змогу поспілкуватись із Андрієм у офлайн-форматі на Рівненщині, або ж у онлайн-форматі.

Тим часом в Україні стартував відбір до української збірної на Ігри Нескорених 2025. 8 квітня розпочалася реєстрація кандидатів до національної команди, яка представить Україну на Іграх Нескорених 2025 у Ванкувері-Вістлері (Канада). (Журналісти мають змогу дізнатись більше про  старт відбору).

Довідково: Ігри Нескорених — це найбільший в світі міжнародний захід для ветеранів та військовослужбовців, які отримали поранення, травми або захворювання під час служби.

• військові
• постраждалі

Іван Шостак вперше пішов на російсько-українську війну у 2015-му році. Тоді чоловік підписав контракт та служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді на Сході України. Після завершення контракту Іван повернувся до цивільного життя. 

Втім, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік знову пішов до війська: мобілізувався у серпні 2022-го року. Під час одного з бойових завдань на Бахмутському напрямку Іван отримав поранення та втратив зір. Після реабілітації ветеран зацікавився гончарством. Нове ремесло Івану вдалося опанувати усього за чотири місяці. Він створює вироби з глини, маркує їх власним логотипом з лозунгом: “Ніхто крім нас” і продає на виставках та у соцмережах. Іван планує зібрати кошти, аби отримати спеціальну освіту та відкрити масажний кабінет у рідній Вінниці. 

• військові
• культура
• постраждалі
• Вінниця

Ігор Салій своє життя пов’язав з військовою службою та спортом. Навчався у військовому університеті та служив за контрактом ще до повномасштабного вторгнення. У лютому 2022-го року Ігор готувався до великої війни, тож з її початком вивіз свою родину у безпечне місце, а сам повернувся до Києва і подався до військкомату. Ігорю довелося обійняти чимало посад у своєму підрозділі: від солдата-стрільця до командира взводу. Його підрозділ працював у Донецькій та Луганській областях, згодом брав участь у Харківському контрнаступі. Після одного з бойових завдань Ігор отримав контузію та дізнався, що має дві пухлини, які довелося оперувати. Пізніше військовий знову повернувся на передову, зазнав поранення. Лікар порадив йому взятися за спорт, аби реабілітуватися. Ігор займався спортом завжди, втім цього разу замість занять улюбленим боксом довелося навчитися стріляти з лука. 

У березні 2024-го року військовий вирушив до США, щоб взяти участь у змаганнях з адаптивних видів спорту United States Air Force and Marine Corps Trials. Спортсмен привіз дві золотих медалі: зі стрільби з лука та з волейболу.

• військові